Рішення

від 02.12.2013 по справі 914/3566/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.12.2013 р. Справа № 914/3566/13

Позивач: Дочірня компанія В«Газ УкраїниВ» Національної акціонерної компанії В«Нафтогаз УкраїниВ» (04116, вул. Шолуденка, 1, м. Київ; ідентифікаційний код 31301827)

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ѳріуспроект ЛьвівВ» (81130, вул. Стрийська, 30, м. Сокільники, Львівська область; ідентифікаційний код 33753565)

про стягнення

ціна позову 45077,24грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Полюхович Х.М.

Представники:

Позивача: не з'явився;

Відповідача: ОСОБА_1 - представник, довіреність в матеріалах справи.

Суть спору:

Дочірньою компанією В«Газ УкраїниВ» Національної акціонерної компанії В«Нафтогаз УкраїниВ» заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «ѳріуспроект ЛьвівВ» з вимогою стягнення боргу у сумі 39713,32грн., що виник у зв'язку з порушенням Відповідачем грошових зобов'язань (з оплати за постачання природного газу), передбачених умовами Договору №24/11-1603/11-0/ПДВ від 30.08.2011 року.

Крім цього, заявлено вимогу про стягнення з Відповідача 3040,13грн. пені, 2204,65грн. 3% річних від простроченого платежу та 119,14грн. інфляційних втрат.

20.09.2013р. ухвалою Господарського суду Львівської області порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 14год. 40хв. 03.10.2013р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах Господарського суду Львівської області по даній справі від 03.10.2013р., 18.11.2013р. В судових засіданнях 29.10.2013р. та 26.11.2013р. оголошувались перерви. Строк розгляду спору продовжено на 15 днів з причин та підстав, зазначених в ухвалі суду по даній справі від 18.11.2013р.

Протягом розгляду справи представникам Сторін оголошено права і обов'язки, визначені ст.ст.20,22,28,38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень та письмові повідомлення про відкладення розгляду справи) зазначено, що права та обов'язки учасників визначені ст.ст.20,22,28,38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Протягом розгляду справи представники Позивача позов підтримали повністю, надали пояснення, в тому числі письмові, по суті спору та згідно супровідного листа додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Представник Відповідача в судове засідання з'явився, проти позову заперечив, надав пояснення по суті спору, відзив на позовну заяву, з додатками згідно опису та доповнення до відзиву.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до вимог ст. 4-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст.75 ГПК України.

Крім того суд зазначає, що відповідно до вимог ч.ч.1, 3 ст.69 ГПК України, в суду відсутні правові підстави для подальшого відкладення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника Відповідача, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 39713,32грн. основного боргу.

30.08.2011р. між Дочірньою компанією В«Газ УкраїниВ» Національної акціонерної компанії В«Нафтогаз УкраїниВ» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіріуспроект Львів» (Покупець) укладено договір поставки природного газу №24/11-1603/11-0/ПДВ з додатками (надалі - Договір), відповідно до якого (п.1.1), Постачальник зобов'язується поставити Покупцеві імпортований природний газ за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України Публічним акціонерним товариством В«Національна акціонерна компанія В«Нафтогаз УкраїниВ» , а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п.1.2 Договору.

Відповідно до п.1.2 Договору, Постачальник передає Покупцю в період з 06.08.2011р. по 30.09.2011р. природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі 100 тис.куб.м., в тому числі по місяцях: серпень - 0тис.куб.м.; вересень - 100,0тис.куб.м.

Згідно з п.3.1 Договору, ціна за 1000куб.м. природного газу становить 3023,50грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%; податок на додану вартість за ставкою - 0%; крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 285грн., крім того ПДВ - 20%. До сплати за 1000куб.м. природного газу - 3368,97грн., крім того ПДВ на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 20%, всього з ПДВ на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 3425,97грн.

Приписами п.4.1 Договору передбачено, що оплата за природний газ з врахуванням вартості транспортування територією України проводиться Покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку: за серпень 2011 року - протягом трьох банківських днів з дати укладення цього договору; за вересень 2011 року - оплата в розмірі по 34% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше, ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу; оплата в розмірі 33% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15-го числа поточного місяця поставки.

Остаточний розрахунок за спожитий газ з урахуванням вартості транспортування територією України здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п.6.1 Договору, Покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений газ; підписувати акт приймання-передачі газу, поставленого Постачальником Покупцеві у відповідному місяці поставки; інші обов'язки Покупця визначені у Додатку №1 до Договору.

Згідно п.10.1 Договору, цей Договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками Сторін та скріплення печатками Сторін, поширює свою дію на відносини, які склались між Сторонами з 06.08.2011р. і діє у частині поставки газу до 30.09.2011р. включно, а у частині розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Невиконання Відповідачем зобов'язань саме по Договору (№24/11-1603/11-0/ПДВ від 30.08.2011р. ) Позивач зазначає як підставу позовних вимог.

Як доказ здійсненої поставки Позивач наводить копію акту прийому-передачі природного газу для потреб промислових споживачів від 31.10.2011р., відповідно до якого протягом 11.10.2011р.-31.10.2011р. Позивачем поставлено відповідачу газу на суму 209300,76грн.,дублікат акту прийому-передачі природного газу для потреб промислових споживачів від 31.10.2011р. та податкову накладну №31102011 (порядковий №754/003), складену за поставкою від 31.10.2011р.

Проте, з даного приводу суд зазначає наступне .

Відповідно до п.2.2 Додатку №1 до Договору, приймання-передача газу, поставленого Постачальником Покупцеві у відповідному місяці поставки, оформляється актом приймання-передачі газу; не пізніше 5 числа місяця , наступного за місяцем поставки, Покупець зобов'язується надати постачальнику для підпису два примірники акта приймання-передачі, підписані та скріплені відбитками печатки Покупця і погоджені газотранспортним підприємством.

Як зазначено вище, в п.10.1 Договору, визначено строк дії Договору 1, - до 30.09.2011р. включно . Крім того, згідно п.5.1 Договору, строк поставки по 30.09.2011р. включно . Відтак, поставки, які здійснені Позивачем після 30.09.2011р., не можуть вважатись здійсненими згідно Договору, оскільки в силу вимог ч.1 ст.631 ЦК України, свої обов'язки по Договору Позивач виконувати не вправі.

Позивач ж у представлених ним копії та дублікату акту приймання-передачі від 30.10.2011р. зазначив, що газ поставлявся Відповідачу протягом 11.10.2011р.-31.10.2011р. , тобто після закінчення строку дії Договору та можливих поставок за Договором.

Також суд зазначає, що як копія акту приймання-передачі газу від 30.10.2011р., так і дублікат такого акту, складені Позивачем, відповідно до письмового зазначення у представлених актах, не на виконання укладеного між Сторонами Договору (№24/11-1603/11-0/ПДВ від 30.08.2011р.), а на виконання іншого договору №06/11-1297 від 30.08.2011р., який також укладався між Сторонами (і в п.5.1 якого зазначено про поставки в період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р. та який укладений строком до 01.01.2011р. (п.10.1)), проте, вимоги щодо стягнення боргу за яким не були предметом розгляду у даній справі.

Крім того, враховуючи пояснення Позивача, що в матеріалах справи наявна лише копія акту приймання-передачі газу для потреб промислових споживачів від 31.10.2011р. та дублікат такого акту, оскільки Відповідачу було надіслано акт прийому-передачі природного газу для потреб промислових споживачів від 31.10.2011р., який Відповідачем не повернуто, проте газ, в силу вимог п.2.3 Додатку №1 до Договору, вважається переданим, після чого Позивачем складено дублікат акту приймання-передачі від 31.10.2011р., суд зазначає, що Позивачем не надано жодного доказу надсилання Відповідачеві акту приймання-передачі газу для потреб промислових споживачів від 31.10.2011р., в тому числі і дублікату такого акту .

При цьому суд зазначає, що Позивачем не пояснено причини надсилання відповідачеві акту приймання-передачі при встановленому п.2.2 Додатку №1 до Договору обов'язку такого надсилання у Відповідача; представник відповідача ж пояснив, що акт приймання-передачі газу у жовтні 2011р. за Договором ним не надсилався, оскільки передачі газу саме за укладеним Договором у жовтні 2011р. не було.

Також, щодо складання №31102011 (порядковий №754/003) Позивачем податкової накладної суд зазначає, що дана податкова накладна, в силу вимог Наказу Державної податкової адміністрації України №41 від 25.01.2011р. «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», п.п.201.7, 201.10 Податкового кодексу України, така податкова накладна може бути лише доказом твердження Постачальника щодо здійснених ним поставок, і то тільки після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних . Позивачем ж не доведено в порядку ст.ст.32-34 ГПК України факту здійсненої ним поставки саме за Договором, не представлено витягу з реєстру даної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, як не надано суду для огляду оригіналу представленої копії податкової накладної.

При цьому суд зазначає, що не заперечуючи факт поставки Позивачем Відповідачу товару на суму, вказану у представленій Позивачем податковій накладній, зазначення Позивачем у представленій податковій накладній поставки Відповідачу товару саме за укладеним Договором є виключно твердженням Позивача, що така поставка здійснювалась саме за укладеним Договором, і жодними матеріалами справи це не доведено.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З врахуванням вищенаведеного, в тому числі того, що в силу п.10.1 Договору строк його дії визначений до 30.09.2011р. включно; беручи до уваги те, що згідно п.5.1 Договору строк поставок встановлено по 30.09.2011р. включно; враховуючи те, що у представлених Позивачем копії та дублікату акту приймання-передачі газу від 30.10.2011р. зазначалось про здійснення такої поставки протягом 11.10.2011р.-31.10.2011р. (після закінчення строку дії Договору та закінчення строку можливих поставко за Договором); беручи до уваги те, що акт приймання-передачі від 30.10.2011р. складався Позивачем не на виконання укладеного між Сторонами Договору (№24/11-1603/11-0/ПДВ від 30.08.2011р.), а на виконання іншого договору №06/11-1297 від 30.08.2011р., який також укладався між Сторонами, проте, вимоги щодо стягнення боргу за яким не були предметом розгляду у даній справі; враховуючи недоведеність представленою копією податкової накладної №31102011 факту поставки природного газу Відповідачу саме за укладеним Договором; беручи до уваги непредставлення Сторонами, в тому числі Позивачем, та відсутність в матеріалах справи доказів поставки Позивачем Відповідачу газу саме за укладеним між Сторонами Договором, суд приходить до висновку про недоведеність позовних вимог в частині порушення Відповідачем зобов'язань за укладеним Договором в частині оплати 39713,32грн., а відтак відсутності правових підстав до стягнення з Відповідача на користь Позивача 39713,32грн. основного боргу.

