Постанова

від 26.08.2015 по справі 922/1782/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" серпня 2015 р. Справа №922/1782/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Ільїн О.В., суддя Хачатрян В.С.,

при секретарі Довбиш А.Ю.,

за участю представників:

прокуратури - ОСОБА_1, службове посвідчення №009651 від 15.10.2012 року;

першого позивача - ОСОБА_2, за довіреністю №13582/01-25/15 від 25.08.2015 року;

другого позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Приватного вищого навчального закладу «Харківський інститут екології та соціального захисту», м.Харків, (вх.№3959Х/1-40) на рішення господарського суду Харківської області від 08.06.2015 року по справі №922/1782/15,

за позовом Прокурора Комінтернівського району м.Харкова в інтересах держави в особі: 1. Управління освіти адміністрації Комінтернівського району Харківської міської ради, м.Харків,

2. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м.Харків,

до Приватного вищого навчального закладу «Харківський інститут екології та соціального захисту», м.Харків,

про стягнення 94205,89 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 08.06.2015 року по справі №922/1782/15 (суддя Кухар Н.М.) позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто з Приватного вищого навчального закладу «Харківський інститут екології та соціального захисту» на користь балансоутримувача, в особі Управління освіти адміністрації Комінтернівського району Харківської міської ради 94205,89 грн. основного боргу.

Стягнуто з Приватного вищого навчального закладу «Харківський інститут екології та соціального захисту» на користь державного бюджету України 1884,12 грн. судового збору.

Відповідач із вказаним рішенням господарського суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 08.06.2015 року та прийняти нове судове рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для прийняття рішення щодо стягнення заборгованості, яка нічим не обґрунтована та не підтверджена. При цьому, невірним є посилання на акт звірки заборгованості з орендної плати з 01.03.2012 року по 01.01.2015 року, оскільки такий акт не існує.

Також, апелянт зазначає, що у процесі судового розгляду справи по суті судом першої інстанції порушено принцип змагальності сторін, що полягає в не ознайомленні відповідача з позовною заявою і невжиття з боку суду будь-яких заходів направлених на ознайомлення відповідача з текстом позовної заяви.

Крім того, при розгляді справи має місце порушення норм процесуального права, які полягають у прийнятті оскаржуваного рішення за відсутності основних сторін судового спору, а саме представників орендодавця та орендаря.

Скаржник звертає увагу суду на те, що з боку балансоутримувача мали місце порушення умов договору оренди, зокрема, п. 6.1.6., що є істотною обставиною для розгляду справи по суті. Однак, як зазначає апелянт, місцевий господарський суд не надав цій обставині належної правової оцінки.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 30.07.2015 року апеляційну скаргу Приватного вищого навчального закладу «Харківський інститут екології та соціального захисту» прийнято до провадження та призначено до розгляду.

25.08.2015 року через канцелярію суду від прокуратури Комінтернівського району м.Харкова надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№12248), в якому зазначено, що прокуратура згодна з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об'єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Від Управління освіти адміністрації Комінтернівського району Харківської міської ради також надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№12250), який є тотожним за змістом до відзиву прокуратури Комінтернівського району м.Харкова та в якому просить рішення господарського суду Харківської області від 08.06.2015 року по справі №922/1782/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Другий позивач відзиву на апеляційну скаргу не надав, у судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи є зворотне повідомлення про вручення ухвали суду.

Відповідач (апелянт) у судове засідання не з'явився, направлена на його адресу ухвала суду повернута з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч.1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України. . За змістом цієї норми, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - зазначеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи, що наявних в справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, зважаючи на те, що ухвала про прийняття апеляційної скарги до провадження направлялась рекомендованою кореспонденцією, а також на те, що явка другого позивача та відповідача у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи в даному судовому засіданні за відсутності представників другого позивача та відповідача.

У судовому засіданні 26.08.2015 року представник прокуратури та представник першого позивача проти позиції апелянта заперечували з підстав викладених у відзивах.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзивах на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представників прокуратури та першого позивача, повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

20.03.2006 року між Управлінням освіти адміністрації Комінтернівського району Харківської міської ради (перший позивач, орендодавець) та Приватним вищим навчальним закладом «Харківський інститут екології та соціального захисту» (відповідач, орендар) укладено договір оренди нежитлової будівлі та майна №2605.

Згідно п. 1.1. вказаного договору орендодавець (перший позивач) передає, а орендар (відповідач) приймає у строкове платне користування майно, зазначене в додатку №1 до цього договору, який є невід'ємною частиною цього договору та нежитлову будівлю в літ. "А-2", загальною площею 1478,9 кв.м., які розташовані за адресою: м.Харків, вул. Матросова, буд. 3 та знаходяться в оперативному управлінні Управління освіти адміністрації Комінтернівського району м.Харкова на підставі договору про передачу майна в оперативне управління №654 від 27.06.1997 року.

