Постанова

від 27.08.2009 по справі 14/464-08

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/464-08

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

27.08.09                                                                                               Справа №14/464-08

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

при секретарі:  Акімовій Т.М.

За участю представників сторін:

від позивача –                Прокопчук Т.О. (довіреність серія: ВМО № 016728 від 26.08.2009 р.)

                                        Воробйовська В.В. (довіреність серія: ВКО № 255334 від 22.07.2008 р.)

від відповідача  –            Рефлер В.В. (паспорт МО 013730 від 27.10.1995 р.) – директор

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу  Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-технічна фірма «РВіК» (м. Херсон)

на рішення господарського суду Херсонської області від 12.02.2009 р.                                       у справі  № 14/464-08

за позовом           Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Херсонської

                             філії (м. Херсон)

до відповідача    Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-технічна фірма

                              «РВіК» (м. Херсон)

про стягнення суми,

Відкрите акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Херсонської філії звернулося до господарського суду Херсонської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-технічна фірма «РВіК» 3696,00 грн. основного боргу за користування з'єднувальними лініями телекомунікаційного зв'язку (за період з червня по грудень 2006 року), а також нарахованих на суму боргу втрат від інфляції в сумі 1408,12 грн. та 3 % річних в сумі 219,78 грн.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 12.02.2009 р.                                     у  справі  № 14/464-08 (суддя Скобєлкін С.В.) позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 3696,00 грн. основного боргу, 1041,33 грн. втрат від інфляції та 163,05 грн. – 3 % річних. В решті позову відмовлено. Відшкодовано позивачу за рахунок відповідача 93,84 грн. державного мита та 108,56 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим судовим актом, ТОВ «Виробничо-технічна фірма «РВіК» (відповідач у справі) звернулося до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

З підстав, викладених в апеляційній скарзі, а також у письмових доповненнях до неї (вих. № 76/109  від 20.05.2009 р. та   вих. № 86/109 від 15.06.2009 р.), відповідач вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим, стверджує, що місцевим господарським судом неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи. У зв'язку з цим просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 12.02.2009 р. у справі № 14/464-08 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ВАТ «Укртелеком» в особі Херсонської філії відмовити у повному обсязі.

На думку заявника апеляційної скарги, при винесенні рішення господарським судом не було взято до уваги особливості законодавства у сфері телекомунікацій, порушено вимоги статті 4 Господарського процесуального кодексу України, не надано правової оцінки діям позивача (в обхід вимог ст. 57 Закону України «Про телекомунікації» застосовано невідповідний нормативно-правовий акт)  та розглянуто справу не на підставі Закону України «Про телекомунікації», а на припущеннях.

          Заявник звертає увагу колегії суддів на те, що згідно з роз'ясненнями  НКРЗ (лист вих.      № 08-6586/113 від 26.10.2007 р.), наданими комісією на звернення господарського суду Херсонської області,  ТОВ "РВІК" та ВАТ "Укртелеком" є саме операторами, а договір про  взаємоз'єднання телекомунікаційних мереж між ТОВ ВТФ "РВіК" та Херсонською філією ВАТ "Укртелеком" не укладено.

З посиланням на ч. 8 ст. 181 ГК України заявник вважає, що Попередній договір       № 04/1556  від  20.12.2005 р.  не був укладений.

Одночасно стверджує, що вказаний Попередній договір не діяв на підставі ч. 2         ст. 187 ГК України, що, начебто, підтверджується рішенням господарського суду Херсонської області від 04.09.2006 р. по справі № 2/207-ПД-06. Мотивує тим, що оскільки в рішенні господарського суду Херсонської області від 04.09.2006 р. у справі № 2/207-ПД-06 не вказано день укладення договору № 04/1556 від 20.12.2005 р., тому на підставі ч. 2         ст. 187 ГК України  днем укладання Попереднього договору слід вважати 28.09.2006 р. (рішення суду від 04.09.2006 р. виготовлено та підписано 18.09.2006 р. і  набрало законної сили 28.09.2006 р.). При цьому термін дії Попереднього договору сплинув 30.09.2006 р.

