Постанова

від 17.08.2015 по справі 810/3084/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2015 року (15:35) м. Київ 810/3084/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., за участю секретаря судового засідання Касьянової О.А., представника позивача Панич О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліфтрембуд» до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліфтрембуд» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області та просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0007032201/2665 від 13.12.2013 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Ліфтрембуд» було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 62500,00 грн., з яких 50 000,00 грн. - основного платежу та 12 500,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12.06.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2014, у задоволенні позову відмовлено, з мотивів правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.04.2015, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліфтрембуд» була задоволена частково, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2014 та постанову Київського окружного адміністративного суду від 12.06.2014 було скасовано. Справу було направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатом автоматичного розподілу справа передана на розгляд судді Дудіну С.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.05.2015 адміністративну справу 810/3084/14 прийнято до провадження, призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтуванні позовних вимог позивач посилається на необґрунтованість та безпідставність висновків контролюючого органу щодо завищення позивачем податкового кредиту та витрат з податку на додану вартість в сумі 50 000, 00 грн. по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Соліус» та відсутності господарських відносин з останнім, оскільки реальність господарських операцій з вказаним суб'єктом господарювання підтверджується відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, які були надані до перевірки, а чинне законодавство не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства постачальником. Позивач зазначає, що до перевірки ТОВ «Ліфтрембуд» було надано всі первинні документи, які засвідчують реальність господарських операцій, а податковий кредит сформовано та відображено у звіті по ПДВ відповідно до розділу V ПКУ своєчасно та в повному обсязі.

Відповідач, заперечуючи проти позову, вказує на те, що правочини між позивачем та ТОВ «Соліус» здійснені без наміру настання реальних наслідків, оскільки у даного контрагента позивача відсутні первинні та бухгалтерські документи, трудові ресурси, технічні можливості та транспортні засоби, які засвідчують здійснення господарської діяльності останнього, що встановлено актом ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 03.10.2013 № 1470/26-55-22-07/37956810 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Соліус» за період 01.03.2013 - 31.07.2013. Податковим органом зазначено, що позивачем не було надано до перевірки первинну бухгалтерську документацію, що підтверджує подальшу реалізацію товарів, які отримані ТОВ «Ліфтрембуд» під час надання ТОВ «Соліус» послуг з транспортного перевезення, а також окремі відомості щодо придбаного товару. Також, в запереченнях наголошено на недотриманні позивачем норм чинного законодавства в частині оформлення актів виконаних робіт, оскільки останні містять відповідні недоліки та оформленні товарно-транспортних накладних, які не містять підписів та печаток вантажовідправників.

У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується підписом останнього у судовій розписці від 13.08.2015 та про причини неявки суд не повідомив.

Частиною 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за відсутністю представників відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

З 18.11.2013 р. по 22.11.2013 р. Білоцерківською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліфтрембуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах ТОВ «Соліус» за період з 01.07.2013 по 31.07.2013 року, за результатами якої було складено акт від 29.11.2013 № 2180/10-02-22-0/36822683/57.

Як вбачається з акта, перевіркою були виявлені порушення вимог п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим ТОВ «Ліфтрембуд» було занижено податок на додану вартість за липень 2013 року на суму 50 000, 00 грн.

Вказані висновки були засновані на підставі тверджень контролюючого органу про те, що правочини, які були укладені між ТОВ «Ліфтрембуд» та ТОВ «Соліус» не спричинили реального настання юридичних наслідків.

Так, зокрема, працівником податкового органу вказано на те, що ТОВ «Ліфтрембуд» було безпідставно завищено податковий кредит за безтоварними операціями з ТОВ «Соліус» за липень 2013 року на суму 50 000, 00 грн.

Посадовими особами податкового органу було зазначено про те, що в актах виконаних робіт (наданих послуг), які були оформлені під час надання ТОВ «Соліус» позивачу транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажу, не зазначено інформацію щодо: осіб, які відповідальні за здійснення господарської операції; пунктів навантаження та розвантаження товару, який придбавався; відстані транспортування вантажу та щодо калькуляції вартості послуг.

Також, контролюючим органом було вказано на невідповідність показників кредитового сальдо по розрахунками між ТОВ «Ліфтрембуд» та ТОВ «Соліус» станом на 01.07.2013 року, яке відповідно до регістрів бухгалтерського обліку ТОВ «Соліус» становить 2 113 623, 61 грн., а по витягу з журналу - ордеру, який був наданий до перевірки позивачем, сума кредитового сальдо- 5 773 914, 00 грн.

