Рішення

від 18.02.2011 по справі 2-72/11

РОЗДІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Роздільнянський районний суд Одеської області

м. Роздільна, вул. Леніна, 37а, 67400, (04853) 3-18-58

Справа№2-72/2011

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2011 року Роздільнянський районний суд Одеської області у складі головуючого судді Ільяшук А.В., при секретарі Войнікової Л.Ф.,

За участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4 районної державної адміністрації Одеської області, ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 - про визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, про визнання недійсним заповіту -

ВСТАНОВИВ:

26.06.2009 року (вх.№4436) позивач звернулася з позовом до ОСОБА_4 РДА, Відділу Держкомзему у ОСОБА_4 районі Одеської області - про визнання неправомірними та скасуванню розпорядження ОСОБА_4 районної державної адміністрації Одеської області, визнання нечинним державного акту про право приватної власності на земельну ділянку. Позовні вимоги неодноразово змінювалися. 10.02.2010 року позивач подала уточнену позовну заяву до ОСОБА_4 РДА, ОСОБА_5, третя особа: ОСОБА_8 - про визнання незаконними дій та рішень ОСОБА_4 районної державної адміністрації, про визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом та просить суд ухвалити рішення, яким: 3.1 - Визнати незаконними дії ОСОБА_4 районної державної адміністрації Одеської області щодо внесення її головою ОСОБА_9 змін до сертифіката серії ОД №№0289924,0289923 на право на земельну частку (пай) на користь ОСОБА_10 - на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 15.02.2000 року №496; 3.2 - визнати незаконним та скасувати повністю розпорядження ОСОБА_4 державної адміністрації Одеської області від 28.02.2006 року №151/А-2006 про затвердження технічної документації зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку громадянці ОСОБА_10, про передачу їй у власність земельної ділянки, загальною площею 7,42 га ріллі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель, переданих у колективну власність колишньому КСП «Відрядівське» с.Одрадове Роздільнянського району Одеської області, про надання дозволу Державному підприємству «Одеський регіональний Центр державного земельного кадастру» винесення межі земельної ділянки в натуру та виготовити державний акт на право власності на земельну ділянку і т.д.; 3.3.- Визнати повністю недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА №860001, виданий 21.03.2006 року ОСОБА_4 РДА Одеської області та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю та на право постійного користування землею, договорі оренди землі за №01065000093 про належність ОСОБА_10 на праві власності земельної ділянки площею 7,42 га, що призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва,яка розташована на території Єгорівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області (кадастровий номер земельної ділянки 5123981400:01:004:0116); 3.4 - визнати повністю недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 03 липня 2009 року, видане ОСОБА_11, державним нотаріусом Біляївської державної нотаріальної контори Одеської області, яке зареєстровано в реєстрі за №2-2069 (спадкова справа №627/2007), згідно з яким ОСОБА_5 є спадкоємцем майна, що складається із земельної ділянки площею 7,42 гектарів, що розташована на території Єгорівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, масив №15, ділянки №№353,354, кадастровий номер 5123981400:01:004:0116, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала померлій ОСОБА_10 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №860001, виданого 21 березня 2006 року ОСОБА_4 районною державною адміністрацією Одеської області та зареєстрованого 21 березня 2006 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорі оренди землі за №010653000093. 27.09.2010 року (вх.№4663) позивач подала доповнення до уточненої позовної заяви про визнання не дійсним Державного акту про право власності на земельну ділянку,про визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом в ? частки, де крім вимог заявлених раніше просила визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку та свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 03.07.2009 року, не в цілому, а в ? частині. 09.11.2010 року (вх. № 5740) позивач подала доповнення до позовної заяви про визнання недійсним заповіту в ? частині від імені ОСОБА_10 на земельну ділянку загальною площею 7,42 га, про визнання права власності за часткою спадку за заповітом загальною площею 3,71 га земельної ділянки, де просила також визнати не дійсним заповіт від 13.10.2006 року в ? частині від імені ОСОБА_10 на земельну ділянку розміром 7,42 га; визнати за позивачем право власності за часткою спадку за заповітом в розмірі 3,71 га земельної ділянки, розташованої на території Єгорівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області за ОСОБА_1. 17.01.2011 року у судовому засіданні позивачем подано доповнення до уточненої позовної заяви, де позивач просила розглядати лише уточнену позовну заяву від 10.02.2010 року (п.3.3.,п.3.4) та заявлено вимогу про визнання повністю недійсним заповіту від 13 жовтня 2006 року, складеного ОСОБА_10, який посвідчено ОСОБА_12, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу та зареєстровано у реєстрі за №20599, згідно якого ОСОБА_10 належну їй земельну ділянку загальною площею 7,42 га, що розташована на території Єгорівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області (кадастровий номер 5123981400:01:004:0116) заповідала ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Крім того позивач подавала заяву до суду від 05.11.2010 року (т.2,а.с.31), в якій також просила розглядати уточнену позовну заяву, яка була подана 10.02.2010 року в частині 3.3. і в частині 3.4. позовних вимог, а доповнення від 27.09.2010 року не розглядати.

