Постанова

від 03.04.2008 по справі 2-а-952/08

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а- 952/08

Справа № 2-а-

952/08

ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2008 року Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді                     Катаєвої

Е.В.

при

секретарі                             Юзефович

Ю.А.

розглянувши

в відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним

позовом ОСОБА_1 до

Управління пенсійного фонду України у Приморському районі міста Одеси про

визнання діяльності неправомірною, 

зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1  звернувся до суду з позовом до Управління

пенсійного фонду України у Приморському районі міста Одеси (Далі УПФ) про

визнання дій при перерахуванні йому наукової пенсії протиправними та

зобов'язання відповідача провести новий розрахунок пенсії з урахуванням

заробітку по науці в науково-дослідницькому секторі Одеського політехнічного

інституту,  як основному місту роботи з

вересня 1969 року по липень 1999 року та здійснити виплату пенсії з останнього

перерахунку,  тобто з 01.01.2007 року. В

обґрунтування вимог позивач зазначив,  що

03.01.2007 року при зверненні за перерахунком пенсії він дізнався,  що відповідно зі змінами до Закону України

«Про наукову та науково - технічну діяльність» йому при обчисленні пенсії не

враховується заробіток за наукову працю в науково-дослідницькому секторі

Одеського політехнічного інституту як за роботу за сумісництвом.  Позивач вважає,  що оплата за працю,  яку він виконував за своїм основним місцем

роботи за додаткову оплату відповідно до господарських договорів між ВУЗом та іншими

організаціями (замовниками робіт) є його заробітком за основним місцем роботи і

тому повинен враховуватися в заробіток для нарахування наукової пенсії. Крім

того,  позивач зазначив,  що в Законі України «Про наукову та науково -

технічну діяльність» зовсім не існує поняття сумісництво,  тому посилання відповідача на це поняття при

нарахування наукової пенсії є необгрунтованим.

У

судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав,  посилаючись на викладені у позовній заяві

обставини.

Представники

відповідача заперечували проти задоволення позову,  вказав, 

що з 01.01.2007 року у зв'язку зі змінами до Закону України «Про наукову

та науково - технічну діяльність» (далі Закон) всім пенсіонерам,  які отримували наукову пенсію,  була проведена «оптимізація» заробітку по

науковій роботі,  тобто для обчислення

пенсії враховувалася заробітна плата наукового працівника за основним місцем

роботи за будь-які 60 календарних місяців наукового стажу підряд до 01.07.2000

року і за весь період з 01.07.2000 року, 

та за вибором пенсіонера,  з

періоду,  за який враховується заробітна

плата для обчислення пенсії, 

виключається період до 60 календарних місяців підряд за умови,  що зазначений період становить не більш 10

відсотків тривалості наукового стажу. До 01.01.2007 року відповідно до діючого

законодавства «оптимізація» була проведена тільки заробітку для обчислення

пенсії за віком відповідно до  ст.  40 Закону України „Про загальнообов'язкове

державне пенсійне страхування". Що стосується позивача,  то йому «оптимізація» заробітку по науковій

роботі була проведена згідно рішення суду, 

коли змін до Закону внесено не було і відповідно

2

«оптимізація»

заробітку за наукову працю нікому не проводилася.  При набранні 

чинності  змін  до  

Закону  позивачу  була 

перерахована  пенсія відповідно з

вимогами Закону з врахуванням заробітку за наукову роботу тільки за основним

місцем роботи.

Вислухавши

пояснення сторін,  вивчивши та

проаналізувавши надані ними докази, 

з'ясувавши фактичні обставини, 

суд встановив,  що позивач є

науковим пенсіонером та з 01.06.2007 року отримує пенсію у розмірі 2771, 89

грн.,  яка розрахована із

середньомісячного заробітку 3079, 88 грн. за період з 01.01.1975 року по

31.12.1979 року та з 24.02.2004 року по 31.12.2006 року,  процент для розрахунку пенсії 90,  індивідуальний коефіцієнт 2, 95724. Страховий

стаж 53 роки 4 місяця,  у тому числі

науковий стаж 42 роки 7 місяців.

Статтею

24 Закону в редакції Закону України від 22.09.2006 року „Про внесення змін до

Закону України «Про наукову та науково - технічну діяльність»,  який набрав чинності 01.01.2007 року,  встановлено, 

що для обчислення пенсій науковому працівнику враховується його

заробітна плата за основним місцем роботи за будь-які 60 календарних місяців

наукового стажу підряд до 01.07.2000 року незалежно від перерв та за весь

період наукового стажу з 01.07.2000 року. За вибором особи,  яка звернулася за пенсією,  з періоду, 

за який враховується заробітна плата для обчислення пенсії,  виключається період до 60 календарних місяців

підряд за умови,  що зазначений період

становить не більш 10 відсотків тривалості наукового стажу.

