Постанова

від 25.08.2015 по справі 2а-10090/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-10090/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М.

Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 серпня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Старової Н.Е.

Мєзєнцева Є.І.

При секретарі: Бібко А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2012 року відмовлено повністю у задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними дій та скасування рішень.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2012 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2012 року скасовано, позов задоволено, визнано протиправними дії відповідача щодо призначення наказом № 63 від 09 лютого 2012 року проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача, фактичного проведення перевірки та складання акту № 6/1704-2620811949 від 23 лютого 2012 року "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2011 року"; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення відповідача від 06 березня 2012 року № 0000/21704 та № 0000/31704.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 січня 2015 року скасовано постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2012 року, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2012 року скасовано в частині відмови у задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення від 06 березня 2012 року № 0000/21704 з направленням справи у цій частині до суду першої інстанції на новий розгляд.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 травня 2015 року адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними дій та скасування рішень - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 06 березня 2012 року № 0000/21704, яким ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у загальному розмірі 113 391,33 грн. (Сто тринадцять тисяч триста дев'яносто одна гривня тридцять три копійки).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2011 року, за результатами якої складено акт № 6/1704-2620811949 від 23 лютого 2012 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000/21704 від 06 березня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 113 391,33 грн. (107 271,12 грн. - основний платіж, 6 120,21 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та податкове повідомлення-рішення № 0000/31704 від 06 березня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 8 710,36 грн. (8 710,36 грн. - основний платіж, 0,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За наслідками адміністративного оскарження, названі акти індивідуальної дії залишено без змін.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.177.2 статті 177, п.187.1 статті 187 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України), статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Декрет № 13-92) внаслідок заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість та з податку на доходи фізичних осіб.

Зазначений висновок податковим органом зроблено у зв'язку з тим, що ФОП ОСОБА_3 перевищено граничний розмір виручки впродовж 2010 року, який дозволяє суб'єкту господарювання застосовувати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлену статтею 1 Указу Президента України від 03 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Указ № 727/98), а тому вона повинна була перейти на загальну систему оподаткування, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу), сплатити податок на доходи фізичних осіб із суми встановленого перевищення та зареєструватись платником податку на додану вартість.

Так, перевіркою встановлено, що позивачем задекларовано відповідно до звіту платника єдиного податку за 2010 рік 424 563,12 грн. виручки, натомість фактично отримано 741 088,84 грн. Даний обсяг виручки сформовано по надходженню коштів у безготівковій формі на розрахунковий рахунок, які надійшли з призначенням платежу "за перевезення вантажу", "за транспортні послуги", "за автотранспортні послуги".

Встановлено, що в охоплений перевіркою період позивачем надавались послуги транспортного експедирування, що засвідчується долученими ФОП ОСОБА_3 до матеріалів справи копіями актів приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) та звітами експедитора.

Розбіжності між задекларованим обсягом виручки за 2010 рік та фактичним у розмірі 316 525,72 грн. виникли внаслідок включення не в повному обсязі до складу виручки доходу, отриманого на розрахунковий рахунок за послуги з організації перевезень згідно відповідей з додатками (договори; акти виконаних робіт; банківські виписки): ТОВ "Глобал технології" від 05 січня 2012 року № 692/10, БФ "Україно! Я за тебе!" від 03 січня 2012 року № 158/10, ПП "Трансферейт логістик" від 22 грудня 2011 року № 78072/10, Національною телекомпанією України від 19 грудня 2011 року №76490/10, ТОВ "Укріталтехнології" від 20 грудня 2011 року № 77260/10, ПП "Томас і Сімонова" від 20 грудня 2011 року № 77162/1, ТОВ "Стамар-крокус" від 13 грудня 2011 року № 75447/10 та виписок з банківського рахунку позивача, чим порушено п. 1 Указу Президента України від 03 липня 1998 року № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва".

З банківських виписок вбачається, що у 2010 році за транспортні послуги у розмірі 470 706,90 грн. перераховано третім особам (перевізникам) за договорами транспортної експедиції грошові кошти у розмірі 435 058,35 грн., а у 2012 році за транспортні послуги у розмірі 494 757,35 грн. перераховано третім особам (перевізникам) за договорами транспортної експедиції грошові кошти у розмірі 268 735,55 грн.

Задовольняючи позов, суд дійшов висновку про те, що виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та, відповідно, об'єктом оподаткування єдиним податком є лише комісійна винагорода, яка надійшла суб'єкту підприємницької діяльності платнику єдиного податку як плата за надані послуги, а не вся сума транзитних грошових коштів, що підлягає обов'язковому перерахуванню третій особі (комітенту). Тому ці кошти не є виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та не можуть бути об'єктом оподаткування єдиним податком і не можуть враховуватися для визначення обсягу виручки з метою визначення можливості застосування спрощеної системи оподаткування.

