Постанова

від 26.11.2015 по справі 914/3566/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2015 року Справа № 914/3566/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі), суддів :Бондар С.В., Васищака І. М. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 25.08.15 у справі№914/3566/13 господарського судуЛьвівської області за позовомДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Сіріуспроект Львів" простягнення суми за участю представників від: позивачаМицько Р.М. (дов. від 12.08.15) відповідачане з'явилися, були належно повідомлені,

В С Т А Н О В И В :

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріуспроект Львів" 39 713,32 грн. боргу за отриманий газ, 3040,13 грн. пені, 2204,65 грн. 3% річних, та 119,14 грн. інфляційних втрат.

У заяві про уточнення розміру позовних вимог (від 04.08.14 №3842/14) позивач відмовився від вимог про стягнення 39713,32 грн. основного боргу (у зв'язку із їх погашенням шляхом взаємозаліку), просив стягнути лише 3040,13 грн. пені, 119,14 грн. інфляційних втрат, 2204,65 грн. 3% річних.

Справа розглядалася неодноразово. За результатом останнього судового перегляду, рішенням господарського суду Львівської області від 21.05.15 у справі №914/3566/13 (суддя Пазичев В.М.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.08.15 (колегія суддів у складі: головуючий-суддя Галушко Н.А., судді:

Данко Л.С., Орищин Г.В), у позові відмовлено повністю, з посиланням на встановлену обставинами справи переплату за попередніми періодами, наслідком чого став взаємозалік розрахунків, а отже, відсутність підстав для стягнення інфляційних та 3% річних не вбачається.

Не погоджуючись із судовими актами частині відмови у стягненні 119,14 грн. інфляційних втрат, 2 204,65 грн. 3% річних, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову в оскаржуваній частині, в іншій частині просить постанову залишити без змін. Свої доводи скаржник обґрунтовує прийняттям зазначених актів з порушенням норм матеріального права (ст.ст.257, 509, 525-526, 599, 601-602, 625 ЦК України) та процесуального права (ст.ст.80, 103-104 ГПК України). У решті судові акти не оскаржуються, відмова у стягненні пені не заперечується, а тому у цій частині судові акти Вищим господарським судом України не перевіряються та підлягають залишенню без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, протягом 2009-2011 р.р. відповідач отримував природний газ, що постачався позивачем. Всього протягом даного періоду укладено три договори поставки природного газу від 29.12.09 №24/10-1603/11, від 07.12.10 №24/11-1603/11; 30.08.11 №24/11-1603/11-0/ПДВ.

Зважаючи на часткове виконання зобов'язань по оплаті за поставку газу, на момент звернення з позовом до суду сума основного боргу становила 39 713,32 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що проводячи оплату за придбаний газ, відповідач зазначив у якості підстави платежу не той договір за яким здійснювалася поставка газу, хоча весь газ отриманий від позивача відповідачем був оплачений. При цьому, позивачем була здійснена позадоговірна поставка природного газу на суму 209 300,76 грн. у період з 11.10.11 по 31.10.11.

21.10.13 після подання позивачем позову до господарського суду відповідачем направлено на адресу позивача заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки має місце переплата по договору від 29.12.09 №24/10-1603/11. Позивач не заперечив проти взаємозаліку, оскільки визнав факт переплати з боку відповідача. А тому, провадження у частині суми основної заборгованості припинено.

Крім того встановлено, що зарахування зустрічних однорідних вимог здійснювалося за поставку та оплату за природній газ на підставі договорів: від 29.12.09 №24/10-1603/11, від 07.12.10 №24/11-1603/11 та від 30.08.11 №24/11-1603/11-0/ПДВ на загальну суму2 684 435,59 грн., що вбачається зі змісту заяв про зарахування зустрічних однорідних вимог від 21.10.13 №21/10-2013 та від 04.08.14 №04/08-2014.

У заяві про уточнення розміру позовних вимог (від 04.08.14 3842/14 - а.с.10 т.2) позивач визнає, що на момент розгляду справи у відповідача відсутній борг за поставлений природній газ у зв'язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог. Через що суди дійшли висновку, що станом на 21.10.11 у відповідача фактично не існувало заборгованості перед позивачем за поставлений природній газ по всім переліченим вище договорам, і зокрема по договору від 30.08.11 №24/11-1603/11-0/ПДВ.

