Постанова

від 27.08.2015 по справі 826/8474/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 серпня 2015 року № 826/8474/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Ребег Плюс» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.11.2014 р. № 0012302205, № 0012312205, В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ребег Плюс» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.11.2014 р. № 0012302205, № 0012312205.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 07.11.2014 р. № 1232/26-54-22-05-07/38095675 щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства винесено податкове повідомлення-рішення від 26.11.2014 р. № 0012312205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 91 295,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 26.11.2014 р. № 0012302205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 96 100,00 грн.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. До суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача. Згідно наданих письмових заперечень проти позову заперечує та просить суд відмовити в їх задоволенні з огляду на те, що податкові та видаткові накладні, виписані контрагентом позивача не мають юридичної сили та не можуть використовуватися в якості первинних документів для ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв'язку з тим, що відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а також зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Ребег Плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ «Аквіта Трейд Союз» за період з 01.01.2013 по 31.12.2013.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Ребег Плюс»:

1. п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за 2013 р. на загальну суму 73 036,00 грн., а саме: за 2013 р. - 73 036,00 грн.

2. пп. 198.1, пп. 198.4, пп. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Ребег Плюс» занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 76 880,00 грн., а саме: за серпень 2013 р. - 35 478,00 грн., за вересень 2013 р. - 41 402,00 грн.

За результатами перевірки складено акт від 07.11.2014 р. № 1232/26-54-22-05-07/38095675 та винесено:

- податкове повідомленні-рішення від 26.11.2014 р. № 0012312202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 91 295,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 73 036,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 18 259,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 26.11.2014 р. № 0012302205, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 96 100,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 76 880,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -19 220,00 грн.

За результатами розгляду заперечень на акт перевірки, ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві надано відповідь від 21.11.2014 р. № 26248/10/26-54-22-05, якою висновки акту перевірки від 07.11.2014 р. № 1232/26-54-22-05-07/38095675 залишено без змін.

За результатами первинного адміністративного оскарження, Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято рішення від 05.02.2015 р. № 1702/10/26-15-10-05-35, яким податкове повідомлення-рішення від 26.11.2014 р. № 0012302205, № 0012312205 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

За результатами повторного адміністративного оскарження, Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 16.04.2015 р. № 7990/6/99-99-10-01-04-25, яким податкові повідомлення-рішення від 26.11.2014 р. № 0012302205, № 0012312205 та рішення, прийняте за результатами розгляду первинної скарги, залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Підпунктом 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

В силу ж п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із системного аналізу вищенаведених правових норм для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ребег Плюс» зареєстровано Деснянською районною у м. Києві державною адміністрацією. Взято на облік у ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС та зареєстровано платником ПДВ. Основним видом діяльності є роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Ребег Плюс» (покупець) та ТОВ «Аквіта Трейд Союз» (продавець) укладено договір № 29/07-1 купівлі-продажу товарів від 29.07.2013 р., відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти у власність від продавця товари.

Відповідно до п. 1.4 договору поставка товару здійснюється з метою оптово-роздрібної реалізації покупцем через мережу магазинів чи інших закладів торгівлі й харчування.

Відповідно до п. 1.5 договору вид транспорту, що застосовується для перевезення товарів від продавця покупцеві: за домовленістю.

Відповідно до п. 1.6 договору передача товару покупцю здійснюється виключно при наявності довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, заповненої відповідно до вимог Інструкції «Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. При централізовано кільцевих перевезеннях товару його відпуск постачальником може здійснюватися без довіреності, при умові, що покупець надає повідомлення за підписом керівника підприємства про зразок підпису особи, уповноваженої отримувати товар, та зразок печатки/штампу, якою вказана особа завіряє на супровідних документах (накладній, акті тощо) свій підпис.

Відповідно до п. 3.4, п. 3.6 договору поставка товару здійснюється транспортом покупця. Пунктом відвантаження товару є склад продавця. При поставці товару продавець зобов'язаний передати покупцеві наступну супровідну документацію:

- накладні із зазначенням кількості відвантаженого товару, ціни за одиницю товару без ПДВ, сума ПДВ, загальна вартість ПДВ, одиниця виміру товару;

- податкові накладні, якщо покупець є платником податку на загальних підставах;

- належним чином завірені копії посвідчення якості, сертифікати відповідності;

- коригувальні податкові накладні (в разі повернення покупцем товару продавцю).

Відповідно до п. 3.7 договору перехід права власності на товар від продавця до покупця здійснюється в момент приймання-передачі товару на складі покупця та підписання накладної.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано суду видаткові накладні, податкові накладні (а.с. 83-106 Том 1). Податкові накладні зареєстровано в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних (а.с. 146-174 Том 1).

Матеріали справи свідчать, що позивачем декларувалися податкові зобов'язання за вказаними вище правовідносинами (а.с. 107-145, а.с. 175-181 Том 1).

Оборотно-сальдові операції відображено в звіті про дебетові і кредитові операції по рахунку (а.с. 182-187 Том 1).

Рух активів підтверджується випискою по рахунку за період з 01.09.2013 по 31.10.2013 (а.с. 188-211 Том 1), оборотно-сальдовою відомістю (а.с. 212-221 Том 1, а.с. 2-9 Том 2).

На підтвердження перевезень позивачем надано суду договір № 01/10-12-2 від 01.10.2012 р. про надання експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, укладений між ФОП Пхакадзе Бесікі (експедитор) та ТОВ «Ребег Плюс» (замовник).

На підставі договору № 46 від 01.11.2012 р. позивачем було орендовано складське приміщення загальною площею 168,00 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Закревського Миколи, буд. 20.

Згідно даних форми 1ДФ у штаті ТОВ «Ребег Плюс» кількість працюючих у перевіряємому періоді становила 7 осіб.

