Рішення

від 29.07.2010 по справі 19/43

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2010 р. Справа №19/43

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кварц-2000", 18000, м.Черкаси, вул.Чкалова,12

до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Полтавське регіональне управління" АТ "Банк "Фінанси та Кредит", 36014, м.Полтава, вул.Жовтнева,77

про стягнення 564882,65 грн.

Суддя Безрук Т. М.

Представники:

від позивача -ОСОБА_1;

від відповідача -ОСОБА_2

Розглядається позовна заява про стягнення 564882,65 грн., у тому числі 169420,00 грн. пені, 32656,43 грн. - 3% річних, 91199,38 грн. інфляційних, 95224,38 грн. -проценти за користування чужими грошима, 176382,46 грн. збитків, внаслідок несвоєчасного повернення суми депозиту за договором про банківський строковий вклад (депозит) № Ю/275/08/Ч від 04.08.2008р.

Відповідач у відзиві проти позову заперечує, посилаючись на те, що проведені позивачем нарахування є помилковими; підстави для нарахування процентів за користування грошовими коштами відповідно до облікової ставки НБУ є безпідставним, оскільки розмір процентів встановлений в договорі; сума пені за прострочення платежу повинна бути в межах 165120,00 грн., оскільки сума депозиту була сплачена 18.02.2010р. згідно рішення господарського суду Полтавської області від 23.07.2009р. по справі № 20/125 (а.с.29).

Ухвалою господарського суду від 22.04.2010р. розгляд справи зупинявся до набрання законної сили рішенням господарського суду Черкаської області у справі № 16/475 за позовом ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" про визнання недійсним договору про банківський строковий вклад (депозит) № Ю/273/08/Ч від 04.08.2008р. Ухвалою господарського суду від 12.07.2010р. провадження у справі було поновлено (а.с.102, 110).

В судове засідання 29.07.2010р. відповідач надав клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з необхідності присутності в судовому засіданні начальника юридичного відділу філії банку, який на дану дату перебуває у відрядженні (а.с.113).

Представник позивача заперечував проти задоволення клопотання відповідача та відкладення розгляду справи.

При вирішенні клопотання судом враховується, що позовна заява по даній справі надійшла до суду 10.03.2010р., отже без врахування часу, протягом якого провадження у справі було зупинено, станом на 29.07.2010р. закінчується строк вирішення спору, встановлений ч. 1 ст. 69 ГПК України. Клопотання про продовження даного строку на підставі ч. 4 ст. 69 ГПК України сторонами не подавалося. Отже, в зв'язку з закінченням строку вирішення спору розгляд справи не може бути відкладений.

Зважаючи на викладене, а також що 1) відповідач був присутній під час дослідження обставин та доказів по справі під час попередніх судових засідань; 2) в матеріалах справи наявні надані відповідачем письмові пояснення та докази; 3) про час і місце слухання справи відповідач був повідомлений належним чином та за своєчасно; 4) надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, 5) явка представників сторін судом обов'язковою не визнавалася; 6) в судовому засіданні 29.07.2010р. присутній повноважний представник відповідача; 7) наявні в справі документи дають можливість вирішити спір без присутності сторін; тому клопотання відповідача задоволенню не підлягає.

В судовому засіданні 29.07.2010р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

4 серпня 2008 р. між ТОВ В«Кварц-2000В» (позивачем) та ВАТ Банк В«Фінанси та КредитВ» , в особі філії В«Полтавське РУВ»ВАТ Банк В«Фінанси та КредитВ» , від імені якого діяв начальник відділення № 4 філії В«Полтавське РУВ»ВАТ Банк В«Фінанси та КредитВ» (відповідачем), укладено Договір про банківський строковий вклад (депозит) № Ю/275/08/Ч (далі Договір; а.с.11).

Згідно п.1.1. даного Договору Позивач (клієнт) надає Відповідачу (банку) грошові кошти, надалі В«вкладВ» , у тимчасове користування на умовах терміновості, платності та зворотності, а Банк виплачує проценти і повертає вклад, і нараховані на нього проценти згідно з умовами цього Договору.

Згідно п. 2.1 Депозитного договору клієнт розміщує в банку вклад в сумі 1720000,00 гривень.

На виконання умов даного договору Позивач 04 серпня 2008 р. перерахував Відповідачу суму вкладу в розмірі 1720000,00 грн. зі свого поточного рахунку на депозитний рахунок в Філії В«Банку Фінанси та КредитВ» Полтавське регіональне управління Відділення №4, МФО 331832, (код ЄДРПОУ одержувача 31207790), що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 04.08.2008 р. (а.с.13).

Згідно п.7.2. Депозитного договору клієнт має право на дострокове повернення вкладу або його частини, але не раніше, ніж через 40 календарних днів з моменту зарахування коштів на депозитний рахунок або з дати останньої пролонгації цього Договору. За умови дотримання вищевказаної умови, дострокове повернення вкладу або його частини здійснюється на підставі письмового попередження Клієнтом Банку не менш, ніж за 3 (три) банківських дні до дати дострокового повернення.

За умовами пункту 7.1 Депозитного договору повернення вкладу здійснюється відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позивача, що вказаний в п.10 Депозитного договору.

Позивач листом № 1 від 09.02.2009р. звернувся до відповідача із вимогою достроково повернути вклад в повному обсязі в сумі 17210000,00 грн. Даний лист відповідачем було отримано 16.02.2009 p., що підтверджується повідомленнями про вручення поштового правлення (а.с.15, 16).

Відповідач листом № 2-021220/1905 від 24.02.2009р. відмовив у задоволені вимоги щодо дострокового повернення вкладу, посилаючись на постанову Правління НБУ №413 від 04.12.2008 р. В«Про окремі питання діяльності банків В»та лист НБУ №22-310/946-17250 від 6 грудня 2008 року, як на такі, якими Національний банк України зобов'язав банки не допускати дострокового повернення коштів, розміщених вкладниками (а.с.17).

Зазначені факти встановлені рішенням господарського суду Полтавської області від 23 липня 2009р. по справі № 20/125 за позовом ТОВ "Кварц-2000" до ВАТ Банк В«Фінанси та КредитВ» в особі філії В«Полтавське РУВ» ВАТ Банк В«Фінанси та КредитВ» про стягнення 1720000,00 грн. депозиту (а.с.20).

Рішенням від 23 липня 2009р. по справі № 20/125 господарський суд Полтавської області задовольнив позовні вимоги Позивача до Відповідача в повному обсязі та стягнув з ВАТ Банк В«Фінанси та КредитВ» в особі філії В«Полтавське РУВ»ВАТ Банк В«Фінанси та КредитВ» на користь ТОВ "Продрезерв" 1720000,00 грн. за договором банківського строкового вкладу (депозиту), 114222,45 грн. інфляційних нарахувань, 24769,32 грн. - 3% річних, а також стягнув 18590,00 грн. витрат з оплати держмита та 312,50 витрат на ІТЗ судового процесу.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.01.2010р. рішення господарського суду Полтавської області від 23 липня 2009р. по справі № 20/125 залишено без змін (а.с.76-78).

Згідно довідки господарського суду в касаційному порядку вказані рішення сторонами не оскаржувалися (а.с.116).

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори, за винятком встановлених рішенням третейського суду) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, рішення господарського суду Полтавської області від 23 липня 2009р. по справі № 20/125 набрало законної сили, і встановлені в ньому факти приймаються судом при вирішенні даного спору.

Відповідно до Статуту Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", затвердженого протоколом № 4 від 02.09.2009р., було змінено назву Банку з Відкритого акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" на Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит". Банк є правонаступником щодо всіх прав та зобов'язань Відкритого акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (а.с.39).

Державну реєстрацію зміни найменування Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" проведено 30.09.2009р., про свідчить Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.38).

Положення про Філію "Полтавське регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" затверджено спостережною радою АТ "Банк "Фінанси та Кредит" протоколом № б/н від 30.09.2009р. (а.с.61).

Отже, Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Полтавське регіональне управління" АТ "Банк "Фінанси та Кредит" є правонаступником по всіх правах та обов'язках ВАТ Банк В«Фінанси та КредитВ» , що випливають з договору про банківський строковий вклад (депозит) № Ю/273/08/Ч від 04.08.2008р.