Ухвалою суду від 12.07.2010 року (т.1,а.с.330-332) провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4 районної державної адміністрації Одеської області, ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, ОСОБА_8 - про визнання незаконними дій та рішень ОСОБА_4 районної державної адміністрації, про визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом - закрито в частині: визнання незаконними дій ОСОБА_4 районної державної адміністрації Одеської області щодо внесення її головою ОСОБА_9 змін до сертифіката серії ОД №№0289924,0289923 на право на земельну частку (пай) на користь ОСОБА_10 - на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 15.02.2000 року №496; визнання незаконним та скасування повністю розпорядження ОСОБА_4 державної адміністрації Одеської області від 28.02.2006 року №151/А-2006 про затвердження технічної документації зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку громадянці ОСОБА_10, про передачу їй у власність земельної ділянки, загальною площею 7,42 га ріллі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель, переданих у колективну власність колишньому КСП «Відрядівське» с.Одрадове Роздільнянського району Одеської області, про надання дозволу Державному підприємству «Одеський регіональний Центр державного земельного кадастру» винесення межі земельної ділянки в натуру та виготовити державний акт на право власності на земельну ділянку і т.д., у зв'язку з тим, що справа в цій частині не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ухвалою від 16.09.2010 року Судової колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області (т.1,а.с.373-376) апеляційна скарга представника відповідача ОСОБА_3 відхилена, а ухвала суду від 12.07.2010 року залишена без змін. Справу повернуто до суду для продовження розгляду в частині вимог, які підлягали розгляду у порядку цивільного судочинства.