Судом

встановлено,  що вказані норми Закону

щодо нарахування пенсій науковим працівникам застосовуються до них з 01.01.2007

року. Відносно позивача спочатку були застосовані згідно постанови Приморського

районного суду міста Одеси від 23.06.2006 року вимоги  ст. 40 Закону України „Про

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування",  відповідно до яких для обчислення пенсій

враховується заробітна плата /дохід/ ( пенсійна справа - аркуші 143-144).

Відповідно

до вимог  СТ. 24 Закону для нарахування

пенсій науковим працівникам враховується заробітна плата саме за основним

місцем роботи.

Судом

встановлено,  що позивач в зазначений ним

в позові період відповідно до відомостей наданих Одеським політехнічним

університетом працював на посаді старшого наукового співробітника за

сумісництвом згідно наказів по ВУЗу

та отримував за цю працю заробіток (пенсійна справа - аркуші 54-55, 60,

62). Ці обставини не оспорюються сторонами і тому в силу частини 3 статті 72

КАС України вважаються судом встановленими.

В

зазначений в позові час діяли

Постанова

Кабінету Міністрів СРСР №1111 від 17.09.1990 року „Про роботу за

сумісництвом" (до 31.08.1996 року), 

Положення про умови роботи за сумісництвом,  затвердженого постановою Держкомітету СРСР по

труду та соціальним питанням, 

Міністерства юстиції СРСР і Секретаріату ВЦСПС №81/604-К-3/б-84 від

09.03.1989 року (до28.06.1993 року), 

Постанова

Кабінету Міністрів України №245 від 03.04.1993 року „ Про роботу за

сумісництвом працівників державних підприємств, 

установ і організацій", 

Положення про умови праці за сумісництвом працівників державних

підприємств,  установ і організацій,  затвердженого Наказом Мінпраці,  Міністерства юстиції,  Міністерства фінансів №43 від 28.06.1993

року. Відповідно до вказаних нормативних актів сумісництвом вважається

виконання працівником,  крім своєї

основної,  іншої регулярної оплачуваної

роботи на умовах договору у вільний від основної роботи час на тому ж або

іншому підприємстві,  в установі,  організації. 

При таких обставинах заробітна плата для 

призначення чи

3

перерахунку

пенсії наукового працівника включає в себе лише суми,  передбачені 

ст. 23 Закону,  за основним місцем

роботи наукового працівника. Суми заробітної плати науковому працівнику за

виконання іншої регулярно оплачуваної роботи, 

яка виконується ним крім основної роботи в одному й тому ж

підприємстві,  організації,  установі, 

в заробітну плату для нарахування чи перерахування пенсії не

включаються,  і відповідно не має

передбачених законом підстав позивачу зарахувати в заробітну плату для

перерахування його пенсії заробіток по науці в науково-дослідницькому секторі

Одеського політехнічного інституту,  як

основному місту роботи з вересня 1969 року по липень 1999 року,  оскільки він працював за сумісництвом.

Таким чином,  судом встановлено,  що відповідач діяв на підставі,  в межах повноважень та у спосіб,  що передбачені Конституцією та законами

України.

Суд не

приймає до уваги твердження позивача на необхідність врахувати йому

заробіток,  який він отримував за сумісництвом,  як заробіток за основним місцем роботи,  оскільки він виконував всю роботу в одному

вищому учбовому закладі,  так як вони є

помилковими та не ґрунтуються на Законі.

З

урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів,  суд вважає, 

що позовні вимоги задоволенню не підлягають,  так як позивач ні довів суду тих

обставин,  на які посилався як на

підставу задоволення позову.

На

підставі викладеного ,  керуючись

статтями 2,  7,  8, 

9,  11,  72, 

86,  159-164 КАС України,  суд,  -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні

адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у

Приморському районі міста Одеси про визнання діяльності неправомірною,  зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанову

може бути оскаржено до Апеляційного суду Одеської області шляхом подання до

Одеського окружного адміністративного суду заяви про апеляційне оскарження

протягом десяти днів з дня проголошення постанови,  а також подання апеляційної скарги до

Одеського окружного адміністративного суду протягом двадцяти днів після подання

заяви про апеляційне оскарження і одночасного направлення копії апеляційної

скарги.