Відповідно до п.4.1.7 Положення про Філію "Полтавське регіональне управління" Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" філія від імені банку в межах повноважень, визначених довіреністю керуючого, може бути позивачем та відповідачем в судах (а.с.61).

Зазначене також підтверджується довіреностями відповідача (а.с.80, 115, 118).

Як свідчать матеріали справи, ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Полтавське регіональне управління" АТ "Банк "Фінанси та Кредит" звернувся до господарського суду Черкаської області з позовом до ТОВ "Кварц-2000" про визнання недійсним договору банківського строкового вкладу (депозиту) № Ю/275/08/Ч від 04.08.2008р. (а.с.65, 91).

За даним позовом ухвалою господарського суду Черкаської області від 15.03.2010р. було порушено провадження у справі № 16/473 (а.с.33, 91).

Рішенням від 13.04.2010р. у справі № 16/473 господарським судом Черкаської області у позові про визнання недійсним вказаного договору було відмовлено (а.с.99).

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 08.06.2010р. рішення господарського суду Черкаської області від 13.04.2010р. у справі № 16/473 залишено без змін (а.с.106).

Отже, на даний час договір банківського строкового вкладу (депозиту) № Ю/275/08/Ч від 04.08.2008р. недійсним судом не визнано.

Відповідач за меморіальним ордером № 18055252 від 18.02.2010р. сплатив позивачу 1720000,00 грн. заборгованості з повернення депозиту (а.с.36).

Тобто, повернення депозиту відбулося з простроченням визначених в договорі строків.

За ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається. Зазначені положення викладені і в ст.193 ГК України.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 8.1 Договору сторони передбачили, що у разі порушення умов п. 5.2 цього Договору, банк сплачує клієнту пеню в розмірі 0,05% від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення.

Пунктом 5.2 Договору визначено, що після закінчення терміну, що вказаний в п. 3.1 цього Договору, але не пізніше наступного банківського дня, банк зобов'язаний повернути суму вкладу та нараховані проценти.

В п. 3.1 Договору зазначено, що вклад наданий банку до 09.08.2009р.

Фактично вклад був повернутий банком 18.02.2010р. (за меморіальним ордером № 18055252 від 18.02.2010р.), тобто з порушенням вказаних в договорі термінів. Отже, за умовами Договору наявні підстави для нарахування пені.

Позивач на підставі викладеного заявив до стягнення 169420,00 грн. пені за період з 10.08.2009 р. по 22.02.2010 р.

Відповідач у відзиві зазначає, що розмір пені повинен не перевищувати 165120,00 грн. (а.с.30).

Судом встановлено, що вказаний в Договорі розмір пені (0,05%) не перевищує подвійну облікову ставку НБУ за цей період, що відповідає вимогам ст. 1, ст. 3 Закону України від 22.11.96р. "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Враховуючи, що сума депозиту повернутий банком 18.02.2010р., пеня підлягає нарахуванню за період 10.08.2009р. - 17.02.2010р. Сума пені за цей період становить 165120,00 грн . (розрахунок суду -а.с.117). В цій частині позовні щодо пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню. В частині стягнення 4300,00 грн. пені слід відмовити за безпідставністю вимог.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Рішенням по справі №20/125 господарський суд Полтавської області стягнув з відповідача інфляційні втрати та 3% річних за період від дня прострочення по 06.07.2009р. включно, тому в даній позовній заяві позивачем першим днем для інфляційних та 3% річних визначив 07 липня 2009р.

На підставі вказаної норми позивачем нараховано до стягнення 91199,38 грн. інфляційних за період липень 2009р. - січень 2010р. та 32656,43 грн. - 3 % річних за період 07.07.09р. - 22.02.2010р.

Після проведення перевірки правильності нарахування вказаних сум судом встановлено, що заявлена до стягнення сума інфляційних не перевищує розрахункову, сума 3% річних за цей період прострочення 07.07.2009р. - 17.02.2010р.становить 31666,85 грн. (розрахунок суду -а.с.117). Отже, позов в частині стягнення 91199,38 грн. інфляційних та 31666,85 грн. - 3% річних підлягає задоволенню. Вимоги в частині стягнення 989,58 грн. - 3% річних слід відхилити як безпідставні.

Заперечення відповідача в частині нарахування інфляційних та 3% річних з тих підстав, що Договором передбачено випадок допущення стягнення тільки штрафних санкцій відповідно до п.2 ст. 232 ГК України, судом відхиляються оскільки дана норма стосується випадків сумісного стягнення штрафних санкцій та збитків, а інфляційні та 3% річних нараховуються на підставі закону (ст. 625 ЦК України).

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення 95224,38 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами на підставі положень ст. 536 ЦК України з розрахунку облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

В даному випадку визначені в частині другій статті 625 Цивільного кодексу України три проценти річних, які боржник зобов'язаний сплатити в разі прострочення виконання грошового зобов'язання, є фактично процентами за користування чужими грошовими коштами. Вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних розглянуті судом вище.

Отже, підстави для додаткового нарахування цих процентів в розмірі облікової ставки НБУ відсутні. Посилання позивача на положення ст. 1048 ЦК України судом відхиляються, оскільки зазначено нормою регулюється розмір процентів за договором позики, який не є предметом даного спору.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення 95224,38 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами на підставі положень ст. 536 ЦК України слід відхилити як необґрунтовані.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення 176382,46 грн. збитків у вигляді упущеної, понесених ним внаслідок відмови відповідача своєчасно повернути вклад. В обґрунтування заявленої суми збитків позивач посилається на те, що він не мав змоги скористатись власними коштами, розміщеними на рахунку відповідача, змушений був відмовитися від численних пропозицій, у зв'язку із чим не одержав доходу, який міг би одержати за звичайних обставин на діючих умовах договору в розмірі 19 % річних на суму розміщених на депозитному рахунку грошових коштів.

Відповідно до ч.2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

У відповідності до положень ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, зокрема, не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, згідно зі ст. 225 ГК України, включаються, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Загальними підставами для стягнення збитків з особи, яка їх заподіяла є: настання збитків; неправомірна поведінка особи, що заподіяла збитки; безпосередній причинний зв'язок між протиправною поведінкою і настанням збитків; вина.

Відповідно до правових позицій, викладених у п. 1.3 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 30.03.1995р. № 02-5/218 (зі змінами та доповненнями) на кредитора покладений обов'язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов'язання, прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання і завданими збитками та їх розмір .

Відповідно до ст.4-3, ст.33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В даному випадку позивачем не доведено дійсну можливість одержання ним визначеного прибутку в разі належного виконання відповідачем зобов'язання, не надано доказів, що підтверджують можливість розміщення грошових коштів під вказані відсотки та одержання визначеної позивачем вигоди. Позивачем також жодними доказами не доведено заявлений у позові розмір збитків у вигляду упущеної вигоди та прямий причинний зв'язок між вказаним розміром збитків та невиконанням відповідачем зобов'язанням.

Посилання позивача на можливість нарахування на суму вкладу (депозиту) процентів в розмірі 19 % річних за умовами п. 4.1 Договору, не є автоматичним доказом понесення ним збитків, оскільки в разі несплати відповідачем визначених у договорі відсотків позивач не позбавлений права звернутися до нього з відповідним позовом. У даній справі такі вимоги позивачем не заявлялися.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, на підставі ст. 117 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (м. Київ вул. Артема, 60; ідентифікаційний код 09807856) в особі філії "Полтавське регіональне управління" АТ "Банк "Фінанси та Кредит" (адреса місцезнаходження: 36014, м. Полтава, вул. Жовтнева, 77, ідентифікаційний код 26435422) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кварц-2000" (18000, м. Черкаси, вул.Чкалова, 12, ідентифікаційний код 31207235, інші відомості: п/р 26000051501946 в ЧГРУ "Приватбанк", МФО 354347) 91199грн. 38 коп . інфляційних, 31666грн. 85 коп . - 3% річних, 165120грн. 00 коп . пені, 2879грн. 86 коп. витрат з оплати держмита, 120грн. 36 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

3. В іншій частині - у позові відмовити.

Суддя Безрук Т.М.

Рішення підписано: