Вирок

від 04.06.2010 по справі 1-46/2010

КОЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 1-46-2010

04 червня 2010 року Козівський районний суд

Тернопільської області

в складі: головуючого Вирста М.М.

при секретарі: Фещак Г.М.

з участю прокурора: Псарюк В.Ф.

підсудного: ОСОБА_1

потерпілого: ОСОБА_2

захисника: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Козові справу про обвинувачення:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, житель ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, з освітою середньою - спеціальною, розлучений, не працює, засуджений 24 червня 2004 року Тернопільським міськрайонним судом за ч. 3 ст. 185, ст. 76 КК України до 3 (трьох) років позбавлення волі, відповідно до ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік, звільнений від відбування покарання Тернопільським міськрайонним судом 08 липня 2005 року,

за ч. 1 ст. 122 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

27 лютого 2010 року, близько 18 год. 00 хв. в смт. Козлів по вул. Галицькій між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, виникла суперечка, яка в подальшому переросла у бійку, під час якої ОСОБА_1 руками та ногами умисно спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_2 у вигляді закритого перелому лівої ліктьової кістки, що призвело до тривалого (більше 21 доби) розладу здоров'я, що відноситься до середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю, щиро розкаявся і пояснив, що проживає у ІНФОРМАЦІЯ_4. 27 лютого 2010 року близько 18 години він перебував на дворі біля свого автомобіля. В цей момент із будинку вийшов потерпілий ОСОБА_2, якого підсудний запросив у свій автомобіль. ОСОБА_2 сів у автомобіль, на переднє пасажирське місце, підсудний у нього запитав чому він висловлюється у його сторону нецензурними словами, на що потерпілий відповів йому нецензурними словами, після чого підсудний не стерпівши образи почав наносити йому удари кулаками в обличчя та по голові. Після чого підсудний вийшов із автомобіля, та почав наносити потерпілому удари ногами по тілу.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 покази, надані ним на досудовому слідстві підтримує, просить підсудного суворо не карати, претензій майнового характеру до ОСОБА_1 не має.

Крім повного визнання підсудним своєї вини у вчиненні інкримінованого йому злочину, підсудний повністю погодився зі всіма доказами по справі, які були зібрані в ході досудового слідства та підтверджували його винність у вчинені злочину згідно пред'явленого обвинувачення, відмовившись від їх дослідження під час судового розгляду.

Таким чином, проаналізувавши зібрані по справі докази, суд, приходить до висновку про доведеність вини підсудного ОСОБА_1 у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, тобто умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я або значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину.

Обставинами, які обтяжують покарання є вчинення злочину щодо особи похилого віку.

Обставинами, які пом'якшують покарання слід визнати щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Підходячи до обрання покарання ОСОБА_1 суд, відповідно до вимог ст. ст. 50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, а також особу підсудного, щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, спричинену шкоду відшкодував в повному обсязі, вважає, що його перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, і йому слід призначити покарання за вчинений злочин у вигляді обмеження волі, застосувавши ст. 75 КК України та звільнити його від відбування покарання з випробуванням.

Разом з тим, суд, вважає, що з метою забезпечення належної поведінки підсудного ОСОБА_1 в період дії випробувального терміну відповідно до п. п. 2, 3, 4 ст.76 КК України на нього слід покласти обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання та періодично з`являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Цивільний позов прокурора Козівського району в інтересах Міністерства охорони здоров’я України в особі Козівської центральної районної комунальної лікарні про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілого в розмірі 26,25 грн. задоволити повністю.

Керуючись ст. ст. 323-324 КПК України, суд,-

З А С У Д И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України і призначити покарання у вигляді 2 (двох) років обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробувальним строком 1 (один) рік.

Відповідно до п. п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_1 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання та періодично з`являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Стягнути із ОСОБА_1 в користь Козівської центральної районної комунальної лікарні кошти, витрачені на лікування особи, що потерпіла від злочину у сумі 26 грн. 25 коп. Р/р 35414001001937 в УДК у Тернопільській області м. Тернопіль МФО 838012, код 02000792.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 підписку про невиїзд з постійного місця проживання, залишити до вступу вироку в законну силу без змін.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Тернопільської області через Козівський районний суд протягом 15 діб з моменту проголошення.

Суддя: підпис.

З оригіналом: вірно.