Згідно наявних в матеріалах справи видаткових накладних (а.с. 10-243 Том 2, а.с. 2-231 Том 3) товар було реалізовано наступним контрагентам: ТОВ «Астарта «Агро-Торгова компанія», ТОВ «Край -2», ТОВ «Фоззі-Фуд», ТОВ «Спар-центр», ТОВ «Експансія».

Натомість висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблені з огляду на те, що господарські операції вчинені позивачем з його контрагентом не спрямовані на реальне настання правових наслідків обумовлених укладеними договорами.

Так, згідно податкової інформації, наявної в ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві по ТОВ «Аквіта Трейд Союз» щодо господарських відносин із платниками за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 встановлено, що відповідно до ІС «Податковий блок» стан платника податків - 8 до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням.

До ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві від старшого слідчого СУ ФР ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві лейтенанта податкової міліції Замятіна А.В. від 10.07.2014 р. надійшла постанова про призначення документальної перевірки за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32014100080000045 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 27 ч. 5, ст. 212 ч. 3, ст. 205 ч. 1, ст. 209 ч. 3, ст. 205 ч. 2, ст. 28 ч. 2, ст. 191 ч. 5 КК України.

Вищевказаною постановою зазначено, що за результатами проведеного аналізу ряду підприємств встановлено, що невстановлені досудовим розслідуванням особи з метою прикриття незаконної діяльності направленої на пособництво легально діючим суб'єктам господарювання в ухиленні від сплати податків та подальшої конвертації грошових коштів у готівку протягом 2010-2014 рр., використовуючи реквізити підприємств в т.ч. ТОВ «Аквіта Трейд Союз» на рахунки яких систематично перераховувалися грошові кошти.

Згідно протоколу допиту свідка від 30.05.2014 р. ОСОБА_2 - директора ТОВ «Аквіта Трейд Союз» вбачається, що останній визнав, що зареєстрував підприємство за грошову винагороду без мети зайняття господарською діяльністю.

З огляду на викладене, суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Водночас частиною четвертою статті 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Наведеними нормами КАС України встановлені преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили. Зазначені преюдиційні обставини є підставами для звільнення від доказування.

Отже, за змістом частини першої статті 72 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Диспозиція ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України на відміну від норми частини першої цієї статті, прямо вказує на те, що обов'язковими для суду, який розглядає справу, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок. Така обов'язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову.

Отже, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Між тим доказів, які б свідчили про наявність вироку у кримінальній справі або направлення обвинувального вироку до суду щодо вирішення питання про притягнення винної особи до відповідальності суду не надано.

Втім, надаючи правову оцінку обставинам справи, суд не може погодитись з доводами позивача та критично ставиться до наданих позивачем первинних документів бухгалтерського обліку, підтверджуючих здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами, з огляду на нижченаведене.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року N 996-XIV.

Відповідно до положень частини другої статті 9 вказаного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз вищенаведених норм права свідчить про те, що первинні документи мають юридичну силу та можуть використовуватися в якості первинних документів для ведення бухгалтерського та податкового обліку лишу у випадку наявності всіх необхідних та обов'язкових реквізитів.

Так, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій та передачі товарів надано суду видаткові накладні. Однак, під час дослідження вказаних документів, судом встановлено, що останні не містять прізвищ, імен та по батькові осіб, які здійснювали прийняття та передачу товару. В матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про призначення уповноваженої особи на отримання матеріальних цінностей, а також довіреностей (книги видачі довіреностей) на отримання матеріальних цінностей, які в силу п. 1.6 договору є підставою для передачі товару.

Також позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про якість товару, а саме: сертифікатів відповідності, посвідчення якості, які є обов'язковими документами під час передачі товару.

Викликаний в судове засідання в якості свідка директор ТОВ «Аквіта Трейд Союз» в судове засідання не з'явився.

Враховуючи фактичні обставини справи, дослідивши надані позивачем первинні документи, суд дійшов висновку, про те, що реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Аквіта Трейд Союз» не підтверджуються належними доказами у справі, зокрема, судом встановлено відсутність об'єктів оподаткування, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 76 880,00 грн. та податок на прибуток на суму 73 036,00 грн.

Отже, позивач не надав суду документів, що є обов'язковими для формування валових витрат та податкового кредиту. Аналіз матеріалів справи у сукупності свідчить про те, що зазначені угоди укладалися без їх фактичного виконання сторонами, а тому, суд дійшов висновку, що позивач протиправно включив до складу валових витрат витрати по взаємовідносинам із вказаними контрагентами, а також сформував податковий кредит за вказаними вище угодами.

Враховуючи вищенаведене, із наданих позивачем документів не можливо встановити зв'язок між його господарською діяльністю, придбанням послуг та їх реалізацією, а відтак позивач не довів, що його дії по формуванню податкового кредиту та валових витрат є правомірними.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

У зв'язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав з якими Податковий кодекс України у взаємозв'язку з положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з ПДВ та валових витрат.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не підтверджено право на включення до податкового кредиту та валових витрат сум податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Аквіта Трейд Союз» за період з 01.01.2013 по 31.12.2013.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, судом встановлено, що податкові повідомлення-рішення від 26.11.2014 р. № 0012302205, № 0012312205 прийнято відповідачем у відповідності до вимог чинного законодавства.

Беручи до уваги вищенаведене у сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 69- 71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Ребег Плюс» відмовити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ребег Плюс» (код ЄДРПОУ 38095675) решту суму судового збору у розмірі 3373,10 грн. до Державного бюджету України.

3. Стягнення решти суми судового збору у розмірі 3373,10 грн. з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ребег Плюс» (код ЄДРПОУ 38095675) доручити ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук