Ухвала

від 04.06.2015 по справі 1328/973/2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1328/973/2012 Головуючий у 1 інстанції: Едер П.Т.

Провадження № 22-ц/783/47/15 Доповідач в 2-й інстанції: Богонюк М. Я.

Категорія: 47

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого судді: Богонюка М.Я.

Суддів: Ванівського О.М., Шеремети Н.О.

При секретарі: Жукровській Х.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційними скаргами Об'єднання Комітетів для Євреїв колишнього Радянського Союзу та Представництва Американського Об'єднання комітетів для Євреїв бувшого Радянського Союзу, ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 17 січня 2014 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням частково задоволено позов прокурора Шевченківського району м. Львова в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного агентства лісових ресурсів України, Львівської міської ради до ОСОБА_2, Брюховицької селищної ради, треті особи - відділ Держземагенства м. Львова, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Урумува Ж.М., ОСОБА_4 про скасування рішення, визнання недійсними договору купівлі - продажу земельної ділянки, витребування майна від добросовісного набувача.

Поновлено терміни звернення до суду.

Витребувано в ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0344 га - кадастровий номер НОМЕР_1 - державний акт серії НОМЕР_2 та зобов'язано повернути земельну ділянку - у розпорядження держави в особі Кабінету Міністрів України.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відмовлено в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до прокурора Шевченківського району м. Львова в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного агентства лісових ресурсів України, Львівської міської ради, треті особи Брюховицька селищна рада, Управління Держкомзему у м. Львові про визнання права власності на земельну ділянку.

Рішення суду оскаржили Об'єднання Комітетів для Євреїв колишнього Радянського Союзу та Представництва Американського Об'єднання комітетів для Євреїв бувшого Радянського Союзу, ОСОБА_2.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову прокурора Шевченківського району м. Львова в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та задовольнити її зустрічний позов.

Апелянт вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Покликаються на те, що станом на сьогодні на території смт. Брюховичі розмежування земель державної та комунальної власності не проведено, що підтверджується зібраними у справі доказами, в тому числі й листом відділу Держземагенства у м. Львові від 25.10.2013 року. З метою врегулювання земельних правовідносин до моменту розмежування земель державної та комунальної власності, в ЗК України від 25.10.2001 року включено п. 12 Перехідних положень, відповідно до якого до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади. Враховуючи наведене повноваженнями, щодо розпорядження спірною земельною ділянкою була наділена Брюховицька селищна рада.

В апеляційній скарзі Об'єднання Комітетів для Євреїв колишнього Радянського Союзу та Представництва Американського Об'єднання комітетів для Євреїв бувшого Радянського Союзу просять рішення суду скасувати в частині відмови в скасуванні рішення Брюховицької селищної ради №618 від 23.10.2008 року та в цій частині ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Апелянт вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Покликаються на те, що продаж земель мав відбуватися в загальному порядку, тобто із земель комунальної власності та після виготовлення проекту відведення земельної ділянки, до складу якого входить містобудівне обґрунтування. Брюховицькою селищною радою прийнято оспорюване рішення, при відсутності розробленого та затвердженого містобудівного обґрунтування. Тобто, матеріали погодження місця розташування на момент прийняття спірних рішень не були виготовлені. Крім цього, Брюховицька селищна рада не вправі приймати рішення про відчуження спірних земель, оскільки не була та не є їх власником, а отже не наділена повноваженнями на розпорядження останніми.

Також покликаються на те, що дане рішення може вплинути на їх права та охоронювані законом інтереси, оскільки у 44 кварталі Брюховицького лісництва виявлено пам'ятку історії - історичне місце - місце масових розстрілів і поховань євреїв, що утворене в 1942 році, а саме в районі земельної ділянки, яка була набута ОСОБА_5 На даний час Міністерством Культури України вирішується питання про віднесення спірної території до об'єкта культурної спадщини, а вони як громадська організація мають право на участь в охороні культурної спадщини. А відтак рішенням суду зачіпаються їхні законні права та інтереси.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення на підтримання та заперечення апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що такі задоволенню не підлягають.

Статтями 10, 60 ЦПК України, встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Судом та матеріалами справи встановлено, що прокурор первинно звернувся до суду з позовом про скасування рішення, визнання недійсними договору купівлі - продажу земельної ділянки, витребування майна від добросовісного набувача до ряду відповідачів і ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 01 червня 2011 року відкрито провадження справі в тому числі і до ОСОБА_2.

Ухвалою цього ж суду від 27 січня 2012 року з врахуванням кількості відповідачів - фізичних осіб - позови прокурора роз'єднано і в подальшому вирішувалися в різних провадженнях, частина з яких вирішена по суті.