Таким чином судом розглянуто вимоги про визнання повністю недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №860001, виданого 21.03.2006 року, про визнання повністю недійсними свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 03.07.2009 року, про визнання повністю недійсним заповіту від 13.10.2006 року, складеного ОСОБА_10 на ім'я ОСОБА_5. Всі інші позовні вимоги, згідно заяви ОСОБА_1, залишено без розгляду на підставі п.5. ч.1 ст.207 ЦПК України ухвалою суду від 18.02.2011 року.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 мотивує тим, що 27.01.2000 року померла її мати ОСОБА_13, яка за життя склала заповіт від 14.10.1999 року та все своє майно заповіла позивачу, ОСОБА_1, ОСОБА_14 і ОСОБА_10 в рівних частках. Після смерті ОСОБА_13 відкрилася спадщина, до складу якої, зокрема входить право на земельну частку (пай) згідно сертифікатів: серії ОД №0289924 на ім'я ОСОБА_13 та серії ОД №0289923 на ім'я ОСОБА_15, який помер 20.02.1999 року та спадкоємцем якого була його дружина ОСОБА_13, що прийняла спадщину після смерті свого чоловіка, але не оформила своїх спадкових прав. Позивач та її сестра ОСОБА_10, доньки померлої ОСОБА_13, прийняли спадщину у рівних частках. ОСОБА_14 спадщину не прийняла. 15.02.2000 року ОСОБА_4 державною нотаріальною конторою видано свідоцтво про право на спадщину за законом на ім'я позивача та ОСОБА_10 в рівних частках. Спадкове майно, на яке видано вказане свідоцтво, складається з права на земельну частку (пай), що підтверджується сертифікатами, вказаними вище. Зазначене свідоцтво є чинним до теперішнього часу. ОСОБА_1, замість втраченого нею екземпляру, отримала дублікат від 24.01.2008 року. Позивач вступила у володіння спадковим майном без обмежень і застережень. 21.01.2008 року при розгляді судом цивільної справи за позовом її сестри ОСОБА_14 до ОСОБА_1 та інших осіб про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за заповітом та визнання права на спадщину за заповітом, позивачу ОСОБА_1 стало відомо, що у 2006 році ОСОБА_10 на підставі сертифікатів ОД №0289924, ОД №0289923, що належали батькам позивача, та успадковані нею і сестрою у рівних частках, отримала Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 7,42 га, на підставі розпорядження ОСОБА_4 РДА від 28.02.2006 року №151/А-2006. Таким чином, позивачу стало відомо, що вона, всупереч вимогам ст.321 ЦК України, незаконно позбавлена права власності, яке є непорушним. Також тоді їй стало відомо, що головою ОСОБА_4 РДА ОСОБА_9 незаконно внесені зміни від 16.02.2000 року про передачу усіх прав на зазначені земельні частки (паї) на користь однієї ОСОБА_10. Ці зміни суперечили свідоцтву про право на спадщину від 15.02.2000 року №426, де у якості спадкоємців зазначена, крім ОСОБА_10, також ОСОБА_1, тому позивач вважає, що внаслідок видачі 21.03.2006 року ОСОБА_4 РДА на ім'я ОСОБА_10 вказаного Державного акту, порушено право позивачки на земельну частку (пай), успадковане нею після смерті матері і цей Державний акт має бути визнаний незаконним та скасований судом. 13.10.2006 року ОСОБА_10 заповіла спірну земельну ділянку ОСОБА_5, але за життя ОСОБА_10 юридично не набувала права власності на спірну земельну ділянку. Отже, при складанні заповіту від 13.10.2006 року ОСОБА_10 помилково вважала спірну земельну ділянку своєю власністю. 16.03.2007 року ОСОБА_10 померла. Спадкоємицею майна померлої ОСОБА_10 у вигляді спірної земельної ділянки стала ОСОБА_5, якій було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 03.07.2007 року (реєстр №2-2069, спадкова справа №627/2007). Зазначене свідоцтво має бути визнане судом недійсним з підстав, викладених у позові, оскільки право власності ОСОБА_10 на спірну земельну ділянку не входить до складу спадщини, що залишилась після її смерті. Також позивач вважає, що у суду немає підстав для застосування позовної давності, як підстави для відмови у позові, оскільки позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акту органу державної влади або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове майно. Крім того, позивач вказує, що вона є громадянкою ОСОБА_16 Федерації, постійно проживає за межами України і ця обставина значно утруднювала для неї можливість реалізації своїх прав на території України.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги про визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, про визнання недійсним заповіту, підтримали повністю, з посиланням на норми матеріального права, та просили задовольнити позов у зміненому вигляді у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_5, ОСОБА_3, позов не визнав, подав заяву від 10.02.2011 року про застосування позовної давності при розгляді даного позову, просив у задоволенні позову відмовити, оскільки на його думку позивач пропустила строк позовної давності при зверненні до суду за захистом своїх порушених прав. Як йому достовірно відомо від ОСОБА_8, позивач довідалася про отримання ОСОБА_10 Державного акту на право власності на земельну ділянку тільки на своє ім'я саме у березні 2006 року, а до суду позивач звернулася у червні 2009 року із пропуском трьохрічного строку позовної давності, який на думку представника відповідача поновленню не підлягає. Третя особа ОСОБА_8 позов не визнала, просила відмовити у його задоволенні, оскільки ОСОБА_1 було відомо, що ОСОБА_8, за довіреністю від матері ОСОБА_10, отримала на її ім'я Державний акт на право власності на земельну ділянку у березні 2006 року. Про отримання вказаного Державного акту ОСОБА_8 у присутності свідка ОСОБА_17 повідомила по телефону ОСОБА_1 у березні 2006 року, ще за життя матері ОСОБА_10 ОСОБА_1 не заперечувала проти такого порушення своїх прав, а, навпаки, була згодна з цим і претензій не пред'являла. Тому ОСОБА_8 вважає вимоги позивача безпідставними. Треті особи ОСОБА_6, ОСОБА_7 позов визнали, просили його задовольнити, справу розглянути без їх участі. Представник відповідача ОСОБА_4 РДА - ОСОБА_18 проти позову не заперечував, надав заяву про розгляд справи у його відсутності. До Відділу Держкомзему у Розільнянському районі Одеської області, залученому позивачем у якості відповідача по справі у первісному позові, вимоги не заявлені.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши сторони та їх представників, допитавши свідків, дослідивши всі докази по справі у їх сукупності, суд вважає, що позов в уточненому вигляді підлягає задоволенню повністю.

