Ухвала

від 15.03.2007 по справі а-6/343

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

А-6/343

       ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

15.03.07                                                                                           Справа  № А-6/343

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді                              Юрченка Я.О.

суддів                                                  Процик Т.С.

                                                            Галушко Н.А.

розглянув апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Тисменицькому районі Івано-Франківської області, м.Тисмениця та першого заступника прокурора Івано-Франківської області, м.Івано-Франківськ

на постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 18.12.2006р.

у справі № А-6/343

за позовом Закритого акціонерного товариства „Авангард”, с.Загвіздя Тисменицького району

до Державної податкової інспекції у Тисменицькому районі Івано-Франківської області, м.Тисмениця

до Головного управління Державного казначейства України у Івано-Франківській області, м.Івано-Франківськ

за участю прокурора

про зобов”язання виконати не вчинені дії

За участю представників:

від позивача: Фатула Т.В. –представник.

від відповідача 1: Бандурак І.Г. –завідувач юридичним сектором, Адамчук О.С. –заступник начальника інспекції, Дум”як В.О. –головний державний податковий інспектор ДПА у Івано-Франківській області.

від відповідача 2: Пасічник О.В. –головний спеціаліст юридичного відділу.

від прокурора: Янчак І.С. –прокурор відділу прокуратури Львівської області.

Особам, які беруть участь у справі, права і обов'язки, передбачені ст.ст.49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України, роз'яснено. Заяв про відвід суддів не поступало.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 18.12.2006р. у справі № А-6/343 задоволено позов Закритого акціонерного товариства „Авангард”, с.Загвіздя Тисменицького району та зобов'язано Державну податкову інспекцію у Тисменицькому районі Івано-Франківської області, м.Тисмениця надати Головному управлінню Державного казначейства України у Івано-Франківській області, м.Івано-Франківськ висновок на відшкодування ПДВ з бюджету із зазначенням загальної суми податку, що підлягає відшкодуванню в розмірі, вказаному в уточнюючих розрахунках до декларації з ПДВ ЗАТ „Авангард” (ЄДРПОУ 00853582), по яких здійснюються розрахунки з бюджетом за січень-грудень 2004р., січень, лютий 2005р. 7030392 грн.

Постанова суду мотивована положеннями пп.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин щодо заявлення сплачених сум ПДВ до відшкодування), якою передбачено, що у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 п.7.7 ст.7, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою ж для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації. Суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю.

Тобто, позивачем згідно з пп.7.7.1 п.7.1 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” за результатами звітних періодів була визначена сума, що мала від'ємне значення, що відповідно підлягала відшкодуванню ЗАТ „Авангард” з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації (уточнюючого розрахунку до декларацій).

Не погоджуючись із постановою місцевого господарського суду, ДПІ в Тисменицькому районі та першим заступником прокурора Івано-Франківської області було подано апеляційні скарги, в яких скаржники просять скасувати постанову Господарського суду Івано-Франківської області у даній справі і прийняти нове судове рішення, яким в позові ЗАТ „Авангард” відмовити, з мотивів невідповідності постанови суду першої інстанції обставинам справи, неповного з'ясованння обставин, що мають значення для справи, та постановлення судового рішення з порушенням та при неправильному застосуванні норм матеріального права.

В апеляційних скаргах скаржники зазначили, зокрема, що задекларований у загальній декларації з ПДВ податковий кредит, який дав право на бюджетне відшкодування у вказаних в позовній заяві розмірах повинен відображатися у спеціальній декларації з ПДВ та відповідно не підлягає відшкодуванню. На думку скаржників, задеклароване до відшкодування ПДВ не підлягає відшкодуванню також у зв'язку із відсутністю надмірної його сплати до бюджету. Крім того, скаржники посилаються на не пред'явлення під час перевірки, що проводилась ДПІ, податкових накладних на суму 100000 грн. за лютий 2005р., а також не встановлення відповідачем 1 стану розрахунків між позивачем та деяким підприємствам (постачальниками) „першої ланки”.

Представники скаржників у судовому засіданні вимоги та доводи апеляційних скарг підтримали.

Представник відповідача 2 пояснив, що відповідач 2 не здійснював порушення прав позивача, а тому позов до нього заявлений безпідставно.

Представник позивача у судовому засіданні вимоги та доводи апеляційних скарг заперечив.

Обставини, що мають значення для справи, які встановлені судом першої інстанції.

29.12.2005р. ЗАТ „Авангард” звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою про зобов'язання відповідача-1 –ДПІ в Тисменицькому районі виконати не вчинені дії згідно загальної податкової декларації з ПДВ за січень-грудень 2004р., січень, лютий 2005 року щодо виконання вимог Закону України «Про податок на додану вартість»щодо своєчасного відшкодування ПДВ та пункту 4 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА та головним управлінням Державного казначейства України від 2 липня 1997р. № 209/72 - надати висновок територіальному Держказначейству на відшкодування ПДВ.

Ухвалою від 26.01.2006р. господарським судом було зупинено провадження у справі № А-6/343 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 16/176.

03.05.2006р. Вищим адміністративним судом України касаційну скаргу ДПІ в Тисменицькому районі залишено без задоволення, ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 28.11.2005р. та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 15.07.2005р. у справі № 16/176 про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення залишено без змін. Ухвалою від 07.08.2006р. було поновлено провадження у справі № А-6/343. Позивачем було подано уточнення до позовної заяви.

Заявлену вимогу про зобов'язання надати висновок територіальному Держказначейству на відшкодування ПДВ позивач обґрунтовує абз.2 пп.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” згідно якої орган ДПС зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. А також тим, що правомірність заявленої до відшкодування суми бюджетної заборгованості з від'ємного значення ПДВ була предметом розгляду у справі за позовом ЗАТ "Авангард" до Тисменицької МДПІ про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Тисменицької МДПІ № 0000312310/0 та № 0000332340/0 від 10.05.2005р. (щодо зменшення суми податку на додану вартість, заявленої до відшкодування в розмірі 7 030 392 грн. та донараховано ПДВ в сумі 20 937 грн. відповідно), які рішенням суду від 15.07.2005р. визнано недійсними. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області у справі № 16/176, яке набрало законної сили та залишено без змін ухвалою Вищого адміністративного суду від 03.05.2006р., встановлені факти безпосередньо пов'язані із заявленими вимогами, а саме щодо правомірності віднесення ПДВ до відшкодування за січень –грудень 2004 року, січень, лютий 2005 року. А також, зазначає, що згідно з пп.7.7.8 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” у разі, коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або податковий орган розпочинає процедуру адміністративного оскарження, податковий орган не пізніше наступного робочого дня за днем отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення справи зобов'язаний повідомити про це орган державного казначейства. Орган державного казначейства призупиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до прийняття остаточного рішення з адміністративного або судового оскарження. Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Розглянувши матеріали справи, апеляційні скарги та заслухавши пояснення представників у судовому засіданні, суд встановив наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, за наслідками фінансово-господарської діяльності позивача - ЗАТ „Авангард” за період з 01.01.2004р. по 28.02.2005р. було подано уточнюючі розрахунки до декларацій, по яких здійснюються розрахунки з бюджетом за січень-грудень 2004р., січень, лютий 2005 року, де ЗАТ „Авангард” було збільшено податковий кредит на загальну суму 7 049 426,0 грн., а відповідно і суму ПДВ до відшкодування з бюджету на загальну суму 7 030 392,0 грн. Тобто, різниця між загальною сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту має від'ємне значення та склала 7 030 392,0 грн., і відповідно було віднесено позивачем по даній справі до відшкодування з бюджету.

З метою встановлення достовірності заявлених до відшкодування ЗАТ „Авангард” сум ПДВ з бюджету відповідно до уточнюючих розрахунків поданих в квітні 2005р. за період з 01.01.2004р. по 28.02.2005р. Тисменицькою МДПІ Івано-Франківської області проведено документальну перевірку, за результатами якої складено акт № 36-2340-00853582 від 05.05.2005р. та відповідно винесено податкові повідомлення-рішення № 0000312310/0 та № 0000332340/0 від 10.05.2005р. якими виключено дану суму із складу податкового кредиту загальної декларації з ПДВ.

В свою чергу, ЗАТ „Авангард” було подано позов до Господарського суду Івано-Франківської області про визнання недійсними згаданих податкових повідомлень–рішень. Судом 15.07.2005р. було прийнято рішення, яким позов ЗАТ „Авангард” було задоволено, а податкові повідомлення-рішення № 0000312310/0 та № 0000332340/0 від 10.05.2005р. визнано недійсними.

Відповідачем 1 дане рішення було оскаржене в апеляційному порядку. Львівським апеляційним господарським судом 28.11.2005р. було винесено ухвалу, якою рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 15.07.2005р. у справі № 16/176 залишено без змін, а апеляційну скаргу відповідача 1 – без задоволення.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 03.05.2006р. касаційну скаргу відповідача 1 також залишено без задоволення, а рішення від 15.07.2005р. у справі № 16/176 без змін.

Згідно з ухвалою Вищого адміністративного суду від 03.05.2006р. у справі № 16/176 встановлено, що відповідно до податкових накладних, які включені до уточнюючих розрахунків встановлено, що такі коригування податкового кредиту проведені на суми витрат по сплаті ПДВ за придбані за рахунок довгострокових кредитів основні фонди і матеріально-технічні ресурси. На дату проведення перевірки з одержаних основних фондів і матеріально-технічних ресурсів (ДТ152 –КТ 631) по податкових накладних, включених до корегуючих розрахунків, згідно з даними бухгалтерського обліку, бухгалтерськими проведеннями ДТ 103, 104 – КТ 152 введено в експлуатацію фондів на суму 21 941 198 грн., по яких віднесено до податкового кредиту 4 388 240 грн. Податку на додану вартість. Крім того підприємством перераховано авансів на придбання основних фондів і матеріально-технічних ресурсів, відповідно до одержаних податкових накладних, що включені до корегуючих розрахунків, на суму 18 186 901 грн. (в тому числі ПДВ 3 031 150 грн.).

Місцевим господарським судом повно встановлено обставини, що мають значення для справи щодо зобов'язання виконати орган ДПС не вчинені дії шляхом надання висновку територіальному ГУДК на відшкодування ПДВ з бюджету.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позов підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

Згідно із ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п.1, п.4 ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись ніякими іншими засобами доказування.

На підставі отриманих податкових накладних позивач відобразив суму сплаченого податку у складі податкового кредиту загальної податкової декларації з ПДВ № 3 і визначив суму бюджетного відшкодування 7030392,0 грн. та напрямок відшкодування перерахування на рахунок в установі банку.

При цьому, що товариство подавало до податкової інспекції три види податкових декларацій з податку на додану вартість: № 1 (скорочена) спеціальна декларація з ПДВ, в якій відображаються операції з реалізації молока, худоби, птиці, вовни, № 2 (скорочена) спеціальна декларація з ПДВ, в якій відображаються операції з реалізації товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах і з власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, № 3 загальна декларація з ПДВ, в якій відображаються податкове зобов'язання та податковий кредит, що не відображаються в деклараціях форми № 1 і № 2. Податковим органом не заперечувалось право на обсяг задекларованого податкового кредиту позивачем. Загалом перевіряючі прийшли до висновку, що заявлений до відшкодування податковий кредит з ПДВ від придбаних основних засобів, повинен зараховуватись на зменшення податкових зобов'язань наступних звітних періодів по декларації № 2 і відповідно до декларації № 3 по розрахунках з бюджетом включатись не може та відповідно не підлягає відшкодуванню.

Відповідно до статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Пункт 11.29 ст.11 Закону України „Про податок на додану вартість” носить спеціальний характер застосування та не встановлює порядку регулювання операцій з придбання.

Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999р. № 271 (далі по тексту ухвали Порядок) з метою підтримки сільськогосподарських товаровиробників та відповідно до п.11.29 ст.11 Закону України „Про податок на додану вартість” і виключно щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва.

Розмежування податкового кредиту в різні декларації з ПДВ не передбачено даним Порядком, як і жодним іншим нормативним актом.

Відповідно до пп.7.7.3.п.77. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції чинній на момент вчинення господарських операцій та проведення перевірки) в разі коли за результатами звітного періоду сума податку на додану вартість, визначена згідно з пп.7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Факт списання коштів з рахунку ЗАТ „Авангард”, як і факт виписування податкової накладної відповідним платником податку (контрагентом позивача), підтверджений відповідачем в Акті перевірки (стор.6,7 акту). Перевіркою також не встановлено фактів проведення господарських операцій з суб'єктами господарювання, по яких установчі документи, свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця скасовано, угоди та (або) первинні документи визнано судовими органами недійсними(стор.5 акту).

Оплата за придбані товари, в тому числі попередня оплата (авансування), які також підтверджені податковими накладними є підставою для віднесення сум до податкового кредиту з ПДВ.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб передбачені конституцією та законами України.

Пунктом 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено порядок визначення суми податку, належній до сплати до бюджету або відшкодування з бюджету та строки розрахунків з бюджетами.

На момент виникнення спірних правовідносин щодо заявлення сплачених сум ПДВ до відшкодування діяла норма пп.7.7.3 п.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, якою передбачалось, що у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 ст.7, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою ж для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації. Суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю.

Тобто, позивачем згідно з пп.7.7.1 п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»за результатами звітних періодів була визначена сума, що мала від'ємне значення, що відповідно підлягала відшкодуванню ЗАТ „Авангард” з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації (уточнюючого розрахунку до декларацій).

На момент закінчення процедури оскарження та набрання законної сили рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 15.07.2005р. у справі № 16/176 підпункт 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»діяв в редакції, якою встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду. А при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно цього підпункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні періоди, а при його відсутності –зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

А у відповідності до пп.7.7.2 даного Закону передбачено - якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 п.7.7 п.7, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Закон України «Про податок на додану вартість»не встановлює такого обов'язку підприємства для визначення розміру податкового кредиту, як проведення надмірної сплати податку на додану вартість, на чому наполягають відповідач 1 та прокурор. Більше того, неможливо сплатити податку надмірно, ніж це випливає з суми господарської операції та відповідно нарахованого ПДВ згідно з вимогами Закону України «Про податок на додану вартість», якими визначається об'єкт оподаткування, оскільки покупець товару не сплачує при придбанні товару податок до бюджету, він його сплачує у складі ціни за придбаний товар.