На думку заявника, господарський суд, не перевіривши всі обставини справи, неправомірно і передчасно дійшов висновку, що між позивачем і відповідачем був укладений Попередній договір № 04/1556 від 20.12.2005 р.

З посиланням на ст. 193 ГК України та на те, що, нібито, з матеріалів справи вбачається, що у спірний період договір про взаємоз'єднання між ТОВ "РВіК" та ВАТ "Укртелеком" укладено не було, заявник вважає, що за відсутності конкретних вимог, розглядаючи розрахунки через 2 роки, потрібно вести розрахунки відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться, тобто керуватись правовим актом "Порядок взаєморозрахунків між операторами телекомунікацій", затвердженим рішенням НКРЗ № 351.

          Також зауважує, що при розгляді даної справи господарським судом залишено поза увагою той факт, що надані позивачем рахунки не містять будь-яких підтверджень щодо ліній. Зауважує, що позивачем не надано жодного акту виконаних робіт, які б

підтвердили, що ТОВ "РВіК" замовляло або отримало зазначені у позові з'єднувальні

лінії.

За твердженням заявника, господарським судом взято за основу претензію № 3 від 05.05.2008 р., яка не відповідає вимогам ст. 6 ГПК України та не стосується позовних вимог. Заявник вважає, що на підставі названої претензії для нього не наступили жодні зобов'язання в розумінні ст. 530 ЦК України, у зв'язку з чим  строк виконання зобов'язання з боку відповідача та позивача по сплаті отриманих ними взаємних послуг за пропуск трафіка (кількості інформації) в точці взаємоз'єднання, за період з червня по грудень 2006 р., наразі не настав.

Також заявник звертає увагу апеляційного суду на те, що рішенням господарського суду Херсонської області від 04.09.2006 р. у справі № 2/207-пд-06 встановлено, що нарахування за організацію 17 з'єднувальних ліній ВАТ «Укртелеком» провело безпідставно. Постановою апеляційного суду від 24.11.2006 р. у справі № 2/207-пд-06 апеляційну скаргу ВАТ «Укртелеком» на рішення у справі залишено без задоволення.

Порушення норм процесуального права, зокрема ст. 42 ГПК України, заявник вбачає в тому, що господарським судом, нібито,  не було надано відповідних умов рівності всіх учасників судового процесу. Стверджує, що не мав можливості заявити клопотання суду, відповідно до ст. 38 ГПК України, про звернення до Національної комісії регулювання зв'язку України (НКРЗ) за роз'ясненням щодо правомірності застосування Правил № 720, які регламентують взаємовідносини між оператором телекомунікацій та споживачем телекомунікаційних послуг.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 18.03.2009 р. апеляційна скарга  ТОВ «Виробничо-технічна фірма «РВіК» прийнята  до провадження та призначена до розгляду на 15.05.2009 р.

На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався  на 18.06.2009 р.,  на  27.08.2009 р.

Розпорядженням В.о. Голови Запорізького апеляційного господарського суду         № 1661  від 27.08.2009 р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя  –  Зубкова Т.П. (доповідач), судді  Мойсеєнко Т.В.,  Хуторной В.М.

Позивач у справі – Відкрите акціонерне товариство  «Укртелеком» в особі Херсонської філії апеляційну скаргу відповідача не визнає, вважає її безпідставною та необґрунтованою. Свою правову позицію позивач виклав у письмовому відзиві. Підкреслює, що предметом позову є стягнення заборгованості за користування з'єднувальними лініями, як за телекомунікаційні послуги, а не організацію з'єднувальних ліній. Вказує, що виставляв відповідачу щомісячно рахунки з розшифровками наданих послуг, а також надсилав акти виконаних робіт. Посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення господарського суду Херсонської області від 12.02.2009 р. у даній справі – без змін.

Запис розгляду судової справи здійснювався  за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Діловодство суду». Для архівного оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер CIC03-007823.

