Постанова

від 13.08.2015 по справі 810/2522/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2015 року (15:54) м.Київ 810/2522/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., за участю секретаря судового засідання Касьянової О.В., представника позивача Ярмоли А.О., представника відповідача Руцько А.І. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» до Міжрегіонального управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників про скасування податкових повідомлень-рішень,

ПОСТАНОВИВ:

Суть спору : Товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Міжрегіонального управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників про скасування податкових повідомлень-рішень від 27.03.2015 № 0000623901, №0000633901 та №0000643901. Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 18.06.2015 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

В обґрунтуванні позовних вимог позивач посилається на необґрунтованість та безпідставність висновків контролюючого органу щодо завищення позивачем податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ «Лінея.» та ТОВ «Чайком» та відсутності господарських відносин з ними за період з 01.01.2013 по 30.04.2014 років, оскільки реальність господарських операцій з вказаними суб'єктами господарювання підтверджується відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, які були надані до перевірки, а чинне законодавство не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства постачальником. Позивач зазначив, що до перевірки ТОВ «Фоззі-Фуд» було надано всі первинні документи, які засвідчують реальність господарських операцій.

Відповідач заперечуючи проти позову, вказує на відсутність фактичного здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Лінея.» та ТОВ «Чайком», у зв'язку з тим, що первинні документи, які були надані до перевірки, містять недоліки. Також, відповідачем було зазначено, що ТОВ «Фоззі-Фуд» не було надано до перевірки контролюючому органу товарно-транспортні накладні, якими підтверджується транспортування, зберігання товарів, що в свою чергу, унеможливлює передачу відповідного товару позивачу та його подальшу реалізацію останнім.Крім того, відповідач звертає увагу на той факт, що під час податкової перевірки було використано постанову про призначення перевірки від 18.11.2014 року слідчого з ОВС ВКР СУ ФР ГУ у Житомирській області лейтенанта податкової міліції Корніцького Д.Ю., яка винесена в рамка кримінального провадження, внесеного в ЄРДР за №32014060000000089 від 16.09.2014 року, за фактом ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах та фіктивного підприємництва, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.212 КК України і якою підтверджується, що ТОВ «Лінея.» та ТОВ «Чайком» мають ознаки фіктивності та незаконно формують податковий кредит.

12.08.2015 на адресу від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи письмових доказів б/н б/д (вх. № 12245/12 від 12.08.2015).

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд позов задовольнити. Відповідач проти позову заперечував.

Враховуючи, що наявні в матеріалах справи документи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за можливе вирішити спір по суті.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, суд,

ВСТАНОВИВ:

У період з 30.01.2015 по 17.02.2015 року Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центральним офісом з обслуговування великих платників було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Фоззі-Фуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ «Лінея.» (Код ЄДРПОУ 38909886), ТОВ «Чайком» (Код ЄДРПОУ 37568971) за період з 01.01.2013 по 30.04.2014 років, за результатом якої було складено акт від 24.02.2015 року №226/28-10-39-10/32294926.

Як вбачається з акта, податковим органом під час здійснення перевірки, були виявлені порушення позивачем вимог:

- пп. 14.1.228 п.14.1 ст.14, пп.138.1.1 п. 138.1, п.138.2, п.138.6 ст.138 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим ТОВ «Фоззі-Фуд» було завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 7 389 676, 00 грн. та занижено податок на прибуток на суму 4 096 391, 00 грн.;

- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України , у зв'язку з заниженням ТОВ «Фоззі-Фуд» суми ПДВ, яка підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 5 387 378, 00 грн., в тому числі: за січень 2013 року - 459 948, 00 грн., за лютий 2013 року - 393 354, 00 грн.; за березень 2013 року - 414 966, 00 грн.; за квітень 2013 року - 622 735, 00 грн.; за травень 2013 року - 193 387, 00 грн.; за червень 2013 року - 155 535, 00 грн.; за липень 2013 року - 231 110, 00 грн.; за серпень 2013 року - 232 523, 00 грн.; за листопад 2013 року - 262 622, 00 грн.; за грудень 2013 року - 1 001 443, 00 грн.; за січень 2014 року - 397 774, 00 грн.; за лютий 2014 року - 430 369, 00 грн.; за березень 2014 року - 253 957, 00 грн.

Як вбачається з акта від 24.02.2015 року №226/28-10-39-10/32294926, відповідачем було отримано постанову слідчого з ОВС ВКР СУ ФР ГУ у Житомирській області лейтенанта податкової міліції Корніцького Д.Ю. про призначення перевірки від 18.11.2014 року., яка була винесена в рамка проведення досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за № 32014060000000089 від 16.09.2014 року, за фактом ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах та фіктивного підприємництва, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.212 КК України.

Відповідно до постанови слідчого від 18.11.2014, СУ ФР ГУ у Житомирській області здійснюється досудове розслідування по кримінальному провадженню, за ознаками складу злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, внесеному до ЄРДР 16 вересня 2014 року. Досудовим розслідуванням встановлено, що на території Київської, Житомирської та інших областей діє група осіб, яка здійснює реєстрацію підприємств, які містять ознаки фіктивності, серед яких значаться ТОВ «Лінея.» та ТОВ «Чайком». Вказані підприємства, шляхом відображення в реєстрах бухгалтерського та податкового обліку псевдо господарських (безтоварних) операцій, без реальної можливості їх виконання, незаконно формують схемний податковий кредит з ПДВ, який по ланцюгу передають до підприємств реального сектору економіки.

Податковим органом в акті перевірки було вказано на те, що надані позивачем до перевірки документи, зокрема, декларації ТОВ «Фоззі-Фуд» з податку на додану вартість за період січень 2013 - квітень 2014 років, декларації ТОВ «Фоззі-Фуд» з податку на прибуток за період 2013 рік, 1 квартал та півріччя 2014 року, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, оригінали договору поставки від 04.11.2013 № 3249 укладеного із ТОВ «Лінея.», договору поставки від 10.05.2011 № 1039 укладеного з ТОВ «Чайком», договору про надання маркетингових послуг від 01.12.2013 №194-Р/13 укладеного з ТОВ «Лінея.», договору про надання послуг мерчандайзингу від 10.05.20111 №162-Р/11 укладеного з ТОВ «Чайком», податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспорті накладні, акти здачі-прийняття робіт, банківські виписки, книги реєстрації довіреностей за період з 01.01.2013 по 30.04.2014 років, книги реєстрації постачальників за період з 01.01.2013 по 30.04.2014 років, акти звірок з ТОВ «Лінея.» та ТОВ «Чайком» за період з 01.01.2013 по 30.04.2014 років, декларації виробника на товар - чай в асортиментів, висновки державної санітарно-епідеміологічної-експертизи, не свідчать про реальне здійснення господарських операцій, оскільки деякі документи містять недоліки.

Так, зокрема, контролюючий органом було зазначено на таких недоліках в документації: у видаткових накладних не зазначено посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції; із наданого витягу із книги реєстрації постачальників не можливо ідентифікувати автомобілі, оскільки реєстраційні номери зазначені не в повному обсязі; в податкових накладних зазначається код УКТЗЕД товарів, що свідчить про те, що товар імпортований, проте ТОВ «Лінея.» та ТОВ «Чайком» не декларували в податковій звітності ПД, що був сплачений митним органа під час розмитнення товару.

Також, працівниками податкового органу вказано на те, що позивачем не були надані до перевірки товарно-транспортні накладні, які б підтверджували факт транспортування товарів та відповідали Правилам оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, Статуту залізниць України, затвердженого Постановою КМУ від 06.04.1998 № 457 та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.

Крім того, як вбачається зі змісту акта перевірки, під час її проведення податковою інспекцією було використано відповідну податкову інформацію, яка також підтверджує фіктивність діяльності ТОВ «Лінея.» та ТОВ «Чайком», що в свою чергу, унеможливлює виникнення реальних господарських відносин позивача з вищевказаними контрагентами. Такою податковою інформацією є:

- акт ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 29.11.2013 року № 2508/26-58-22-08-11/37982958 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Чайна-Сіті» (код ЄДР 37982958) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2012 по 31.08.2013 років та податку на прибуток за період з 01.01.2012 по 31.08.2013 років при взаємовідносинах з ТОВ «ТД «Орфей» (код ЄДР 38104696), ТОВ «Галард Сервіс Груп» (код ЄДР 38005712), ПП «ПКТ» (код ЄДР 37864462), ПП «ТАРХ» (код ЄДР 38693506), ТОВ «Пауер-Трейд» (код ЄДР 38148721), ТОВ «Конкорд-Ексім» (код ЄДР 36857538)».

- акт ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 08.05.2014 року № 1295/26-55-22-07/38980320 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Лайт-Кофф», код за ЄДРПОУ 38980320, щодо підтвердження господарських відносин за період з 01.12.2013 по 31.03.2014 років».