Відповідно до встановлених ст.7 Закону „Про податок на додану вартість" особливостей оподаткування податком на додану вартість, в момент виникнення у позивача податкового кредиту у його контрагента виникає відповідне податкове зобов'язання (тобто податковий кредит позивача дорівнює податковим зобов'язанням його контрагентів). Доказів зменшення свого податкового зобов'язання постачальниками позивача чи податковими органами за місцем їх реєстрації за відповідні періоди відповідачем 1 суду не подано.

Таким чином, твердження скаржників про недотримання позивачем п.1.8 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість" є неправомірним, оскільки законодавець вказує, що випадки відшкодування визначаються саме цим Законом, а саме такий випадок передбачений в пп.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин щодо заявлення сплачених сум ПДВ до відшкодування) та в п.п.7.7.2 даного Закону (в редакції чинній на момент закінчення процедури оскарження та набрання законної сили рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 15.07.2005р. у справі № 16/176).

Відповідно пп.7.7.10 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Слід також зазначити, що скаржниками не враховано, що законодавець не ототожнює поняття податкового кредиту та бюджетного відшкодування і дає їм різні визначення відповідно п.1.7 та п.1.8 Закону України „Про податок на додану вартість".

В свою чергу ч.2 пп.7.7.5 Закону України „Про податок на додану вартість" встановлено, що податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Згідно з пп.7.7.6 п.7.7 ст.7 цього ж Закону на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Оскільки, позивачем було сплачено ПДВ в сумі 7 030 392,0 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи належними доказами –платіжними дорученнями, в тому числі по постачальниках щодо яких відповідач 1 зазначає про відсутність у нього інформації про стан розрахунків їх з позивачем, то підприємством на виконання вищезазначених норм було правомірно задекларовано суму ПДВ до відшкодування.

Порядок відшкодування податку встановлено Законом України «Про податок на додану вартість», пп.7.7.8 п.7.7 ст.7 якого передбачено, що після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу Державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню.

Відповідно до п.4 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України та Головного управління Державного казначейства України від 02.07.1997р. № 209/72 (в редакції станом на 21.05.2001р.)(Далі –Порядок), відшкодування ПДВ з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду. Органи Державного казначейства України перераховують кошти своїми платіжними дорученнями з рахунка обліку доходів державного бюджету на рахунок, указаний в висновку податкового органу чи рішенні суду. Таким чином, органи державного казначейства виконують приписи документів, які направлені відповідними ДПІ, або за рішенням суду.

Отже, на виконання вищевказаних нормативних актів та згідно з напрямком відшкодування, що містився у деклараціях, по яких здійснюються розрахунки з бюджетом за січень-грудень 2004р., січень, лютий 2005р. ЗАТ “Авангард” податковий орган, відповідач 1 у справі, зобов'язаний був подати висновки органу Державного казначейства України, відповідачу 2 у спарві, не пізніше 5-ти робочих днів до закінчення терміну відшкодування ПДВ.

Проте, всупереч зазначених норм, податковим органом не подано висновок до органу державного казначейства.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області у справі № 16/176, яке набрало законної сили та залишено в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.05.2006р., встановлено що ЗАТ „Авангард” відповідно до чинного законодавства віднесено сплачені суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту загальної декларації із визначенням напрямку відшкодування на розрахунковий рахунок за січень –грудень 2004 року, січень, лютий 2005 року.

Згідно з ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Доводи скаржників про те, що на ст.6 акту перевірки № 36-2040-00853582 від 05.05.2005р. зазначено про відсутність податкових накладних до коригуючого розрахунку за лютий 2005р. на 100 000,0 грн. спростовується наданими суду для огляду Книгою обліку придбання товарів (робіт, послуг) за лютий 2005р. та податковими накладними на придбання товарів (робіт, послуг) на митній території України на загальну вартість 3326080,77 грн. та суму ПДВ 661 187,99 грн. та наявним у матеріалах справи уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань з ПДВ за лютий 2005р. в якому зазначена сума бюджетного відшкодування 375 973,0 грн. ПДВ.

Згідно із ч.1, 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно із ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищенаведене в сукупності апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Львівський апеляційний господарський суд УХВАЛИВ:

Постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 18.12.2006р. у справі № А-6/343 залишити без змін, а апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Тисменицькому районі Івано-Франківської області, м.Тисмениця та першого заступника прокурора Івано-Франківської області, м.Івано-Франківськ –без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.212 КАС України.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий суддя                                                                      Юрченко Я.О.

Суддя                                                                                          Процик Т.С.

Суддя                                                                                          Галушко Н.А.