Рішення

від 23.11.2010 по справі 2-6274/10

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАРІУПОЛЯ

Приморський районний суд м. Маріуполя

м. Маріуполь, пр. Будівельників, 52 а, 87525, (0629) 37-57-09

Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області в складі головуючого судді Пантелєєва Д.Г., при секретарі Широковій Г.К., за участю позивачки ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Донецька залізниця» в особі Вагонного депо Маріуполь поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визнання недійсним трудового контракту -

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2010 р. ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до відповідача про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. В жовтні 2010 р. вона ж звернулася до суду із позовом про визнання недійсним трудового контракту. Дані позови були об`єднані в одне провадження, оскільки вони є однорідними, пред`явлені одним й тим самим позивачем до одного й того самого відповідача. В заявах посилається на те, що згідно відповідних наказів її 16.01.1981 р. спочатку було прийнято на роботу у Вагонне депо Маріуполь підсобно-транспортною робітничою. 10.06.1981 р. переведено провідником пасажирських вагонів. 24.05.2000 р. з нею укладено трудовий контракт як з провідником. 30.03.2001 р. її за контрактом було переведено начальником поїзду. 15.11.2004 р. її переведено за контрактом начальником поїзду дільниці 1 групи. 14.03.2007 р. вона уклала трудовий контракт № 15 на заміщення посади начальника пасажирського поїзду. Наказом від 10.08.2010 р. трудовий контракт з нею був припинений на підставі п. 8 ст. 36 КЗпП України за порушення п. 18а контракту за провіз безквиткових пасажирів. Вважаючи своє звільнення незаконним, оскільки вона не була причетна до провозу безквиткових пасажирів, а також тому, що контракт з нею був укладений незаконно, оскільки її було прийнято на роботу безстроково. Контрактом же встановлені додаткові умови розірвання трудового договору, що суперечить трудовому законодавству. Тому просила визнати недійсним трудовий контракт, укладений з нею, поновити її на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позов підтримали, пояснивши у відповідності із заявою. ОСОБА_1 додала, що про незаконність укладення із нею трудового контракту вона дізналася коли звернулася до адвоката за правовою допомогою вже після її звільнення. Просила позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав, пояснивши, що був встановлений факт безквиткового провозу пасажирів провідниками поїзду, де ОСОБА_1 була начальником, та з її відома. Підстави звільнення передбачені трудовим контрактом, укладеним з ОСОБА_1 на законних підставах в 2007 році. Позивачка укладення контракту не оспорювала, та пропустила тримісячний строк звернення до суду із позовом щодо контракту. Просив в позові відмовити.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, дійшов висновку про повне задоволення позову на підставі наступних правових норм та встановлених судом обставин справи.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи (копіями відповідних наказів, особової картки, трудової книжки, заявами ОСОБА_1В.), що 19.01.1981 р. ОСОБА_1 було прийнято на роботу у Вагонне депо Маріуполь підсобно-транспортною робітницею. 11.06.1981 р. її переведено провідником пасажирських вагонів. 24.05.2000 р. з нею був укладений трудовий контракт як з провідником пасажирських вагонів. 30.03.2001 р. вона переведена начальником поїзду за контрактом. 31.07.2002 р. її було звільнено за п. 8 ст. 36 КЗпП України. 13.08.2002 р. її поновлено на роботі на підставі протесту прокурора. 15.11.2004 р. її переведено начальником пасажирського поїзду дільниці 1 групи за трудовим контрактом. 06.04.2006 р. з нею укладено новий контракт як із начальником пасажирського поїзда, термін дії якого - до 07.04.2007 р. (т. 1 а.с. 15, 45, 46, 47-49, 50, 51-52, 53-54, 55, 56, 57-58, 60). 14.03.2007 р. із позивачкою, на підставі її заяви (т. 1 а.с. 59) було укладено новий контракт № 15 на заміщення посади начальника пасажирського поїзду вагонного депо Маріуполь, строком до 07.04.2010 р. Пункт 18а) даного контракту передбачає одну з підстав звільнення - встановлення факту перевезення безквиткових пасажирів або надлишкової ручної поклажі (т. 1 а.с.5). У відповідності із наказом № 609/ОС від 10.08.2010 р. трудовий договір (контракт) № 15 від 14.03.2007 р. був припинений, ОСОБА_1 звільнено за п. 8 ст. 36 КЗпП України та на підставі п. 18а) контракту: за перевезення безквиткових пасажирів провідником поїзду Маріуполь-Львів з дозволу начальника поїзду ОСОБА_1 без відповідного оформлення, та за недостатній контроль ОСОБА_1 за роботою поїзної бригади, яка також допустила провіз безквиткових пасажирів (т. 1 а.с. 4).

У відповідності з ч.ч. 1, 3 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі і матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці робітника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

П. 3 Постанови КМ України від 19.03.1994 р. № 170 (з наступними змінами і доповненнями) В»Про порядок застосування контрактної форми трудового договоруВ» передбачено, що прийняття (наймання) робітника шляхом укладання з ним контракту роботодавцем, може здійснюватися в випадках, прямо передбачених законом. П. 5 передбачає, що умови контракту, які погіршують становище працівника порівняно з чинним законодавством, угодами і колективним договором, вважаються недійсними.