Втім, позивач просив стягнути з відповідача 119,14 грн. інфляційних, 2 204,65 грн. - 3 % річних за прострочення виконання зобов'язання по оплаті на підставі договору №24/11-1603/11-0/ПДВ, що і стало предметом повторного перегляду.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відмову у задоволенні позову про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, оскільки сума у розмірі 39 713,32 грн., на яку вони нараховані, не є сумою попередньої оплати, а є переплатою по договору від 29.12.09 №24/10-1603/11, а отже підстав для задоволення позову, на думку судів попередніх інстанцій не вбачається.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне спростувати висновки судів першої та другої інстанцій, зважаючи на позицію Верховного суду України, викладену в постанові від 01.07.15 у справі №910/14120/14.

Так, відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже вказаною статтею передбачена можливість стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов'язання.

Інфляційні втрати у розмірі 119,14 грн. та 3% річних у розмірі 2 204,65 грн. були нараховані на заборгованість за отриманий природний газ у розмірі 39 713,32 грн., зобов'язання з оплати якої у період здійснення таких нарахувань не було припинено відповідачем у встановленому законодавством порядку.

Натомість, стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за непоставлений товар.

За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 ЦК України. За такі дії відповідач несе відповідальність, передбачену частиною 3 статті 693 ЦК України), згідно з якою на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (стаття 536 ЦК України). Як було встановлено судами попередніх інстанцій умовами Договору розмір і порядок нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами не передбачено.

Суд касаційної інстанції зауважує, що зарахування зустрічних однорідних вимог було здійснено у жовтні 2013 року на суму на суму основного боргу в розмірі 39713,32 грн., на підтвердження чого матеріали справи містять лист (заяву) від 21.10.13 №21/10-2013: з одного боку - 39713,32 грн. - сума заборгованості за газ на підставі акту приймання-передачі газу від 31.10.11, а з другого - 39713,32 грн. - передоплата за договором від 19.12.09 №24/10-1603/11. При цьому сальдо розрахунків між сторонами склало 0,00 грн.

Зважаючи на неможливість нарахування інфляційних втрат та 3% річних на підставі ч.2 ст.625 ЦК України на суму передплати та можливість їх нарахування на суму заборгованості, відсутність зустрічних зобов'язань позивача перед відповідачем після проведеного взаємозаліку, яким зарахована сума 39713,32 грн., а сальдо розрахунків склало 0,00 грн., то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню суми 3 % річних та інфляційних за період з 06.11.11 по 13.09.13 (момент припинення зобов'язань). Провівши власні обрахунки, суд касаційної інстанції визнав законними та обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 119,14 грн. та 3% річних у розмірі 2 204,65 грн.

За таких обставин рішення місцевого суду та постанова суду апеляційної інстанції, в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення інфляційних і 3% річних підлягають скасуванню, так як винесені з порушенням норм матеріального та процесуального права, а касаційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.49 ГПК України, судовий збір, сплачений позивачем за подання позову, апеляційної і касаційної скарг, у частині стягнення інфляційних скарг та 3% річних, підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити.

Рішення господарського суду Львівської області від 21.05.15 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.08.15 у справі №914/3566/13 скасувати у частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 119,14 грн. інфляційних втрат та 2 204,65 грн. - 3% річних. Позов у цій частині задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріуспроект Львів" (81130, Львівська область, м. Сокольники, вул. Стрийська,30, код ЄДРПОУ 33753565) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка,1 код ЄДРПОУ 31301827) 119,14 грн. (сто дев'ятнадцять грн. 14 коп.) інфляційних втрат та 2 204,65 грн. (дві тисячі двісті чотири грн. 65 коп.) - 3% річних.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріуспроект Львів" 81130, Львівська область, м. Сокольники, вул. Стрийська,30, код ЄДРПОУ 33753565) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 04116, м. Київ, вул. Шолуденка,1 код ЄДРПОУ 31301827) 791,50 грн. (сімсот дев'яносто одну грн. 50 коп.) судового збору за розгляд позовної заяви, 395,75 грн. (триста дев'яносто п'ять грн. 75 коп.) судового збору за розгляд апеляційної скарги і 949,80 грн. (дев'ятсот сорок дев'ять грн. 80 коп.) судового збору за розгляд касаційної скарги.

Доручити господарському суду Львівської області видати відповідний наказ.

Головуючий - суддя Б. М. Грек

Судді С. В. Бондар

І. М. Васищак