Також, відповідачем було зазначено про те, що, згідно інформації, яка міститься в інформаційних базах даних Державної фіскальної служби України (підсистеми «Дані митниці», АІС «Податковий блок»), встановлено, що ТОВ «Чайком» та ТОВ «Лінея.» та їх постачальники (в ланцюгу постачання) не декларували у звітності з податку на додану вартість суми ПДВ, сплачені митним органом.

За результатами перевірки, контролюючим органом було зроблено висновок про безпідставне віднесення позивачем до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на додану вартість, вартість товару, який був придбаний в результаті здійснення господарських операцій з вищевказаними контрагентами, та до складу податкового кредиту - суми ПДВ за такими операціями.

На підставі акта перевірки Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центральним офісом з обслуговування великих платників були винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення від 27.03.2015 № 0000623901, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 5 387 378, 00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2 693 689, 00 грн.

- податкове повідомлення-рішення від 27.03.2015 № 0000633901, яким позивачу було збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 4 096 391, 00 грн. та нарахована суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2 048 196, 00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 27.03.2013 № 0000643901, яким позивачу було зменшено суму від'ємного значення з податку на прибуток в сумі 7 389 676, 00 грн.

Не погодившись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом із вимогою визнати їх протиправними та скасувати, з приводу чого суд зазначає наступне.

10.05.2011 між ТОВ «Фоззі-Фуд» (покупець) та ТОВ «Чайком» (постачальник) було укладено договір поставки № 1039, за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар відповідно до умов цього договору.

Пунктами 2.1. та 2.2. договору встановлено, що асортимент та ціна товару, що поставляється за договором відображається сторонами в Специфікації. У погоджену сторонами ціну товару входять усі витрати, що несе постачальник при поставці товару. Ціна товару, що вказана в накладних, які надаються постачальником покупцю разом із партією товару, повинна відповідати Специфікації. Зміна ціни без попереднього узгодження сторонами шляхом складання та підписання нової специфікації, до виконання всіх діючих і не виконаних на момент такої зміни замовлень, не допускається.

Відповідно до п.2.5. договору обов'язковою умовою для оплати поставленого за договором товару є наявність у покупця оформлених у встановлених чинним законодавством України та п.п. 4.2 цього договору порядку відповідної накладної і податкової накладної та інших документів, які передбачені Розділом 4 договору, а також відповідність цін в накладній діючій специфікації.

Згідно з п.3.2. договору постачальник зобов'язується здійснювати поставку партій товару виключно автотранспортом на умовах DDP Інкотермс 2010 за адресою с. Димитрове, вул. Гоголівська, 1-в та в строк, вказаний у замовлені, згідно «Графіку замовлень, доставки та прийняття товару».

Пункт 3.8. договору передбачено, що передача товару постачальником та його приймання покупцем по найменуванню, кількості (вазі), якості і ціні проводиться на підставі видаткової та/або товарно-транспортної накладної відповідно до погодженого сторонами замовлення.

Відповідно до п. 11.1 договору даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє протягом одного календарного року. У тому випадку, якщо сторони, у термін не менше, ніж за 20 днів до закінчення терміну дії даного договору, не повідомляють один одного про бажання розірвати договір або укласти новий договір, то останній вважається продовжений терміном на один рік.

Також, 10.05.2011 між сторонами було підписано Додаток № 8 до Договору поставки, яким встановлено порядок та умови доставку товару

З метою виконання умов договору, ТОВ «Чайком» було передано, а ТОВ «Фоззі-Фуд» прийнято за період з 01.01.2013 по 30.04.2014 років товар, що підтверджується видатковими накладними від 03.01.2013 № 10, від 09.01.2013 № 26, 16.01.2013 № 169, від 23.01.2013 № 397, від 30.01.2013 № 596, від 06.02.2013 № 832, від 13.02.2013 № 1080, від 20.02.2013 № 1299, від 27.02.2013 № 1528, від 06.03.2013 № 1735, від 13.03.2013 № 1940, від 20.03.2013 № 2111, від 30.03.2013 № 2311, від 03.04.2013 № 2511, від 10.04.2013 № 2766, від 10.04.2013 № 2754, від 17.04.2013 № 2976, від 24.04.2013 № 3147, від 30.04.2013 № 3435, від 30.04.2013 № 3353, від 08.05.2013 № 3413, від 14.05.2013 № 3504, від 22.05.2013 № 3679, від 29.05.2013 № 3871, від 05.06.2013 № 4058, від 12.06.2013 № 4236, від 19.06.2013 № 4409, від 26.06.2013 № 4582, від 03.07.2013 № 4733, від 10.07.2013 № 4888, від 17.07.2013 № 5055, від 24.07.2013 № 5195, від 24.07.2013 № 5268, від 31.07.2013 № 5434, від 31.07.2013 № 5378, від 07.08.2013 № 5552, від 14.08.2013 № 5710, від 21.08.2013 № 5954, від 21.08.2013 № 5911, від 28.08.2013 № 6109, від 04.09.2013 № 6324, від 04.09.2013 № 6272, від 11.09.2013 № 6471, від 18.09.2013 № 6680, від 25.09.2013 № 6907, від 25.09.2013 № 6894, від 02.10.2013 № 7081, від 09.10.2013№ 7300, від 09.10.2013 № 7437, від 16.10.2013 № 7514, від 23.10.2013 № 7747, від 30.10.2013 № 7951, від 06.11.2013 № 8170, від 13.11.2013 № 8361, від 20.11.2013 № 8499, від 27.11.2013 № 8671, від 04.12.2013 № 8806, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств. Загальна сума отриманого товару по вищевказаних документах становить 23 882 682, 71 грн. ( в тому числі ПДВ в сумі 3 955 852, 05 грн.).