При цьому податковою інспекцією зазначено, що до Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області надійшов акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 03.10.2013 № 1470/26-55-22-07/37956810 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Соліус» за період 01.03.2013 - 31.07.2013, яким встановлено неможливість проведення зустрічної звірки, оскільки ТОВ «Соліус» не знаходиться за податковою адресою. Крім того, відповідно до вищевказаного акта податковими органами встановлено відсутність у ТОВ «Соліус» первинної та бухгалтерської документації (договорів, видаткових та податкових накладних, банківських виписок, регістрів бухгалтерського обліку), трудових ресурсів, відповідних технічних можливостей, зокрема, автотранспорту, що підтверджує фіктивний характер здійснення господарських операцій ТОВ «Соліус» з відповідними контрагентами. Як вбачається з вищевказаного акта, свідоцтво ТОВ «Соліус» як платника ПДВ з 13.11.2013 ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві є анульованим.

Крім того, відповідач зазначає про існування ряду недоліків в оформленні товарно-транспортних накладних, які були складені під час здійснення господарських операцій між ТОВ «Ліфтрембуд» та ТОВ «Соліус», а саме: 1) невідповідність інформації, що вказана в графі «Автопідприємство», де зазначено ТОВ «Соліус», яке , відповідно, як зазначено вище в акті перевірки, не має відповідних технічних ресурсів для вчинення дій щодо перевезення і на обліку якого відсутні транспортні засоби; 2) відсутність інформація щодо вартісних та кількісних показників товару, який був переданий вантажовідправниками позивачу; відсутність підпису та печаток вантажовідправника.

Таким чином, працівниками контролюючого органу було зазначено, що взаємовідносини між ТОВ «Ліфтрембуд» та ТОВ «Соліус» не спричинили реального настання господарських операцій, що свідчить про безпідставне віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 50 000, 00 грн., яка були сформована по взаємовідносинах позивача з ТОВ «Соліус» за липень 2013 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до Білоцерківської ОДПІ ГУ Мін доходів у Київській області з запереченнями до акта про результати документальної позапланової виїзної перевірки від 05.12.2013 № 05, відповідно до яких було долучено податкові накладні, що були виписані позивачу ТОВ «Соліус» та копію звітності ТОВ «Соріус» за 3 квартал 2013 року.

10.12.2013 Білоцерківською ОДПІ ГУ Міндоходів було надано відповідь на вищевказані заперечення позивача, відповідно до якої було встановлено обґрунтованість висновків, які зазначені в вищевказаного акті перевірки та залишено його без змін.

На підставі акта перевірки Білоцерківської ОДПІ Міндоходів у Київській області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.12.2013 № 0007032201/2665, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 50 000, 00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 12 500, 00 грн.

Матеріалами справи встановлено, що в подальшому позивач звернувся до Головного управління Міндоходів у Київській області зі скаргою на податкове повідомлення-рішення від 13.12.2013 №0007032201/2665, відповідно до якого просив податковий орган переглянути та скасувати вищевказане податкове повідомлення-рішення.

28.02.2014 за результатами розгляду скарги позивача, Головним управлінням Міндоходів у Київській області було прийнято рішення № 475/10/10-36-10-01-206/111, яким податкове повідомлення-рішення від 13.12.2013 №0007032201/2665 було залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Проте, позивач надалі звернувся до Державної податкової служи України Міністерства доходів і зборів України з повторною скаргою від 12.03.2014 на податкове повідомлення-рішення від 13.12.2013 №0007032201/2665, відповідно до якого просив податковий орган переглянути та скасувати вищевказане податкове повідомлення-рішення.

31.03.2014 за результатами розгляду скарги позивача, Міністерством доходів і зборів України було прийнято рішення № 5708/6199-99-10-91-15, яким податкове повідомлення-рішення від 13.12.2013 №0007032201/2665 було залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Не погодившись з вищевказаними рішеннями контролюючих органів та податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом про визнання його протиправними та про його скасування, з приводу чого суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.07.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Соліус» (Перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ліфтрембуд» (Замовник) було укладено договір про надання послуг, за умовами якого перевізник зобов'язався надати замовнику транспортно-експедиційні послуги по перевезенню вантажу до пункту призначення, згідно заявок останнього, а замовник зобов'язався сплатити за надані послуги.

Відповідно до п. 2.1 договору ціна послуг встановлюється, згідно акта виконаних робіт.

Згідно з п. 3.2 перевізник зобов'язаний подавати транспорт в місця і у строки, визначені замовником у відповідних замовленнях та доставляти вантаж до місця призначення в обумовлені сторонами строки.

