Ухвала

від 26.08.2015 по справі 826/17665/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2015 року м. Київ К/800/9755/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Приходько І.В. , Рибченка А.О., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві

на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 11.12.2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2015 року

у справі № 826/17665/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Прем'єр СВ» (далі - ТОВ «Прем'єр СВ»)

до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ в Оболонському районі)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги та рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Прем'єр СВ» звернулось у листопаді 2014 року до суду з позовом до ДПІ в Оболонському районі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.07.2014 року № 0008222240 та № 0008232240, податкової вимоги від 29.07.2014 року № 7145-25, рішення про опис майна у податкову заставу від 16.10.2014 року № 22620/10/26-54-25-25.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 11.12.2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2015 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме: п. 138.1, ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.6, ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Маркет-Інвест» за період з 01.03.2013 року по 31.12.2013 року та ТОВ «ВКФ «Топ-Трейд» за період з 01.03.2014 року по 31.03.2014 року, за результатами якої складено акт від 17.06.2014 року № 636/26-54-22-04/38556737, яким встановлено порушення позивачем вимог: п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, внаслідок чого товариством занижено податок на прибуток на загальну суму 148 090,00 гривень; п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 та п. 200.2 ст. 200 ПК України, внаслідок чого товариством занижено податок на додану вартість на загальну суму 280 551,00 гривня.

На підставі зазначеного акту перевірку відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 03.07.2014 року: № 0008222240, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 280 551,00 гривня та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 70 138,00 гривень; № 0008232240, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 148 090,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 37 023,00 гривні.

В подальшому, зокрема, 29.07.2014 року відповідачем сформовано податкову вимогу № 7145-25 про сплату коштів, визначених вказаними податковими повідомленнями-рішеннями.

За результатами адміністративного оскарження вказані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги позивача залишені без задоволення.

При цьому, 16.10.2014 року податковим органом прийнято рішення про опис майна у податкову заставу № 22620/10/26-54-25-25.

Суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

За змістом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Положеннями пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, належить, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Тобто, обов'язковою умовою виникнення права на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, є сплата податку на додану вартість у ціні придбаного або виготовленого товару чи послуг та понесення витрат саме у зв'язку з отриманням товарів, робіт (послуг).

Таким чином, під час здійснення контролю за правомірністю формування платником податку податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, підлягає перевірці фактичне придбання товару чи отримання послуги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у перевіряємий період позивач (замовник) мав господарські взаємовідносини з контрагентами, зокрема, з: ТОВ «Маркет-Інвест» (виконавець) за договором про надання поліграфічних послуг від 04.03.2013 року № 030401, ТОВ «ВКФ «Топ-Трейд» (виконавець) за договором про надання поліграфічних послуг від 03.03.2014 року № 030301, за умовами яких виконавець виконає на замовлення позивача поліграфічні послуги, вимоги і умови яких визначається у рахунках-фактурах, а виконання поліграфічних послуг передається замовнику за актами здавання-приймання виконаних робіт.

На підтвердження реального здійснення господарських операцій за вказаними правочинами позивачем долучено до матеріалів справи копії договорів, податкових накладних, рахунків-фактур, актів здачі-прийняття робіт (виконання послуг), банківських виписок з особового рахунку, які містять зазначення, що даними контрагентами надавалися поліграфічні послуги (ручні роботи), які полягали у складанні, пакуванні та комплектації деталями поліграфічної продукції.

Додатково позивачем долучено до матеріалів справи копії договорів, додатків та специфікацій до них, укладених з ПАТ «А/т тютюнова компанія «В.А.Т. - Прилуки» про виготовлення та поставку поліграфічної продукції, за умовами яких позивач зобов'язувався виготовити та передати замовнику поліграфічну продукцію і обладнання для виставлення та продажу тютюнових виробів.

Під час розгляду справи судами встановлено, що для забезпечення виконання своїх зобов'язань перед ПАТ «А/т тютюнова компанія «В.А.Т. - Прилуки» позивачем орендовано у ФО-П ОСОБА_4 необхідне устаткування, однак, у зв'язку з тим, що відповідно до штатного розпису, введеного в дію з 01.03.2013 року, кількість працюючих на ТОВ «Прем'єр СВ» складала 3 особи (директор, бухгалтер та менеджер), а за штатним розписом, введеним в дію з 01.03.2014 року - 6 осіб (директор, головний бухгалтер, три менеджери та дизайнер), для виконання ручних робіт під час оформлення поліграфічної продукції було залучено ТОВ «Маркет-Інвест» та ТОВ «ВКФ «Топ-Трейд».

При дослідженні долучених позивачем документів судами попередніх інстанцій встановлено, що такі містять всі необхідні реквізити, тобто є первинними документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність і Україні» та положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджено реальність спірних господарських операцій, а тому правомірно скасовано спірні податкові повідомлення-рішення.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо протиправності оскаржуваних податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, з огляду на наступне.

Положеннями п. 59.1 ст. 59 ПК України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Тобто, обов'язковою передумовою для включення сум податкових зобов'язань до податкової вимоги є набуття ними статусу узгоджених.

Відповідно до п. 56.15 ст. 56 ПК України протягом строку адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Як свідчать матеріали справи, оскаржувана податкова вимога містить суми податкових зобов'язань, визначені у тому числі, податковими повідомленнями-рішеннями від 03.07.2014 року № 0008222240 та № 0008232240.

Судами встановлено, що зазначені податкові повідомлення-рішення позивачем було оскаржено до ГУ Міндоходів України 11.07.2014 року, рішення за результатами розгляду якого прийнято лише 08.09.2014 року, у зв'язку з чим суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що станом на 29.07.2014 року (день формування відповідачем податкової вимоги № 7145-25) грошові зобов'язання за такими не набули статусу узгоджених.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що податкова вимога від 29.07.2014 року № 7145-25 винесена відповідачем передчасно, а тому є протиправною та підлягає скасуванню.

Крім того, відповідно до п. 89.1.2 п. 89.1 ст. 89 ПК України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеного контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Із наявного у матеріалах справи листа відповідача від 16.10.2014 року № 22633/10/26-54-25-25, яким позивачу було запропоновано надати перелік майна, що передається у податкову заставу, вбачається, що право податкової застави відповідач пов'язує із наявністю у ТОВ «Прем'єр СВ» податкового боргу в сумі 829 571,87 гривня, визначеного податковою вимогою від 29.07.2014 року № 7145-25.

Таким чином, колегія суддів, з огляду на те, що у ході судового розгляду встановлено протиправність податкових повідомлень-рішень від 03.07.2014 року № 0008222240, № 0008232240 та податкової вимоги від 29.07.2014 року № 7145-25, які слугували підставою для прийняття відповідачем рішення про опис майна у податкову заставу від 16.10.2014 року № 22620/10/26-54-25-25, вважає, що останнє судами попередніх інстанцій обґрунтовано визнано протиправним та скасовано.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій у повній мірі визначили безпідставність та необґрунтованість висновків податкового органу та правомірно задовольнили позовні вимоги ТОВ «Прем'єр СВ».

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваних рішень.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 11.12.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2015 року у справі № 826/17665/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підпис (підпис) І.О. Бухтіярова Судді: підпис (підпис) І.В. Приходько Помічник судді підпис (підпис) А.О. Рибченко