Постанова

від 02.09.2015 по справі 908/1991/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2015 року Справа № 908/1991/14

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

Головуючого судді Кузьменка М.В.,

суддів Палія В.В.,

Студенця В.І.,

розглянувши касаційну скаргу Науково-виробничого приватного підприємства "УТЕК" на за скаргою на дії ухвалу господарського суду Запорізької області від 25.03.2015 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.04.2015 р. Науково-виробничого приватного підприємства "УТЕК" Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції у справі № 908/1991/14 господарського суду Запорізької області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-промислової компанії "НАК"

до проНауково-виробничого приватного підприємства "УТЕК" стягнення заборгованості за участю представників:

ТОВ ТПК "НАК" - не з'явилися;

НВПП "УТЕК" - Шевченко Н.Ю.;

в с т а н о в и л а :

Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельно-промислова компанія "НАК" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом та просило суд стягнути з відповідача - Науково-виробничого приватного підприємства "УТЕК" 262 389,85 грн. заборгованості, у т.ч. 238 894,27 грн. основного боргу, 6 676,74 грн. процентів річних, 16 818,84 грн. збитків від інфляції, а також - відшкодувати витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 10 000,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідач не в повному обсязі оплатив товар, поставлений згідно наявних у матеріалах справи видаткових накладних (т.1 а.с.3-10).

Відповідач у справі - НВПП "УТЕК" до прийняття рішення у справі відзиву на позов не надав.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 16.07.2014 р. позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 238 894,27 грн. основного боргу, 6 676,61 грн. процентів річних, 16 818,84 грн. збитків від інфляції, 10 000 грн. витрат на оплату послуг адвоката (т.1 а.с.151-153).

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не в повному обсязі виконав зобов'язання щодо оплати поставленого згідно видаткових накладних товару. Крім того, законом встановлена відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у вигляді стягнення процентів річних та збитків від інфляції. При цьому, вимога про стягнення процентів річних задоволена судом частково, з урахуванням здійсненого перерахунку.

На виконання рішення господарського суду Запорізької області від 16.07.2014 р. господарським судом Запорізької області видано наказ від 07.10.2014 р. (т.2 а.с.13).

Від боржника надійшла скарга про: визнання дій головного державного виконавця Шевченківського ВДВС Харченко О.Г. щодо винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах ВП № 46022643 від 22.01.2015 р. протиправними та визнання зазначеної постанови, виданої головним державним виконавцем Шевченківського ВДВС Харченко О.Г., недійсною (т.2 а.с.15-17).

Скарга мотивована тим, що боржник не був у встановленому законом порядку повідомлений про відкриття виконавчого провадження, у зв'язку з чим не мав змоги виконати рішення суду у добровільному порядку.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 25.03.2015 р. у задоволенні скарги відмовлено (т.2 а.с.79-81).

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.04.2015 р. ухвала господарського суду Запорізької області від 25.03.2015 р. залишена без змін (т.2 а.с.132-137).

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, боржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, а скаргу задовольнити.

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням судами норм матеріального та процесуального права (т.3 а.с.4-6).

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Під час розгляду поданої скарги судами першої та апеляційної інстанції встановлені наступні обставини.

15.01.2015 р. державним виконавцем Шевченківського ВДВС Харченко О.Г. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№46022643 та згідно реєстру відправки простої кореспонденції 17.01.2015 р. було направлено боржнику постанову про відкриття виконавчого провадження від 15.01.2015 р. Вказаною постановою встановлено строк для добровільного виконання до 21.01.2015 р.

22.01.2015 р. державним виконавцем було винесено постанову "Про арешт коштів та інших цінностей, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах".

Звертаючись до суду з відповідною скаргою, боржник зазначив, що державним виконавцем Харченко О.Г., в порушення ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження", постанову про відкриття виконавчого провадження не було направлено боржнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що позбавило останнього виконати судове рішення в добровільному порядку. Враховуючи наведене, скаржник зазначає про неправомірність постанови про арешт коштів та інших цінностей, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах. Боржник також зазначає, що про існування вказаних постанов йому стало відомо лише зі слів працівників банківської установи - 13.02.2015 р.

Разом з цим, відповідно до ст. 121 2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Судами зазначено, що скаржником пропущений десятиденний строк встановлений для подання відповідної скарги, оскільки про порушення його прав йому стало відомо 13.02.2015 р., тобто останній день для подання скарги - 23.02.2015 р. Між тим, відповідну скаргу подано 24.02.2015 р. При цьому, причини пропуску строку не визнані судом поважними, строк на подання скарги не поновлено і за результатами розгляду скарги, в її задоволенні відмовлено.

Між тим, судами не враховано, що відповідно до п. 9.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", встановлений у частині першій статті 121 2 ГПК десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і тому відповідно до вимог статті 53 ГПК може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску та на підставі заяви скаржника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в останній у вигляді клопотання. Скарга, пропущений строк подання якої не відновлений, залишається без розгляду, про що з посиланням на статті 53 і 121 2 ГПК судом без виклику сторін виноситься ухвала. Якщо ж скаргу було подано з пропуском згаданого строку без заяви про його відновлення, суд без виклику сторін виносить ухвалу про залишення скарги без розгляду, що не перешкоджає повторному поданню скарги із заявою про відновлення строку такого подання.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції, дійшовши висновку, що відповідачем пропущено встановлений 10-денний строк для подання відповідної скарги, мав вирішити питання щодо розгляду скарги або залишення її без розгляду, з урахуванням положень ст. 121 2 ГПК України та Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України".

Враховуючи зазначене, ухвала господарського суду Запорізької області від 25.03.2015 р. та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 22.04.2015 р. підлягають скасуванню, а справа - передачі до суду першої інстанції для вирішення питання про розгляд скарги або залишення її без розгляду.

З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 ГПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

1. Касаційну скаргу Науково-виробничого приватного підприємства "УТЕК" задовольнити частково.

2. Ухвалу господарського суду Запорізької області від 25.03.2015 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.04.2015 р. у справі № 908/1991/14 господарського суду Запорізької області скасувати.

3. Справу направити до господарського суду Запорізької області для вирішення питання про розгляд скарги Науково-виробничого приватного підприємства "УТЕК" або залишення її без розгляду.

Головуючий суддя Кузьменко М.В.

Судді Палій В.В.

Студенець В.І.