Постанова

від 25.08.2015 по справі 914/3566/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" серпня 2015 р. Справа № 914/3566/13

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Галушко Н.А.

суддів Данко Л.С.

Орищин Г.В.

розглянув апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (м. Київ) № 31/13-1997 від 04.06.2015р.

на рішення Господарського суду Львівської області від 21.05.2015 року

у справі № 914/3566/13

за позовом: Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (м. Київ)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріуспроект Львів" (м. Сокольники, Львівська обл.)

про: стягнення боргу та штрафних санкцій

За участю представників :

від позивача : Деркач Т.Г., Мицько Р.М.-представники;

від відповідача : Сеньків А.І.- представник;.

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 20, 22 ГПК України.

Відповідно до ст..74-1 Господарського процесуального кодексу України судове засідання проводилось в режимі відеоконференції, за допомогою технічних засобів відеозапису. Носій відеозапису відеоконференції є додатком до протоколу судового засідання і після закінчення судового засідання приєднується до матеріалів справи.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 02.12.2013 р. (суддя Фартушок Т.Б.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.02.2014 р. (колегія суддів у складі: головуючого-судді Гнатюк Г.М., суддів: Кравчук Н.М., Мирутенка О.Л.), в позові відмовлено повністю. Судові акти мотивовані тим, що позивачем не доведено факту здійснення поставки природного газу по Договору № 24/11-1601/11-0/ПДВ від 30.08.2011 р., а тому відсутні підстави для задоволення вимог позивача.

03.07.2014 року Постановою Вищого господарського суду України рішення Господарського суду Львівської області від 02.12.2013 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.02.2014 р. у справі № 914/3566/13 скасовано, а справу № 914/3566/13 направлено на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 01.10.2014 р. (суддя Петрашко М.М.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.01.2015 р. (колегія суддів у складі: головуючого-судді Михалюк О.В., суддів: Новосад Д.Ф., Мельник Г.І.) в частині стягнення з ТОВ"Сіріуспроект Львів" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" основного боргу в сумі 39 713,32 грн. припинено провадження у справі; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Судові акти обґрунтовані тим, що з боку відповідача мала місце переплата.

05.03.2015 року постановою Вищого господарського суду України рішення Господарського суду Львівської області від 01.10.2014 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.01.2015 р. у справі № 914/3566/13 скасовано в частині відмови в позові про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань. Справу в цій частині направлено на новий розгляд до Господарського суду Львівської області. В решті частині постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.01.2015 р. у справі № 914/3566/13 залишено без змін.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 21.05.2015 р. у справі № 914/3566/13 ( суддя Пазичев В.М. ) в задоволенні позову відмовлено.

ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" подано апеляційну скаргу №31/13-1997 від 04.06.2015 р., в якій просить рішення суду від 21.05.2015р. скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 119, 14 грн. інфляційних втрат та 2 204, 65 грн. 3% річних, ухвалити нове рішення про задоволення позову в цій частині, посилаючись на те, що рішення суду в цій частині прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з»ясуванням обставин, що мають значення для справи. Зокрема, скаржник зазначає, що прострочення відповідача в частині оплати отриманого на підставі акту приймання-передачі від 31.10.2011 газу існувало з 01.11.2011р. по момент отримання позивачем (24.10.2013) листа (заяви) №21/10-2013 від 21.10.2013р. про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Скаржник вважає, що беручи до уваги підтверджений належними доказами факт прострочення відповідача з припинення у повному обсязі зобов»язання з оплати отриманого у жовтні 2011 року природного газу загальною вартістю 209 300,76грн., враховуючи припинення такого зобов»язання у жовтні 2013 року, що підтверджується листом (заявою) №21/10-2013 від 21.10.2013р. про зарахування зустрічних вимог, позивачем на законних підставах заявлені позовні вимоги про стягнення 119,14грн. інфляційних втрат та 2 204,65грн. 3% річних.

Окрім того, скаржник зазначає, що на суму попередньої оплати не можна нараховувати на підставі ч.2 ст.625 ЦК України інфляційні втрати та 3% річних, оскільки попередня оплата в сумі 39 713,32грн. не є грошовим зобов»язанням у розумінні ст.625 ЦК України. Отже зарахування зазначених у листі (заяві) №05/05-2015 від 05.05.2015р. вимог неправомірне у зв»язку з відсутністю ознак зустрічності.

ТОВ"Сіріуспроект Львів" у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду просить залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши заперечення представників сторін в судових засіданнях, проведених в режимі відеоконференції, суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.03.2015р. у даній справі встановлено, що протягом періоду 2009-2011 років відповідач отримував природний газ, що постачався позивачем. Всього протягом вищезазначеного періоду укладено три договори поставки природного газу №24/10-1603/11 від 29.12.2009р., №24/11-1603/11 від 07.12.2010р.; №24/11-1603/11-0/ПДВ 30.08.2011р..

Як зазначає позивач, відповідач свої зобов'язання по оплаті поставленого газу виконав частково, на момент звернення з позовом до суду сума основного боргу відповідача перед позивачем становила 39 713,32 грн.

Проводячи оплату за придбаний газ, відповідач зазначив в якості підстави платежу не той договір за яким здійснювалась поставка газу, хоча весь газ отриманий від позивача відповідачем був оплачений.

Отже позивачем була здійснена позадоговірна поставка природного газу на суму 209 300,76 грн. в період з 11 жовтня 2011 року по 31 жовтня 2011 року

21.10.13 після подання позивачем позову до господарського суду відповідачем направлено на адресу позивача заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки має місце переплата по договору № 24/10-1603/11 від 29.12.2009р.. Позивач не заперечив проти взаємозаліку, оскільки визнав факт переплати з боку відповідача.