Також, між ТОВ «Фоззі-Фуд» та ТОВ «Чайком» було складено під час приймання товару акти псування, бою, надлишку товару, а саме: від 03.03.2013 до видаткової накладної від 03.03.2013 № 1940, від 03.07.2013 до видаткової накладної від 03.07.2013 № 4733, від 31.07.2013 до видаткової накладної від 31.07.2013 № 5378.Загальна сума неприйнятого та повернутого товару становить 122 975, 39 грн.

Відповідно до матеріалів справи, ТОВ «Чайкон» було виписано позивачу податкові накладні за період з 01.01.2013 по 30.12.2013 року, відповідно до яких загальна сума ПДВ становить 3 955 852, 05 грн. Належним чином засвідчені копії видаткових та податкових накладних долучені містяться в матеріалах справи.

Товар від ТОВ «Чайком» приймали працівники складу позивача за адресою с. Димитрове, вул. Гоголівська, 1-в, що підтверджується витягом із книги реєстрації довіреностей на отримання ТМЦ, копія якого міститься в матеріалах справи. Із цього витягу вбачається, що для отримання товару від постачальника ТОВ «Чайком», позивач виписував довіреності на працівників складу. В реєстрі зазначається найменування постачальника «ТОВ «Чайком», номер довіреності, прізвище працівника, номер видаткової накладної за якою отримувався товар.

Матеріалами справ встановлено, що між ТОВ «Фоззі-Фуд» та ТОВ «Чайком» були складені акти звірки взаєморозрахунків із відображенням поточної кредиторської заборгованості. ТОВ «Фоззі-Фуд» здійснювало оплату товару в безготівковій формі, а взаємовідносини із ТОВ «Чайком» було відображено в бухгалтерському обліку позивача, що зазначений в акті перевірки.

Між ТОВ «Фоззі-Фуд» (покупець) та ТОВ «Лінея.» (постачальник) було укладено договір поставки від 04.11.2013 року № 3249, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар відповідно до умов цього договору.

Пунктами 2.1 та 2.2 договору встановлено, що асортимент та ціна товару, що поставляється за договором відображається сторонами в Специфікації. У погоджену сторонами ціну товару входять усі витрати, що несе постачальник при поставці товару. Ціна товару, що вказана в накладних, які надаються постачальником покупцю разом із партією товару, повинна відповідати Специфікації. Зміна ціни без попереднього узгодження сторонами шляхом складання та підписання нової специфікації, до виконання всіх діючих і не виконаних на момент такої зміни замовлень, не допускається.

Відповідно до п. 2.5 договору обов'язковою умовою для оплати поставленого за договором товару є наявність у покупця оформлених у встановлених чинним законодавством України та п.п. 4.2 цього договору порядку відповідної накладної і податкової накладної та інших документів, які передбачені Розділом 4 договору, а також відповідність цін в накладній діючій специфікації.

Згідно з п.3.2. договору постачальник зобов'язується здійснювати поставку партій товару виключно автотранспортом на умовах DDP Інкотермс 2010 за адресою с. Димитрове, вул. Гоголівська, 1-в та в строк, вказаний у замовлені, згідно «Графіку замовлень, доставки та прийняття товару».

Пункт 3.8. договору передбачено, що передача товару постачальником та його приймання покупцем по найменуванню, кількості (вазі), якості і ціні проводиться на підставі видаткової та/або товарно-транспортної накладної відповідно до погодженого сторонами замовлення.

Відповідно до п. 11.1 договору даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє протягом одного календарного року. У тому випадку, якщо сторони, у термін не менше, ніж за 20 днів до закінчення терміну дії даного договору, не повідомляють один одного про бажання розірвати договір або укласти новий договір, то останній вважається продовжений терміном на один рік.

04.11.2013 між сторонами було укладено Додаток № 8 до договору поставки, яким встановлено порядок та умови доставку товару

Як вбачається з матеріалів справи, за період з 01.01.2013 по 30.04.2014 років ТОВ «Фоззі-Фуд» було отримано від ТОВ «Лінея.» товар на загальну суму 11 413 678, 96 грн., що підтверджується видатковими накладними від 11.12.2013 № 321, від 13.12.2013 № 435, від 18.12.2013 №477, від 18.12.2013 № 434, від 25.12.2013 № 571, від 25.12.2013 № 561, від 02.01.2014 №1, від 09.01.2014 №4, від 15.01.2014 № 26, від 22.01.2014 № 154, від 29.01.2014 № 342, від 05.02.2014 № 496, від 12.02.2014 № 683, від 19.02.2014 № 884, від 26.02.2014 №1029, від 05.03.2014 № 1168, від 12.03.2014 № 1322, від 19.03.2014 № 1488, від 26.03.2014 № 1683, від 02.04.2014 № 1875, від 09.04.2014 № 2048, від 16.04.2014 № 2216, від 23.04.2014 № 2420, від 30.04.2014 № 2585, які були підписані та скріплені печатками підприємств.

Відповідно до цих видаткових накладних ТОВ «Лінея.» поставляло ТОВ «Фоззі-Фуд» чай в асортименті, каву. Разом із товаром постачальником також було передано позивачу документи, які підтверджують якість товару, а саме декларації виробника ТОВ «Продовольча компанія «Екопродукт» та висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи. Наявність цих документів не заперечується відповідачем, оскільки вони досліджувалися під час перевірки.

Також, між ТОВ «Фоззі-Фуд» та ТОВ «Лінея.» було складено акти псування, бою, надлишку товару, а саме: від 02.01.2014 до видаткової накладної від 02.01.2014 №1, від 05.02.2014 до видаткової накладної від 05.02.2014 №496, від 12.02.2014 до видаткової накладної від 12.02.2014 № 683, відповідно до яких загальна сума товару, який був повернутий становить 15 144, 00 грн.

Також, ТОВ «Чайкон» було виписано позивачу податкові накладні, відповідно до яких загальна сума ПДВ становить 1431 525, 68 грн. Належним чином засвідчені копії видаткових та податкових накладних долучені містяться в матеріалах справи.

Товар від ТОВ «Лінея.» приймали працівники складу за адресою с. Димитрове, вул. Гоголівська, 1-в, що також підтверджується витягом із книги реєстрації довіреностей на отримання ТМЦ, копія якого міститься в матеріалах справи, з якого вбачається, що для отримання товару від постачальника ТОВ «Лінея.» позивач виписував довіреності на працівників складу. В реєстрі зазначається найменування постачальника «ТОВ «Лінея.», номер довіреності, прізвище працівника, номер видаткової накладної за якою отримувався товар.

Між ТОВ «Фоззі-Фуд» та ТОВ «Лінея.» були складені акти звірки взаєморозрахунків із відображенням поточної кредиторської заборгованості. ТОВ «Фоззі-Фуд» здійснювало оплату товару в безготівковій формі, а взаємовідносини із ТОВ «Лінея.» було відображено в бухгалтерському обліку позивача.

10.05.2011 між ТОВ «Фоззі-Фуд» (виконавець) та ТОВ «Чайком» (Замовник) було укладено договір про організацію послуг мерчандайзингу № 162-Р/11, відповідно до якого виконавець зобов'язався надавати замовнику послуги мерчандайзингу, а замовник зобов'язався приймати та належним чином оплачувати їх.

Відповідно до п.2.2 надання послуг за цим договором здійснюється у відповідності до плану-схеми, на яких в обов'язковому порядку зазначається схема (зображення) місця, де буде розміщуватись продукція.

Згідно з п. 3.1 договору вартість послуг визначається сторонами в кінці кожного місяця (кварталу), в якому були надані такі послуги і фіксується актом виконаних робіт до даного договору, що є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 3.4 договору встановлено, що оплата наданих послуг здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

Положеннями п. 7.3 договору встановлено, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє протягом одного календарного року. В тому випадку, якщо сторони не с трок не менше, ніж за 20 днів до закінчення строку дії договору, не повідомлять один одного про бажання розірвати договір або класти новий договір, то останній вважається подовженим в строк на один рік.