При цьому суд зазначає, що своїм правом на зміну предмета чи підстави позову Позивач не скористався.

Відповідно, до задоволення не підлягають вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача 119,14грн. інфляційних нарахувань, 2204,65грн. 3% річних, 3040,13грн. пені, оскільки такі нараховані Позивачем та заявлені до стягнення з врахуванням порушення, згідно доводів Позивача, Відповідачем зобов'язань щодо сплати 39713,32грн. основного боргу, та в силу вимог ст.ст.530, 549, 611, 612, 625 ЦК України, ст.230 ГК України, така відповідальність може наставати виключно за порушення зобов'язання, в нашому випадку - за укладеним Договором, що не доведено в установлений законом спосіб Позивачем.

Крім того судом встановлено, що упродовж 2009-2011р.р. господарські відносини між Сторонами з поставки природного газу регулювались наступними договорами:

1) договором №24/10-1603/11 від 29.12.2009р. поставки природного газу;

2) договором №24/11-1603/11 від 07.12.2010р. поставки природного газу;

3) договором №24/11-1603/11-0/ПДВ 30.08.2011р. (по тексту - Договір).

11.10.2011р. між Сторонами підписано додаткову угоду №1 до договору №24/11-1603/11 від 07.12.2010р. (копію представлено самим Позивачем, - а.а.с.23-24). Крім того, 07.12.2010р., 30.12.2010р., 31.03.2011р., 11.10.2011р., між Сторонами укладались додаткові угоди до договору №24/11-1603/11 від 07.12.2010р. поставки природного газу. На виконання договору №24/11-1603/11 від 07.12.2010р. поставки природного газу здійснювались поставки, підтвердженням чого є акти прийому-передачі від 31.01.2011р., 28.02.201р., 31.03.2011р., 30.04.2011р.

Також, 10.03.2010р., 18.05.2010р., 05.08.2010р., 25.08.2010р. між Сторонами укладались додаткові угоди до договору №24/10-1603/11 від 29.12.2009р. поставки природного газу, на виконання яких здійснювались поставки, підтвердженням чого є акти приймання-передачі природного газу від 30.11.2010р., 31.12.2010р.

Відповідно до доводів Відповідача, у Позивача існує заборгованість перед Відповідачем, що перевищує суму позовних вимог у даній справі (підтверджується даними виписок з банківського рахунку Відповідача).

У зв'язку з наведеним Відповідач, не визнаючи позовних вимог у даній справі, вважаючи такі недоведеними, про що категорично наголосив представник Відповідача у судовому засіданні , просить зарахувати зустрічні однорідні позовні вимоги, та направив Позивачу 21.10.2011р. листа №21/10-2013 про зарахування зустрічних однорічних вимог.

Проте , згідно ч.3 ст.203 ГК України, господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування; для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Відповідно до ст.601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги; зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

З врахуванням вищенаведеного, в тому числі недоведеності Позивачем існування у Відповідача зобов'язання щодо оплати 39713,32грн. основного боргу, нарахованих 3% річних, інфляційних та пені на зазначену суму боргу, а відтак недоведеності підстав вимог , які Відповідач просить зарахувати із заявленими ним зустрічними, в суду відсутня можливість щодо здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки не доведено факту існування зобов'язання у Відповідача за укладеним договором №24/11-1603/11-0/ПДВ 30.08.2011р. (по тексту - Договір) в частині оплати, в тому числі 39713,32грн. основного боргу, а відтак, не доведено підстав вимог за Договором .

При цьому, при висновку щодо неможливості здійснення зарахування суд також взяв до уваги, що Відповідачем не визнано та заперечено існування зобов'язання за укладеним Договором, в тому числі щодо сплати 39713,32грн. основного боргу, та заперечено факт поставки газу, вказаний Позивачем в копії та дублікаті акту звіряння від 31.10.2011р. саме за укладеним Договором (№24/11-1603/11-0/ПДВ 30.08.2011р.). Інших ж вимог, підстав, окрім за Договором №24/11-1603/11-0/ПДВ 30.08.2011р., Позивачем не заявлялось.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

02.12.2013 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 09.12.2013р.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи наслідки розгляду спору, судові витрати залишити за Позивачем.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст.4, 4-5, 4-7, 33, 38, 43, 49, 75, 82-87 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.