Постанова

від 26.08.2015 по справі 908/1208/15-г

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

26.08.2015р. справа №908/1208/15-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 при секретарі судового засідання ОСОБА_4 за участю представників сторін: від позивача: не прибув від відповідача:ОСОБА_5 довіреність №01-9/08/15 від 29.08.2015р. від третьої особи 1: не прибув від третьої особи 2:не прибув розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства «Феодосійський механічний завод» м. Київ на рішення господарського суд Запорізької області від 20.04.2015р. по справі№908/1208/15-г (суддя Проскуряков К.В.) за позовом:Публічного акціонерного товариства «Феодосійський механічний завод» м. Київ до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Укркомерцгруп», м.Слов'янськ Донецької області за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1.Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОМ-ІНВЕСТМЕН», м.Донецьк; 2.Товариства з обмеженою відповідальністю «БИЗНЕС-БРОК Ф», м.Донецьк провизнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство В«Феодосійський механічний заводВ» , м. Феодосія АР Крим звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю В«ТОМ-ІНВЕСТМЕНВ» , Товариства з обмеженою відповідальністю В«БИЗНЕС-БРОК ФВ» , Товариства з обмеженою відповідальністю «Укркомерцгруп» про визнання договору купівлі-продажу цінних паперів від 17 грудня 2012року № БВ/12/45 недійсним.

Рішенням господарського суду Донецької області від 05.11.2013 року по справі №02-24/901/2666/13, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.01.2014р.,у задоволені позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.03.2014р. по справі №02-24/901/2666/13 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Феодосійський механічний завод» м. Київ задоволено частково, скасовано рішення господарського суду Донецької області від 05.11.2013р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.01.2014р. Справу №02-24/901/2666/13 направлено на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Господарським судом Донецької області справу №02-24/901/2666/13 прийнято до розгляду, проте, до винесення рішення матеріали справи було втрачено у зв'язку з проведенням на території Донецької області антитерористичної операції.

З огляду на наведене, Публічне акціонерне товариство В«Феодосійський механічний заводВ» , м. Феодосія АР Крим звернулось до господарського суду Запорізької області з повторним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укркомерцгруп», м.Слов'янськ Донецької області про визнання договору купівлі-продажу цінних паперів від 17 грудня 2012року № БВ/12/45 недійсним.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 20.04.2015р. у справі №908/1208/15-г у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що спірний договір підписано зі сторони позивача виконуючим обов'язки директора ПАТ «ФМЗ» без належних повноважень. Посилається на те, що наявність обмежень у діяльності директора міститься у статуті позивача, який з положеннями про виконавчий орган та про Наглядову раду ПАТ «ФМЗ» є на сайті товариства у вільному доступі. Вважає, що судом не надано належної правової оцінки протоколу Наглядової ради №34 від 03.11.2011р. та протоколу №37 від 20.11.2012р.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 12.08.2015р. залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ТОВ «ТОМ-ІНВЕСТМЕН» та ТОВ «БИЗНЕС-БРОК Ф».

Позивач у судове засідання не з'явився, просив розглянути справу без участі свого представника.

Представник ТОВ «БИЗНЕС-БРОК Ф» у судове засідання не з'явився.

Представник ТОВ «ТОМ-ІНВЕСТМЕН» у судове засідання не з'явився, оскільки з 15.04.2014р. припинено діяльність юридичної особи, про що визначено у Реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідач у судове засідання прибув, заперечував проти доводів апеляційної скарги, відзив не надав. Проти розгляду апеляційної скарги за відсутністю представників позивача та третьої особи не заперечував.

Судова колегія вважає можливим здійснити розгляд справи у відсутність представників сторін за наявними матеріалами справи, оскільки сторони були повідомлені про день та час судового засідання належним чином відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Як вбачається з матеріалів справи, 17 грудня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю В«ТОМ-ІНВЕСТМЕНВ» , в інтересах та за рахунок якого на підставі договору доручення від 17 грудня 2012 року №БД/12/44 діяло Товариство з обмеженою відповідальністю В«БІЗНЕС-БРОК ФВ» (Повірений) з одного боку та Публічним акціонерним товариством В«Феодосійський механічний заводВ» (далі - Завод), в особі виконуючого обов'язки директора ОСОБА_6, який діє на підставі Статуту та Наказу №64 від 07 грудня 2012 року укладений договір купівлі-продажу цінних паперів №БВ/12/45 (надалі по тексту - договір).

