Рішення

від 14.03.2007 по справі 33/90

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

33/90

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

14.03.07 р.                                                                               Справа № 33/90                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді О.М. Сковородіної    

при секретарі судового засідання: Бахмет А.В.

за участю представників:

від позивача:  Пономаренко Т.І. – довіреність від 06.10.06р.

від відповідача: Мірошниченко С.А. – довіреність від 03.01.07р.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Закритого акціонерного товариства „Горлівськтепломережа” м. Горлівка

до відповідача: Комунального підприємства „Магістральне” м. Горлівка

про стягнення  збитків в сумі 22569,03грн.

                                                                                  В судовому засіданні оголошені

                                                                                      перерви з 04.12.-21.12.06р.,

                                                                                 07.02.-22.02.07р., 22.02.-14.03.07р.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Закрите акціонерне товариство „Горлівськтепломережа” м. Горлівка звернувся до господарського суду з позовом до  Комунального підприємства „Магістральне” м. Горлівка про стягнення збитків в сумі 23 129,53грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на копії договору  б/н від 16.10.2001р. про утримання житлових будинків та прибудинкових територій, договору №565 від 19.12.2001р. між підприємством теплових мереж та житлово - експлуатаційною організацією про забезпечення населення тепловою енергією, (в редакції додаткової угоди від 09.03.2004р.); договори про постачання теплової енергії - №384 від 23.02.1999р., №1135 від 19.02.2004р., №101 від 13.01.2004р. з додатками, акти на повторне заповнення внутрішньої системи опалення теплоносіям, акти перевірки теплопостачання об`єкту, розрахунки розміру збитків, неналежне виконання відповідачем умов договору та інш.

Відповідачем  21.02.2006р. через  канцелярію  суду  надано  заперечення  щодо  позовних  вимог, в яких в частині позовних вимог про стягнення збитків в сумі 22 569,03грн. заперечує, посилаючись на те, що строк дії договору №565 від 19.12.2001р. закінчився 14.10.2003р. Лист від 15.06.2004р. про продовження строку дії зазначеного договору підписаний не уповноваженою особою; згідно договору б/н від 16.10.2001р., укладеного між Горлівською міською радою та Комунальним підприємством „Магістральне” до обов'язків останнього не входить утримання системи опалення в безаварійному стані; посилання позивача в обґрунтування заявлених вимог на акти від 27.10.2003р., 29.10.2003р., 16.02.2004р., 29.04.2004р., безпідставні, оскільки, в цих документах не визначена ступінь вини відповідача; розрахунки №3 та №6 не містять ступінь вини відповідача. У розрахунку №2 використаний період з 29.03.2004р. по 31.03.2004р., коли не постачалось тепло на об'єкт, розташований по вул. Малинина, 41. Разом з тим, в акті від 31.03.2004р. зазначено, що пуск опалення здійснено після усунення пориву на теплотрасі в будинок. Тому, відповідач вважає, що доводи позивача  про стягнення збитків в сумі 22 569,03грн. необґрунтовані та фактично збитки складають 560,50грн.

Окремо, відповідач при новому розгляді справи (після її повернення з касаційної інстанції відповідно до постанови Вищого господарського суду від 14.09.2006р.), звертав увагу на те, що:

а) позивач не підтримує вимоги щодо стягнення збитків в розумінні ст.22 Цивільного кодексу України, а саме, вважає, що умови договору  (п.5.2 п.п.5.2.2 договору № 565 від 19.12.01р.) визначають лише порядок відшкодування збитків, а не сам їх розмір. Тоді, як за приписами згаданої норми за волею сторін може бути  визначено (обмежено) саме  розмір збитків.  

б) він не заперечує математичного розрахунку збитків, наданого позивачем;

в) позивач не надав доказів, що підтверджують вину відповідача;

г) позивач здійснював постачання теплової енергії населенню поза договірними підставами, а тому мав розраховувати на отримання коштів лише в межах наданих послуг, а  не тих коштів, які він передбачав отримати;

д) позивач, здійснюючи поставку теплової енергії, діяв як комісіонер, а не як власник теплової енергії, і тому відповідно позбавлений права вимагати відшкодування збитків.      

Дослідивши всебічно матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив, що 19.12.2001р. між підприємством теплових мереж та житлово-експлуатаційною організацією про забезпечення населення тепловою енергією укладений договір № 565, згідно п. 1.1 якого постачальник забезпечує житловий фонд місцевих рад, який знаходиться на обслуговуванні Виконавця згідно договору б/н від 16.10.2001р. про утримання та ремонт житлового фонду тепловою енергією для потреб опалення та гарячого водопостачання для населення та орендарів до межі розділу теплових мереж.