15.04.2013 між сторонами було укладено додаткову угоду до договору, відповідно до п. 7.3 якої сторони погодили строк дії договору до 31.01.2014.

Окрім того, Додатковою угодою до договору від 15.01.2014 вищевказаними сторонами було погоджено визначити строк дії договору до 31.12.2014.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Фоззі-Фуд» надала, а ТОВ «Чайком» прийняло послуги з мерчандайзингу на загальну суму 11 967 125, 85 грн., що підтверджується актами здачі прийняття робіт, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств (Т3, а.с.6-83).

Також, позивачем було виписано ТОВ «Чайком» податкові накладні, відповідно до яких загальна сума ПДВ становить 1 994 521, 00 грн.

01.12.2013 між ТОВ «Фоззі-Фуд» (Виконавець) та ТОВ «Лінея.» було укладено договір про надання маркетингових послуг № 194-Р/13, відповідно до якого виконавець зобов'язався надавати замовнику маркетингові послуги на умова визначених договором, які останній зобов'язався сплачувати. Відповідно до п. 6.2 договору строк договору починає свій перебіг у момент його підписання та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2014 року.

Додатком № 1 до договору віл 01.12.2013 сторонами було визначено найменування та вартість послуг, які надаються виконавцем замовнику.

З метою виконання умов договору, ТОВ «Фоззі-Фуд» надало, а ТОВ «Лінея.» прийняло послуги маркетингу на загальну суму 1 650, 88 грн. ( в тому числі ПДВ в сумі 275, 15 грн.), про що сторонами було складено належним чином оформлений акт здачі прийняття робіт (надання послуг) № 0020054194 від 30.04.2014.

В свою чергу, позивачем було виписано вищевказаному контрагенту податкову накладну № 7003992 від 30.04.2014 на загальну суму 1 650, 88 грн. (в тому числі ПДВ в сумі 275, 15 грн.).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.7 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів \ послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201. 8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу. Податкова накладна видається платником податку, якій здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

До обов'язкових реквізитів податкової накладної, перелік яких закріплений в підпункті 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, законодавець відносить:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Матеріали справи свідчать, що податковий кредит за результатом здійснення господарських операцій з ТОВ «Чайком» та ТОВ «Лінея.» був сформований позивачем на підставі належних документів, оформлених згідно з вимогами чинного законодавства.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України у цьому розділі об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

П.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 ПК України).

Відповідно до п. 138.6 ст. 138 ПК України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Згідно з п. 138.8 ст. 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

При цьому, відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Суд зазначає, що наявні в матеріалах справи первинні документи бухгалтерського та податкового обліку є належним доказом здійснення позивачем господарської діяльності з ТОВ «Чайком» та ТОВ «Лінея» та підставою для відображення сум за угодою в податковому обліку.

Судом встановлено, що фактично висновок податкового органу про заниження податкового кредиту та завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, за результатом здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Чайком» та ТОВ «Лінея.» ґрунтується на фіктивності господарської операції між ТОВ «Фоззі-Фуд» та ТОВ «Чайком» та ТОВ «Лінея.», реальність проведення яких не підтверджена первинною документацією, зокрема, товарно-транспортними накладними, довіреностями, документами, що засвідчують транспортування, зберігання товарів та іншими первинними документами бухгалтерського обліку, з приводу чого суд зазначає наступне.

Відповідно до абз. 10 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. N 996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Отже, суд приходить до висновку, що договори, видаткові і податкові накладні, рахунки є первинними документами, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між суб'єктами господарювання.

Таким чином, з урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Абзацом 4 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. N 996-XIV встановлено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, фактично здійснена господарська операція характеризується тим, що остання призводить до настання реальних змін майнового стану платника податків.

Відповідно до Листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11 про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:

- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);

- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість;

- «тимчасова» поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо);

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом. У свою чергу, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст. 43 Господарського кодексу України, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Таким чином, законодавством надано позивачу право як суб'єкту господарювання на укладення будь-яких угод та здійснення будь-якої підприємницької діяльності, які не заборонені законом.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Суд зазначає, що спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарської операції, господарська мета при вчиненні позивачем правочинів з ТОВ «Чайком» та ТОВ «Лінея.», їх реальність безпосередньо підтверджується наявними в матеріалах справи документами, які в своїй сукупності свідчать про вчинення господарських операцій, виникнення об'єктів оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість, понесення позивачем певних витрат, які підлягають врахуванню при визначенні об'єктів оподаткування зазначеними податками.