Прокурор Шевченківського району м. Львова в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного агентства лісових ресурсів України, Львівської міської ради остаточно просив по даній справі суд поновити терміни для звернення до суду та витребувати у ОСОБА_2 земельну ділянку та зобов'язати її повернути спірну земельну ділянку у розпорядження держави в особі Кабінету Міністрів України.

Також була заявлена позовна вимога про визнання недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 05.11.2008 року, який зареєстрований в реєстрі за №8676, укладений між Брюховицькою селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Новобуддизайн", однак ухвалою суду від 26 квітня 2014 року в цій частині позовних вимог провадження закрито, що сторони не оскаржують.

Прокурор посилався на те, що відповідач ОСОБА_2 набула право власності на спірне майно всупереч встановленому законом порядку, а відтак спірне майно підлягає поверненню законному власникам та розпоряднику.

Встановлено, що рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.11.2004 року, Брюховицьку селищну раду було зобов'язано прийняти рішення про продаж ТзОВ "Новобуддизайн" земельної ділянки площею 8,8643 га в смт. Брюховичі в районі вул. Ряснянської, яку ТзОВ "Новобуддизайн" орендував для будівництва дошкільного спортивно-навчального центру, та укласти з ТзОВ "Новобуддизайн" договір купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки.

На виконання зазначеного рішення суду, Брюховицькою селищною радою було прийнято рішення № 618 від 23.10.2008 року, згідно якого між Брюховицькою селищною радою та ТзОВ "Новобуддизайн" укладено договір від 05.11.2008 року реєстровий № 8676 купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 8,8643 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, з яких: 1,8000 га призначено для житлового будівництва, а 7,0643 га - для будівництва об'єктів дошкільного спортивно-навчального центру. В подальшому, ТзОВ "Новобуддизайн" відчужив земельну ділянку площею 1,8000 га для житлового будівництва (кадастровий № НОМЕР_3) на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25.12.2008 року, укладеного з покупцями ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6. Згідно якого ОСОБА_4 перейшла земельна ділянка площею 0,7931 га. та земельна ділянка площею 0,0344 га.

Відповідач ОСОБА_2 набула права власності на спірну земельну ділянку від ОСОБА_4 після укладення договору від 18.03.2009 року.

Також встановлено, що Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області вищезазначене рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.11.2004 року у справі переглянуто за нововиявленими обставинами та скасовано ухвалою від 15.06.2010 року.

Спірні земельні ділянки, ліси 1 групи в кварталі 44 Львівського держлісгоспу було вилучено рішеннями Брюховицької селищної ради від 11.03.2004 № 245 та від 18.03.2004 № 363 та віднесено їх до земель селища рекреаційного призначення.

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області, як на підставу скасування свого рішення від 19.11.2004 року зіслався на те, що рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 14.02.2005 року визнано неправомірними та скасовано рішення Брюховицької селищної ради №245 від 11.03.2004 року та №263 від 18.03.2004 року про вилучення земельних ділянок, лісів 1 групи, в кварталі 44 Львівського держлісгоспу загальною площею 19,1 га та віднесення їх до земель селища рекреаційного призначення. Вищевказане рішення суду залишено без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 25.04.2005 року, ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 16.08.2005 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.10.2009 року.

Однією із підстав скасування рішень Брюховицької селищної ради №245 від 11.03.2004 року та №263 від 18.03.2004 року, Шевченківським районним судом м. Львова було зазначено порушення вимог п.9 ст. 149 ЗК України, відповідно до положень якої, вилучення земельних ділянок державної власності, які перебувають у постійному користуванні, ліси першої групи площею понад 10 гектарів, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення належить виключно до компетенції Кабінету Міністрів України.

На момент укладення договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки від 05.11.2008 року Брюховицька селищна рада не мала права відчужувати спірну земельну ділянку, оскільки не була її власником та не могла нею розпоряджатися, також відповідно покупець ТзОВ "Новобуддизайн" не мав правових підстав її набувати у власність та відчужувати іншим особам.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 1 Лісового Кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно - гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Спірні земельні ділянки загальною площею 19,1 га належать до категорії - ліси І-ї групи, категорія зависності - ліси населених пунктів, які призначені для виконання рекреаційних, санітарно - гігієнічних та оздоровчих функцій. (ст. 36 Лісового Кодексу України).

11.03.2004 року та 18.03.2004 року Брюховицька селищна рада, розглянувши заяву Державного лісогосподарського об'єднання "Львівліс", прийняла рішення №245 та №263 про вилучення земельних ділянок, лісів 1 групи, в кварталі 44 з держлісфонду Брюховицького лісництва Львівського держлісгоспу загальною площею 19,1 га і віднесла їх до земель селища рекреаційного призначення.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 14.02.2005р. вищевказані рішення Брюховицької селищної ради були визнані неправомірними та скасовані. Вказане рішення суду залишено без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 25.04.2005 року, ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 16.08.2005 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.10.2009 року.

