Постанова

від 25.08.2015 по справі 826/10138/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м.  Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 25 серпня 2015 року                                       № 826/10138/15 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю “УКРСКЛОРЕСУРС” до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві прозобов'язання вчинити певні дії, О Б С Т А В И Н И  С П Р А В И: Товариство з обмеженою відповідальністю “УКРСКЛОРЕСУРС” звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просить: 1.           Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві прийняти податкову декларацію за лютий 2015 р. з додатками, подану ТОВ «УКРСКЛОРЕСУРС» датою її фактичного отримання контролюючим органом - 19.03.2015 р., та врахувати в особовому рахунку платника податку на додану вартість всі показники, задекларовані в податковій декларації. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.06.2015 р. відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не визнано податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2015 р. як податкову звітність. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві. Представник відповідача в судове засідання 14.07.2015 р.  не з'явився, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений в порядку та строки, визначені положеннями Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України), докази чого містяться в матеріалах справи, жодних клопотань щодо відкладення розгляду справи або слухання справи за відсутності представника відповідача на адресу суду не надходило. Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. В судовому засіданні 14.07.2015 р. суд, керуючись ч. 6 ст. 128 КАС України, ухвалив про подальший розгляд справи за відсутності представників сторін в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання. Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю “УКРСКЛОРЕСУРС” з 03.10.2013 р. перебуває на обліку в ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві. 19.03.2015 р. ТОВ “УКРСКЛОРЕСУРС” подало до ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період лютий 2015 року з додатками, що підтверджується електронним звітом податкової інспекції із зазначенням дати отримання (квитанцією № 2). На адресу позивача надійшов лист від відповідача № 4195/10/26-57-11-02-16 від 25.03.2015 р., в якому зазначено, що податкова декларація ТОВ “УКРСКЛОРЕСУРС” за лютий 2015 року вважається не поданою. Підставою для невизнання звітності податковою та відмови у прийнятті Декларації була визначена наступна: «недостовірний обов'язковий реквізит «місцезнаходження платника податків», з посиланням на норми чинного законодавства України, а саме ст. 48 ПК України. Вважаючи відмову відповідача у прийнятті податкової декларації за лютий  2015 року протиправною, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про зобов'язання вчинити дії. Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, з 1 січня 2011 року регулюються Податковим кодексом України. Так, Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Кодексу, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу. В силу приписів підпункту 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 та підпункту 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податок на додану вартість належить до загальнодержавних непрямих податків, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. Згідно з пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Відповідно до пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді. Податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів,  що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (пункт 203.1 статті 203 Податкового кодексу України). Згідно з пунктом 46.5 статті 46 та пунктом 48.1 статті 48 Податкового кодексу України, податкова декларація складається за формою, що встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору. Під обов`язковими реквізитами в силу приписів пункту 48.2 статті 48 Податкового кодексу України розуміється інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків. Відповідно до п.48.3 ст. 48 Податкового кодексу України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності). В окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період (пункт 48.4 статті 48 Податкового кодексу України). Передбачений статтею 48 Податкового кодексу України перелік обов`язкових реквізитів декларації є вичерпним. Наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 р. № 966, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 жовтня 2014 р. за N 1267/26044 “Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість”, затверджено форму та Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість. Визначена вказаним нормативно-правовим актом форма декларації містить у собі усі визначені пунктом 48.3 статті 48 Податкового кодексу України обов`язкові реквізити, а також передбачає заповнення такого додаткового реквізиту як місцезнаходження (місце проживання) платника податків – рядок 6 “податкова адреса платника податків”. Відповідно до підпункту 48.5.1 пункту 48.5 статті 48 Податкового кодексу України податкова декларація повинна бути підписана керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до органу державної податкової служби. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником та особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку. Достатнім підтвердженням справжності документа податкової звітності є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність в електронному документі електронного цифрового підпису платника податку. Згідно з приписами пункту 48.7 статті 48 Податкового кодексу України, податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу. Пунктом 49.8 статті 49 Податкового кодексу України визначено, що прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають. Відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється (пункт 49.10 статті 49 Податкового кодексу України). Цією ж статтею передбачено, що у випадку подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови: у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання; у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання. Враховуючи, що спірні правовідносини, що є предметом розгляду, стосуються питання правомірності відмови податкового органу у прийнятті податкової декларації позивача з податку на додану вартість за лютий 2015 року, вирішення даного публічно - правового спору пов`язується з оцінкою цього документа в частині відповідності