Рішення

від 20.08.2015 по справі 906/762/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.08.2015Справа №906/762/15

Суддя Господарського суду міста Києва Карабань Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі

1) Національної академії аграрних наук України;

2) Інституту картоплярства Національної академії аграрних наук України

до 1) Подільської дослідної станції ім.О.М. Засухіна Інституту картоплярства Національної академії аграрних наук України;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг Руно"

про визнання недійсним договору про надання послуг,

за участю представників сторін:

від прокуратури - Колодяжна А.В. (службове посвідчення № 028406 від 01.09.2014);

від позивача 1 - Столяр О.П. (довіреність № 1-8/04 від 15.01.2015);

від позивача 2 - не з'явилися;

від відповідача 1 - Демкович Я.Б. (керівник - наказ № 9-к від 18.05.2014);

від відповідача 2 - не з'явилися.

Рішення прийняте 20.08.2015 року, у зв'язку з оголошеними в судовому засіданні перерви з 17.08.2015 по 20.08.2015.

У судовому засіданні 20.08.2015, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Національної академії аграрних наук України та Інституту картоплярства Національної академії аграрних наук України звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Подільської дослідної станції ім. О.М. Засухіна Інституту картоплярства Національної академії аграрних наук України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохолдинг Руно" і просив суд визнати недійсним на майбутнє договір про надання послуг від 17.09.2013 №01/17-09, укладений між відповідачами.

Позовні вимоги ґрунтуються на нормах Закону України "Про здійснення державних закупівель", статей 6, 203, 215, 236 Цивільного кодексу України, статті 207 Господарського кодексу України та вмотивовані тим, що оспорюваний договір укладено без проведення визначених Законом процедур закупівель, а також не погоджений Національною академією аграрних наук України згідно з постановою Президії Національної академії аграрних Наук України від 26.08.2011 "Про затвердження порядку погодження та обліку деяких господарських договорів".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.06.2015 позов заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Національної академії аграрних наук України та Інституту картоплярства Національної академії аграрних наук України прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 906/762/15.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, Подільська дослідна станція ім. О.М. Засухіна посилається на те, що положення Закону України "Про здійснення державних закупівель", у редакції, чинній на момент укладання оспорюваного договору, на спірні правовідносини не поширюються.

Національна академія аграрних наук України (далі - НААН України) подала до суду заяву про відмову від позову, одночасно зазначивши, що Подільська дослідна станція ім. О.М. Засухіна безпосередньо підпорядкована Інституту картоплярства НААН, директор якого погодив оспорюваний договір, тому немає необхідності погоджувати цей договір з НААН України.

Сторони повідомлені судом про дату, час і місце розгляду даної справи належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень.

Вивчивши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, заслухавши представників сторін, судом встановлено таке.

17 вересня 2013 року між Подільською дослідною станцією імені О.М. Засухіна Інституту картоплярства НААН України (замовник) та ТОВ "Агрохолдинг Руно" (виконавець) укладено договір № 01/17-09 про надання послуг за умовами якого, виконавець за завданням замовника зобов'язується надати визначені у пункті 2.1. договору послуги з використанням власних (третіх осіб) матеріалів, обладнання та засобів, а замовник - їх прийняти і оплатити.

Відповідно до пункту 2.1. договору послугами є: проведення передпосівної підготовки земельних ділянок під сільськогосподарські культури; посів, садіння і підживлення сільськогосподарських культур; обробіток сільськогосподарських культур засобами захисту; збирання врожаю; підготовка продукції до первинної реалізації тощо.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що розрахунок за цим договором здійснюється в грошовій формі на поточний рахунок виконавця не пізніше 10-ти календарних днів з моменту реалізації вирощеної продукції або іншим способом, не забороненим чинним законодавством, але, не виключно шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Предметом розгляду у даній справі є відповідність вказаного договору вимогам чинного законодавства.

Як стверджується в позові, оспорюваний договір підлягає визнанню недійсним на майбутнє, оскільки при його укладанні не було дотримано вимог Закону України "Про здійснення державних закупівель" щодо проведення процедури закупівлі послуг за державні кошти та не отримано від НААН України відповідного погодження.

Розглянувши позов по суті заявлених вимог, суд дійшов висновку про відсутність правових та фактичних підстав для його задоволення з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 статті 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Вирішуючи спір про визнання договору або його частини недійсним, господарський суд має встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання договору (його частини) недійсним і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту договору вимогам закону, додержання встановленої форми договору; правоздатність сторін за договором; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

Статтею 6 ЦК України передбачено право сторін укласти договір, який не передбачено актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право відступити в договорі від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або суті правовідносин сторін.

Таким чином, суперечність правочину актам законодавства як підстава його недійсності, повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства чи укладення певного правочину всупереч змісту чи суті правовідносин сторін.