Суд критично ставиться до посилань контролюючого органу на те, що у видаткових накладних в графі «отримав» містяться прізвища та підписи невідомих осіб, без зазначення посад, оскільки згідно з вищевказаними вимогами чинного законодавства первинний документ має відображати факт здійснення господарської операції, при цьому відсутність деяких реквізитів, наприклад посади отримувача товару, не свідчить про фіктивність такої операції, якщо факт її вчинення вбачається в цілому. Більш того, під час розгляду справи відповідачем не доведено, що в ході проведення перевірки ним вчинялися якісь дії, направлені на з'ясування осіб, зазначених у видаткових накладних в якості отримувачів товару (направлення запитів платнику податків, дослідження штатних розписів, наказів про прийняття на роботу, посадових інструкцій, звітів 1-ДФ тощо).

Відповідно до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України «Щодо підтвердження даних податкового обліку» від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 передбачено, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Таким чином, наявність окремих недоліків в оформленні видаткових накладних не є свідченням того, що господарські операції не здійснювалися, оскільки іншими належними чином оформленими первинними документами, зокрема, відповідними договорами, актами-повернення товару, податковими накладними підтверджується рух активів ТОВ «Фоззі-Фуд» в процесі здійснення господарської діяльності. Крім того, судом було досліджено витяги із журналів реєстрації довіреностей на отримання ТМЦ ТОВ «Фоззі-Фуд» за 2013 - 2014 роки, з якого вбачається, що позивач уповноважував своїх працівників отримувати товар від ТОВ «Лінея.» та «Чайком», прізвища яких вказані в журналі, а тому фактично встановити особу-учасника, що брав участь у здійснені господарської операції, є можливим.

Щодо посилань відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних суд зазначає наступне.

Статтею 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Отже, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які фіксують та підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом, затвердженим Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів,на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Разом з тим, вказані правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна або подорожний лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Більше того, відсутність товарно-транспортних накладних взагалі не спростовують факт придбання позивачем товару у контрагентів, ТОВ «Лінея.» та ТОВ «Чайком», та реальність відповідних господарських операцій. Так, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи. У розглядуваному випадку товариство здійснювало операції з придбання товару та не виступало в якості замовника за договором перевезення.

Крім того, суд наголошує, що відповідачем під час перевірки досліджувався витяг із книги реєстрацій постачальників, в якій позивач реєструє факти пропуску/випуску машин постачальників через контрольно-пропускний пункт складу за адресою с. Димитрове, вул. Гоголівська, 1-в, на який здійснювалася доставка товару. Витяг із цього журналу також досліджений судом під час судового засідання. Із цього журналу вбачається, що машини, які перевозили товар постачальників ТОВ «Лінея.» та ТОВ «Чайком», проїжджали через контрольно-пропускний пункт складу (в журналі крім цифрового номеру машини, вказано також номер мобільного телефону водія, який супроводжував товар).

Суд вважає безпідставним та необґрунтованим твердження представника відповідача, щодо фіктивності діяльності ТОВ «Лінея.» та ТОВ «Чайком», що встановлено слідчим з ОВС ВКР СУ ФР ГУ у Житомирській області лейтенантом податкової міліції Корніцьким Д.Ю. в ході досудового розслідування в кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за №32014060000000089 від 16.09.2014 року, за фактом ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах та фіктивного підприємництва, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.212 КК України.

Статтею 62 Конституції України передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Відповідач не надав суду інформації про те, що в кримінальному провадженню постановлено вирок. Крім того, із наданої інформації вбачається, що кримінальне провадження зареєстроване тільки за фактом можливого ухилення від сплати податків та фіктивного підприємництва. Відповідно до ч. 2 ст.283 КПК України прокурор зобов'язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій: 1) закрити кримінальне провадження; 2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; 3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Відповідно до ч. 1 ст.22 Кримінального процесуального кодексу України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 369 Кримінального процесуального кодексу України судове рішення, у якому суд вирішує обвинувачення по суті, викладається у формі вироку.

Згідно із положеннями ч.4 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, постанова слідчого про призначення перевірки не є завершальним етапом досудового розслідування. Інформація викладена в постанові слідчого є лише версією слідчого, яка можливо не є кінцевою, та яка не перевірена судом, а тому не може братися до уваги, оскільки є неналежним доказом.

