Ухвала

від 25.08.2010 по справі 14/45-10

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

25 серпня 2010 р. Справа № 14/45-10

Колегія суддів у складі:

Головуючого-судді - Могилєвкіна Ю.О., судді -Такмакова Ю.В., Плужник О.В.

при секретарі - Казакової О.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2262С/3-7) на рішення господарського суду Сумської області від 27.05.10 р. по справі № 14/45-10

за позовом ПП Півоварова Олескандра Івановича, м. Пирятин

до ПП Тесленко ОСОБА_1, м. Ромни

про стягнення 58640,00 грн.,-

встановила:

В квітні 2010 р. позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовом про стягнення з ОСОБА_2 на свою користь 34125 грн. - суми заборгованості за непоставлену продукцію, 11 641 грн. пені, 12874 грн. завданої шкоди, всього на суму 58640,00 грн. та просив покласти всі судові витрати на відповідача.

Рішенням господарського суду Сумської області від 27.05.2010 р. по справі № № 14/45-10 (суддя Миропольський С.О.) позовні вимоги - задоволено.

Рішення мотивоване з тих підстав, що внаслідок неналежного виконання зобов'язання відповідач має заборгованість перед позивачем в розмірі 34125 грн.

Відповідач з рішенням місцевого суду не погоджується, просить його скасувати та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В підтвердження вимог, викладених в апеляційній інстанції, відповідач вказує на те, що зазначене рішення було винесено з порушеннями норм процесуального та матеріального права. Зокрема, суд, при винесенні рішення не повністю з'ясував обставини, що мають істотного значення по справі.

На думку відповідача, позивач безпідставно просить стягнути з нього завдану шкоду та штрафні санкції, оскільки позивач сам відмовився виконувати умови Договору поставки продукції (цегли будівельної) №2 від 01 травня 2008 року, зникнувши та переставши вибирати продукцію. За умови розвитку кризових явищ у період дії вищеназваного Договору. При цьому, відповідач припускає можливість позивача про втрату клієнтів-покупців на цеглу, що він міг припинити будівництво, в якому мала бути використана ця цегла і таке інше, але це ризики позивача і він мав би за них відповідати та про них повідомити постачальника - Приватного підприємця ОСОБА_2 Пунктом 3 вищеназваного Договору чітко передбачено та виписано заявочний принцип вибору продукції, пунктом 5 цього ж Договору передбачено доставку заявленої партії продукції автотранспортом покупця. ОСОБА_3 жодних заявок не пред'являлося, транспорт для транспортування продукції, яку він мав би вибрати, з певного часу перестав надаватися. Договором не закріплено обов'язку постачальника «бігати»за покупцем та вмовляти вибрати продукцію. Грошова сума, яка була внесена позивачем по вищеназваному Договору, передбачала лише оплату 130000 штук цегли і не передбачала використання цих коштів на витрати, пов'язані з транспортуванням продукції, про яку йдеться (останнє підтверджується Прибутковим касовим ордером №2 від 01.05.2008 року). Усе вищевикладене може свідчити лише про наступне:

Відповідач зазначає, що він мав усі підстави і право в процесі розгляду справи заявити зустрічний позов до покупця з наміром зобов'язати його у судовому порядку довибирати продукцію на зазначену суму основного боргу, але був цього позбавлений, оскільки ПП Теслен ко І.О. не являється безпосереднім виробником цегли, а тому, у зв'язку з недобросовісним ставленням позивача у справі стосовно вчасної виборки продукції, він зазнав значних збитків у формі втраченої вигоди. Ціна на цеглу у період, про який йдеться, змінювалася у бік зменшення, тому цеглу, яку вчасно не вибрав ПП ОСОБА_3, але зарезервував відповідач у справі, ПП ОСОБА_2 вимушений був спродувати за зниженими цінами іншим клієнтам, працюючи собі на збиток.

Крім того, відповідач зазначає, що сyмa заявлених позивачем збитків та завдання їх з вини постачальника не доведена і не могла бути доведена позивачем, навіть з тих причин, що він не подавав жодної заявки на поставку продукції, а тим паче, не намагався їх узгодити і не узгоджував з постачальником. Вважаємо за необхідне наголосити й на тому, що позивачем такі документи, як заявки чи-то подані належним чином претензії, до матеріалів справи та до позовної заяви не додавалися. Пунктом 16 вищеназваного Договору передбачено досудове врегулювання спору, якого позивач теж не дотримав, чим вкотре порушив не тільки умови Договору, а й приписи статтей 5, 6 та 54 Господарсько-процесуального кодексу України (жодних претензій до моменту звернення в суд позивач не висував).

Також, відповідач вказує на те, що позивач не звертався ні до суду, ні до відповідача з вимогою розірвати Договір, про який йдеться. Договір у відповідності до пункту 18 є діючим до моменту його повного виконання. Стаття 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) не допускає одностороннє розірвання Договору, стаття 629 ЦК України встановлює обов'язковість виконання Договору обома сторонами, стаття 526 ЦК України говорить про те, що зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов Договору та інших нормативних актів, згідно статті 625 ЦК України одностороння відмова сторони від зобов'язання можлива у разі якщо це встановлено Договором. Тобто позивач мав би звертатися до Господарського суду Сумської області не з позовом про стягнення суми основного боргу та збитків, а з позовом про спонукання до виконання умов Договору щодо відвантаження оплаченої ним продукції (попередньо вживши заходів досудового врегулювання спору). Тим паче, що спору як такого й не має: ПП ОСОБА_2 не заперечує суму основного боргу і зараз готовий відвантажити цеглу на суму 34125,00 грн.

Стосовно стягнення збитків, відповідач посилається на ст. 623 ЦК України, якою закріплено за позивачем обов'язок доказування розміру збитків. У статті 54 ГПК України міститься вказівка на те, що позивач при поданні позову має разом з позовною заявою надати обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оскаржуються. Такого розрахунку ПП ОСОБА_2 не надавалося (матеріали справи не містять доказів направлення будь-яких позовних матеріалів позивачем відповідачеві за його юрадресою: ні опису, ні квитанції), не надавалися вони й до матеріалів позовної заяви, яку ПП ОСОБА_3 направив не в повному обсязі за адресою, яка ніякого відношення до ПП ОСОБА_2 не має. Останнє викладене порушило права ПП ОСОБА_2 Адже, окрім пені та 3% річних, заявлено до стягнення завдану шкоду в розмірі - 11261,00 гривень, яка фактично є процентами за кредит. В ході розгляду справи позивачем не надано доказів того, що кредит брався саме під купівлю цегли за Договором поставки продукції (цегли будівельної) №2 від 01 травня 2008 року. Сума кредиту понад в два рази більша за суму Договору поставки продукції, про який йдеться, а саме 200000,00 гривень - сума взятого позивачем кредиту, в той час як сума Договору - 97500,00 гривень. З матеріалів позовної заяви не вбачається сума 11261,00 гривень є процентами нарахованими саме з якої суми та за який період. Статтею 614 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини. В даному випадку, матеріалами справи вина відповідача не доведена, розмір штрафних санкцій та збитків позивачем, зокрема, теж не доведені та не обґрунтовані. До речі, сам позивач у запереченні на заяву від 16.07.2010 року (дата позивачем, мабуть, визначена помилково) зазначає, що не готовий подарувати 35000,00 гривень - суму основного боргу, а не 58640,00 гривень - суму заявлених позовних вимог, і здається це не з необережності, а тому, що він розуміє, що не має права на відшкодування заявлених збитків, бо винен сам.

До того ж, відповідач зазначає, що позивач навмисно скористався плутаниною стосовно адрес і місцезнаходжень відповідача, а зрозумівши, що відповідач не отримує направленої йому ним кореспонденції, скористався можливістю викласти лише власну позицію у справі та представити її як єдиновірну, позбавив відповідача, усіх наданих йому законом прав на викладення та захист власної позиції у справі, ввів господарський суд Сумської області в оману та підвів до винесення не об'єктивного рішення у справі, про яку йдеться.

Стосовно свого місцезнаходження та адреси відповідач вказує, що він дійсно, зареєстрований як фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності (Приватний підприємець ОСОБА_2О.) за адресою: кв. 29, буд. 8-А, вул. Руденка, м. Ромни, обл. Сум ська, 42000, що підтверджується копією Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної осо би - підприємця, яке мається в матеріалах справи. Але, більш як півтора роки за цією адресою він не мешкає та просить усю кореспонденцію стосовно даної справи надсилати за адресою: АДРЕСА_1, обл. Сумська, 42000, але ухвала Харківського апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження від 29.07.2010 р. повернулася до ХАГС з відміткою на конверті, що за зазначеною адресою адресат не мешкає.

У зв'язку з тим, що сторони у призначене судове засідання не з'явились, керуючись ст.ст. 77; 99 ГПК України, судова колегія, -

ухвалила:

1. Розгляд апеляційної скарги відкласти на 20.09.10 р. - 14.00 год. , який відбудеться у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду, за адресою: м.Харків-61022, пр.Леніна, 5; зал судового засідання № 4 (кімн.108), 1-й поверх.

2. Сторонам надати у судове засідання наступні документи:

позивачу - відзив на апеляційну скаргу;

відповідачу - письмові пояснення щодо невиконання договірних зобов'язань.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

судді Такмаков Ю.В.

ОСОБА_4