Рішення

від 13.05.2010 по справі 19/43

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 77-96-83

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2010 р. Справа № 19/43 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т.В.

при секретарі судового засідання: Гринюк О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Івано-Франківський міськмолокозавод"

вул. Ушинського,2, м. Івано-Франківськ,76000

до відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 вул. І.Франка, 24, с. Гвізд, Надвірнянський район, Івано-Франківська область,78423

про стягнення заборгованості в сумі 16 096,81 грн. за виготовлення та поставку молочної продукції.

Представники:

Від позивача: представник ОСОБА_3, (довіреність № б/н від 01.03.10.)

Від відповідача: не з"явилися.

встановив:

Відкрите акціонерне товариство "Івано-Франківський міськмолокозавод" звернулось в суд із позовом до підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 16 096,81 грн. за виготовлення та поставку молочної продукції згідно договору №008-62 від 21.02.08. Позивач обгрунтував позовні вимоги невиконанням відповідачем договірних зобов"язань щодо оплати за поставлений товар.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтвердив в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, своїм правом на участь у судовому розгляді не скористався, хоча належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалою суду від 08.04.10., що підтверджується поштовим повідомленням № 14994707 ( вручено 13.04.10.).

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст. 75 ГПК України, суд, враховуючи те, що сторони належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, подані учасниками процесу та зібрані судом із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких грунтуються вимоги та заперечення, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

21.02.08. між сторонами даного спору укладено договір №008-62, згідно якого позивач (продавець) зобовВ»язався виготовити та продати покупцю молокопродукцію згідно поданої заявки в асортименті та за ціною вказаною в накладних, що є невід"ємною частиною договору, а відповідач (покупець) прийняти та своєчасно оплатити отриманий товар.

Згідно п.4.1. договору, оплата за товар проводиться готівкою в касу в день поставки.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 15883,26 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких долучені до матеріалів справи.

Однак, в порушення договірних зобов"язань відповідач не оплатив отриманий товар, внаслідок чого станом на 04.01.10. виникла зоборгованість в сумі 15883,26 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивачем направлялась відповідачу претензія №01/9-34 від 12.02.10. з вимогою погасити борг, копія якої знаходиться в матеріалах справи (а.с.20). Проте, станом на день винесення рішення по даній справі претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, за документальними даними, поданими позивачем, враховуючи положення пункту 4.1. та 4.2. договору №008-62 від 21.02.08. та беручи до уваги акт звірки взаєморозрахунків станом на 04.01.10., підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками, копія якого долучена до матеріалів справи, заборгованість відповідача перед позивачем становить 15883,26 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідач заперечень проти позову та доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував.

Судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов'язання, щодо оплати поставленого товару, тому вимоги позивача про стягнення 15883,26 грн. боргу обгрунтовані та підлягають задоволенню.

Суд вважає підставним, застосування ст. 625 ЦК України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, за вимогою кредитора зобов"язаний сплатити три відсотки річних від простроченої суми, обгрунтований розмір яких становить 130,55 грн. та підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобовВ»язання вчиняється в письмовій формі.

Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 ЦК України). Крім того, приписами ст.1Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі , що встановлюється за згодою сторін .

Отже, пеня -це один із способів забезпечення виконання зобовВ»язань, який має додатковий характер. Правочин щодо встановлення способу забезпечення виконання зобовВ»язання має бути укладено тільки в письмовій формі незалежно від форми основного зобовВ»язання. Недодержання письмової форми спричиняє недійсність правочину щодо встановлення способів забезпечення виконання.

З огляду на викладене та відповідно до наведених правових норм, позов в частині стягнення пені в сумі 893,00 грн. задоволенню не підлягає, оскільки сторонами не узгоджено розмір пені, який підлягає до стягнення у випадку порушення зобов"язання.

Судові витрати за правилами ст.49 ГПК України слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст. 121, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 547,549, 551, 610, 612, 614, 625 Цивільного Кодексу України, ст.173, 193 ГК України, керуючись ст.ст. 22, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити частково.

Стягнути з підприємця ОСОБА_2 вул. І.Франка, 24, с. Гвізд, Надвірнянський район, Івано-Франківська область (код НОМЕР_1) на користь Відкритого акціонерного товариства "Івано-Франківський міськмолокозавод" вул. Ушинського,2, м. Івано-Франківськ (код 00445676) - 16013,81 (шістнадцять тисяч тринадцять гривень вісімдесят одну копійку) - заборгованості, з яких: 15883,26 (п"ятнадцять тисяч вісімсот вісімдесят три гривні двадцять шість копійок) - основна заборгованість та 130,55 (сто тридцять гривень п"ятдесят п"ять копійок) -3% річних, а також 160,14 (сто шістдесят гривень чотирнадцять копійок) витрат по сплаті державного мита та 223,54 (двісті двадцять три гривні п"ятдесят чотири копійки) витрат з інформаційно-технічного забезпечення.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Максимів Т. В.

рішення підписане 14.05.10

Виготовлено в АС "Діловодство суду"