Постанова

від 13.01.2014 по справі 708/175/2012

ПЕРЕЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 708/175/2012 Провадження № 1/304/2/2014 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2014 року м. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2 ,

з участю прокурора ОСОБА_3 ,

захисника адвоката ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Балаовіт Абовяньського району Вірменія, мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з вищою освітою, одруженого, має на утриманні двох малолітніх дітей, директора ПП «Весна», раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 366 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Перечинського районного суду Закарпатської області знаходиться кримінальна справа про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 366 КК України.

Адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні заявив клопотання про повернення кримінальної справи на додаткове розслідування. Своє клопотання мотивує тим, що органом досудового слідства не виконано вимог, які містяться в ст.ст. 132, 223, 275, п.3 ч.1 ст.237 КПК України. Крім того зазначив, що відповідно до п.п. 2.1.4 п 2.1. ст.2 Закону України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» контролюючими органами стосовно податків і зборів (обов`язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, є податкові органи. Відповідно до п. 2.2.2 ст. 2 вищенаведеного Закону інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. В постанові про притягнення як обвинуваченого, так і в обвинувальному висновку не зазначено, що сума боргу встановлена податковим органом, не зазначено, яким органом встановлений такий розмір податкового боргу та відсутні посилання на встановлений законом документ, яким такий податковий борг встановлено.

Крім того, захисник ОСОБА_4 зазначає, що в постанові про притягнення як обвинуваченого не зазначено посилання у відповідності до чого уточнюючі розрахунки податкових зобов`язань з ПДВ та додатки №5 до таких уточнюючих розрахунків є офіційними документами, також не зазначено, які внесені ОСОБА_5 відомості є неправдивими і які відомості мали б бути внесеними у дані документи, що, на думку захисника, спростовує обвинувачення про внесення ОСОБА_5 до офіційних документів завідомо неправдивих даних і вказує про недоведеність в його діях складу злочину, передбаченого ч. 1 ст.366 КК України.

Захисник ОСОБА_4 також зазначив, що у постанові про притягнення як обвинуваченого та обвинувальному висновку не зазначено, з ким ОСОБА_5 домовлявся про ухилення від сплати податків і не зазначено, що в його діях був умисел, спрямований на таку домовленість, а з урахуванням того, що вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб означає спільне вчинення цього злочину декількома суб`єктами злочину, то в обвинувальному висновку відсутні посилання у відповідності до чого таке встановлено. Крім цього, захисник зазначив, що ст. 212 КК України передбачено, що суб`єктом даного злочину службова особа. В приватному підприємстві «Весна» службовою особою є головний бухгалтер та директор в одній особі і це є ОСОБА_5 . За таких обставин до ОСОБА_5 не може бути застосовано ст. 28 КК України. За вказаних обставин формулювання обвинувачення, пред`явленого підсудному ОСОБА_5 є некоректним і не дає можливості суду для постановлення будь-якого вироку в справі. За вказаних обставин дана кримінальна справа не може вважатися такою, що розслідувана повно, всебічно і об`єктивно в порушення вимог ст. 22 КПК України. Вищевказані порушення вимог ст.132 КПК України, на думку захисника, не можуть бути усунуті під час судового слідства, а тому на підставі викладеного та керуючись ст. ст. 48, 246 КПК України просить суд повернути кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_5 за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 212 та ч.1 ст. 366 КК України на додаткове розслідування з мотивів неповноти судового слідства.

ОСОБА_5 в попередньому судовому засіданні підтримав заявлене його захисником клопотання і просив його задовольнити. Крім того зазначив, що відповідно до ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Державний обвинувач - прокурор ОСОБА_3 заперечила проти задоволення даного клопотання, так як вважає, що під час досудового слідства дотримані вимоги КПК України, підстави для повернення справи на додаткове розслідування відсутні і справа в порядку ст. 245 КПК України може бути призначена до судового розгляду.

Вислухавши думку учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 246 КПК України (КПК України 1960 року) при попередньому розгляді справи суддя з власної ініціативи чи за клопотанням прокурора, обвинуваченого, його захисника чи законного представника, потерпілого, позивача, відповідача або їх представників своєю постановою повертає справу на додаткове розслідування у випадках, коли під час порушення справи, провадження дізнання або досудового слідства були допущені такі порушення вимог цього Кодексу, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду. За клопотанням прокурора, обвинуваченого, його захисника чи законного представника суддя вправі повернути справу на додаткове розслідування для притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб, якщо окремий розгляд справи щодо них неможливий.

Відповідно до ч. 2 ст. 246 КПК України за клопотанням прокурора, потерпілого чи його представника суддя може повернути справу на додаткове розслідування і у випадках наявності підстав для кваліфікації дій обвинуваченого за статтею Кримінального кодексу, яка передбачає відповідальність за більш тяжкий злочин, чи для пред`явлення йому обвинувачення, яке до цього не було пред`явлено.

Яз роз`яснено в п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування» від 11 лютого 2005 року питання про те, чи перешкоджає порушення закону, допущене під час порушення справи, провадження дізнання або досудового слідства, її призначенню до судового розгляду, вирішується залежно від того, наскільки істотним воно було, до ущемлення яких прав та інтересів учасників процесу воно призвело і чи є можливість поновити ці права й інтереси. Кримінальна справа у будь-якому разі не може бути призначена до судового розгляду, якщо: 1) вона не була порушена або порушена некомпетентною особою; 2) її розслідування провадила не уповноважена на те особа чи особа, яка підлягала відводу; 3) було порушено вимоги КПК про обов`язковість пред`явлення обвинувачення і матеріалів розслідування для ознайомлення; 4) при провадженні дізнання чи досудового слідства було порушено право обвинуваченого на захист або право користуватися рідною мовою чи мовою, якою він володіє, і допомогою перекладача. Допущені при вчиненні окремих слідчих чи процесуальних дій порушення закону, що призвели до ущемлення прав та інтересів учасників процесу, поновити які неможливо, не можуть бути підставою для повернення справи на додаткове розслідування. За наявності відповідних підстав такі порушення мають тягти визнання доказів недопустимими.

Яз роз`яснено в п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування» від 11 лютого 2005 року наведений у ст. 246 КПК України перелік підстав для повернення справи на додаткове розслідування зі стадії попереднього розгляду справи є вичерпним. Тому суддя не вправі повернути справу на додаткове розслідування з цієї стадії, наприклад, з мотивів неповноти досудового слідства.

Як вбачається з клопотання обвинуваченого та його захисника ними не наведено обґрунтованих мотивів, які б слугували достатньою підставою для повернення справи на додаткове розслідування на даній процесуальній стадії кримінального провадження.

Тому, на підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 237, 240, 246 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_4 про повернення кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 366 КК України на додаткове розслідування відмовити.

Постанова оскарженню не підлягає.

Головуючий: ОСОБА_1