Між сторонами виникли цивільні правовідносини, що регулюються правилами глави 16 книги першої про правочини, розділу 1 книги третьої про право власності та інші речові права, книги шостої про спадкове право Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року №435-1У (далі ЦК). Крім того, між сторонами виникли правовідносини, що регулюються окремими нормами земельного законодавства України.

У судовому засіданні встановлено, що 27 січня 2000 року померла мати позивача - ОСОБА_13, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ЖД №202502, виданим 31.01.2000 року Єгорівською сільською радою Роздільнянського району Одеської області на підставі актового запису №3 від 31.01.2000 року (т.1,а.с.20). За життя ОСОБА_13 склала заповіт від 14.10.1999 року, яким все своє майно заповідала своїм донькам ОСОБА_1, ОСОБА_14, ОСОБА_10 в рівних частках (т.2, а.с.43).Заповіт на день смерті заповідача не змінений та не відмінений по даним Єгорівської сільської ради, про що зроблено запис на заповіті секретарем сільради ОСОБА_19. Після смерті ОСОБА_13 відкрилася спадщина, в тому числі, на спадкове майно, що складалася з права на земельну частку (пай), що підтверджується сертифікатом серії ОД №0289924 на право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП „ВідрядівськеВ» с.Одрадове Роздільнянського району Одеської області, виданим 20.11.1997 року на ім'я ОСОБА_13 ОСОБА_4 райдержадміністрацією Одеської області (т.1,а.с.16, 210), та сертифікатом серії ОД №0289923 на право на земельну частку (пай), виданим 20.11.1997 року ОСОБА_4 РДА Одеської області на ім'я її чоловіка ОСОБА_15, який помер 20.02.1999 року та спадкоємцем якого була його дружина ОСОБА_13, яка прийняла спадщину після смерті свого чоловіка, але не оформила своїх спадкових прав (т.1, а.с.15,211). Оскільки відповідно до ст.529 Цивільного кодексу УРСР (1963 року) при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є в рівних частках діти померлого, то за правилами статей 548, 549 ЦК УРСР спадщину прийнято дочками померлої ОСОБА_13 - позивачкою ОСОБА_1, а також ОСОБА_10. 15.02.2000 року ОСОБА_4 державною нотаріальною конторою Одеської області видано свідоцтво про право на спадщину за законом серії АВІ №282508 на ім'я ОСОБА_1 та ОСОБА_10 в рівних частках, яке 15.02.2000 року зареєстровано у реєстрі за №496 (спадкова справа №26/00) (т.1, а.с.8,33). Спадкове майно, на яке видано вказане свідоцтво, складається з права на земельну частку (пай), що підтверджується сертифікатами серії ОД №0289924, №0289923 на право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП „ВідрядівськеВ» с.Одрадове Роздільнянського району Одеської області, виданими 20.11.1997 року ОСОБА_4 РДА Одеської області на ім'я померлої ОСОБА_13 та її чоловіка ОСОБА_15, який помер 20.02.1999 року, спадкоємцем якого була його дружина ОСОБА_13, яка прийняла спадщину після смерті свого чоловіка, але не оформила своїх спадкових прав. Вказане свідоцтво про право на спадщину за законом від 15.02.2000 року, видане на ім'я ОСОБА_1 та ОСОБА_10 (т.1,а.с.8,33) є чинним до теперішнього часу. 24.01.2008 року ОСОБА_1 замість втраченого нею екземпляру оригіналу свідоцтва від 15.02.2000 року отримала його дублікат серії ВКЕ №205935 (реєстровий №1-233) у Великомихайлівській державній нотаріальній конторі Одеської області (т.1,а.с.9). Обставина прийняття спадщини ОСОБА_1 та ОСОБА_10 у рівних частках після смерті ОСОБА_13 встановлена також рішенням від 23.06.2009 року апеляційного суду Одеської області за позовом ОСОБА_14 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_1, треті особи, які не заявляють самостійних вимог ОСОБА_4 РДА Одеської області, відділ земельних ресурсів у Розільнянському районі Одеської області про продовження строку на прийняття спадщини по заповіту (т.1, а.с.158-160), яким відмовлено у позові ОСОБА_14