Відповідно до пунктів 3.1., 3.11, 3.12., 4.12. статуту Подільської дослідної станції імені О.М. Засухіна Інституту картоплярства НААН України вона є державною госпрозрахунковою науковою установою з частковим бюджетним фінансуванням державних програм та правом здійснення господарської діяльності; у відповідності з чинним законодавством і в межах цього статуту Станція з урахуванням завдань наукової установи, самостійно вирішує питання своєї господарської діяльності, в тому числі, зокрема, вступає в договірні відносини і іншими установами, підприємствами та організаціями, набуваючи майнові права і відповідні обов'язки; самостійно розпоряджається майном та коштами, одержаними від господарської діяльності, у тому числі зовнішньоекономічної, благодійними внесками і пожертвуваннями організацій (у тому числі міжнародних) і приватних осіб, а також коштами та майном, одержаними на інших підставах, що не суперечить чинному законодавству.

Відповідно до преамбули Закону України "Про здійснення державних закупівель", у редакції, чинній на моменту укладання оспорюваного договору, цей Закон встановлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти.

Статтею 2 цього Закону встановлено, що він застосовується до всіх замовників та закупівель товарів, робіт та послуг, які повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 100 тисяч гривень (у будівництві - 300 тисяч гривень), а робіт - 1 мільйон гривень.

Дія цього Закону поширюється на підприємства , визначені у пункті 21 частини першої статті 1 цього Закону, лише у разі здійснення ними закупівель за рахунок державних коштів , визначених у пункті 4 частини першої статті 1 цього Закону.

Згідно з частиною п'ятою статті 2 та частиною четвертою статті 40 названого Закону, забороняється укладання договорів, які передбачають витрачання державних коштів , та/або оплата замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом.

Таким чином, обов'язковою умовою для поширення на спірні правовідносини вимог вказаного Закону, є здійснення закупівлі послуг за оспорюваним договором за державні кошти.

Між тим, в порушення вимог статей 33, 34 ГПК України щодо обов'язковості доказування і подання належних доказів, заступником прокурора не надано доказів того, що передбачені оспорюваним договором послуги повинні були оплачуватися або оплачені за рахунок державних коштів.

Доводи заступника прокурора про те, що під поняття "державні кошти", що наведене у пункті 4 частини другої статті 1 Закону, підпадають будь-які кошти Подільської дослідної станції імені О.М. Засухіна, незалежно від того отримані вони з державного бюджету чи є власними коштами установи, одержаними від господарської діяльності, суперечить наведеним вище положенням Закону.

Враховуючи наведене, твердження заступника прокурора про порушення під час укладення оспорюваного договору вимог Закону України "Про здійснення державних закупівель" щодо обов'язковості проведення процедури закупівлі послуг за державні кошти, визначеної частиною першою статті 2 цього Закону, суд вважає безпідставними.

Стосовно посилання заступника прокурора, як на підставу недійсності оспорюваного договору, на не погодження його з НААН України згідно з постановою Президії Національної академії аграрних наук України від 26.08.2011 "Про затвердження порядку погодження та обліку деяких господарських договорів", суд зазначає таке.

Пунктом 3 Порядку погодження та обліку господарських договорів, затвердженого постановою Президії НААН від 26 серпня 2011 року, передбачено, що для погодження договору підряду установи, підприємства і організації надсилають науковій установі, якій вони безпосередньо підпорядковані , лист-клопотання довільної форми за підписом керівника, договір підряду підписаний сторонами і завірений печатками та техніко-економічне обґрунтування необхідності укладення даного договору.

Згідно з пунктом 6 названого Порядку після погодження договору підряду науковою установою один його примірник надсилається в Академію для обліку і реєстрації.

Відповідно до абзацу другого пункту 3 цього Порядку такі матеріали надаються Академії для погодження договору підряду лише тими дослідними господарствами, які безпосередньо підпорядковані НААН України.

Пунктом 1.3. статуту Подільської дослідної станції імені О.М. Засухіна передбачено, що остання безпосередньо підпорядкована Інституту картоплярства НААН України.

Отже, в силу згаданого Порядку оспорюваний договір повинен був погоджуватися саме Інститутом, а не НААН України.

Як вбачається з матеріалів справи, оспорюваний договір погоджений Інститутом картоплярства НААН України, про що свідчить підпис директора А.А.Бондарчука, скріплений печаткою Інституту.

З врахуванням наведеного, суд вважає, що оспорюваний договір узгоджуються з вимогами чинного законодавства та не суперечать ним, у зв'язку з чим позов не підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються пропорційно на Національну академію аграрних наук України та Інститут картоплярства Національної академії аграрних наук України, яких прокуратура Житомирської області визначила позивачами.

Таким чином, керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В :

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Стягнути з Національної академії аграрних наук України (01010, м. Київ, вул.Суворова, 9 код ЄДРПОУ 00024360, з будь-якого її рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 609 (шістсот дев'ять) грн, 00 коп.

3. Стягнути з Інституту картоплярства Національної академії аграрних наук України (07853, Київська область, Бородянський район, смт. Немішаєве, вул. Чкалова, 22, код ЄРДПОУ 00496828, з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 609 (шістсот дев'ять) грн, 00 коп.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.08.2015.

Суддя Я.А. Карабань