Постанова

від 01.10.2009 по справі 9/155-09

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

9/155-09

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2009 року                                    Справа №  9/155-09

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді   Лисенко О.М. (доповідач)    

суддів: Джихур О.В., Виноградник О.М.

при секретарі судового засідання: Ковзикові В.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача:  Легостаєва Марина Іванівна, представник, довіреність № 66  від 15.04.2009 року;

від відповідача:  Головко Олена Миколаївна, представник, довіреність № 218  від 25.12.2008 року;

розглянувши у відкритому судовому засідання апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерпайп Ніко Тьюб”, м.Нікополь на рішення господарського суду Дніпропетровської області  від 14.07.2009р. у справі № 9/155-09

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю “Джі.Еф.Сі”, м. Донецьк

до: товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерпайп Ніко Тьюб”, м.Нікополь

про стягнення 420 425 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Джі.Еф.Сі.”, м. Донецьк звернулося з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерпайп Ніко Тьюб”, м.Нікополь про стягнення 420 425 грн. заборгованості за надані послуги з організації перевезень вантажів.

Заявою від 21.05.2009 року позивач зменшив суму позовних вимог у звязку з частковою оплатою заборгованості відповідачем і просив стягнути 308 600 грн. (а.с.136 т.2).

Заявою від 15.06.2009 року № 80 позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути 306 875 грн. основного боргу (а.с.142 т.2).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2009 року по справі № 9/155-09 (суддя Подобєд І.М.) позов задоволено.

Рішення суду мотивовано тим, що на замовлення відповідача позивачем було здійснено перевезення вантажу, що підтверджується матеріалами справи; доказів оплати наданих послуг відповідачем не надано і в силу приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України позов задоволено.

Не погодившись із рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю “Інтерпайп Ніко Тьюб” подало до суду апеляційну скаргу, в якій просило зазначене рішення господарського суду скасувати, а в задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки на думку скаржника позивачем не підтверджені документально позовні вимоги щодо домовленості сторін про вартість та обсяг прийнятих відповідачем експедиторських послуг, вважає, що судом безпідставно відхилено його клопотання про витребування оригіналів заявок та актів здачі-прийому послуг, а позовні матеріали (рахунки-фактури, акти здачі-прийому робіт, податкові накладні, СМR) відповідно до умов п.п. 2.2, 5.2., 8.6 не можуть бути правовою підставою для отримання коштів. Також скаржник вказує на завищення позивачем вартості послуг по перевезенню за заявкою від 24.09.2008 року на суму 393, 25 грн., посилаючись на невірну дату застосування позивачем курсу євро. Зазначає, що судом не надано належної правової оцінки факту наявності сальдо відповідача в сумі 15 916 грн., яке підтверджено Актом звірки взаєморозрахунків; також зауважує, що відмова суду в задоволенні заяви відповідача про розстрочення виконання рішення через посилання суду на скрутне матеріальне становище позивача, є припущенням та не доведена належними доказами.

Позивач вважає доводи скаржника безпідставними, просить залишити рішення без змін.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін та вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не можуть бути прийняті до уваги з наступних підстав.

Між сторонами по справі 09.07.2008 року укладено договір № 1028 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.3 якого позивач (експедитор) приймає на себе зобовязання доставити ввірений йому відповідачем (клієнтом) вантаж до пункту призначення і передати його уповноваженій на отримання вантажу особі, а клієнт зобовязується оплатити встановлену за перевезення плату і комісійну плату за організацію перевезень. Експедитор залучає для виконання цього договору третіх осіб (перевізників), залишаючись при цьому відповідальним за їх дії як за власні (п.1.4 Договору).

Згідно з п.п. 2.1, 2.2 Договору клієнт попередньо за 48 годин до перевезення вантажу подає письмову заявку за підписом відповідальної особи, в якій вказує всі умови перевезення; експедитор приймає заявку, в якій зі свого боку зазначає наданий рухомий склад, його марку, тип, вантажопідйомність, обєм, завіряє підписом, печаткою і надає (протягом 24 годин с моменту направлення заявки) клієнту.

Вартість за кожне перевезення визначається на підставі взаємної домовленості сторін, згідно з заявкою, розмір комісійної плати експедитору визначається різницею між ціною, погодженою з клієнтом, і ціною, погодженою з перевізником (п.5.2 Договору).

