Постанова

від 11.05.2012 по справі 708/175/2012

ПЕРЕЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

йСправа № 708/175/2012 Провадження № 1/708/25/2012

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2012 року м. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого - судді Шешені М. О.,

при секретарі - Багара М.М.,

з участю обвинувача - помічник прокурора Машкаринець М.М.,

захисника підсудного- адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 Вірменія, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4, одруженого, має на утриманні двох малолітніх дітей, директора ПП В«ВеснаВ» , раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 28 ч. 2 - 212 ч. 3, 366 ч. ч. 1, 2 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Перечинського районного суду Закарпатської області знаходиться кримінальна справа про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.28-ч.3 ст. 212, ч.1 та ч.2 ст. 366 КК України.

Адвокат ОСОБА_1 у судовому засіданні заявив клопотання про зміну ОСОБА_2 запобіжного заходу з тримання під вартою на інший вид - не повВ»язаний із триманням під вартою. Мотивує клопотання тим, що на даний час ч.3 ст. 212 КК України передбачає покарання у вигляді штрафу, а ч.2 ст.366 КК України є злочином середньої тяжкості, а тому з урахуванням того, що ОСОБА_2 має постійне місце проживання, має на утриманні дітей, хворих батьків, просив змінити йому запобіжний захід на менш суворий.

ОСОБА_2 підтримав заявлене його захисником клопотання і просив його задовольнити.

Обвинувач прокурор Машкаринець Т.М. заперечує проти задоволення даного клопотання, так як вважає, що відсутні підстави для зміни міри запобіжного заходу з тримання під вартою на інший менш суворий вид.

Вислухавши думку учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Так, згідно статті 5 п.1 підпункт В«сВ» Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обгрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Відповідно до ст.29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно ст.148 КПК України запобіжні заходи застосовуються до підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого з метою запобігти спробам ухилитися від слідства або суду, перешкодити встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також виконання процесуальних рішень. Запобіжні заходи застосовуються тільки за наявності достатніх підстав вважати, що ці особи будуть намагатися ухилитися від слідства і суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність.

Відповідно до ст.150 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім обставин, зазначених у ст.148 цього Кодексу, враховуються тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа, її вік, стан здоров'я, сімейний і матеріальний стан, вид діяльності, місце проживання та інші обставини, що її характеризують.

Згідно ст.155 КПК України взяття під варту як запобіжний захід може бути застосовано: 1) у справах про злочини, за які законом передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - виключно у випадках, якщо підозрюваний, обвинувачений, підсудний не виконав обов'язків, пов'язаних із раніше застосованим до нього запобіжним заходом, у тому числі обов'язків, передбачених статтею 149-1 цього Кодексу, або не виконав у встановленому порядку вимог щодо внесення коштів як застави та надання документа, що це підтверджує; 2) у справах про злочини, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше трьох років, - виключно у випадках, коли підозрюваний, обвинувачений, підсудний, перебуваючи на волі, переховувався від органів дізнання, досудового слідства чи суду, перешкоджав установленню істини у справі, продовжив злочинну діяльність або не виконав обов'язків, пов'язаних із раніше застосованим до нього запобіжним заходом, у тому числі обов'язків, передбачених статтею 149-1 цього Кодексу; 3) у справах про злочини, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки. Запобіжний захід у вигляді взяття під варту не може бути застосовано до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, за винятком випадків, коли ця особа, перебуваючи на волі, переховувалася від органів дізнання, досудового слідства чи суду, перешкоджала встановленню істини у справі або продовжила злочинну діяльність.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України В« Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідстваВ» № 4 від 25 квітня 2003 року, взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв'язку з чим він обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.149 КПК, можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч.2 ст. 148 КПК, і його належної поведінки.

Згідно вимог ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини в своєму рішенні по справі В«Смирнова проти РосіїВ»вказав, що якщо держава не наведе В«відповідних і достатніхВ»підстав для тримання під вартою обвинуваченої у правопорушенні особи, така особа має бути звільнена після затримання і перебувати на волі до початку розгляду її справи по сутіВ» .

У рішенні ж Конституційного Суду України від 08 липня 2003 року № 14-рп/2003, вказано, що тяжкість злочину законом не визначається як підстава для застосування будь-якого виду запобіжного заходу, а не тільки взяття під варту.

У відповідності до вимог ч.4 ст.165 КПК України, запобіжний захід скасовується або змінюється, коли відпаде необхідність у запобіжному заході або в раніше обраному запобіжному заході.

Як убачається із матеріалів справи 22.05.2009 року постановою Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в зв'язку з тим, що він, у тому числі, ухилявся від явки до слідчих органів ( 01 жовтня 2008 року ОСОБА_2 було оголошено в розшук).

З урахуванням того, що органом досудового слідства ОСОБА_2 ставиться за вину те, що він вчинив кілька умисних злочинів, які відповідно до ст.12 КК України відносяться до категорії невеликої тяжкості (ч.1 ст. 366 КК України), середньої тяжкості ( ч.2 ст. 366 КК України) та тяжкого злочину ( ч.3 ст. 212 КК України), що свідчить про суспільну небезпеку ОСОБА_2, а також того, що він раніше ухилявся від явки до слідчих органів, тому суд вважає, що на даний момент необхідність в даному запобіжному заході не відпала, у звВ»язку з чим в задоволенні клопотання захисника підсудного ОСОБА_2 слід відмовити, так як інший менш суворий вид не у повній мірі буде відповідати меті застосування запобіжних заходів і зокрема, забезпеченню виконання процесуальних рішень, у зв'язку з чим запобіжний захід підсудному ОСОБА_2 слід залишити попереднім - тримання під вартою.

Тому, керуючись ст. 5 п.1 підпункт В«сВ» Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини, ст.29 Конституції України, ст. ст. 165, 148, 150,155 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні клопотання захисника підсудного - адвоката ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу підсудному ОСОБА_2 із взяття під варту на менш суворий вид - відмовити.

Постанова оскарженню не підлягає.

Головуючий: ОСОБА_3