Ухвала

від 12.10.2015 по справі 810/3084/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: №810/3084/14 Головуючий у 1-й інстанції: Дудін С.О.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

12 жовтня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Губської Л.В., Оксененка О.М.,

за участю секретаря: Чорної Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліфтрембуд» до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 13 грудня 2013 року №0007032201/2665,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 13 грудня 2013 року №0007032201/2665.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12 червня 2014 року, що залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07 квітня 2015 року рішення судів попередніх інстанцій скасовані, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2015 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, відповідно до частини четвертої статті 196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи. У зв'язку з цим, відповідно до частини першої статті 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Соліус» за період з 01.07.2013 по 31.07.2013; за наслідками перевірки складено акт від 29.11.2013 №2180/10-02-22-01/36822683/57.

Актом перевірки встановлено порушення пункту 198.6 статті 198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість за липень 2013 року на 50000,00 грн.

В обґрунтування заниження податкового зобов'язання орган державної податкової служби посилається на непідтвердження реальності господарських операцій позивача з ТОВ «Соліус», оскільки в актах здачі - прийняття робіт відсутній детальний опис, які саме транспортні послуги були надані контрагентом, відсутні дані щодо пункту навантаження та пункту розвантаження товару, що придбається та який підлягав транспортуванню, відсутні дані щодо відстані транспортування вантажу, відсутні дані щодо калькуляції вартості послуги тощо; у контрагента відсутні умови для здійснення господарської діяльності, трудові ресурси, технічні можливості для надання послуг; за даними АІС «Автомобіль» ДАІ МВС України у контрагента відсутні транспортні засоби.

13.12.2013 відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення №0007032201/2665, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 62500,00 грн, у тому числі за основним платежем 50000,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 12500,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, а висновки акту перевірки не знайшли свого підтвердження, тому останнім правомірно сформовані дані податкового обліку по господарських операціях з зазначеним вище контрагентом.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 3 ГК України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною другої статті 3 цього Кодексу передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Водночас за відсутністю факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, під час розгляду зазначеної категорії справ необхідно звертати особливу увагу на дослідження реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку та приймати на підтвердження даних податкового обліку лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Розглядаючи реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Соліус», на підставі яких було сформовано дані податкового обліку, суд першої інстанції, з яким також погоджується колегія виходив з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01.07.2013 між позивачем (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Соліус» (перевізник) укладено договір про надання послуг, за умовами якого останній зобов'язався надати замовнику транспортно-експедиційні послуги по перевезенню вантажу до пункту призначення, згідно заявок останнього, а замовник зобов'язався сплатити за надані послуги. Відповідно до п. 2.1 договору ціна послуг встановлюється згідно акта виконаних робіт. Згідно п. 3.2 перевізник зобов'язаний подавати транспорт в місця і у строки, визначені замовником у відповідних замовленнях та доставляти вантаж до місця призначення в обумовлені сторонами строки.

З метою виконання умов договору, перевізник надав, а замовник прийняв транспортні послуги на загальну суму 300000,00 грн., що підтверджується актами здачі-приймання (наданих послуг), рахунками-фактурами на оплату, податковими накладними.

Крім того, надання послуг з транспортного експедирування оформлювалось відповідними товарно-транспортними накладними.

Суми податку на додану вартість за вказаними податковими накладними були включені позивачем до складу податкового кредиту за звітний період за липень 2013 року.

На підтвердження використання отриманих від контрагента транспортно - експедиторських послуг в господарській діяльності позивач надав договори, що укладені з Комунальним підприємством Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» (замовник) щодо виконання капітального ремонту вузлів обліку постачання теплової енергії та ГВП житлових будинків у м. Білій Церкві (вул. Леваневського, 18, 40, 44, 71, 41, 61, 42; бульвар 50-річчя Перемоги, 159; вул. Молодіжна, 24, 22, 8, 14; вул. Комсомольська, 85; пров. Комсомольський, 32а; вул. Некрасова, 18; пров. Некрасова, 30; вул. Митрофанова, 11, 9, 13/16; вул. Східна, 28, 32), виконання капітального ремонту дитячого навчального закладу № 13 в м. Біла Церква, загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №15; виконання робіт по будівництву спортряду в мікрорайоні «Піщаний» (комплекс спортивних майданчиків, адміністративна будівля) в м. Біла Церква; виконання робіт з капітального ремонту Білоцерківської вечірньої (змінної) загальноосвітньої школи ІІ-ІІІ ступенів № 1 Білоцерківської міської ради Київської області.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач виконав, а замовник в особі Білоцерківської міської ради, прийняв відповідні будівельні роботи, про що сторони підписали та скріпили печатками акти приймання виконаних будівельних робіт, копії яких долучені до матеріалів справи.

Як вбачається зі змісту вищевказаних договорів забезпечення робіт матеріальними ресурсами та послугами, їх охорона здійснюється підрядником - ТОВ «Ліфтрембуд», у зв'язку з чим останнім з метою закупівлі відповідних будівельних матеріалів, було укладено договори поставки та купівлі-продажу з відповідними контрагентами, зокрема, ТОВ «Контрактстрой», ТОВ «Ржищівський порт», ТОВ «Еко-Буд БЦ», ТОВ «Контактстрой», Багатопрофільним малим приватним підприємством «Ольга» (Постачальник).

Також, судом першої інстанції встановлено, що позивач уклав договір підряду № 01/02 від 01.02.2013 з ТОВ «Амігра-Груп», відповідно до якого останній зобов'язався виконати субпідрядні роботи по капітальному ремонту на умовах, визначених договором.

Перевезення будівельних матеріалів до об'єктів будівництва здійснювалось ТОВ «Соліус», про що між сторонами було підписано товарно-транспортні накладні, адреси в яких відповідають адресам, що зазначені в договорах з Комунальним підприємством Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа».

Крім того, позивачем надано копію договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом №02/06 від 03.01.2013, що був укладений між ТОВ «Соліус» (замовник) та ТОВ «Українська транспортно-будівельна компанія» (перевізник) відповідно до якого перевізник зобов'язався за заявкою замовника здійснювати перевезення автомобільним транспортом відповідного вантажу.

Також, суд першої інстанції допитав у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_2, яка на день підписання актів здачі-приймання виконаних робіт працювала на посаді директора ТОВ «Соліус» та підтвердила фактичне надання позивачеві транспортно-експедиційних послуг, які полягали в здійсненні організації перевезень. Так, свідок зазначила, що необхідний для перевезення автомобільний транспорт та водії були залучені у Товариства з обмеженої відповідальністю «Українська транспортно-будівельна компанія» на підставі договору №02/06 від 03.01.2013, яке фактично і здійснювало перевезення. Свідок повідомив, що експедиційні послуги, які надавалися підприємством позивачеві полягало в прийнятті від останнього замовлень на перевезення, їх оброблення, пошук необхідного транспорту, передачу відповідних заявок безпосередньому перевізнику (ТОВ «Українська транспортно-будівельна компанія»), тобто виконання організаційних послуг.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що наявність окремих недоліків в оформленні актів здачі-приймання (наданих робіт) та товарно - транспортних накладних не є свідченням того, що господарські операції не здійснювалися, оскільки іншими належними чином оформленими первинними документами, зокрема, відповідними договорами, видатковими накладними на отримання будівельних матеріалів, актами приймання виконаних робіт, актами списання, податковими накладними безпосередньо підтверджується рух активів ТОВ «Ліфтрембуд» в процесі здійснення господарської діяльності.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що господарські операції позивача з зазначеним вище контрагентом здійснювались в межах господарської діяльності, є реальними, та підтверджуються необхідними документами.

Згідно підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих виконавцем податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Судом першої інстанції встановлено, що на дату підписання договору, розрахункових та первинних документів контрагент позивача не був припинений та був платником податку на додану вартість.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що органом державної податкової служби як суб'єктом владних повноважень не доведено, що зазначений вище правочин є таким, що спрямований на не реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, відповідно, висновки акту перевірки є необґрунтованими.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано встановив протиправність податкового повідомлення - рішення від 13 грудня 2013 року №0007032201/2665.

Відповідно до частини першої статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення, постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 19.10.2015 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: Л.В. Губська

Суддя: О.М. Оксененко

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Оксененко О.М.

Губська Л.В.