Пунктом 8.6 Договору сторони узгодили, що зміни, доповнення і додатки до Договору, до яких вони відносять: Заявки, рахунки, Акти (кінцевої звірки) виконаних-робіт/послуг, передані за підписами і печатками сторін за допомогою факсимільного звязку, мають юридичну силу рівну оригіналу Договору і Додатків до нього. В подальшому сторони зобовязані в максимально короткі строки після підпису змін, доповнень та додатків до Договору підписати оригінали наведених документів, завіривши відтисками своїх печаток, забезпечивши направлення по одному екземпляру наведених документів на адресу іншої сторони.

Згідно з статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

На виконання умов Договору позивач надав відповідачу послуги по організації перевезень, що  підтверджено Актами здачі-приймання виконаних робіт, на загальну суму 420 425 грн.

Відповідачем було частково погашено заборгованість на загальну суму 113 550 грн. по рахунках №1985 від 31.10.2008 року на суму 28 533 грн., № 1999 від 30.10.2008 року на суму 26926 грн., № 2000 від 31.10.2008 року на суму 28533, № 2118 від 24.11.2008 року на суму 29555 грн. (а.с. 136-137 т.2).

Доказів оплати залишку заборгованості на суму 306 875 грн. відповідачем не надано.

Відповідно до статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобовязується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, повязаних з перевезенням вантажу.

Згідно з статтею 931 Цивільного кодексу України, розмір плати експедитору встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з статтею 9 Закону України “Про транспортно-експедиторську діяльність” (в редакції на 01.07.2004 року) за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади. Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Стаття 12 Закону України “Про транспортно-експедиторську діяльність” вказує, що клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

За змістом положень наведеного Закону оформлені належним чином і надані позивачем до позовної заяви копії СМR (товаротранспортні накладні) свідчать про надання ним послуг експедитора. Отже, доводи скаржника про витребування оригіналів заявок та актів здачі-прийому послуг, і те, що позовні матеріали (рахунки-фактури, акти здачі-прийому робіт, податкові накладні, СМR) відповідно до умов п.п. 2.2, 5.2, 8.6 не можуть бути правовою підставою для отримання коштів, до уваги судовою колегією не приймаються.

Акти приймання-здачі виконаних робіт, які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств підтверджують домовленість сторін по найменуванню наданих послуг та їх вартості.

З урахуванням викладеного, пунктів 1.3, 2.1, 2.2, 5.2 Договору і того, що доказів відмови від прийнятих відповідачем експедиторських послуг позивача, відповідачем не надано, відповідачем не доведені інші вартість та обсяг перевезення ніж зазначені у Договорі та заявках, доводи скаржника про не підтверджені документально позовні вимоги щодо домовленості сторін про вартість та обсяг таких послуг, судовою колегією не можуть бути прийняті до уваги.

Посилання скаржника про наявність сальдо в розмірі 15 916 грн., що встановлено Актом звірки взаємних розрахунків сторін (а.с. 7-8 т.3) не приймаються до уваги судовою колегією, оскільки у вказаному Акті (складений за період з 09.07.2008 року по 20.05.2009 року) зазначені також інші розрахунки, крім визначених позивачем у спірний період, вказаний в позовні заяві з 06.10.2008 року.

Щодо зауважень скаржника про завищення позивачем вартості послуг по перевезенню за заявкою від 24.09.2008 року на суму 393, 25 грн. слід зазначити, що позивач не включав дану заявку до позову, оскільки вона оплачена у повному обсязі відповідачем до звернення до суду позивача з позовною заявою.

Судова колегія погоджується з позицією суду першої інстанції щодо недоведеності належними доказами конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом і не вбачає підстав для задоволення заяви відповідача про розстрочення виконання рішення.

Підстави для скасування рішення, передбачені статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.

Державне мито за перегляд справи по апеляційній скарзі покладається на скаржника.

Керуючись статтями 49, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерпайп Ніко Тьюб”, м.Нікополь залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2009 року по справі № 9/155-09  залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                                 О.М.Лисенко   

Суддя                                                                                      О.В.Джихур

Суддя                                                                                      О.М.Виноградник