Згідно з проектом організації і розвитку лісового господарства Львівського ДЛГ (параграф 3.4.2), затвердженого Держкомітетом лісового господарства України за функціонувальним зонуванням лісопарку, квартал 44 Брюховицького лісництва віднесений до зони масового відпочинку.

Крім цього постановою Кабінету Міністрів України від 15.12.1997 року за №1391 "Про внесення змін до переліку населених пунктів, віднесених до курортних" селище Брюховичі віднесено до категорії курортних.

Згідно рішення виконавчого комітету Львівської обласної ради депутатів трудящих від 12.01.1978 року №14 зазначені вище землі відносяться до земель рекреаційного призначення.

Відповідно до п. 5 ст. 27 Лісового Кодексу України Кабінет Міністрів України у сфері лісових відносин, зокрема, передає у власність, надає в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки площею більш як 1 гектар, що перебувають у державній власності.

Скасовуючи рішення Брюховицької селищної ради № 245 та №263, суд прийшов до висновку, що Брюховицькою селищною радою зумисно прийнято два рішення про вилучення земель з кварталу 44, для того, щоб площа земельної ділянки не була більшою ніж 10 га. При цьому суд посилався на п.9 ст. 149 ЗК України згідно з яким вилучення земельних ділянок державної власності, які перебувають у постійному користуванні, ліси першої групи площею понад 10 га, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення належить виключно до компетенції Кабінету Міністрів України.

Отже рішення Брюховицької селищної ради від 23.10.2008 року не відповідало вимогам чинного законодавства, Брюховицька селищна рада не вправі була відчужувати спірну земельну ділянку, оскільки не була її власником та не могла нею розпоряджатися, а рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.11.2004 року було скасовано самим же судом в порядку встановленої процедури перегляду судових рішень (глава 4 розділ 5 ЦПК України).

Таким чином на момент прийняття свого рішення від 23.10.2008 року та на момент укладення договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки від 05.11.2008 року, ця земельна ділянка перебувала у власності держави та в постійному користуванні Львівського державного лісогосподарського об'єднання "Львівліс" та не була вилучена з його користування. Відтак Брюховицька селищна рада не мала права відчужувати спірну земельну ділянку, оскільки не була її власником та не могла нею розпоряджатися, і відповідно покупець ТзОВ "Новобуддизайн" не мав правових підстав її набувати у власність та відчужувати іншим особам.

По справі, яка переглядається та є предметом апеляційного розгляду судом встановлено, що після отримання ухвали від 28 жовтня 2009 року Вищого адміністративного суду України рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 14.02.2005 року за позовом прокурора Львівської області до Брюховицької селищної ради про визнання незаконними рішення № 245 від 11.03.2004 року та рішення № 263 від 18.03.2004 року 9-ої сесії 24-го скликання Брюховицької селищної ради, було залишено без змін, прокуратурі Шевченківського району м. Львова стало відомо про порушення інтересів держави, а саме: вилучення з державної власності земель лісогосподарського призначення площею понад 19 га.

Відтак суд прийшов до вірного висновку, що прокуратурою Шевченківського району м. Львова з поважних причин пропущено строки звернення до суду з позовом про витребування майна від добросовісного набувача.

Крім того, судом встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 18 вересня 2012 року було задоволено позов прокурора Шевченківського району м. Львова в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного агентства лісових ресурсів України, Львівської міської ради до ОСОБА_4, Брюховицької селищної ради, треті особи - Управління держкомзему у м. Львові, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Стефанюк Оксана Ігорівна, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Урумова Жанна Михайлівна, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лазурит-007", Товариство з обмеженою відповідальністю "Самгородок" про витребування майна від добросовісного набувача.

Поновлено строк звернення до суду.

Скасовано рішення Брюховицької селищної ради №618 від 23.10.2008 року "Про виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.11.2004 року (№2-3327/04).

Визнано недійсним договір купівлі - продажу земельної ділянки від 05.11.2008 року зареєстрований в реєстрі за №8676, укладений між Брюховицькою селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Новобуддизайн".

Визнано недійсним договір купівлі - продажу земельної ділянки від 26.12.2008 року зареєстрований в реєстрі за № 10431, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Новобуддизайн" та ОСОБА_4, Товариством обмеженою відповідальністю "Самгородок", Товариством з обмеженою відповідальністю "Лазурит - 007" в частині передачі у власність ОСОБА_4 7000/6361 частин земельної ділянки, що становить площу 0,7000 га кадастровим НОМЕР_4, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Визнано нечинним Державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий ОСОБА_4 НОМЕР_5 від 27.01.2009 року.