Щодо використання відповідачем в ході перевірки акта від 29.11.2013 року № 2508/26-58-22-08-11/37982958 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Чайна-Сіті» (код ЄДР 37982958) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2012 по 31.08.2013 років та податку на прибуток за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 років при взаємовідносинах з ТОВ «ТД «Орфей» (код ЄДР 38104696), ТОВ «Галард Сервіс Груп» (код ЄДР 38005712), ПП «ПКТ» (код ЄДР 37864462), ПП «ТАРХ» (код ЄДР 38693506), ТОВ «Пауер-Трейд» (код ЄДР 38148721), ТОВ «Конкорд-Ексім» (код ЄДР 36857538)», складеного ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, та акта від 08.05.2014 року №1295/26-55-22-07/38980320 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Лайт-Кофф», код за ЄДРПОУ 38980320, щодо підтвердження господарських відносин за період з 01.12.2013 по 31.03.2014 року», складеного ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, суд зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту вищевказаних актів, ці документи складені не щодо безпосередніх контрагентів позивача - ТОВ «Лінея.» та ТОВ «Чайком», а тому їх використання в ході проведення перевірки ТОВ «Фоззі-Фуд» є сумнівним.

Крім того, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2014 року у справі №820/401/14 був задоволений позов ТОВ «Чайна-Сіті» в частині визнання протиправними дій ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Чайна-Сіті» з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ за період з 01.01.2012 по 31.08.2013 роки та податку на прибуток за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 року про взаємовідносинах ТОВ «ТД «Ортей», ТОВ «Галард Сервіс Груп», ПП «ПКТ», ПП «Тарх», ТОВ «Пауер-Трейд», ТОВ «Конкорд-Ексім», на підставі якої був складений акт перевірки № 2508/26-58-22-08-11/37982958 від 29.11.2013 р.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2014 постанова Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2014 року у справі № 820/401/14 була залишена без змін.

Також, Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 серпня 2014 року у справі № 826/8292/14 було частково задоволено позов ТОВ «Лайт-Кофф» , зокрема, судом було ухвалено визнати протиправними дії ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Лайт-Кофф» (ідентифікаційний код 38980320), за результатами якої складено акт від 08 травня 2014 року № 1295/26-55-22-07/38980320 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайт-Кофф», код за ЄДРПОУ 38980320, щодо підтвердження господарських відносин за період з 01.12.2013 по 31.03.2014 року» та зобов'язано ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві вилучити із діючих електронних автоматизованих систем співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2014 року у справі № 826/8292/14 постанову Окружного адміністративного суду від 05.08.2014 було залишено без змін.

Згідно зі змістом листа Вищого адміністративного суду України «Щодо застосування статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України» від 14.11.2012 року № 2379/12/13-12 наведеними нормами КАС України встановлені преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили. Зазначені преюдиційні обставини є підставами для звільнення від доказування. При застосуванні цих процесуальних норм судам варто враховувати, що правове значення преюдиційних обставин, які передбачені частиною першою статті 72 КАС України, відрізняється від такого для обставин, що визначені частиною четвертою цієї ж статті.

Так, звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене частиною першою статті 72 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Отже, за змістом частини першої статті 72 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

З урахуванням вищевказаного, суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість тверджень відповідача щодо фіктивності господарських відносин ТОВ «Фоззі-Фуд» з відповідними контрагентами, які базуються на вищевказаних актах, що були визнані протиправними та скасовані в судовому порядку.

Крім того, податковим органом не було враховано, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків продавцем, порушення ним правил здійснення господарської діяльності тощо, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи-платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.

Порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на віднесення вартості отриманих послуг до складу валових витрат у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження їх розміру.

Такої ж позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 31.01.2011 р. в адміністративній справі за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. («Булвес» АД проти Болгарії») зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є «власністю» у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону «Про ПДВ» стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

Крім того, слід зауважити, що для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

За таких обставин суд приходить до висновку про дотримання ТОВ «Фоззі-Фуд» необхідних умов для формування податкового кредиту та про відсутність у податкового органу підстав для здійснення оспорюваних донарахувань.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи відповідачем не були надані належні та допустимі докази на підтвердження правомірності викладеного в акті перевірки висновку про заниження позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток, у той час як матеріали справи свідчать, що позивач в даному випадку здійснював податковий облік відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим донарахування відповідачем сум податкових зобов'язань суд вважає протиправними.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини першої ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

За таких обставин, сплачений позивачем судовий збір в сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп. підлягає стягненню на його користь з Державного бюджету України.

У судовому засіданні 13.08.2015 були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Повний текст постанови складений та підписаний 18.08.2015.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 27 березня 2015 року № 0000623901, № 0000633901, № 0000643901.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вулиця Промислова, будинок № 5, ідентифікаційний код-32294926) судовий збір у розмірі 487 грн. 20 коп. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дудін С.О.