Постанова

від 23.06.2008 по справі 2-а-1078/08

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №2-а-1078/08

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

23 червня 2008 року                                                                                                     м.

Чернігів

Чернігівський

окружний адміністративний суд

В складі

головуючого - судді                                                       Сорочко

Є.О

при секретарі                                                                                 Ясинському

С.Г.,

з участю

позивача                                                                         ОСОБА_1.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом

ОСОБА_1до Головного управління праці та соціального захисту населення

Чернігівської обласної державної адміністрації про визнання бездіяльності

протиправною та стягнення недоплаченої щорічної разової допомоги та моральної

шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з

адміністративним позовом до управління праці та соціального захисту населення

Прилуцької районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання

бездіяльності протиправною та про стягнення недосплаченої щорічної грошової

допомоги до 5 травня, як інваліду війни III групи, у розмірі семи мінімальних пенсій за віком та

моральної шкоди в розмірі 5000 грн. Свої вимоги мотивує тим, що він є інвалідом

війни та повинен був отримувати щорічну разову грошову допомогу в розмірі семи

мінімальних пенсій за віком відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус

ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Однак, всупереч цього,

грошова допомога за 2004-2007 роки виплачувалась не в повному обсязі.

Позивач в судовому

засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, посилаючись на

обставини викладені в позові.

Представник відповідача в

судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи

повідомлений належним чином, надіслав заяву про розгляд справи без участі його

представника.

Відповідачем надіслані

письмові заперечення, в яких вони просять відмовити в задоволенні

позовуОСОБА_1, оскільки діяли відповідно до чинного законодавства, та, крім

того, зазначили, що позивачем пропущений строк на звернення до суду щодо

стягнення недоплаченої допомоги за 2004-2006 роки і наполягають на відмові в

задоволенні позову у вказаній частині також у зв'язку з пропущенням строку

звернення до суду.

Розглянувши подані сторонами

документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно

з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно

оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення

спору по суті, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних

підстав.

ОСОБА_1. являється

інвалідом війни III групи, що підтверджується посвідченням серії Б № 184985

від 14.05.1993 року.

Відповідно до частини 5

статті  13 Закону України "Про

статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", редакція якого

діяла до 01.01.08р., щорічно до 5 травня

інвалідам війни III групи виплачується разова грошова допомога у розмірі семи

мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до письмових

заперечень Головного управління праці та соціального захисту населення

Чернігівської обласної державної адміністрації щорічну грошову допомогу до 5

травня в 2004 році позивач отримав в травні 2004 року. Згідно довідки

управління праці та соціального захисту населення Прилуцької державної адміністрації

ОСОБА_1. отримав в травні 2005 року та в травні 2006 року щорічну грошову

допомогу до 5 травня у розмірі по 270 грн., в травні 2007 року в розмірі 300

грн.

Відповідно статті 99

Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного

суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк,

який, якщо не встановлене інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або

повинна була дізнатись про порушення свої прав, свобод чи інтересів.

Позивач в 2004-2006 роках

отримував щорічну грошову допомогу до 5 травня в меншому розмірі ніж

передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх

соціального захисту», а тому знав про порушення його прав з дати фактичного

отримання коштів.

З урахуванням того, що відповідач

наполягає на відмові в задоволенні позову в зв'язку з пропуском позивачем

строку звернення до суду, а позивач не заявляє клопотання про поновлення такого

строку, суд не визнає причини пропущення строку звернення до адміністративного

суду поважними і на підставі ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства

України вважає за необхідне в часині стягнення недоотриманої разової грошової

допомоги на оздоровлення за 2004-2006 роки відмовити в зв'язку з пропущенням

строку звернення до суду.

Згідно з частиною 2 статті

95 Конституції України, виключно законом про Державний бюджет України

визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і

цільове спрямування цих видатків. Відповідно до частини 2 статті 4 Бюджетного

кодексу України, при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення

нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не

суперечать положенням Конституції України, цього Кодексу та закону про

Державний бюджет України.

Відповідно до статті 17 Закону

України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального

захисту", фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону,

здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

Статтею 29 Закону України

"Про державний бюджет України на 2007 рік" встановлено, що у 2007

році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України "Про

статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" інвалідам війни III групи у розмірі

300 гривень. Пунктом 13 ст.71 Закону України "Про державний бюджет України

на 2007 рік" зупинено на 2007 рік дію частини 5 ст. 13 Закону України

"Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в

частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги інвалідам

війни.

Рішенням Конституційного

суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року положення ст.29, п.13 ст.71 Закону

України "Про державний бюджет України" визнано такими, що не

відповідають Конституції України (є неконституційними).

Відповідно до п.3

резолютивної частини Рішення Конституційного суду України №6/рп-2007 від

09.07.2007 року, положення статті 29, п.13 ст.71 Закону України   "Про  

державний   бюджет   на  

2007   рік",   визнані  

неконституційними, втрачають  

чинність   з   дня  

ухвалення   Конституційним   Судом 

 України   цього Рішення, тобто з 09.07.2007 року.

Згідно довідки Головного

управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної

державної адміністрації та їх пояснень,ОСОБА_1 у травні 2007 року виплачена

разова грошова допомога до 5 травня як інваліду війни в розмірі 300 грн.

Згідно частини 2 статті 152

Конституції України Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що

визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним

Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, враховуючи, що

Рішення Конституційного Суду України, на яке посилається позивач, прийнято 9

липня 2007 року, а щорічна грошова допомога до 5 травняОСОБА_1 отримана в

травні 2007 року, тобто до набрання чинності Рішення, а тому дії відповідача

щодо нарахування та виплати щорічної грошової допомоги до 5 травня, відповідно

до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» є правомірними,

оскільки дію ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії

їх соціального захисту", якою передбачено розмір вказаної допомоги, було

зупинено Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» і який на

час виплати позивачу допомоги був чинний.

Щодо вимог про стягнення

моральної шкоди, суд, з'ясувавши, наявність такої шкоди, протиправність діяння

її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та діяннями її

заподіювача та вини останнього в її заподіянні, приходить до висновку, що

позивачем не підтверджено факт заподіяння йому моральних чи фізичних страждань

або витрат немайнового характеру, пов'язаних з виплатою йому допомоги у

неповному обсязі, оскільки позивач діяв відповідно до вимог Закону України «Про

Держаний бюджет України на 2007 рік», який на час виплати допомоги був чинний,

а тому у задоволенні цих вимог необхідно відмовити.

Враховуючи викладене в

задоволенні позовних вимог ОСОБА_1до Головного управління праці та соціального

захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації необхідно

відмовити за необґрунтованістю та пропущенням строку звернення до

адміністративного суду.

Керуючись статтями 24, 122,

158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних

вимог ОСОБА_1до Головного управління праці та соціального захисту населення

Чернігівської обласної державної адміністрації, відмовити.

Постанова відповідно до ч.

1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку для подання

заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не

було подано.

Постанова може бути

оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти

днів з дня її складання в повному обсязі, особою, яка оскаржує постанову, за

правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд

першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на

постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання

заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без

попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у

строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.