У п. 6.1.1. договору оренди передбачено, що орендодавець зобов'язаний на протязі 3-х робочих днів після державної реєстрації цього договору передати орендарю в оренду майно згідно з актом прийому-передачі.

Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати нотаріального посвідчення і державної реєстрації цього договору та підписання акта приймання-передачі майна.

Обов'язок зі складання акта приймання-передачі покладається на орендодавця (п.п. 2.1., 2.4. договору №2605).

Відповідно до п. 10.1. договору оренди, він вступає в силу з моменту нотаріального посвідчення та державної реєстрації і діє з 20.03.2006 року до 20.03.2016 року.

Договір оренди складено, підписано, скріплено печатками сторін 20.03.2006 року, а також посвідчено 20.03.2006 року приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу ОСОБА_3 і зареєстровано в реєстрі за №167.

Разом з тим, у п. 10.2. договору оренди передбачено, зокрема, що зміни та доповнення, що вносяться оформлюються договорами про внесення змін до договору оренди за узгодженням з Управлінням комунального майна та приватизації, які є невід'ємними частинами цього договору.

Так, 13.08.2012 року між територіальною громадою м.Харкова в особі Харківської міської ради Харківської області, від імені якої діє Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, як виконавчий орган Харківської міської ради Харківської області та Приватним вищим навчальним закладом «Харківський інститут екології та соціального захисту» укладено договір про внесення змін №6 до договору №2605 оренди нежитлової будівлі та майна, який посвідчено 13.08.2012 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_4

Зазначеним договором про внесення змін за згодою сторін, відповідно до Порядку передачі в оренду майна, що є комунальною власністю територіальної громади м.Харкова, затвердженого рішенням 11 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 16.11.2011 року №492/11, орендодавцем визначено територіальну громаду м.Харкова в особі Харківської міської ради Харківської області, від імені якої діє Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради Харківської області (другий позивач), як її виконавчий орган.

Відповідно до п. 3.2. договору про внесення змін №6, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м.Харкова, та пропорції її розподілу, затвердженої рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23.12.2011 року №566/11.

Орендна плата за січень 2012 року становить 22137,67 грн. без урахування ПДВ.

Ставка орендної плати складає 10%, 4%, 5%, 15%, 15% за рік.

Нарахування орендної плати починається з дати підписання акту приймання-передачі.

Орендна плата за орендоване майно сплачується орендарем щомісяця протягом 15 календарних днів наступного місяця.

Розмір орендної плати за кожний місяць визначається шляхом коригування орендарем розміру орендної плати за минулий місяць на індекс інфляції за поточний місяць і сплачується ним самостійно. Орендар сплачує орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до п. 3.7.договору про внесення змін, орендна плата за нежитлову будівлю перераховується:

- 30% на поточний рахунок балансоутримувача (Управління освіти адміністрації Комінтернівської районної ради м.Харкова);

- 70% до міського бюджету.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності зі ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язок.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох чи більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Положення статті 525 Цивільного кодексу України визначають, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З матеріалів справи вбачається, що перший позивач (орендодавець) обов'язки, передбачені договором оренди та договором про внесення змін виконав у повному обсязі, а саме передав у строкове платне користування майно, що підтверджується актами приймання-передачі.

Згідно п. 4.4. договору про внесення змін орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату (у грошовій формі).

Проте, невиконання відповідачем (орендарем) вищевказаного обов'язку, яке полягає у систематичному порушенні своєчасного внесення орендних платежів призвело до утворення заборгованості по орендній платі за період з 01.03.2012 року по 01.03.2015 року у розмірі 94205,89 грн. та стало підставою для звернення до суду з позовною заявою.

З матеріалів справи вбачається, що листами-попередженнями від 18.06.2014 року №1124/01-25/14, від 01.09.2014 року №461, від 12.12.2014 року №542 орендарю було доведено до відома про ініціювання питання щодо звернення до суду з позовом, у разі несплати заборгованості за спожиті послуги.

Листом від 20.10.2014 року орендарем (відповідачем) було надано гарантію про погашення заборгованості в розмірі 20000,00 грн. до 31.12.2014 року, однак, станом на 31.12.2014 року на рахунок балансоутримувача надійшли кошти лише в сумі 2000,00 грн.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.ст. 611, 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідачем всупереч приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували наявність заборгованості. Натомість, матеріалами справи підтверджено факт невиконання відповідачем прийнятого на себе зобов'язання по сплаті орендної плати за договором оренди нежитлової будівлі та майна з урахуванням договору про внесення змін №6 у відповідному розмірі та у строки. Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, з яким погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, що позовні вимоги про стягнення 94205,89 грн. боргу є обґрунтованими, підлягають задоволенню, а вказана сума стягненню з відповідача на користь балансоутримувача, в особі Управління освіти адміністрації Комінтернівського району Харківської міської ради.