З метою виконання умов договору, перевізник надав, а замовник прийняв транспортні послуги на загальну суму 300 000, 00 грн. ( в тому числі ПДВ в сумі 49 999, 99 грн.), що підтверджується актами здачі-приймання (наданих послуг) № ОУ-33 від 08.07.2013 на суму 42 000, 00 грн. (в тому числі ПДВ в сумі 7 000, 00 грн.), № ОУ-46 від 10.07.2013 на суму 29 000, 00 грн. ( в тому числі ПДВ в сумі 4 833, 33 грн.), № ОУ-57 від 12.07.2013 на суму 47 000, 00 грн. ( в тому числі ПДВ в сумі 7 833, 33 грн.), № ОУ-67 від 15.07.2013 на суму 39 000, 00 грн. ( в тому числі ПДВ в сумі 6 500, 00 грн.), № ОУ-82 від 18.07.2013 на суму 40 000, 00 грн. (в тому числі ПДВ в сумі 6 666, 67 грн.), № ОУ-96 від 12.07.2013 на суму 35 000, 00 грн. ( в тому числі ПДВ в сумі 5 833, 33 грн.), № ОУ_97 від 24.07.2013 на суму 25 000, 00 грн. (в тому числі ПДВ в сумі 4 166, 67 грн.), № ОУ-106 від 29.07.2013 на суму 20 000, 00 грн. (в тому числі ПДВ в сумі 3 333, 33 грн.), № ОУ-99 від 25.07.2013 на суму 23 000, 00 грн. (в тому числі ПДВ в сумі 3 833, 33 грн.), які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, надання послуг з транспортного експедирування оформлювалось відповідними товарно-транспортними накладними, копії яких долучені до матеріалів справи.

ТОВ «Соліус» було виставлено позивачу рахунки-фактури на оплату наданих останньому послуг з транспортного перевезення, а саме : № СФ-99 від 25.07.2013 на суму 23 000, 00 грн., № СФ-33 від 08.07.2013 на суму 42 000, 00 грн., № СФ-46 від 10.07.2013 на суму 29 000, 00 грн., № СФ-57 від 12.07.2013 на суму 47 000, 00 грн., № СФ-67 від 15.07.2013 на суму 39 000, 00 грн., № СФ-82 від 18.07.2013 на суму 40 000, 00 грн., № СФ-96 від 22.07.2013 на суму 35 000, 00 грн., № СФ-97 від 24.07.2013 від 25 000, 00 грн., які були повністю оплачені ТОВ «Ліфтрембуд», що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача за 30.07.2013.

Матеріалами справи встановлено, що ТОВ «Соліус» було виписано позивачу наступні податкові накладні:

- Податкова накладна № 33 від 08.07.2013 на суму 42 000, 00 грн. ( в тому числі ПДВ в сумі 7 000, 00 грн.);

- Податкова накладна № 46 від 10.07.2013 на суму 29 000, 00 грн. (в тому числі ПДВ в сумі 4 833, 33 грн.);

- Податкова накладна № 57 від 12.07.2013 на суму 47 000, 00 грн. (в тому числі ПДВ в сумі 7 833, 33 грн.);

- Податкова накладна № 67 від 15.07.2013 на суму 39 000, 00 грн. ( в тому числі ПДВ в сумі 6 500, 00 грн.);

- Податкова накладна № 82 від 18.07.2013 на суму 40 000, 00 грн. ( в тому числі ПДВ в сумі 6 666, 67 грн.);

- Податкова накладна № 96 від 22.07.2013 на суму 35 000, 00 грн. ( в тому числі ПДВ в сумі 5 833, 33 грн.);

- Податкова накладна № 97 від 24.07.2013 на суму 25 000, 00 грн. ( в тому числі ПДВ в сумі 4 166, 67 грн.);

- Податкова накладна № 99 від 25.07.2013 на суму 23 000, 00 грн. ( в тому числі ПДВ в сумі 3 833, 33 грн.);

- Податкова накладна № 106 від 29.07.2013 на суму 20 000, 00 грн. ( в тому числі ПДВ в сумі 3333, 33 грн.).

Суми ПДВ за вказаними податковими накладними були включені позивачем до складу податкового кредиту за звітний період за липень 2013 року, про що свідчить додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2013 р. від 19.08.2013 (Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.7 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів \ послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201. 8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу. Податкова накладна видається платником податку, якій здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

До обов'язкових реквізитів податкової накладної, перелік яких закріплений в підпункті 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, законодавець відносить:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Матеріали справи свідчать, що податковий кредит, за результатом здійснення господарських операцій з ТОВ «Соліус» був сформований позивачем на підставі належних документів, оформлених згідно з вимогами чинного законодавства.

Судом встановлено, що висновок податкового органу про завищення податкового кредиту за результатом здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Соліус» ґрунтується на підставі тверджень про те, що господарські операцій ТОВ «Ліфтрембуд» з вищевказаним контрагентом за договором № 33 від 01.07.2013 року не є підтвердженими, оскільки: 1) позивачем не дотримано вимоги чинного законодавства щодо належного оформлення відповідної документації, яка підтверджує реальність здійснення господарських операцій з транспортного експедирування (товарно-транспортних накладних та актів виконання робіт (надання послуг); 2) ТОВ «Соліус» відсутнє за податковою адресою, у останнього відсутні умови для здійснення господарської діяльності, трудові ресурси та технічні можливості для надання послуг, що свідчить про фіктивність будь-яких господарських відносин вищевказаного суб'єкта господарювання з відповідними контрагентами.

Відповідно до абз. 10 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. N 996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Отже, суд приходить до висновку, що договори, видаткові і податкові накладні, рахунки, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) є первинними документами, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між суб'єктами господарювання.