У судовому засіданні також встановлено, що у зв'язку із передачею права на земельну частку (пай) спадкоємцям померлої ОСОБА_13 у подальшому до сертифікатів серії ОД №0289924, №0289923 на право на земельну частку (пай) головою ОСОБА_4 РДА ОСОБА_9 незаконно внесено зміни від 16.02.2000 року про передачу усіх прав на зазначені земельні частки (паї) на користь однієї ОСОБА_10 (т.1,а.с.15,16,210, 211). Проте ці зміни суперечать даним, що містяться у свідоцтві про право на спадщину за законом від 15.02.2000 року №496, де одним із спадкоємців померлої ОСОБА_13 зазначена ОСОБА_1 Оскільки внаслідок зазначених незаконних дій голови ОСОБА_4 РДА з числа спадкоємців, визначених свідоцтвом від 15.02.2000 року, незаконно виключено ОСОБА_1, то у даному випадку мало місце свавільне позбавлення позивачки її права власності на земельну частку (пай).

У судовому засіданні встановлено, що у подальшому на підставі сертифікатів серії ОД №0289923, №0289924 на право на земельну частку (пай), до яких незаконно внесено зміни від 16.02.2000 року про передачу усіх прав на зазначені земельні частки (паї) на користь однієї лише ОСОБА_10, розпорядженням ОСОБА_4 РДА від 28.02.2006 року №151/А-2006 (т.1,а.с.13,208) передано у власність ОСОБА_10 спірну земельну ділянку. Однак, пізніше на підставі пункту 9 розділу ХУ „Перехідні положенняВ» Конституції України, ст.21 Закону України „Про прокуратуруВ» прокурором Роздільнянського району Одеської області принесено протест від 10.08.2010 року (т.1,а.с.362) до ОСОБА_4 РДА на вказане розпорядження голови РДА від 28.02.2006 року №151/А-2006. За результатами розгляду зазначеного протесту прокурора головою ОСОБА_4 РДА Одеської області видано розпорядження від 16.08.2010 року №1088/А/2010 „Про скасування розпорядження голови ОСОБА_4 районної державної адміністрації Одеської області №151/А-2006 від 28 лютого 2006 рокуВ» (т.1,а.с.361), яким скасовано повністю розпорядження ОСОБА_4 РДА від 28.02.2006 року №151/А-2006 (т.1,а.с.13,208). До скасування даного розпорядження, ОСОБА_10 на підставі вказаних вище сертифікатів та незаконного розпорядження, встигла отримати на своє ім'я Державний акт на право власності на спірну земельну ділянку серії ЯА №860001, виданий 21 березня 2006 року Роздільннською РДА та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів за №010653000093 (т.1,а.с.10-12,161,205-207).

Внаслідок видачі 21 березня 2006 року ОСОБА_4 РДА на ім'я ОСОБА_10 Державного акту на право власності на спірну земельну ділянку серії ЯА №860001 порушено право позивача на земельну частку (пай), успадковане нею після смерті матері. Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних часток (паїв)» від 05.06.2003 року №899-ІУ документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) громадян України, є свідоцтво про право на спадщину. Відповідно до правил ч.5 ст.25 Земельного кодексу України від 25.10.2001 року №2768-ІІІ позивач ОСОБА_1, як власниця земельної частки (паю) має гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості). Таке ж право їй надано пунктом 16 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України. Відповідне право позивача випливає також зі змісту ст.3 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних часток (паїв)» від 05.06.2003 року №899-ІУ, з пункту 17 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України від 25.10.2001 року, з пункту 3 Указу Президента України від 03.12.1999 року №1529/99 «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки». Таким чином, з вищенаведеного суд вбачає, що внаслідок видачі 21.03.2006 року ОСОБА_4 РДА на ім'я ОСОБА_10 Державного акту на право власності на спірну земельну ділянку серії ЯА №860001 порушено право позивачки на земельну частку (пай).

Державний акт на право власності на земельну ділянку - це правовий документ, виданий від імені держави уповноваженим державою органом, що посвідчує право власності на землю. Відповідно до ч.1 ст.21 ЦК України (2003 року) суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Відповідно до ст.393 ЦК України правовий акт органу державної влади або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, на підставі ч.1 ст.21, ст.393 ЦК України суд визнає недійсним Державний акт на право власності на спірну земельну ділянку, виданий 21.03.2006 року ОСОБА_4 РДА, про належність ОСОБА_10 спірної земельної ділянки. Суд також враховує, що вказаний Державний акт був виданий на підставі незаконного розпорядження ОСОБА_4 РДА від 28.02.2006 року №151/А-2006, пізніше скасованого.

У судовому засіданні встановлено, що 13 жовтня 2006 року ОСОБА_10 заповіла спірну земельну ділянку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Заповіт посвідчено ОСОБА_12, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу та зареєстровано у реєстрі за №20599 (т.1,а.с.136,146).

Оскільки Державний акт на право власності на спірну земельну ділянку серії ЯА №860001, виданий 21.03.2006 на ім'я ОСОБА_10 визнається судом недійсним, одночасно визнається,що ОСОБА_10 за життя не набувала права власності на спірну земельну ділянку. Отже при складанні заповіту від 13.10.2006 року ОСОБА_10 помилково вважала спірну земельну ділянку своєю власністю.

У судовому засіданні встановлено, що 16 березня 2007 року ОСОБА_10 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Холоднобалківською сільською радою Біляївського району Одеської області від 19.03.2007 року на підставі актового запису №09 (т.1,а.с.77). Відповідно до ч.4 ст.1236 ЦК України чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини. Оскільки ОСОБА_10 за життя юридично не набувала права власності на спірну земельну ділянку, то з урахуванням вищенаведеного, заповіт від 13.10.2006 року, складений ОСОБА_10, на момент її смерті (16.03.2007 року) є нечинним щодо складу спадщини. За своєю природою заповіт є одностороннім правочином і тому регулюється не тільки нормами спадкового права, але також підпорядковується загальним правилам про вчинення правочинів та про їх недійсність. Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Так, відповідно до ч.3 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Відповідно до ч.1 ст.229 ЦК, якщо особа, яка вчинила правочин помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має, зокрема, помилка щодо прав та обов'язків сторін, як це має місце у даному разі, зважаючи на те,що ОСОБА_10 за життя юридично не набувала права власності на спірну земельну ділянку, яку вона заповідала ОСОБА_5. Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства. Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Так, за змістом ч.1 ст.317, ч.1 ст.319 ЦК, ч.1,ч.3 ст.2, ч.1 ст.4 Закону України «Про власність» від 07.02.1991 року, що був чинним на момент складання заповіту від 13.10.2006 року, лише власникові належить право розпоряджатися належним йому майном. Помилково вважаючи спірну земельну ділянку своєю власністю ОСОБА_10 при складанні заповіту від 13.10.2006 року вийшла за рамки, встановлені правовими нормами, що регулюють відносини у сфері власності, зважаючи на ту обставину, що вона розпорядилась спірною земельною ділянкою (заповідала її), яка їй як заповідачу не належала.

За таких обставин суд визнає, що заповіт від 13.10.2006 року, складений ОСОБА_10, щодо складу спадщини не відповідає вимогам, встановленим ч.ч.1,3,5 ст.203 ЦК України. Недодержання заповідачкою ОСОБА_10 при складанні нею заповіту від 13.10.2006 року вимог ч.1,3,5 ст.203 ЦК, відповідно до ч.1 ст.215 ЦК є підставою недійсності зазначеного заповіту.

Після смерті ОСОБА_10 (16.03.2007 року) відкрилася спадщина, зокрема, на спірну земельну ділянку, яку було раніше незаконно одержано нею у власність. Спадкоємицею майна померлої ОСОБА_10 у вигляді спірної земельної ділянки, що залишилась після смерті останньої, стала ОСОБА_5, на ім'я якої 03.07.2009 року державним нотаріусом Біляївської державної нотаріальної контори ОСОБА_11 було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 03.07.2009 року, яке зареєстровано у реєстрі за №2-2069 (спадкова справа №627/2007) (т.1,а.с.166,176). Вказане свідоцтво має визнаватись недійсним з наступних підстав. Відповідно до ст.1216 ЦК спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Статтею 1218 ЦК встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Оскільки Державний акт на право власності на спірну земельну ділянку серії ЯА №860001, виданий 21.03.2006 року ОСОБА_4 РДА на ім'я ОСОБА_10 є недійсним, то право власності ОСОБА_10 на спірну земельну ділянку не входить до складу спадщини, що залишилась після її смерті. Відповідно до ст.1301 ЦК свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено,що особа,якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом. Така ж позиція міститься і у п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», відповідно до ст.1301 ЦК свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним у випадках, встановлених законом, зокрема тоді, коли у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину порушено права інших осіб. Оскільки свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 03.07.2009 року, видане на ім'я ОСОБА_5 на спірну земельну ділянку, порушує права позивача ОСОБА_1, про які йдеться вище, то воно має визнаватись недійсним.