В судовому засіданні представники позивача та відповідача у повному обсязі підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

За згодою представників сторін колегією суддів оголошено вступну та резолютивну частини постанови апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсязі.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, Запорізький апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.05.2004 р. між ВАТ "Укртелеком" в особі Херсонської філії (позивачем у справі) та ТОВ ВТФ "РВіК" (відповідачем у справі) було укладено договір № 238/04 про взаємоз'єднання телекомунікаційної мережі ТОВ ВТФ «РВІК» і телекомунікаційної мережі ВАТ «Укртелеком» у м. Херсоні (далі – Договір),  предметом якого було взаємоз'єднання телекомунікаційної мережі позивача і телекомунікаційної мережі відповідача та надання платних послуг доступу до мережі загального користування (ТМЗК) у м. Херсоні.

Відповідно до пункту 3.2. Договору відповідач повинен був платити за користування 27 з'єднувальними лініями відповідно до Граничних тарифів.

Згідно з п. 7.1 Договору, термін його дії було встановлено до 31.12.2005 р.

Наприкінці дії вказаного Договору, а саме 20.12.2005 р. між позивачем та відповідачем було підписано Попередній договір № 04/1556 (надалі – Попередній договір), за умовами  якого відповідач (Сторона-2 за Попереднім договором), зокрема, повинен був здійснювати оплату у повному обсязі наданих послуг взаємоз'єднання (з'єднувальні лінії, канали зв'язку тощо) та послуги міжміського, міжнародного зв'язку, до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно виставлених позивачем (Стороною-1 за Попереднім договором) рахунків відповідно до діючих тарифів (Додаток № 2 до Попереднього договору).

Додатком № 2 сторони визначили кількість з'єднувальних ліній – 44, вартість послуг за 1 лінію  –  20,00 грн., у межах Граничних тарифів.

Згідно з п. 14 Попереднього договору строк його дії було узгоджено  сторонами  з 01.01.2006 р. по 30.09.2006 р.

Оскільки при укладанні Попереднього договору між сторонами виникли розбіжності (щодо п.п. 9, 10, 15 Попереднього договору, абзацу 1 Додатку № 2 та п. 2 Додатку № 2), спір було передано на вирішення господарського суду.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 04.09.2006 р. по справі        № 2/207-пд-06 частково задоволені позовні вимоги ВАТ "Укртелеком" в особі Херсонської філії до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-технічна фірма "РВіК" про спонукання до укладення Попереднього договору в редакції протоколу узгодження розбіжностей: зобов'язано ТОВ ВТФ "РВіК" укласти з ВАТ "Укртелеком" в особі Херсонської філії Попередній договір від 20.12.2005 р. № 04/1556 в редакції його основного тексту по питанням, відносно яких сторони дійшли до згоди, та в редакції Протоколу узгодження розбіжностей до Попереднього договору від 20.12.2005 р.               № 04/1556 з протоколом розбіжностей від 04.01.2006 р., від 30.01.2006 р., зокрема:

пункт 9 викладено в такій редакції: Сторона-1 має право через 3 місяця після письмового повідомлення-попередження відключити організовані за Програмою з'єднувальні лінії у разі наявності місячної заборгованості за всі надані телекомунікаційні послуги та невиконання Стороною-2 умов даного Попереднього договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону «Про телекомунікації» у разі затримки плати за отримані послуги Сторона-2 сплачує  пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла на період за який нараховується пеня.

Додаток № 2 абз. 1:  Сторона-2 здійснює з 01 січня 2006 року оплату:

Додаток № 2 пункт 2: виключити.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 24.11.2006 р. рішення господарського суду Херсонської області від 04.09.2006 р. по справі  № 2/207-пд-06 залишено без змін.

Відповідач не здійснював оплату послуг за Попереднім договором.

05.03.2008 р. позивач направив на адресу відповідача Претензію (вих. № 3) з вимогою сплати суму боргу з урахуванням інфляційних збитків в сумі 12238,97 грн., пеню за несвоєчасну оплату в сумі 359,90 грн. та 3% річних в сумі 368,73 грн.

Відповідач залишив вказану вимогу позивача без задоволення.

Предметом судового розгляду у даній справі стали позовні вимоги ВАТ «Укртелеком» в особі Херсонської філії про стягнення з ТОВ «ВТФ «РВіК» 3696,00 грн. основного боргу за користування з'єднувальними лініями телекомунікаційного зв'язку (за період з червня по грудень 2006 р.), а також нарахованих на суму боргу втрат від інфляції в сумі 1408,12 грн. та 3 % річних в сумі 219,78 грн.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково, в силу наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за  договором про надання послуг одна сторона (виконавець)  зобов'язується за  завданням  другої  сторони  (замовника)  надати   послугу,  яка  споживається  в  процесі  вчинення  певної  дії  або  здійснення певної діяльності,  а замовник зобов'язується  оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Договір про надання послуг є двосторонньозобов'язувальним, оскільки і виконавець, і замовник наділені як правами, так і обов'язками. На виконавця покладено обов'язок надати послугу і надано право на одержання відповідної плати або відшкодування фактичних витрат, необхідних для виконання договору. Замовник, в свою чергу, зобов'язаний оплатити послугу і наділений правом вимагати належного надання послуги з боку виконавця.

Як вже зазначалось вище, за умовами укладеного між сторонами Попереднього договору відповідач зобов'язався оплачувати надані позивачем послуги по взаємоз'єднанню  та послуги міжміського телефонного зв'язку за Програмою до 20-го  числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно виставлених відповідно до діючих тарифів рахунків позивача (Додаток № 2 до Попереднього договору).

В силу ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з рішенням  господарського суду Херсонської області від 04.09.2006 р. по справі № 2/207-ПД-06  Додаток № 2 до Попереднього договору (а саме, абзац 1 Додатку) укладено  в наступній редакції: Сторона-2 (ТОВ «ВТФ «РВІК»)  з 01.01.2006 р. здійснює оплату щомісячно за 44 з'єднувальні лінії, в т.ч. 27 ЗЛ, що організовані за Договором    № 238/08 від 01.05.2004 р., згідно п. 67 ст. 10 розділу 1 Граничних тарифів, затв. Наказом ДКЗІУ  № 120 від 07.06.2002 р.

          Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до  умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог –  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Аналогічні  приписи  містить   ст. 193 Господарського кодексу України.

Таким чином, оскільки з 01.06.2006 р. по 30.09.2006 р. відповідачу надавалися обумовлені Попереднім договором послуги по взаємоз'єднанню 44 ліній, за умови вартості послуги за 1 лінію – 12,00 грн. (з ПДВ), як зазначив позивач, щомісячна плата повинна була складати 528,00 грн. При цьому, за вказаний період (з 01.06.2006 р. по 30.09.2006 р.)  відповідач  мав сплатити позивачу 2112,00 грн.

На підставі п. 147, 171  Правил користування міжміським та міжнародним телефонним зв'язком  позивачем надсилалися відповідачу єдині рахунки за всі надані послуги, в тому числі і послуги з користування 44 з'єднувальними лініями за Попереднім договором, за особовим рахунком з роздруківками (розшифровками нарахувань). Також 21.08.2008 р. позивачем були надіслані відповідачу акти виконаних робіт за спірний період, які останнім не підписані та не повернуті.

В порушення умов Попереднього договору, відповідачем відповідна плата здійснена не була.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості за надані за Попереднім договором послуги за період з 01.06.2006 р. по 30.09.2006 р. в сумі 2112,00 грн. заявлена обґрунтовано і правомірно задоволена господарським судом.