Відповідно до договору б/н від 16.10.2001р. на утримання житлових будинків та прибудинкових територій, укладеного між Горлівською міською Радою (далі –Замовник) та Комунальним підприємством „Магістральне” (далі –Виконавець), предметом договору є передача замовником виконавцю функцій з утримання житлових будинків прибудинкових територій, надання житлово-комунальних послуг та проведення розрахунків з квартиронаймачами власниками житлових приміщень, експлуатація та підтримання комплексу ремонтно-будівельної бази.

В свою чергу відповідно до пункту 1.2 договору №565 від 19.12.2001р. виконавець здійснює утримання та технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем та забезпечує розподіл та регулювання теплової енергії, яка подається постачальником до житлового будинку.

Підпунктом „г” пунктом 5.2.2 договору № 565 від 19.12.2001р. (в редакції протоколу узгодження розбіжностей, підписаного обома сторонами) встановлено, що виконавець відшкодовує постачальнику шкоду (неотриманні доходи), нанесені постачальнику недопостачанням теплової енергії з вини виконавця (несправність систем теплопостачання згідно балансової належності) у розмірі сум перерахунку (повернення) споживачем за недопостачання теплової енергії на підставі двостороннього акту, де зазначена причина несправності.

Згідно пункту 7.1 договору № 565 від 19.12.2001р. (в редакції протоколу узгодження розбіжностей, підписаного обома сторонами) строк дії договору становить з 15.10.2001р. по 14.10.2002р. Після закінчення строку дії договору, якщо сторони продовжують виконувати усі його умови, договір вважається продовженим на наступний рік.

Оскільки сторони продовжували виконувати умови договору і після 14.10.2003р., суд дійшов висновку, що договір діяв на момент виникнення спірних відносин. Такий висновок підтверджується й тим, що 09.03.2004р. між сторонами було укладено додаткову угоду, якою були внесені зміни до договору №565 від 19.12.2001р. зокрема, викладений у новій редакції пункт 5.2.2 договору.

Так, підпунктом „г” пункту 5.2.2 (у новій редакції) встановлено, що виконавець сплачує постачальнику збитки (неотримані доходи), нанесені постачальнику у випадках несвоєчасного початку (закінчення) опалювального сезону або перерв у теплопостачанні з вини виконавця (несправність та проведення робіт на внутрішніх системах теплопостачання згідно межі балансової та експлуатаційної відповідальності, неготовності житлового фонду до опалювального сезону і т.і.) у розмірі сум и перерахунків вартості ненаданих послуг з теплопостачання, здійснених постачальником громадянам у житловому фонді, що обслуговується виконавцем, а також орендарям (власникам) не житлових приміщень, вбудованих у житловий фонд, що обслуговується виконавцем.

Підпунктом „д” пункту 5.2.2. також визначено, що виконавець сплачує постачальнику вартість теплоносія, витраченого під час повторного заповнення теплоносія внутрішньої системи опалення житлових будинків після усунення несправностей та ліквідації поривів на внутрішній системі теплопостачання згідно двосторонньому акту на підставі розрахунку постачальника.

Згідно пункту 9 додаткової угоди, умови цієї угоди застосовуються до відносин між сторонами з виконання договору № 565 від 19.12.2001р. починаючи з 01.10.2001р.

Відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України сторони   можуть    встановити,    що    умови    договору  застосовуються   до   відносин  між  ними,  які  виникли  до  його укладення.

Отже, даною нормою встановлено, що умови договору застосовуються до відносин, що виникли до моменту укладення договору. Як слід, п.п. „г” п. 5.2.2 у новій редакції згідно додаткової угоди  від 09.03.2004р. не суперечать  приписам чинного законодавства України, а напроти, відповідають йому.

Таким чином, посилання відповідача на те, що відповідна умова договору щодо відшкодування збитків за зміненими умовами договору (на підставі додаткової угоди від  09.03.04р.), не має застосовуватись сторонами - є хибними.   

Оцінюючи  доводи позивача щодо заподіяння  відповідачем збитків, внаслідок неналежного виконання ним умов договору, та заперечення відповідача проти цих доводів, суд виходить з наступного.

Згідно до  вимог статей 22, 623 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 224 Господарського кодексу України відшкодуванню підлягають завдані збитки, причиною яких є порушення зобов'язання, якого припустився боржник.

По-перше, в позовній заяві позивач посилається на те, що в результаті поривів, несправностей та проведення ремонтних робіт на внутрішніх системах опалення житлових будинків, які обслуговуються відповідачем з порушенням строків, встановлених п. 3.6 договору № 565 від 19.12.2001р., позивач не мав можливості здійснювати відпуск теплової енергії мешканцям та орендаторам (власникам) вбудованих нежитлових приміщень, а саме за адресами: вул. Малинича, 41 (з 29.03.2004р. по 31.03.2004р.), вул. Магістральна, 7 кв. №№ 216,220,224,238,232, 236, 240, 244, 248 (з 15.10.2003р. по 29.10.2003р.), вул. Магістральна, 13 кв. № 72 ( з 16.02.2004р. по 01.03.2004р.), вул. Магістральна, 15 (з 18.10.2003р. по 26.10.2003р.), вул. Малинича, 43 (з 15.10.2003р. по 25.10.2003р.), вул. Гречнева, 18.

З  матеріалів  справи вбачається, що  в підтвердження наявності поривів, несправностей та проведення ремонтних робіт на внутрішніх системах опалення житлових будинків за вищевказаними адресами позивачем надані акти від 29.10.2003р. (по вул. Магістральна, 7, №№ 216,220,224,238,232, 236, 240, 244, 248), від 27.10.03р. (вул. Малинича, 43), від 27.10.03р. (Магістральна, 15), від 16.02.04р. (вул. Магістральна, 13) та акт відключення опалення від 29.03.2004р. (вул. Малинича, 41) (арк. справи 29,31, 36, 37, 38 т. 1).

Окремо, суд зауважує, що твердження відповідача, що в розрахунку № 2 (арк. справи 53-60, т. 1), вказано, що перерахунок за адресою вул.Малинича,41, зроблений внаслідок пориву вводу теплових мереж, а тому не доводить факт несправності внутрішніх систем опалювання, оскільки, відповідач не довів, що ввід теплової мережі знаходиться поза межами його балансової належності.

Позивачем в підтвердження  факту повторного заповнення теплоносія надані акти від 21.10.2003р., 22.10.2003р., 22.10.2003р., 24.11.2003р., 12.01.2004р., 04.02.2004р., 03.03.2004р. в будинках по вул. Гречнева, 18, вул. Малинича, 43, вул. Магістральна, 13, 15, вул. Магістральна, 7, які підписані представниками обох сторін без заперечень.

В цих актах, зокрема, зазначено про те, що повторне заповнення теплоносія сталося після проведення робіт на внутрішніх  системах опалення (арк. справи 26, 28, 32-35 т. 1).

Тобто, відповідач підписуючи акти про повторне заповнення теплоносія не зауважив про те, що таке заповнення сталося  без наявності в його діях (бездіяльності) порушень п.1.2. договору №565 від 19.12.01р. щодо утримання в належному стані внутрішніх систем опалення житлових будинків (в тому числі своєчасному проведенню ремонтних робіт).

Акт: від 25.10.2003р. (складений та підписаний представниками Калінінської адміністрації, будинкових комітетів, КП „Магістральне” на предмет відсутності теплопостачання по вул. Малинича, 43 зафіксовано, що з 15.10.2003р. по 25.10.2003р. ремонтні роботи не проводилися,  внутрідомові елеваторні вузли знаходяться у робочому стані, запорна арматура відкрита, але подача теплоносія відсутня), та від 26.10.2003р. (складений та підписаний представниками  Калінінської адміністрації, будинкових комітетів, КП „Магістральне” на предмет відсутності теплопостачання по вул. Магістральна, 15 та у зв`язку зі зверненнями мешканців у котельну   зафіксовано, що з 18.10.2003р. по 25.10.2003р. ремонтні роботи не проводилися,  внутрідомові елеваторні вузли знаходяться у робочому стані, запорна арматура відкрита, виявлено причину: перекрита засувка на подачі теплоносія на будинок № 15 безпосередньо) не приймаються судом як такі, що спростовують доводи позивача, оскільки вони складені без участі представників позивача, і тому не можуть вважатись належними доказами у справі.

Під час судових засідань відповідач також не надав доказів, які б підтверджували відсутність його вини в необхідності проведення робіт на внутрішніх системах опалення  в опалювальний період.

Суд звертає особливу увагу на те, що відповідач весь час розгляду справи намагається покласти обов'язок доказування наявності винних дій з його боку на позивача.

Проте, за загальним правовим принципом, відповідно до абз.2 ч.1 ст. 614 ЦК України  особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Таким чином, сукупний аналіз актів  дає суду підстави вважати, що опалення  в житлових будинках, вказаних в позовній заяві, у спірний період було відсутне внаслідок проведення робіт на внутрішніх системах опалення цих будинків, за яке відповідає відповідач.

Крім того, суд критично оцінює твердження відповідача про те, що в нього взагалі  не має обов'язку щодо утримання в безаварійному стані системи опалення житлових будинків, функції з утримання яких  передані   згідно договору б/н від 16.10.2001р., укладеного між Горлівською міською радою та Комунальним підприємством „Магістральне”.

Так, відповідно до п.2.2.1, 2.2.2 вказаного договору на утримання житлових будинків і при будинкових територій від 16.10.01р. на виконавця (відповідача) були покладені обов'язки: 1) забезпечувати якісне утримання житлових будинків і прибудинкових  територій відповідно до вимог законодавства нормативних документів та умов договору; 2) своєчасно вживати заходи щодо уникнення та ліквідації аварійних ситуацій, пов'язаних з технічним станом житлових будинків та Ії інженерним обладнанням.

Також, як вказано вище, відповідно до п.1.2, розділу 3 договору № 565 від 19.12.01р., відповідач прийняв на себе зобов'язання щодо належного утримання внутрішньо будинкових систем опалення.

Загальні умови виконання господарських зобов'язань, закріплені ст.193 ГК України.

Так, ч.2 вказаної норми передбачено, що кожна сторона повинна вживати усі заходи, необхідні для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечуючи загальногосподарський інтерес.

Таким чином, суд вважає, що відповідач мав при виконанні договорів № 565 від 19.12.01р. та б/н від 16.10.01р., діяти добросовісно, в тому числі забезпечуючи безаварійний стан утримання систем опалення житлових будинків.

Тому, власна позиція відповідача, ще раз доводить протиправність його поведінки.

По-друге, посилання відповідача на те, що позивач здійснював постачання теплової енергії населенню поза договірними підставами, а тому мав розраховувати на отримання коштів лише в межах фактично наданих послуг, а  не тих коштів, які він передбачав отримати, і як слід, не вправі вважати, що ним понесені збитки у вигляді неотриманих доходів, суд вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Як вказує позивач, та ніяким чином не спростовує відповідач, у спірній період позивач здійснював теплопостачання населенню на підставі Правил надання населенню водо- теплопостачання і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.1997р. № 1497 (далі – Правила).

Пунктом 10, вказаних Правил, передбачено, що плата за надані послуги вноситься щомісячно за нормами і тарифами, встановленими Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями з розрахунку на 1 кв. метр житла на одного мешканця та за нормами на ведення особистого підсобного господарства або за показаннями засобів обліку води і теплової енергії, встановленими на вводі у будинок чи у квартиру (приватний будинок), та тарифами за 1 куб. метр води або 1 Гкал теплової енергії.  

Згідно з розпорядженням голови Донецької обласної державної адміністрації  № 330 від 17.07.02р.,  рішення виконавчого комітету Горлівської міської ради № 897/2 від 24.09.03р., були встановлені відповідні тарифи на послуги з теплопостачання населенню.

Саме за встановленими тарифами позивачем надавались послуги населенню.

Той факт, що між позивачем та мешканцями житлових будинків не було укладено договорів, передбачених Правилами, не спростовує того, що за умови постачання теплової енергії, позивач  мав розраховувати на те, що такі послуги будуть оплачені, за фактом їх надання.

При чому, п. 43 Правил навіть передбачено, що відсутність між постачальником комунальних послуг та споживачем згоди про надання цих послуг та їх оплату, не позбавляють їх права вирішити спірні питання у встановленому законом порядку. Таким врегулюванням відносин може бути як спонукання до укладання договору на відповідних умовах, так і, наприклад, стягнення на користь постачальника послуг їх вартості в порядку ст.ст. 1212,1213 ЦК України.

До того ж, між позивачем та населенням відповідно до розпорядження Донецької обласної державної адміністрації від 12.12.96р. № 72 „Про зміну порядку розрахунку населення за надані житлово-комунальні послуги” склалися відносини, за якими розрахунки з населенням проводилися шляхом пред'явлення до оплати за послуги теплопостачання платіжних доручень.

Тобто, позивач, мав розраховувати на отримання коштів за  послуги, які планував надати.

Як встановлено судом вище, послуги населенню (та юридичним особам, з якими укладено відповідні договори – арк. справи 15-25 т.1), не були надані, внаслідок незабезпечення  відповідачем справності внутрішніх систем опалення житлових будинків.

Тому, виходячи з приписів п.2 ч.2 ст.22 ЦК України, ст. 224 ГК України, позивачу було заподіяно збитки у вигляді упущеної вигоди.

По-третє, оцінюючи власне розмір заподіяних збитків, суд виходить з наступного.      

За умовами договору відповідач відшкодовує збитки (упущену вигоду), в розмірі перерахунку вартості ненаданих послуг з теплопостачання, що здійснюються позивачем громадянам у житловому фонді, що обслуговується відповідачем, а також орендарям (власникам) не житлових приміщень, вбудованих у житловий фонд, що обслуговується відповідачем.

Відповідач тлумачить зміст цього пункту договору, як такий що передбачає лише порядок  відшкодування збитків, а не самій їх розмір. Тоді, як за приписами ст.22 ГПК України за волею сторін може бути  визначено (обмежено) саме  розмір збитків.

Суд не погоджується з такою позицією відповідача, оскільки зміст цього пункту договору доводить протилежне - сторони у ньому визначили саме розмір збитків (на випадок їх відшкодування), який визначається (залежить) певною  вартістю послуг. Таке визначення є тотожним розміру збитків, які визначаються наприклад, ринковою вартістю товарів.

Як слід, умови договору відповідають приписам чинного законодавства, зокрема, ст.22 ЦК України, на які в супереч тверджень відповідача, позивач такі посилається в позовній заяві.

Слід зазначити, що в силу ст. 204 ЦК України договір № 565 є правомірним правочином, який не був оспорений в судовому порядку відповідачем, в тому числі і щодо ухвалення сторонами умов розміру збитків передбачених цим договором.

Сам відповідач не заперечував того факту, що арифметичний розрахунок вартості послуг, зроблений позивачем у розрахунках збитків (арк. справи 40-64 т.1), є вірним.

Виходячи з того, що вартісні показники послуг не оспорюються відповідачем, суд вважає недоцільним проведення експертизи з цього питання.

Надання послуг з теплопостачання позивачем як комісіонером, в силу ст. 1011 ЦК України, не позбавляють його права на відшкодування збитків, оскільки, комісіонер у договірних відносинах діє від власного імені, а не від імені комітента. Крім того, право на відшкодування збитків виникає у особи, якої такі збитки заподіяні.

Тобто, комісіонер, як самостійний суб'єкт правовідносин, який розраховує отримати лише комісійну винагороду внаслідок невиконання своїх обов'язків комісіонера з вини третіх осіб, не позбавлений законодавцем права на відшкодування завданих йому збитків, як власно у дійсному їх розмірі, так і у розмірі, визначеному в договорі з третіми особами (в цьому випадку з відповідача).

Збитками, зокрема  є  доходи,  які  особа  могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

В частині стягнення 560,50грн. – вартості теплоносія, витраченого при повторному наповненню внутрішніх систем, справа на новий розгляд не передавалась.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення збитків у вигляді неотриманих доходів.

Судові витрати покладаються на відповідача  в порядку, що передбачений ст. 49 ГПК України.

На підставі ст. ст. 22, 204, 623, 631 ЦК України, Перехідних положень ЦК  України, ст.ст. 224, 193 ГК України, Правил надання населенню водо- теплопостачання і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.1997р. № 1497, керуючись ст.ст. 22, 33, 36, 43, 49, 82-85, 111-12 ГПК України, господарський  суд, -

В И Р І Ш И В:

Задовольнити позовні вимоги Закритого акціонерного товариства „Горлівськтепломережа” м. Горлівка до Комунального підприємства „Магістральне” м. Горлівка про стягнення збитків в сумі 22569,06грн.

Стягнути з Комунального підприємства „Магістральне” м. Горлівка (84642, Донецька область, м. Горлівка, вул. Магістральна, 15, ЄДРПОУ 31685483, п/р 26001200030451 в УСБ м. Горлівки, код банку 334088) на користь Закритого акціонерного товариства „Горлівськтепломережа” м. Горлівка (84610, Донецька область, м. Горлівка, вул. Ак. Павлова, 13 ,ЄДРПОУ 03337007, п/р 26002000579101 в ВАТ КБ „Надра”, код банку 335719) збитки в сумі 22569,06грн., витрати з державного мита в сумі  225,69грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі  115,14грн.

Рішення може бути оскаржено в Донецький апеляційний господарський суд  згідно розділу XII ГПК України.

Повний текст рішення підписаний 19.03.07р.

Рішення набирає законної сили 30.03.07р.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                         Сковородіна О.М.