У зв'язку із вищевикладеним припинено провадження в частині суми основної заборгованості. В цій частині рішення суду набрало законної сили, тому не перевіряється судом апеляційної інстанції..

Також суд касаційної інстанції зазначив, що проаналізувавши зміст заяв про зарахування зустрічних однорідних вимог № 21/10-2013 від 21.10.13 та № 04/08-2014 від 04.08.14, суди попередніх інстанцій правомірно прийшли до висновку, що зарахування зустрічних однорідних вимог здійснювалось за поставку та оплату за природній газ на підставі договорів: №24/10-1603/11 від 29.12.2009р. поставки природного газу; №24/11-1603/11 від 07.12.2010р. поставки природного газу; №24/11-1603/11-0/ПДВ 30.08.2011р. на суму 2 684 435,59 грн.

У заяві про уточнення розміру позовних вимог (3842/14 від 04.08.14) позивач визнає, що на момент розгляду справи у відповідача відсутній борг за поставлений природній газ у зв'язку з зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Отже, враховуючи вищенаведене, суди правомірно дійшли висновку, що станом на кінець жовтня 2011 у відповідача фактично не існувало заборгованості перед позивачем за поставлений природній газ по всім переліченим вище договорам, і зокрема по договору №24/11-1603/11-0/ПДВ від 30.08.2011р..

Втім, позивач просить стягнути з відповідача 3 040,13 грн. пені, 119,14 грн. інфляційних втрат, 2204,65 грн. 3 % річних за прострочення виконання зобов'язання по оплаті на підставі договору № 24/11-1603/11-0/ПДВ.

Щодо стягнення з відповідача 3 040,13грн. пені судова суд касаційної інстанції також встановив, що судами попередніх інстанцій правомірно відмовлено в позові про стягнення пені з огляду на те, що пеня може нараховуватися лише у випадку, якщо її нарахування та розмір передбачені договором. У випадку позадоговірних правовідносин неустойка не нараховується.

Щодо стягнення інфляційних та 3% річних, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, поставлений на підставі накладної газ має бути оплачений.

Згідно зі ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом, обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі - продажу не встановлено інший строк оплати.

Відтак обов'язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи статті 692 ЦК України) виникає з моменту його прийняття.

За положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зі змісту вищевикладених правових норм вбачається, що за невчасну оплату товару, отриманого на підставі накладної, має нараховуватися 3% річних та інфляційні.

Суд касаційної інстанції в постанові від 05.03.2015р. зазначив, що у відповідача існує переплата по іншим договорам, але ці обставини можуть бути підставою для проведення взаємозаліку між сторонами на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України по сумам 3% річних та інфляційних (оскільки вимоги є грошовими і зустрічними, так як на суму переплати також нараховуються 3% річних та інфляційні), а не для висновку про відсутність зобов'язань відповідача, як таких, що ніколи не існували.

З огляду на викладене суд касаційної інстанції зазначив, що слід було дослідити та об'єктивно встановити суми 3% річних та інфляційних, які мають бути предметом взаємозаліку.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції правомірно, з урахуванням висновків суду касаційної інстанції встановлено, що заявою про зарахування зустрічних вимог 05.05.2015 року відповідач повідомив позивача про зарахування зустрічних вимог в частині інфляційних втрат та 3% річних, які нараховуються як позивачем, так і відповідачем на суму 39 713,32 грн. наявних взаємних грошових зобов'язань.

Як вбачається із доповнення до відзиву на позовну заяву від 06.05.2015 року, відповідач погоджується із сумою інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих позивачем на суму грошової вимоги.

Згідно з розрахунками відповідача, сума інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих відповідачем на суму переплати по договору №24/10-1603/11 від 29.12.2009 становить 119,4 грн. та 2204,00 грн. відповідно. Відтак, суми інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих кожною із сторін, є рівними.

За таких обставин, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що зобов'язання відповідача сплатити позивачу суму інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих позивачем в розмірі відповідно 119,40 грн. та 2204,00 грн., припинено належним зарахуванням цієї вимоги з вимогою відповідача до позивача про оплату сум інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 119,4 грн. та 2204,00 грн., нарахованих на суму переплати, вимоги щодо наявності яких зазначено у відповідних заявах.

Отже матеріалами справи підтверджується відсутність будь-якої взаємної заборгованості між позивачем та відповідачем, в тому числі в частині заявлених до стягнення позивачем інфляційних та трьох відсотків річних.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доводи апеляційної скарги щодо обгрунтованості позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних нарахованих на суму основного боргу не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду.

Не береться до уваги посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що на суму попередньої оплати не можна нараховувати на підставі ч.2 ст.625 ЦК України інфляційні втрати та 3% річних, з посиланням на те, що попередня оплата в сумі 39 713,32грн. не є грошовим зобов»язанням у розумінні ст.625 ЦК України, оскільки сума 39 713,32грн. не є сумою попередньої оплати, а переплатою по договору №24/10-1603/11 від 29.12.2009р.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що рішення суду першої інстанції прийняте із дотриманням норм законодавства та у відповідності до обставин справи, а тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:

1.Рішення Господарського суду Львівської області від 21.05.2015 р. у справі № 914/3566/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3.Справу направити у господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 01.09.2015р. .

Головуючий суддя Галушко Н.А

Суддя Данко Л.С.

Суддя Орищин Г.В.