Згідно ч. 3 ст. 15 Закону України «Про залізничний транспорт», робітники залізничного транспорту загального користування, які здійснюють обслуговування пасажирів, працевлаштовуються на підприємства пасажирського залізничного транспорту загального користування за контрактною формою трудового договору. Перелік категорій робітників залізничного транспорту, які працевлаштовуються за контрактною формою трудового договору, затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Посада начальника пасажирського поїзду входить до переліку категорій і посад робітників залізничного транспорту, які працевлаштовуються за контрактною формою трудового договору, на підставі Постанови КМ України від 15.07.1997 р. № 764.

Тобто зазначеними нормами передбачено застосування контрактної форми трудового договору тільки при працевлаштуванні, прийнятті (найманні) на роботу та не передбачено, що з працівниками, з якими раніше був укладений безстроковий трудовий договір, що має місце у випадку із ОСОБА_1, також мають бути укладені трудові контракти.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 р. (з наступними змінами та доповненнями), власник або уповноважений ним орган може вимагати від робітника, який працює за трудовим договором, укладення контракту тільки в тому разі, коли він відноситься до категорії працівників, які згідно з законодавством працюють за контрактом (наприклад керівники підприємств). Порушення цих вимог може бути підставою для визнання відповідно до ст. 9 КЗпП недійсним умов праці за контрактом які погіршують становище працівника порівняно з законодавством України.

Суд вважає, що укладання з ОСОБА_1 контрактної форми трудового договору, коли її було прийнято у 1981 році на роботу до відповідача безстроково, погіршують її становище в частині підстав розірвання трудового договору порівняно із підставами, передбаченими ст.ст. 40, 41 КЗпП України. Законних підстав для укладання з нею контракту не було.

За вказаних обставин порушене право позивачки має бути поновлено судом, а трудовий контракт № 15 від 14.03.2007 р. визнаний недійсним з моменту його укладення.

У зв`язку із викладеним, факт перевезення безквиткових пасажирів та інші порушення, які, як вважає позивач, допустила позивачка при виконанні своїх трудових обов`язків, значення для вирішення справи не мають і судом до уваги не приймаються, оскільки позивачка підлягає поновленню на роботі у зв`язку із незаконністю її звільнення з підстав, передбачених недійсним трудовим контрактом. При цьому рішення в частині поновлення позивачки на роботі підлягає негайному виконанню на підставі ч. 5 ст. 235 КЗпП України.

Крім того суд приймає до уваги та вважає переконливими доводи позивачки про те, що вона дізналася про порушення її права укладанням з нею контракту тільки після її звільнення та звернення по правову допомогу, тому нею тримісячний строк звернення до суду не порушений.

Оскільки ОСОБА_1 звільнено без законної підстави, то, на підставі ч.ч. 1, 2 ст. 235 КЗпП України при її поновленні на попередній роботі, суд приймає рішення про виплату їй середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

З відповідача належить стягнути на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 11.08.2010 р. по 23.11.2010 р. в розмірі 12 550,40 грн. на підставі п.п. 2, 8, 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМ України від 08.02.1995 р. № 100. При цьому враховується розмір заробітної плати позивачки за останні два місяці, що передували звільненню. Середньогодинний заробіток складає 21,20 грн. Число годин, що мала б відпрацювати позивачка за вказаний період - 592 (згідно довідки т. 1 а.с. 75, 76). Таким чином до виплати підлягають 21,20 грн.х592 год.= 12 550,40 грн. Із зазначеної суми належить відрахувати податки та обов`язкові платежі.

Оскільки позивачкою при зверненні до суду із заявою про визнання контракту недійсним були сплачені судовий збір та витрати на ІТЗ, а рішення постановлене не на користь відповідача, то останній має компенсувати позивачці її витрати в загальному розмірі 45,5 грн. (8,50+37,00).

Крім того підлягає сплаті відповідачем на користь місцевого бюджету судовий збір в розмірі 125,50 грн., тобто 1% від задоволених вимог позивачки, оскільки нею судовий збір за вимогами про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не сплачувався.

Керуючись ст.ст. 60, 209, 212, 213, 215 ЦПК України, ст. 21, 235 КЗпП України, ст. 15 ЗУ «Про залізничний транспорт», п.п. 3, 5 Постанови КМ України від 19.03.1994 р. № 170, Постанови КМ України від 15.07.1997 р. № 764, п.п. 2, 8, 10 Постанови КМ України від 08.02.1995 р. № 100, п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 р., суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Донецька залізниця» в особі Вагонного депо Маріуполь про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визнання недійсним трудового контракту - задовольнити повністю.

Визнати недійсним трудовий контракт № 15 від 14 березня 2007 року, укладений між ОСОБА_1 та Вагонним депо Маріуполь з моменту його укладення.

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника пасажирського поїзду дільниці 2 групи у Вагонному депо Маріуполь.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 11.08.2010 р. по 23.11.2010 р. в розмірі 12 550,40 грн. (дванадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят грн. 40 коп.), виключивши з даної суми податки та обов`язкові платежі.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі підлягає негайному виконанню, а в частині стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу також підлягає негайному виконанню, але не більш як за один місяць.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця» на користь ОСОБА_1 витрати із сплати судового збору в розмірі 8,50 грн. та витрат на ІТЗ в розмірі 37,00 грн.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця» на користь місцевого бюджету Приморського району м. Маріуполя судовий збір в розмірі 125,50 грн.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції в 10-денний строк з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після спливу строку подачі апеляційної скарги. В разі подачі апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набуває законної сили після розгляду справи апеляційним судом.