За умовами договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець - прийняти та оплатити цінні папери на умовах договору, а саме вексель простий, документарної форми існування, серії АА №2484397 номінальною вартістю 490000 грн. (пункти 1.1, 1.2 договору).

Відповідно до пункту 1.3 договору його сума становить 478000 грн. без ПДВ.

Оплата вартості цінного паперу провадиться у безготівковій формі шляхом переказу грошових коштів Покупцем на поточний рахунок продавця без участі Повіреного у термін до 31 грудня 2012 року (пункт 2.1 договору).

Пунктом 2.3 договору встановлено, що передача цінних паперів, що є предметом даного договору здійснюється з оформленням іменного індосаменту протягом 10 (десяти) банківських днів після дня укладення цього договору. Факт передачі цінних паперів від Продавця Покупцю підтверджується актом прийому-передачі цінних паперів.

Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до повного виконання Сторонами зобов'язань (пункт 6.1 договору).

або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Зазначені норми кореспондуються з приписами ст.180 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Статтею ст. 181 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір за загальними правилами викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Приписи статті 655 ЦК України встановлюють, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

17 грудня 2012 року між Заводом та Товариством був складений, підписаний та скріплений печатками підприємств акт прийому-передачі цінних паперів до Договору, а саме векселя простого, документарної форми існування, серії АА №2484397, номінальною вартістю 490000 грн. (договірна вартість 478' 000 грн.).

28 грудня 2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРКОМЕРЦГРУП» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОМ-ІНВЕСТМЕН» був підписаний договір про відступлення права вимоги за № 1/12/В, предмет якого передбачав, що Товариство передає УКРКОМЕРЦГРУП, а останній - приймає право вимоги, що належить Товариству і стає кредитором за Договором № БВ/12/45 від 17 грудня 2012р.

Згідно зі ст.ст. 514, 516 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Повідомленням від 29 грудня 2012р. (вих.№2-29-12) Товариство сповістило Завод про укладання зазначеного договору про відступлення права вимоги №1/12В від 28 грудня 2012р.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укркомерцгруп» є належним відповідачем у справі.

Позивач просить визнати недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів, у зв'язку з тим, що з його боку договір підписано особою, яка не мала права на його підписання, а саме відсутні повноваження у Виконуючого обов'язки директора ОСОБА_6.

Частиною 2 ст. 207 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою.

Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного Кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України зазначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Способи волевиявлення та форми правочину врегульовані в статті 205 Цивільного кодексу України, за якою правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання договорів недійсними: відповідність договору вимогам закону, додержання встановленої форми договору, дієздатність сторін за договором, у чому конкретно полягає порушення вільного волевиявлення та не відповідність його внутрішній волі учасника правочину, не спрямованість сторони на реальне настання правових наслідків правочину та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України В«Про судову практику про визнання угод недійсними" від 06.11.2009р. № 9, відповідно до якої угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом; в кожній справі вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Як вбачається з матеріалів справи спірний Договір з боку Заводу був підписаний виконуючим обов'язки директора ОСОБА_6.

Скаржник посилається на те, що зазначений директор під час підписання спірного правочину не мав на це повноважень, оскільки відповідно до протоколу Наглядової ради Заводу від 03.11.2011р. № 34 встановлений ліміт у 50' 000,00 грн., в межах якого директор Заводу мав право приймати фінансово-господарське рішення без попереднього узгодження із Наглядовою радою.

Крім того, протоколом Наглядової ради від 20.11.2012р. №37 затверджено положення, яким члену Наглядової ради ОСОБА_7 делеговано повноваження проводити щоденний моніторинг фінансово-господарської діяльності акціонерного товариства та узгоджувати всю вихідну документацію, вважати недійсним документи без такого узгодження. Тобто, позивач стверджує, що у ОСОБА_6 взагалі не було повноважень на укладання та підписання спірного договору без попереднього узгодження з ОСОБА_7

Позивач зазначає, що про вищенаведені обмеження як за Статутом Заводу, так і за протоколами Наглядової ради відповідач мав знати, оскільки їх розміщено на офіційному сайті Заводу http://feodmech.crimea.com.

Дослідивши матеріали справи, Статут та Протоколи Наглядової ради, колегія суддів не може погодитися з такими доводами апелянта, з огляду на наступне.

Під час розгляду справи господарським судом було зобов'язано позивача надати суду для огляду оригінал Статуту, який діяв на момент підписання спірного договору, натомість позивач не виконав вимоги суду.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Також згідно зі статтею 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Відповідно до п.п. 2.2. - 2.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії (стаття 36 ГПК). Якщо документи, які мають значення для правильного вирішення спору, і підписи на них виготовлені стороною за допомогою будь-яких технічних засобів, то такі документи повинні прийматись господарським судом як письмові докази, досліджуватись та оцінюватись за загальними правилами ГПК.

Згідно зі ст.ст. 514, 516 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач посилався на те, що на його офіційному сайті міститься зазначений Статут та вся інформація щодо обмеження директора стосовно підписання спірного договору.

Водночас, судом апеляційної інстанції досліджено сайт ПАТ «Феодосійський механічний завод» та встановлено, що на ньому розміщені Річний звіт, Річний звіт 2012, Протокол загальних зборів акціонерів, Фінансовий звіт, Положення про наглядову ряду, Положення про виконавчий орган, Положення про ревізійну комісію, Положення про загальні збори акціонерів, Статут ПАТ Феодосійський механічний завод. Проте, всі зазначені документи розміщені на сайті станом на 20 січня 2015р. та з сайту неможливо визначити, які саме документи на ньому знаходилися та в якій редакції до 20.01.2015р., а саме на момент укладення спірного договору.

Також, на сайті не міститься протоколів Наглядової ради №34 від 03.11.2011р. та №37 від 20.11.2011р. Позивачем не доведено, яким чином відповідач мав змогу ознайомитися з ними під час укладання спірного договору.

Крім того, посилання апелянта на те, що директор на час підписання договору купівлі-продажу цінних паперів діяв на підставі Статуту та наведене свідчить про обізнаність його про ліміт встановлений Наглядовою радою, є хибним, оскільки у Статуті навіть не фіксується сума встановленого ліміту, а лише передбачено право Наглядової ради на встановлення ліміту.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Натомість, позивачем не доведено належними доказами, що у директора Заводу не було повноважень для підписання спірного договору і що відповідач міг про це дізнатися саме з сайту акціонерного товариства.

З наданого апелянтом витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців вбачається, що станом на 19.12.2012р. керівником Заводу є ОСОБА_8. При цьому згідно з Протоколом засідання Наглядової ради від 16.11.2012р. № 36 та Наказом від 07.12.2012р. №64 виконуючим обов'язки директора призначено ОСОБА_6, у зв'язку із звільненням ОСОБА_8

Припис абзацу першого частини третьої статті 92 Цивільного Кодексу України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України). Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють) (пункт 3.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України В«Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійснимиВ» від 29 травня 2013 року №11).

З огляду на вищевикладене та враховуючи приписи зазначеної норми права, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не доведено, що відповідач був обізнаний про обмеження директора при підписанні спірного договору.

Крім того, в матеріалах справи міститься копія Акту звірки станом на 31.03.2014р. 31.03.2014р., який підписано з боку позивача директором ОСОБА_9, у якому ПАТ «ФМЗ» визнало що у нього перед відповідачем існує заборгованість у розмірі 450000,00грн. за договором купівлі-продажу цінних паперів №БВ/12/45 (вексель АА 2484395) від 17.12.2012р.

Таким чином, правочин підтверджено (схвалено) з боку позивача.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду АРК у справі № 901/352/14 від 06.03.2014 за позовом ТОВ В«УкркомерцгрупВ» до ПАТ В«Феодосійський механічний заводВ» про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу № БВ/12/45 позовні вимоги було задоволено частково, стягнуто з ПАТ В«Феодосійський механічний заводВ» 489567,60 грн., з яких 478000, 00 грн. - основний борг, 11567,60 грн. - пеня.

Виходячи з наведеного, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків викладених у рішенні суду першої інстанції.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись статями 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Феодосійський механічний завод» м. Київ на рішення господарського суду Запорізької області від 20.04.2015р. у справі №908/1208/15-г залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 20.04.2015р. у справі №908/1208/15-г - залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: О.В.Стойка

ОСОБА_3

Надруковано 5 прим.:

1. Позивачу;

2. Відповідачу;

3. У справу;

4. ДАГС;

5. ГСДО