У ході судового розгляду справи представник ОСОБА_5 (за довіреністю) ОСОБА_3 подав заяву від 10.02.2011 року про застосування позовної давності, згідно якої сплив позовної давності є підставою для відмови у позові.

Вирішуючи питання про те, чи дійсно позивачкою пропущено строк позовної давності, тобто строк у межах якого вона могла звернутися до суду з вимогою про визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку від 21.03.2006 року, виданого ОСОБА_4 РДА, а також питання про те, чи поширюється на правовідносини, що виникли між сторонами, норми про позовну давність, суд керується правилами, передбаченими п.4 ч.1 ст.268 ЦК, відповідно до яких позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право. Внаслідок видачі вказаного Державного акту 21.03.2006 року ОСОБА_4 РДА, яка є місцевим органом виконавчої влади, порушено майнове (речове) право позивача на земельну частку (пай), тобто у даному випадку позовна давність не поширюється на вимогу ОСОБА_1 про визнання Державного акту від 21.03.2006 року недійсним. Суд також враховує ту обставину, що позивач, будучи громадянкою ОСОБА_16 Федерації, мешкає за межами України, і у період виникнення між сторонами даного спору вона постійно проживала на території ОСОБА_16 Федерації і ця обставина значно утруднювала для неї можливість реалізації своїх прав на території України.

Відповідачами та третьою особою ОСОБА_8 не надано доказів на спростування заявлених позовних вимог, жодного доказу того, що ОСОБА_1 відмовилася від спадщини на користь ОСОБА_10. Суд критично оцінює пояснення свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_17 про те, що ОСОБА_1 у березні 2006 року дізналася про отримання ОСОБА_10 Державного акту на всю земельну ділянку, яка була успадкована нею та ОСОБА_1 15.02.2000 року у рівних частках, а також про те, що ОСОБА_1 жодних претензій з цього приводу не заявляла, оскільки ці пояснення свідків суперечать обставинам справи та доказам, дослідженим у судовому засіданні. Крім того, суд вважає, що дані свідки є заінтересованими у вирішенні справи на користь ОСОБА_5.

Позовні вимоги ОСОБА_1, розглянуті судом, основані на законі, доведені матеріалами справи, дослідженими у судовому засіданні, ніким не спростовані та підлягають задоволенню.

На підставі ст.19,ст.41,ст.55 Конституції України, статей 15,16,21,203,215,268,317,319, 321,393,1216,1218,1236,1268,1270,1301 Цивільного кодексу України, ст.25, 81, 152, п.п.16, 17 розд. Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України, ст.2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) від 05.06.2003 року №899-1У, керуючись статтями 10,11,209,212,214,215, 217,218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 районної державної адміністрації Одеської області, ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, про визнання недійсним заповіту - задовольнити повністю.

Визнати повністю недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА №860001, виданий 21 березня 2006 року ОСОБА_4 районною державною адміністрацією Одеської області та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державний актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010653000093, про належність ОСОБА_10 на праві власності земельної ділянки площею 7,42 га, що призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Єгорівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області (кадастровий номер земельної ділянки 5123981400:01:004:0116).

Визнати повністю недійсним заповіт від 13 жовтня 2006 року, складений ОСОБА_10, який посвідчено ОСОБА_12, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу та зареєстровано у реєстрі за №20599, згідно якого ОСОБА_10 належну їх земельну ділянку загальною площею 7,42 га, що розташована на території Єгорівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області (кадастровий номер земельної ділянки 5123981400:01:004:0116) заповідала ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визнати повністю недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 03 липня 2009 року, видане ОСОБА_11, державним нотаріусом Біляївської державної нотаріальної контори Одеської області, яке зареєстровано у реєстрі за №2-2069 (спадкова справа №627/2007), згідно якого ОСОБА_5 є спадкоємцем майна, що складається із земельної ділянки площею 7,42 гектарів, що розташована на території Єгорівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, масив №15, ділянки №353, №354, кадастровий номер 5123981400:01:004:0116, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала померлій ОСОБА_10 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №860001, виданого 21 березня 2006 року ОСОБА_4 районною державною адміністрацією Одеської області та зареєстрованого 21 березня 2006 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010653000093.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через Роздільнянський районний суд Одеської області шляхом подачі протягом 10 днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ: А.В.Ільяшук.