При цьому, колегією суддів не приймається до уваги посилання заявника на лист НКРЗ № 08-6586/113 від 26.10.2007 р., оскільки в ньому йдеться про укладання основних договорів про взаємоз'єднання між операторами зв'язку та про надання телекомунікаційних послуг, та в якому дійсно визначено, що основний договір на взаємоз'єднання між сторонами – позивачем та відповідачем у даній справі – не укладено. В даному випадку, відповідно до позовної заяви, позивач просить стягнути заборгованість саме за надані телекомунікаційні послуги відповідно до Попереднього договору, згідно якого  сторони домовились здійснити тимчасове взаємоз'єднання власних телекомунікаційних мереж за тимчасовою схемою. Відповідно до п. 6 Попереднього договору сторони зобов'язались укласти основний договір про взаємо з'єднання (про який зазначено в листі НКРЗ від 26.10.2007 р.)  після виконання відповідачем вказаних в Попередньому договорі проектно-технічних рішень та технічних умов на приєднання     № 05-14 «На приєднання телекомунікаційної мережі оператора ТОВ ВТФ «РВіК» ємністю 1000 номерів в індексах 36-8х-хх до ТМЗК м. Херсон» від 29.09.2005 р. у порядку та згідно з вимогами Закону України «Про телекомунікації», Ліцензійних умов, інших галузевих нормативно-правових актів.

Таким чином, лист НКРЗ від 26.10.2007 р. не стосується предмету заявленого позивачем позову про стягнення боргу за надані телекомунікаційні послуги за Попереднім договором.

З огляду на вищенаведене, посилання заявника на неукладеність та нечинність Попереднього договору також не приймаються колегією суддів до уваги, як безпідставні та такі, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання,  покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про те, що нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних на суму основного боргу за період з 01.06.2006 р. по 30.09.2006 р. є правомірним.

Перевіривши правильність розрахунку, колегія суддів встановила, що за заявлений період втрати від інфляції складають 990,53 грн., а 3% річних – 147,77 грн., у зв'язку з чим вказані позовні вимоги задовольняються саме в такому розмірі.

Разом з тим, колегія суддів вважає необґрунтованим  стягнення з відповідача заборгованості з оплати за послуги в період з жовтня по грудень 2006 р. (тобто, після закінчення дії Попереднього договору) та, відповідно, нарахованих на цю суму інфляційних втрат та 3% річних, оскільки з заявлених в позові підстав  ці вимоги задоволенню не підлягають. Рішення господарського суду в цій частині скасовується.

Стосовно посилань заявника (відповідача) на порушення господарським судом при прийнятті рішення у справі вимог ГПК України щодо рівності процесуальних прав сторін колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський  судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип  змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Згідно зі ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Матеріали справи свідчать, що сторони знаходилися у рівних умовах перед судом, мали достатню свободу в можливості подання доказів і доведенні їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України  доказами у справі є  будь-які  фактичні  дані, на підставі  яких  господарський  суд у визначеному  законом порядку  встановлює  наявність чи відсутність  обставин, на яких ґрунтуються  вимоги  і  заперечення  сторін, а також  інші  обставини, які  мають значення  для  правильного вирішення господарського спору.

Господарський суд  приймає  тільки ті  докази, які  мають значення  для справи (ч. 1 ст. 34 ГПК України).

Згідно зі ст. 43 ГПК України, на яку посилається сам заявник, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Апеляційна інстанція не вбачає порушень господарським судом норм процесуального права, в тому числі,  приписів ст. 42 ГПК України, при прийнятті оскаржуваного рішення.

Оскільки доводи заявника апеляційної скарги обґрунтовані лише в частині, апеляційна скарга  задовольняється частково.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК України судові витрати у справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-технічна фірма «РВіК»  (м. Херсон) задовольнити частково.

Рішення господарського суду Херсонської області від 12.02.2009 р.  у  справі  № 14/464-08 скасувати частково.

Позов Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Херсонської  філії (м. Херсон) задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-технічна фірма «РВіК»  (м. Херсон) на користь Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Херсонської філії (м. Херсон) 2112,00 грн. основного боргу, 990,53 грн. втрат від інфляції, 147,77 грн. – 3% річних, 62,22 грн. державного мита та 71,98 грн.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Херсонської філії (м. Херсон) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-технічна фірма «РВіК»  (м. Херсон) 16,83 грн. державного мита за перегляд рішення апеляційною інстанцією. Видати наказ.

Видачу відповідних наказів із зазначенням необхідних реквізитів доручити господарському суду Херсонської області.