Щодо доводів апелянта, колегія суддів зазначає, що згідно п. 4.1.5 договору оренди нежитлової будівлі та майна №2605 орендар зобов'язаний здійснювати звірку розрахунків орендної плати із орендодавцем та Управлінням комунального майна та приватизації не менш, ніж один раз в квартал шляхом підписання акту звірки.

Відповідно до п. 4.5. договору про внесення змін №6 до договору оренди №2605 орендар зобов'язаний здійснювати звірку розрахунків орендної плати із балансоутримувачем та орендодавцем не менш, ніж один раз в квартал шляхом підписання акту звірки.

Так, на виконання вказаних приписів провадилась звірка розрахунків з орендної плати шляхом підписання актів, копії яких наявні в матеріалах справи. Разом з тим, сума боргу підтверджується наданим до позовної заяви розрахунком, на підтвердження кого надано копії рахунків-фактури та виписки з банку.

Таким чином, посилання апелянта спростовуються матеріалами справи.

Крім того, апелянт у скарзі посилається на недотримання умов договору балансоутримувачем, однак, такі доводи та обставини не були предметом дослідження в суді першої інстанції і не впливають на предмет розгляду по даній справі.

Щодо посилань апелянта на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які полягають у прийнятті оскаржуваного рішення за відсутності основних сторін судового спору, а саме представників орендодавця та орендаря та у незабезпеченні дотримання принципу змагальності сторін, що полягає в не ознайомленні відповідача з позовною заявою і невжиття з боку суду будь-яких заходів направлених на ознайомлення відповідача з текстом позовної заяви, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви подаються документи, які підтверджують, зокрема, відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

З матеріалів справи вбачається, що прокуратурою при звернені до суду з позовною заявою, такий обов'язок виконано, що підтверджується оригіналом чеку «Укрпошта» та оригіналом опису вкладення у цінний лист.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції розглянуто справу в межах визначених законом строку та із забезпеченням принципу рівності. Розгляд справи за відсутності у судовому засіданні представників орендаря та орендодавця, які належним чином були повідомлені про чат та місце засідання суду не може бути підставою вважати, що оскаржуване рішення є незаконним та підлягає скасуванню. Відповідач повідомлявся належним чином про час та місце засідання суду і не був позбавлений права на протязі часу якого тривав розгляд справи вчинити дії направленні на ознайомлення з матеріалами справи, надати до суду відзив на позовну заяву а також документи в підтвердження своєї позиції по справі.

Колегія суддів зазначає, що господарський процес побудований на принципі диспозитивності і сторона у випадку наявності її порушеного або оспорюваного права самостійно вчиняє дії направленні на поновлення прав або їх захист, застосовуючи при цьому визначені законодавцем механізми у відповідності до належного користування згідно приписів ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Натомість, не застосування відповідачем наданих йому прав належним чином, не може свідчити про те, що з боку суду має місце порушення норм процесуального права та бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія суддів вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, оскільки суд першої інстанції дослідив належним чином факт неналежного виконання відповідачем умов договору оренди майна та договору про внесення змін щодо своєчасної оплати і вірно встановив наявність підстав для стягнення суми боргу.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що в прохальній частині апеляційної скарги відповідач просить суд задовольнити його позовні вимоги, проте такі вимоги не узгоджуються з обставинами справи та з матеріалами справи, оскільки зустрічного або будь-якого іншого позову останнім під час розгляду справи не подавалось, не заявлялось і не розглядалось судом.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга Приватного вищого навчального закладу «Харківський інститут екології та соціального захисту» не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення господарського суду Харківської області від 08.06.2015 року по справі №922/1782/15 має бути залишене без змін.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати апелянта по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню.

При цьому, колегія суддів зазначає, що ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 30.07.2015 року було відстрочено відповідачу (апелянту по справі) сплату судового збору за подання апеляційної скарги до моменту вирішення апеляційної скарги по суті.

Оскільки, станом на момент вирішення по суті апеляційної скарги, апелянтом судовий збір не сплачено, колегія суддів дійшла висновку про стягнення з Приватного вищого навчального закладу «Харківський інститут екології та соціального захисту» на користь державного бюджету України судового збору за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 99, 101, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного вищого навчального закладу «Харківський інститут екології та соціального захисту» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 08.06.2015 року по справі №922/1782/15 залишити без змін.

Стягнути з Приватного вищого навчального закладу «Харківський інститут екології та соціального захисту» на користь державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області, код 37999654, МФО 851011, рахунок отримувача - 31216206782003, код класифікації доходів бюджету - 22030001 «Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)») 942,05 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Повний текст постанови складено 27 серпня 2015 року.

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Хачатрян В.С.