Між тим, апелянт зазначає, що оскільки сума доходу фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 перевищує допустимі норми 500 тис. грн. за 2010 рік, то остання повинна здійснювати діяльність в 2011 році на загальній системі оподаткування та подати декларацію за 2011 рік згідно п.177.5 статті 177 Податкового Кодексу України, де зазначено, що фізичні особи - підприємці подають до органу державної податкової служби податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки визначені Податковим кодексом України (протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду).

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 декларація про отримані доходи за 2010 рік з суми перевищення до податкового органу не подавались та валові витрати не декларувались (не формувались), у зв'язку з чим, результатами перевірки проводився розрахунок витрат за 2010 рік відповідно банківських виписок.

Згідно Указу Президента України від 28 червня 1999 pоку N 746/99 "Про внесення змін до Указу Президента України від 03 липня 1998 pоку N 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" фізична особа - платник єдиного податку сплачує єдиний податок у фіксованому розмірі, який встановлюється місцевими радами за місцем державної реєстрації цього платника залежно від виду діяльності в межах від 20 до 200 грн. на місяць і розмір єдиного податку не залежить від результатів підприємницької діяльності, тобто від розміру чистого доходу при умові, що обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не перевищує 500 тис. грн. на календарний рік.

Абзацом 5 статті 1 Указу встановлено, що виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Тобто застосовується касовий метод обчислення виручки, при якому враховуються всі надходження коштів, отримані на розрахунковий рахунок або (та) в касу суб'єкта малого підприємництва.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що до обсягу виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) необхідно включати суми всіх коштів, що надійшли на розрахунковий рахунок або (та) в касу платника єдиного податку фізичної особи у звітному податковому періоді.

Отже, сума фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності - платником єдиного податку (експедитором) на розрахунковий рахунок за здійснення операцій з послуг транспортного експедирування, яка включає в себе і суму винагороди, вважається виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та, враховуючи положення Указу, не повинна перевищувати протягом календарного року 500 тис. грн.

Ставки єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюються місцевими радами залежно від виду діяльності, є фіксованими і не залежать від розміру виручки фізичної особи - платника єдиного податку в межах дозволеного Указом її обсягу - 500 тис. грн.

Тобто, в даному випадку, річний обсяг виручки (500 тис. грн.) підприємця є лише критерієм визначення можливості фізичної особи - СГД перебувати на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, на відміну від юридичних осіб, в яких обсяг виручки являється об'єктом оподаткування.

З огляду на викладене, факт того, що частина коштів, отриманих на рахунок позивача, підлягала перерахуванню третім особам на виконання договорів транспортного експедирування, не є підставою для невизнання її виручкою від надання послуг.

Статтею 5 Указу встановлено, що у разі порушення вимог, установлених статтею 1 Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу). Суб'єкт малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасності подання розрахунків та сплати сум єдиного згідно із законодавством України.

З урахуванням наведеного, а також враховуючи те, що Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» №727/ не містить положень, які б регулювали питання оподаткування сум, що перевищують граничний обсяг виручки, встановлений законодавцем, оподаткування доходів, отриманих платником єдиного податку з порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування, повинно здійснюватися із застосуванням правил загальної системи оподаткування.

Дана позиція підтверджується постановою Верховного Суду України від 19 січня 2010 року №10/01, постановою Верховного Суду України від 06 березня 2012 року №21911во10, постановою Верховного Суду України від 15 травня 2012 року № 21-95а12 постановою Верховного Суду України від 02 червня 2015 року №21-516а15.

Отже, сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності - платником єдиного податку (експедитором) на розрахунковий рахунок за здійснення операцій з послуг транспортного експедирування, яка включає в себе і суму винагороди, вважається виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та, враховуючи положення Указу, не повинна перевищувати протягом календарного року 500 тис. грн.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_3, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, перевищила у 2010 році законодавчо встановлений граничний обсяг виручки від здійснення транспортно-експедиційних послуг.

Та обставина, що частина коштів, отриманих на рахунок ФОП ОСОБА_3, підлягала перерахуванню третім особам на виконання договорів транспортного експедирування, не є підставою для невизнання її виручкою від надання послуг.

Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні і спростовують висновки суду першої інстанції, тому оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

Згідно до статті 202 КАС України - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 травня 2015 року - скасувати та ухвалити нову.

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій та скасування рішень- відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Старова Н.Е.