порядку його заповнення вимогам чинного податкового законодавства. Як встановлено судом, податкова декларація позивача з податку на додану вартість за лютий 2015 року складена за формою, що затверджена наказом Міністерства фінансів України 23.09.2014 р. № 966. Відповідно до пункту 45.2 статті 45 Податкового кодексу України, податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Згідно зі ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку. Статтею 1 Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” від 15.05.2003 № 755-IV (надалі - Закон № 755-IV) визначено, що місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (далі - виконавчий орган). Статтею 17 Закону № 755-IV визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб. Частиною 1 статті 18 Закону № 755-IV відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Так, в рядку 6 податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року зазначену податкову адресу: м. Київ, вул. Берковецька, буд. 6/А, оф. 120, що відповідає адресі, визначеній у Виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ “УКРСКЛОРЕСУРС”. Крім того, суд зазначає, що встановлення факту відсутності юридичної особи за зареєстрованим місцезнаходженням може мати значення для внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вирішення питання про припинення цієї юридичної особи, анулювання реєстрації платника ПДВ тощо. Водночас незнаходження юридичної особи за зареєстрованим місцезнаходженням не є перешкодою для подання до податкового органу податкових декларацій, інших звітних документів, обов'язковість подання яких передбачена законом, і не може бути передумовою для невизнання податкової декларації платника. Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що в силу приписів статті 49 Податкового кодексу України під час прийняття податкової декларації перевірці підлягають виключно реквізити, що передбачені пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, і лише заповнення платником податків реквізитів декларації з порушенням вимог цих підпунктів є підставою для відмови у прийнятті декларації. Враховуючи, що під час перевірки поданої Товариством з обмеженою відповідальністю “УКРСКЛОРЕСУРС” податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року відповідачем не було виявлено жодних порушень при заповненні всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, суд дійшов висновку, що відмова ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві у прийнятті вказаної декларації є протиправною та такою, що не ґрунтується на вимогах чинного податкового законодавства України. Так, місцезнаходження позивача підтверджується наявними у матеріалах справи Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 08.04.2015 р., а також договором оренди нежитлового приміщення від 02.10.2013 р. № 17/2013 та додатковими угодами до нього № 1 від 30.09.2014 р., № 2 від 31.12.2014 р., № 3 від 31.03.2015 р. Доказів наявності в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб – підприємців запису про непідтвердження відомостей  ТОВ “УКРСКЛОСЕРВІС” щодо його місцезнаходження відповідачем суду не надано, а матеріали справи таких не містять. Отже, твердження відповідача про недостовірність обов'язкового реквізиту – місцезнаходження платника податків спростовується матеріалами справи, а, отже, є необґрунтованими. Зважаючи на викладене вище, рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 25.03.2015 р. № 4195/10/26-57-11-02-16, згідно якого ТОВ “УКРСКЛОСЕРВІС” було відмовлено у прийнятті його податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року з додатками, не ґрунтується на засадах чинного законодавства. Відповідно до пункту 49.12 статті 49 Податкового кодексу України, у разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право: подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання; оскаржити рішення органу державної податкової служби у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу. Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Враховуючи, що відповідач, належним чином повідомлений, в судове засідання не з'явився, не надав суду заперечень, жодних належних та допустимих доказів, що свідчать про наявність законодавчо визначених підстав для неприйняття поданої Товариством з обмеженою відповідальністю “УКРСКЛОРЕСУРС” податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню. Пунктом 49.13 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що у разі, якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби. Таким чином, оскільки судом визнано необґрунтованим рішення відповідача щодо відмови у прийнятті ТОВ “УКРСКЛОРЕСУРС” податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року з додатками, тому відповідне рішення податкового органу не створило жодних правових наслідків для платника податків, а його податкова декларація вважається поданою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби. На підставі викладеного, суд доходить висновків про задоволення позову. Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Як зазначено в ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Однак, враховуючи, що у ході судового розгляду справи відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів, що свідчать про наявність законодавчо визначених підстав для неприйняття поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРСКЛОРЕСУРС» податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року з додатками, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню. Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва П О С Т А Н О В И В: 1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “УКРСКЛОРЕСУРС” задовольнити. 2. Вважати податкову декларацію за лютий 2015 року з додатками такою, що подана ТОВ “УКРСКЛОРЕСУРС” (код ЄДРПОУ 38921683) в день її фактичного отримання Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві 19 березня 2015 року. 3. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві відобразити задекларовані ТОВ “УКРСКЛОРЕСУРС” (код ЄДРПОУ 38921683) показники (дані) у податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року в електронних базах даних податкової звітності ДПІ. 5. Судові витрати у розмірі 73,08 грн. присудити на корить Товариства з обмеженою відповідальністю “УКРСКЛОРЕСУРС” за рахунок Державного бюджету України. Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання  особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя                                                                                                      І.О. Іщук