Таким чином, з урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Абзацом 4 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. N 996-XIV встановлено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, фактично здійснена господарська операція характеризується тим, що остання призводить до настання реальних змін майнового стану платника податків.

Відповідно до Листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11 про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:

- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);

- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість;

- «тимчасова» поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо);

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом. У свою чергу, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст. 43 Господарського кодексу України, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Таким чином законодавством надано позивачу право як суб'єкту господарювання на укладення будь-яких угод та здійснення будь-якої підприємницької діяльності, які не заборонені законом.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Судом під час дослідження господарської мети при укладення позивачем договору з ТОВ «Соліус» було встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між Комунальним підприємством Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» («Замовник») та ТОВ «Ліфтрембуд» («Виконавець») було укладено наступі договори:

- договір № 04/07-13-2 від 25.07.2013, відповідно до якого виконавець зобов'язався на умовах визначених договором виконати капітальний ремонт вузлів обліку постачання теплової енергії та ГВП житлового будинку по вул. Леваневського, 18. Загальна сума договору становить 10 098, 90 грн. (Сорок тисяч дев'яносто вісім грн. 90 коп.), в тому числі ПДВ.

- договір підряду № 68 від 25.12.2013, за умовами якого позивач зобов'язався на умовах визначених договором, виконати капітальний ремонт внутрішніх приміщень філії Білоцерківської міської дитячої поліклініки за адресою : Київська область, м. Біла церква, бульвар 50-річчя Перемоги, 159.

- договір № 26/07-13-9, відповідно до якого позивач зобов'язався виконати капітальний ремонт вузлів обліку постачання теплової енергії та ГВП житлового будинку по вул. Леваневського, 40, м. Біла Церква. Пунктом 2.1 установлено, що договірна ціна складає 34 493, 36 грн.

- договір № 26/07-13-7 від 26.07.2013, за яким позивач зобов'язався виконати капітальний ремонт вузлів обліку постачання теплової енергії та ГВП житлового будинку по вул. Леваневського, 44, м. Біла Церква. Ціна підрядних робіт за договором становить 53 842, 55 грн. (п. 2.1 договору).

- договір підряду № 80 від 16.04.2013, за умовами якого позивач зобов'язався виконати капітальний ремонт дитячого навчального закладу № 13 в м. Біла Церква, Київської області.

- договір підряду № 15 від 13.06.2013, відповідно до якого позивач зобов'язався виконати послуги з капітального ремонту загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 15.

- договір підряду № 30/05-13-7 від 12.06.2013, відповідно до якого позивач зобов'язався виконати роботи з капітального ремонту вузлів обліку постачання теплової енергії та ГВП житлового будинку по вул. Молодіжна, 24, м. Біла Церква.

- договір № 30/05-13-5 від 12.06.2013, відповідно до якого позивач зобов'язався виконати роботи з капітального ремонту вузлів обліку постачання теплової енергії та ГВП житлового будинку по вул. Молодіжна, 22, м. Біла Церква.

- договір № 16/09-13-2 від 16.09.2013, відповідно до якого позивач зобов'язався виконати роботи з капітального ремонту вузлів обліку постачання теплової енергії та ГВП житлового будинку по вул. Комсомольська, 85 в м. Біла Церква.

- договір № 16/09-13-2 від 12.06.2013, відповідно до якого позивач зобов'язався виконати роботи з капітального ремонту вузлів обліку постачання теплової енергії та ГВП житлового будинку по вул. Комсомольська, 85 в м. Біла Церква.

- договір № 06/06-13-2 від 12.06.2013, відповідно до якого позивач зобов'язався виконати роботи з капітального ремонту вузлів обліку постачання теплової енергії та ГВП житлового будинку по вул. Леваневського, 71 в м. Біла Церква.

- договір № 26/07-13-2 від 26.07.2013, за умовами якого позивач зобов'язався виконати роботи з капітального ремонту вузлів обліку постачання теплової енергії та ГВП житлового будинку по вул. Молодіжна 8, в м. Біла Церква.

- договір № 05/09-13-6 від 05.09.2013, відповідно до якого позивач зобов'язався виконати роботи з капітального ремонту вузлів обліку постачання теплової енергії та ГВП житлового будинку по вул. Некрасова, 18 в м. Біла Церква.

- договір № 04/07-13-6 від 25.07.2013, за умовами якого позивач зобов'язався виконати роботи з капітального ремонту вузлів обліку постачання теплової енергії та ГВП житлового будинку по пров. Комсомольський, 32 а, в м. Біла Церква.

- договір № 04/07-13-5 від 25.07.2013, за умовами якого позивач зобов'язався виконати роботи з капітального ремонту вузлів обліку постачання теплової енергії та ГВП житлового будинку по пров. Некрасова, 30, в м. Біла Церква.

- договір № 26/07-13-6 від 26.07.2013, за умовами якого позивач зобов'язався виконати роботи з капітального ремонту вузлів обліку постачання теплової енергії та ГВП житлового будинку по вул. Митрофанова, 11, в м. Біла Церква.

- договір № 04/07-13-3 від 25.07.2013, за умовами якого позивач зобов'язався виконати роботи з капітального ремонту вузлів обліку постачання теплової енергії та ГВП житлового будинку по вул. Леваневського, 41, в м. Біла Церква.

- договір № 26/07-13-4 від 26.07.2013, за умовами якого позивач зобов'язався виконати роботи з капітального ремонту вузлів обліку постачання теплової енергії та ГВП житлового будинку по вул. Леваневського, 61, в м. Біла Церква.

- договір № 26/07-13-3 від 26.07.2013, за умовами якого позивач зобов'язався виконати роботи з капітального ремонту вузлів обліку постачання теплової енергії та ГВП житлового будинку по вул. Молодіжна, 14, в м. Біла Церква.

- договір № 26/07-13-14 від 26.07.2013, за умовами якого позивач зобов'язався виконати роботи з капітального ремонту вузлів обліку постачання теплової енергії та ГВП житлового будинку по вул. Леваневського, 42, в м. Біла Церква.

- договір № 26/07-13-11 від 26.07.2013, за умовами якого позивач зобов'язався виконати роботи з капітального ремонту вузлів обліку постачання теплової енергії та ГВП житлового будинку по вул. Східна, 28 в м. Біла Церква.

- договір № 26/07-13-1 від 12.06.2013, за умовами якого позивач зобов'язався виконати роботи з капітального ремонту вузлів обліку постачання теплової енергії та ГВП житлового будинку по вул. Митрофанова, 9 в м. Біла Церква.

- договір № 06/06-13-1 від 12.06.2013, за умовами якого позивач зобов'язався виконати роботи з капітального ремонту вузлів обліку постачання теплової енергії та ГВП житлового будинку по вул. Митрофанова, 13/16 в м. Біла Церква.

- договір № 26/07-13-12 від 26.07.2013, за умовами якого позивач зобов'язався виконати роботи з капітального ремонту вузлів обліку постачання теплової енергії та ГВП житлового будинку по вул. Східна, 32 в м. Біла Церква.

- договір № 1-П від 22.04.2013, за умовами якого позивач зобов'язався виконати роботи по будівництву спортряду в мікрорайоні «Піщаний» (комплекс спортивних майданчиків, адміністративна будівля) в м. Біла Церква, згідно проектної документації та строки передбачені Календарним графіком виконаних робіт, що є додатковм до договору.

Також, 11.12.2013 між Управлінням освіти і науки Білоцерківської міської ради та позивачем було укладено договір № 341, відповідно до якого позивач зобов'язався виконати роботи з капітального ремонту Білоцерківської вечірньої (змінної) загальноосвітньої школи ІІ-ІІІ ступенів № 1 Білоцерківської міської ради Київської області.

Матеріалами справи встановлено, що позивач виконав, а замовник в особі Білоцерківської міської ради, прийняв відповідні будівельні роботи, про що сторони підписали та скріпили печатками акти приймання виконаних будівельних робіт, копії яких долучені до матеріалів справи.

Як вбачається зі змісту вищевказаних договорів забезпечення робіт матеріальними ресурсами та послугами, їх охорона здійснюється підрядником, тобто ТОВ «Ліфтрембуд», у зв'язку з чим позивач, з метою закупівлі відповідних будівельних матеріалів, було укладено договори поставки та купівлі-продажу з відповідними контрагентами, зокрема:

- 21.05.2013 між ТОВ «Контрактстрой» (Постачальник) та ТОВ «Ліфтрембуд» (Покупець) було підписано договір поставки № 31/05, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити покупцю товар, який вказаний в Додатках до договору, а покупець зобов'язався прийняти його та оплатити. Відповідно до п. 3.1 договору загальна сума договору згідно Додатку № 1 та Додатку № 2 становить 2 021 212, 82 грн.

- 17.07.2013 між ТОВ «Ржищівський порт» та ТОВ «Ліфтрембуд» було укладено договір купівлі-продажу № 17/07-73, відповідно до якого вищевказаний суб'єкт господарювання зобов'язався поставляти позивачу товар (пісок кварцовий сухий обезсилений), у кількості та якості, яка визначена рахунками-фактури та видатковими накладними.

- 04.01.2013 між ТОВ «Еко-Буд БЦ» (Постачальник) та ТОВ «Ліфтрембуд» було укладено договір поставки № 4/1, за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити товар (будівельні матеріали) у порядку, встановленому договором.

- 31.05.2013 між ТОВ «Контактстрой» (Постачальник) та ТОВ «Ліфтрембуд» (Покупець) було укладено договір поставки № 31/05, за яким постачальник зобов'язався передати покупцю товар в асортименті, кількості та за ціною вказаною в Додатку № 1 (Специфікація матеріалів для футбольного поля (6 878, 96 кв. м.) та Додатку № 2 (Специфікація матеріалів для бігових доріжок (1 600, 00 кв.м.) та ігрових майданчиків (1 448, 34 кв.м.).

- 04.01.2013 між Багатопрофільним малим приватним підприємством «Ольга» (Постачальник) та ТОВ «Ліфтрембуд» (Покупець) було укладено договір поставки № 04, за умовами якого постачальник зобов'язався передати покупцю будівельні матеріали, а покупець прийняти їх та оплатити на умовах, визначених договором. Матеріалами справи встановлено, що передача вищевказаними постачальниками ТОВ «Ліфтрембуд» товару здійснювалась на підставі видаткових накладних, які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств. Належним чином засвідчені копії відповідних накладних на поставку товару долучені до матеріалів справи.

Крім того, безпосереднє перевезення будівельних матеріалів до об'єктів будівництва здійснювалось ТОВ «Соліус», про що між сторонами було підписано товарно-транспортні накладні, а саме:

- товарно-транспортна накладна від 01.07.2013( пункт розвантаження: м. Біла Церква, вул. Леваневського, 42);

- товарно-транспортна накладна від 01.07.2013 (пункт розвантаження: м. Біла Церква, Дитяча поліклініка);

- товарно-транспортна накладна від 01.07.2013 (пункт розвантаження: м. Біла Церква, ДНЗ № 13);

- товарно-транспортна накладна від 02.07.2013 ( пункт розвантаження: м. Біла Церква, Зош № 13);

- товарно-транспортна накладна від 02.07.2013 (пункт розвантаження: м. Біла Церква, вул.. Митрофанова, 12/18);

- товарно-транспортна накладна від 05.07.2013 (пункт розвантаження: м. Біла Церква, вул. Леваневського, 61 та 65 );

- товарно-транспортна накладна від 05.07.2013 (пункт розвантаження: м. Біла Церква, ДНЗ № 13);

- товарно-транспортна накладна від 08.07.2013 (пункт розвантаження: м. Біла Церква, вул. Леваневського, 18);

- товарно-транспортна накладна від 09.07.2013 (пункт розвантаження: м. Біла Церква, вул. Леваневського, 77);

- товарно-транспортна накладна від 09.07.2013 (пункт розвантаження: м. Біла Церква, пер. Комсомольський, 32-а);

- товарно-транспортна накладна від 10.07.201 3 (пункт розвантаження: м. Біла Церква, вул. Некрасова, 30);

- товарно-транспортна накладна від 12.07.2013 (пункт розвантаження: м. Біла Церква, вул. Леваневського, 41);

- товарно-транспортна накладна від 13.07.2013 (пункт розвантаження: м. Біла Церква, вул. Молодіжна, 40);

- товарно-транспортна накладна від 15.07.2013 (пункт розвантаження: м. Біла Церква, вул. Леваневського, 44);

- товарно-транспортна накладна від 17.07.2013 (пункт розвантаження: м. Біла Церква, вул. Митрофанова, 13/16);

- товарно-транспортна накладна від 17.07.2013 (пункт розвантаження: м. Біла Церква, вул.. Молодіжна, 26);

- товарно-транспортна накладна від 18.07.2013 (пункт розвантаження: м. Біла Церква, вул.. Молодіжна, 22);

- товарно-транспортна накладна від 18.07.2013 (пункт розвантаження: м. Біла Церква, вул. Леваневського, 18);

- товарно-транспортна накладна від 19.07.2013 (пункт розвантаження: м. Біла Церква);

- товарно-транспортна накладна від 01.07.2013 (пункт розвантаження: м. Біла Церква, вул. Леваневського, 42);

- товарно-транспортна накладна від 20.07.2013 (пункт розвантаження: м. Біла Церква, вул. Леваневського, 40);

- товарно-транспортна накладна від 22.07.2013 (пункт розвантаження: м. Біла Церква);

- товарно-транспортна накладна від 20.07.2013 (пункт розвантаження: м. Біла Церква, вул. Леваневського, 40);

- товарно-транспортна накладна від 24.07.2013 (пункт розвантаження: м. Біла Церква, вул. Східна, 31 та 21);

- товарно-транспортна накладна від 20.07.2013 (пункт розвантаження: м. Біла Церква, вул. Леваневського, 40);

- товарно-транспортна накладна від 24.07.2013 (пункт розвантаження: м. Біла Церква, вул. Митрофанов, 11);

- товарно-транспортна накладна від 21.07.2013 (пункт розвантаження: м. Біла Церква, вул. Леваневського, 40);

- товарно-транспортна накладна від 21.07.2013 (пункт розвантаження: м. Біла Церква, вул. Східна, 28);

- товарно-транспортна накладна від 24.07.2013 (пункт розвантаження: м. Біла Церква, вул. Леваневського, 40);

- товарно-транспортна накладна від 26.07.2013 (пункт розвантаження: м. Біла Церква, вул. Нагірна, 22);

- товарно-транспортна накладна від 20.07.2013 (пункт розвантаження: м. Біла Церква, вул. Леваневського, 40);

- товарно-транспортна накладна від 30.07.2013 (пункт розвантаження: м. Біла Церква, вул. Молодіжна, 14);

- товарно-транспортна накладна від 20.07.2013 (пункт розвантаження: м. Біла Церква, вул. Леваневського, 40);

- товарно-транспортна накладна від 30.07.2013 (пункт розвантаження: м. Біла Церква, вул. Молодіжна, 8);

- товарно-транспортна накладна від 30.07.2013 (пункт розвантаження: м. Біла Церква, вул. Леваневського, 40);

- товарно-транспортна накладна від 30.07.2013 (пункт розвантаження: м. Біла Церква, вул. Некрасова, 18);

- товарно-транспортна накладна від 20.07.2013 (пункт розвантаження: м. Біла Церква, вул. Леваневського, 40);

Крім того, позивач уклав договір оренди № від 10.11.2012 з ПП «Шинник+», відповідно до якого ТОВ «Ліфтрембуд» було передано в строкове платне користування складські приміщення, які знаходяться за адресою : 09100, Київська область, м. біла Церква, вул. Глиняна, 40 Б

Також, матеріалами справи встановлено, що позивач уклав договір підряду № 01/02 від 01.02.2013 з ТОВ «Амігра-Груп», відповідно до якого вищевказаний контрагент ТОВ «Ліфтрембуд» зобов'язався виконати субпідрядні роботи по капітальному ремонту на умовах, визначених договором.

Отже, матеріалами справи підтверджується безпосередній зв'язок між правочинами, вчиненими позивачем з контрагентом ТОВ «Соліус», та власною господарською діяльністю.

Таким чином, з урахуванням руху активів позивача, установлена спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарської операції, господарська мета при вчиненні позивачем правочинів з ТОВ «Соліус», їх реальність безпосередньо підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а тому за сукупністю наведених обставин суд дійшов висновку, що вести мову про заниження позивачем податкового кредиту в липні 2014 року неможливо з огляду на поверховість проведеної перевірки, без врахування та оцінки всіх первинних документів та не дослідження всіх істотних для справи обставин.

Як вбачається з матеріалів справи, податкової органи в акті перевірки ТОВ «Ліфтрембуд» зазначають про неналежне оформлення позивачем актів здачі-приймання робіт (надання послуг), що в свою чергу, свідчить про відсутність реального характеру відповідних господарських операцій.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України «Щодо підтвердження даних податкового обліку» від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 передбачено, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Таким чином, наявність окремих недоліків в оформленні актів здачі-приймання (наданих робіт) не є свідченням того, що господарські операції не здійснювалися, оскільки іншими належними чином оформленими первинними документами, зокрема, відповідними договорами, видатковими накладними на отримання будівельних матеріалів, актами приймання виконаних робіт, актами списання, податковими накладними безпосередньо підтверджується рух активів ТОВ «Ліфтрембуд» в процесі здійснення господарської діяльності.

Щодо посилань відповідача на неналежне оформлення сторонами товарно-транспортних накладних, зокрема відсутності в останніх підписів уповноважених осіб та печаток, суд зазначає наступне.

Статтею 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Отже, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які фіксують та підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом, затвердженим Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів,на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Разом з тим, вказані правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників).

Як вбачається з матеріалів справи, договір, який був укладений між ТОВ «Ліфтрембуд» та ТОВ «Соліус» є договором транспортного експедирування.

Відповідно до ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч.1 та 2 ст. 8 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004 № 1955-IV транспортно-експедиторські послуги надаються клієнту при експорті з України, імпорті в Україну, транзиті територією України чи іншими державами, внутрішніх перевезеннях територією України. Експедитори за дорученням клієнтів: забезпечують оптимальне транспортне обслуговування, а також організовують перевезення вантажів різними видами транспорту територією України та іноземних держав відповідно до договорів (контрактів), згідно з якими сторони мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим та іншими законами України.

Статтею 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» встановлено, що у разі залучення експедитором до виконання його зобов'язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або

державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Отже, керуючись вищевказаним, суд дійшов висновку, що нормами спеціального законодавства в сфері транспортного експедирування не встановлено вимог щодо виключності та обов'язковості використання товарно-транспортної накладної як єдиного документу, що підтверджує факт здійснення відповідної господарської операції з перевезення експедитором відповідного товару. В даному випадку, виникнення господарських відносин між сторонами підтверджується комплексом належним чином оформлених документів, про які було вказане вище.

Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи копію договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 02/06 від 03.01.2013, що був укладений між ТОВ «Соліус» (Замовник) та ТОВ «Українська транспортно-будівельна компанія» (Перевізник) відповідно до якого перевізник зобов'язався за заявкою замовника здійснювати перевезення автомобільним транспортом відповідного вантажу.