Витребувано в ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,7000 га кадастровий № НОМЕР_4 державний акт серії НОМЕР_5 та зобов'язано повернути вказану земельну ділянку - у розпорядження держави в особі Кабінету Міністрів України.

23 травня 2013 року колегією суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області ухвалено нове рішення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 18 вересня 2012 року в частині:

- визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26.12.2008 року зареєстрованого в реєстрі за №10431, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Новобуддизайн" та ОСОБА_4, Товариством обмеженою відповідальністю "Самгородок", Товариством з обмеженою відповідальністю "Лазурит - 007" в частині передачі у власність ОСОБА_4 7000/6361 частин земельної ділянки, що становить площу 0,7000 га кадастровим НОМЕР_4, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;

- визнання нечинного Державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого ОСОБА_4 НОМЕР_5 від 27.01.2009 року - скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні в цій частині позовних вимог відмовлено.

В решті частині рішення суду залишено без змін.

25 вересня 2013 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ рішення Апеляційного суду Львівської області від 23 травня 2013 року залишено без зміни.

У цій справі встановлено, що на момент укладення договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки від 05.11.2008 року Брюховицька селищна рада не мала права відчужувати спірну земельну ділянку, оскільки не була її власником та не могла нею розпоряджатися, також відповідно покупець ТзОВ "Новобуддизайн" не мав правових підстав її набувати у власність та відчужувати іншим особам, а відповідач ОСОБА_4, виходячи з наведеного, набув земельну ділянку без достатньої правової підстави.

Тому у вказаній справі суд прийшов до висновку, що укладений договір між Брюховицькою селищною радою та ТзОВ "Новобуддизайн" не відповідає вимогам чинного законодавства та відповідно до ст.ст. 203, 215, 216 ЦК України визнав цей договір недійсним та зобов'язав добросовісного набувача ОСОБА_4 повернути земельну ділянку, яку він придбав, державі в особі Кабінету Міністрів України.

Відповідно є підстави вважати, що, оскільки ОСОБА_2 придбала спірну земельну ділянку у ОСОБА_4, тому слід витребувати у неї земельну ділянку та зобов'язати її повернути спірну земельну ділянку - у розпорядження держави в особі Кабінету Міністрів України.

При цьому судова колегія враховує те, що відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала право його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом цієї норми закону майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

Судова колегія враховує і те, що відповідно до вимог п.22 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 7.02.2014 року "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті 387, 388 ЦК). Якщо в такій ситуації (саме так обґрунтовано підставу позову) пред'явлений позов про визнання недійсними договорів про відчуження майна, суду під час розгляду справи слід мати на увазі правила, встановлені статтями 387, 388 ЦК.

У зв'язку із цим суди повинні розмежовувати, що коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі статті 388 ЦК звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.

Набувач визнається добросовісним, якщо при вчиненні правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, наприклад, вжив усіх розумних заходів, виявив обережність та обачність для з'ясування правомочностей продавця на відчуження майна.

Сторони не заперечують, що ОСОБА_2 є добросовісний набувач.

Згідно вимог п.26 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 7.02.2014 року "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" відповідно до положень частини першої статті 388 ЦК власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі.

Встановлено, що спірна земельна ділянка перебувала у власності держави та в постійному користуванні Львівського державного лісогосподарського об'єднання "Львівліс" та вибула з володіння власника - держави - поза його волею.

Тому є підстави витребувати її у добросовісного набувача - ОСОБА_2

Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України в аналогічній справі № 6-99цс14 від 17 грудня 2014р. та відповідно до положень ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Зокрема у цій постанові Верховного Суду України зазначено, що установивши, що земельні ділянки загальною площею 8,8643 га (у тому числі й спірна земельна ділянка площею 0,5 га ), що розташовані в районі АДРЕСА_1, які були відчужені за рішенням селищної ради, належать до земель лісового фонду, що віднесені до категорії лісів першої групи (ліси населених пунктів, які призначені для виконання рекреаційних, санітарно-гігієнічних та оздоровчих функцій), та на час прийняття селищною радою рішення про їх відчуження перебували в державній власності та вибули з володіння власника - держави - поза його волею, оскільки відповідно до чинного законодавства право розпорядження ними належало Кабінету Міністрів України, проте жодних дій щодо розпорядження зазначеними земельними ділянками Кабінетом Міністрів України не вчинялось, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для витребування спірної земельної ділянки в добросовісного набувача в порядку статті 388 ЦК України.

З врахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі, подані сторонами докази.

Інші доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає.

Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 307, ст. 308, п.1 ч.1 ст. 314, ст. 315, ст. 317 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційні скарги Об'єднання Комітетів для Євреїв колишнього Радянського Союзу та Представництва Американського Об'єднання комітетів для Євреїв бувшого Радянського Союзу, ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 17 січня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвали законної сили.

Головуючий:

Судді: