Постанова

від 16.03.2007 по справі 15/82-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/82-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31     http://vn.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

16 березня 2007 р.                                                                         Справа № 15/82-07

Суддя господарського суду Курко О.П.

при секретарі судового засідання Білоконна О.В. , розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство побутового обслуговування "Ремточмеханіка" (м. Вінниця, вул. 50-річчя Перемоги/ Коцюбинського, 26/58)   

до: Державної податкової інспекції у м. Вінниці ( м. Вінниця, вул. 30-річчя Перемоги, 21)  

про визнання протиправним та скасування повідомлення-рішення від 20.12.2006р.

Представники :

позивача     :   Голубєв Г.В. - за дорученням

відповідача :   Мазур Р.М., Зинка Л.В. - за дорученням

ВСТАНОВИВ :

             Позивачем у справі заявлено адміністративний позов про визнання протиправним та скасування повідомлення-рішення №20822/10/23 від 20.12.2006 року державної податкової інспекції у м. Вінниці. Позовні вимоги вмотивовані тим, що 20.12.2006 року державна податкова інспекція у м. Вінниці направила в адресу позивача податкове повідомлення-рішення № 20822/10/23, яким повідомила, що товариству з обмеженою відповідальністю «Підприємство побутового обслуговування «Ремточмеханіка», код ЕДРПОУ 13313887, згідно з підпунктом «б»пункту 4.2.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" та згідно з ст. 5 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку  та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998 р. № 727/98, п. 17.1.3. ст. 17 ЗУ від 21.12.2000 р. №2181-111 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами», на підставі акту перевірки № 3017/2320/13313887 від 19.12.2006 року, встановлено порушення п.п. 1.20.10 п.1.20, п.1.26 ст. 1, п.п.7.4.1 п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 р. № 283\97-ВР, ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998 р. № 727/98, визначено суму податкового зобов'язання, за платежем єдиного податку на підприємницьку діяльність з юридичних осіб в загальній сумі 2412 грн. в тому числі 1608 грн. за основним платежем та 804 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для нарахування податкового зобов'язання слугував акт «Про результати виїзної позапланової перевірки ТОВ «ППО «Ремточмеханіка»від 19.12.2006 року. Відповідно обставинам, встановленим в акті перевірки, ревізор-інспектор посилається на договір оренди від 01.02.2002 року за № 1, відповідно якому, Позивач передав в оренду Поліщук Г.М. приміщення загальною площею 64,8 м.кв. по ціні 0,05 грн. за однин квадратний метр орендованого приміщення. Виходячи з того, що Орендар Поліщук Г.М. є пов'язана особа, в розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»,  податкова інспекція вважає, що передача в оренду приміщень має бути здійснення за ціною не меншою ніж звичайна ціна на дату здійснення такої господарської операції.

Позивач не погоджується з висновками податкової інспекції міста Вінниці посилається  на частину першу статті 41 Конституції України та частину першу статті 4 Закону України «Про власність», відповідно яким власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.                               

Відповідно частини другої статті 4 Закону України «Про власність»( у редакції, що діяла на момент укладання договору №1 оренди нежитлового приміщення від 01.02.2002 року) власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону, передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування іншим особам.

При цьому суб'єкт підприємницької діяльності, займаючись підприємництвом, діє на власний ризик ( ст. 42 ГК України). Тобто, здійснюючи свої повноваження власник майна, Позивач не тільки вправі самостійно визначати розмір орендної плати за погодженням з Орендарем, а й не позбавлений права передати власне майно у безоплатне користування іншій особі.

Тому позивач вважає, що обставини викладені в акті перевірки від 19.12.2006 року є помилковими щодо права податкового органу застосовувати до даних правовідношень положення про «звичайні ціни», оскільки відповідно до п.п. 1.20.10 п.1.20. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»звичайні ціни застосовуються податковим органом у визначених випадках і порядку, що ніяк не стосується спірних правовідносин.

              Представники відповідача в судовому засіданні заперечували  проти задоволення позовних вимог мотивуючи тим, що при укладенні договору оренди була умисно занижена орендна плата, так як договір оренди був укладений з пов';язаною особою відповідно до п.1.26 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».  В зв'язку з цим визначення отриманого доходу позивача при проведенні перевірки здійснювалось з врахуванням звичайної ціни, згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

          Заслухавши пояснення представників Позивача, Відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

          Актом від 19.12.2006 року № 3017/2320/13313887 «Про результати виїзної позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю-підприємства побутового обслуговування «Ремточмеханіка»код ЄДРПОУ 13313887 з питань виконання ухвали Житомирського апеляційного господарського суду від 05.10.2006 року у справі № 12/75-06 за період з 01.07.2002 року по 01.07.2005 року»встановлено укладання договору оренди від 01.02.2002 року за №1 між суб'єктами господарювання, відповідно якому позивач передав в оренду СПД Поліщук Г.М. 64,8 кв.м нежитлового приміщення, розташованого по вул.. 50-річчя Перемоги, 26, місті Вінниці, за ціною 0,05 грн. за один квадратний метр орендованого приміщення.

В перевіряємий період Позивач був платником єдиного податку відповідно до Указу Президента України від 03.07.98 р. N 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства" (в редакції Указу від 28.06.99 р. N 746/99) за ставкою єдиного податку 10%.

Відповідно пояснення наданого директором ТОВ ППО «Ремточмеханіка»Габуковим О.Л. при проведенні перевірки, ціну орендної плати в сумі 0,05 грн. за 1 кв.м., суб'єкти господарювання визначали самостійно виходячи з певних умов, які мали дотримуватись сторони договору, зокрема СПД Поліщук Г.М. мала зареєструватися як підприємець, отримати необхідні ліцензії та дозволи на ведення підприємницької діяльності. Забезпечити інтереси інших учасників товариства, які своїми коштами приймали участь у приватизації орендованих приміщень, працювали ювелірами і стали співвласниками майна товариства, а саме:

- Беккер Самуіл Ехінович –2481500 крб., або 2 % статутного фонду;

- Вольф Геннадій Йосипович 1240750 крб., або 1 % статутного фонду;

- Зановський Михайло Петрович –1240750 крб., або 1 % статутного фонду;

- Крупський Василь Олександрович 2481500 крб., або 2% статутного фонду;

- Макаров Ігор Дмитрович 1240750 крб., або 1% статутного фонду;

- Маламура Геннадій Франкович- 1240750 крб., або 1% статутного фонду;

- Наливайко Микола Андрійович –2481500 крб., або 2 % статутного фонду;

- Піценко Людмила Володимирівна –1240750 крб., або 1% статутного фонду;

- Поліщук Галина Михайлівна 2481500 крб., або 2% статутного фонду;

- Толстоп'ятов Віктор Іванович –2481500 крб., або 2% статутного фонду;

- Цапенко Володимир Олександрович 1240750 крб., або 1% статутного фонду;

- Юрков Юрій Борисович –2481500 крб., або 2% статутного фонду;

- Габуков Олександр Леонідович –2481500 крб., або 2% статутного фонду.

Легально працевлаштувати Юкова Ю.Б., Крупського В.А., Зановського Н.А., Наливайко А.Н., Наливайко А.Н., Толстоп'ятова В.В., шляхом укладання з ними трудових договорів із збереженням соціальних гарантій,  а решті учасникам товариства, які вже не працюють на підприємстві СПД Поліщук Г. М. мала виплатити готівковими коштами їх долю в майні товариства, яка припадає на орендовані приміщення. Це давало можливість збільшити долю статутного капіталу решти учасникам товариства. Крім цього СПД Поліщук Г.М. мала надавати усім працівникам підприємства ювелірні послуги за пільговими тарифами, а при необхідності реалізовувати їх без оформлення.

Виконання вказаних умов надало СПД Поліщук Г.М. право мати в довгостроковій оренді за низькою ціною орендовані приміщення. Переведення на роботу до СПД Поліщук Г.М. шести працівників позивача зменшувало податковий тягар позивача на фонд оплати праці по сплаті внесків до відповідних фондів та прибуткового податку.     

Таким чином, підписаний договір №1 оренди нежитлового приміщення від 01.02.2002 року між позивачем та СПД Поліщук Г.М. під умовою, не є вільним в розумінні приписів ст. 627 ЦК України. Сторони договору мали на меті зменшення суми сплати єдиного податку позивачем, який має сплачувати 10 відсотків єдиного податку від суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), що не спростовується позивачем.

Відповідно статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно п. 1.26 статті 1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997 року N 283/97-ВР із змінами та доповненнями, пов'язана особа є фізична особа або члени сім'ї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку. Членами сім'ї фізичної особи вважаються її чоловік або дружина, прямі родичі (діти або батьки) як фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, а також чоловік або дружина будь-якого прямого родича фізичної особи або її чоловіка (дружини).

Під здійсненням контролю слід розуміти володіння безпосередньо або через більшу кількість пов'язаних фізичних чи юридичних осіб найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку або управління найбільшою кількістю голосів у керівному органі такого платника податку або володіння часткою (паєм, пакетом акцій), не меншою 20 відсотків від статутного фонду платника податку.

Для фізичної особи загальна сума володіння часткою статутного фонду платника податку (голосів у керівному органі) визначається як загальна сума корпоративних прав, що належить такій фізичній особі, членам сім'ї такої фізичної особи та юридичним особам, які контролюються такою фізичною особою або членами її сім'ї.

Укладаючи договір оренди №1 від 01.02.2002 року під умовою забезпечення інтересів визначених учасників товариства, які в сукупності володіють 20 % статутного фонду позивача та мають право контролю над ним, відповідач правомірно застосував до таких правовідносин  положення п.1.26 Закону N 283/97-ВР.

Відповідно п.п. 7.4.1. п.7.4 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22 травня 1997 року N 283/97-ВР доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Відповідно п.п.7.4.3. п.7.4. статті 7 Закону N 283/97-ВР  положення підпункту 7.4.1, поширюються також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками.

Відповідно п.п.1.20.10. п.1.20. статті 1 Закону N 283/97-ВР донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.

Відповідно п.п.1.20.2. п.1.20. статті 1 Закону N 283/97-ВР для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована.

Визначаючи розмір орендної плати в сумі 0,05 грн. за 1 кв.м переданого в оренду приміщення під умовою, позивач умисно зменшив базу оподаткування від реалізації послуги по оренді приміщення, що призвело до заниження єдиного податку.

Виходячи з приписів вказаних норм закону відповідачем правомірно визначено суму податкового зобов'язання, за платежем єдиного податку на підприємницьку діяльність з позивача в загальній сумі 2412 грн., в тому числі 1608 грн. за основним платежем та 804 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

З огляду на викладене суд вважає, що обставини укладання договору оренди №1 від 01.02.2002 року спрямовувались на мінімізацію сплати єдиного податку та його ухилення, шляхом встановлення орендної плати, яка за розміром не відповідає вимогам закону та суперечить інтересам держави і суспільства, а тому відповідачем правомірно донараховані податкові зобов'язання такому платнику податків. Тому в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 20822/10/23 від 20.12.2006 року слід відмовити.

          В зв‘язку із відмовою в позові судові витрати на державне мито підлягають віднесенню на Позивача.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94,  158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, -

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні позову ТОВ "підприємства побутового обслуговування "Ремточмеханіка" до  ДПІ у м.Вінниці про визнання протиправним та скасування податкового рішення-повідомлення  №20822/10/23 від 20.12.2006р. - відмовити.

Судові витрати по сплаті держмита покласти на Позивача.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                    Курко О.П.