Відповідно до матеріалів справи перевізник надав, а замовник прийняв послуги з перевезення на загальну суму 10 850, 00 грн., яка була сплачена ТОВ «Соліус» в повному обсязі, що підтверджується банківською випискою по рахунку останнього.

Допитана у судовому засіданні 18.06.2015 в якості свідка ОСОБА_3, яка на день підписання актів здачі-приймання виконаних робіт працювала на посаді директора ТОВ «Соліус», підтвердила фактичне надання позивачеві транспортно-експедиційних послуг, які полягали в здійсненні організації перевезень. Так, свідок зазначила, що необхідний для перевезення автомобільний транспорт та водії були залучені у Товариства з обмеженої відповідальністю «Українська транспортно-будівельна компанія» на підставі договору № 02/06 від 03.01.2013, яке фактично і здійснювало перевезення. Свідок повідомив, що експедиційні послуги, які надавалися підприємством позивачеві полягало в прийнятті від останнього замовлень на перевезення, їх оброблення, пошук необхідного транспорту, передачу відповідних заявок безпосередньому перевізнику (ТОВ ««Українська транспортно-будівельна компанія»), тобто виконання організаційних послуг.

У зв'язку з цим, суд не бере до уваги твердження відповідача щодо відсутності у ТОВ «Соліус» належного технічного оснащення, зокрема, автомобілів, для надання ТОВ «Ліфтрембуд» послуг з перевезення, оскільки вищевказаний контрагент позивача, з метою виконання умов договору № 33 від 01.07.2013, користувався послугами інших автомобільних перевізників.

Щодо використання відповідачем під час проведення перевірки висновків, викладених в акті ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 03.10.2013 № 1470/26-55-22-07/37956810 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Соліус» за період 01.03.2013 - 31.07.2013», суд зазначає наступне.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до абз. 2 п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України зустрічною звіркою вважається порівняння даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами ДПС з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Згідно з п. п. 6, 7 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. № 1232, у разі отримання від суб'єкта господарювання інформації, визначеної у запиті, та її документального підтвердження (протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження суб'єкту господарювання запиту) орган державної податкової служби проводить зустрічну звірку. За результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка, яка підписується суб'єктом господарювання (законним чи уповноваженим представником) і посадовими особами органу державної податкової служби.

Отже, висновки щодо підтвердження (не підтвердження) здійснення господарських операцій та відображення (невідображення) їх в податковому обліку можуть міститися виключно в довідці про результати проведення зустрічної звірки, а не в акті про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, оскільки такі висновки можна робити лише за наслідками проведеної зустрічної звірки.

Таким чином, у податкового органу відсутні повноваження на здійснення в рамках проведення зустрічних звірок (неможливості її проведення) контролю за додержанням податкового законодавства.

Більше того, зустрічна звірка є заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, в той час, як функція податкового органу щодо контролю за дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, реалізується останніми шляхом проведення перевірок у випадках та в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Отже, суд звертає увагу, що чинним законодавством України не ставиться в залежність право платника на формування валових витрат чи податкового кредиту від можливості податкового органу провести зустрічну звірку постачальника такого платника.

Крім того, податковим органом не було враховано, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків продавцем, порушення ним правил здійснення господарської діяльності тощо, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи-платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.

Порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на віднесення вартості отриманих послуг до складу валових витрат у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження їх розміру.

Такої ж позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 31.01.2011 р. в адміністративній справі за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 («Булвес» АД проти Болгарії») зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є «власністю» у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону «Про ПДВ» стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

Крім того, слід зауважити, що для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

До того ж суд звертає увагу на те, що відповідно до частини другої ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» у разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент взаємовідносин позивача з контрагентом ТОВ «Соліус», останній був зареєстрований як платник податку на додану вартість, відомості стосовно зазначеного підприємства та його керівництва були зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а отже сумнівів щодо відсутності спеціальної правосуб'єктності у зазначеного контрагента у позивача не виникало.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи відповідачем не були надані належні та допустимі докази на підтвердження правомірності викладеного в акті перевірки висновку про заниження позивачем податку на додану вартість, у той час як матеріали справи свідчать, що позивач в даному випадку здійснював податковий облік відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим донарахування відповідачем сум податкових зобов'язань суд вважає протиправними.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

За таких обставин, сплачений позивачем судовий збір в сумі 182 грн. 70 коп. підлягає стягненню на його користь з Державного бюджету України.

У судовому засіданні 17.08.2015 були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Повний текст постанови складений та підписаний 21.08.2015.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове рішення-повідомлення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Київській області форми «Р» № 0007032201/2665 від 13 грудня 2013 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліфтрембуд» (09100, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Глиняна, будинок 40 Б, ідентифікаційний код 36822683) судовий збір у розмірі 182 грн. 70 коп. (сто вісімдесят дві гривні 70 копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дудін С.О.