Рішення

від 02.10.2013 по справі 922/3859/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2013 р.Справа № 922/3859/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Рудяк Т.О.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Бруг", м. Київ до ТОВ "СТБ Фасад-Сервіс", м. Харків про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2, за дов.

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БРУГ" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "СТБ ФАСАД-СЕРВІС" про стягнення заборгованості за видатковою накладною №РН-240708 від 24.07.2012р. за поставлений товар в розмірі 49389,98грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, надав витребувані ухвалою суду документи.

Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, витребуваних судом документів не надав, про час та місце слухання справи був повідомлений про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, про причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень на позов, в зв'язку з чим справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами справи.

Суд, розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне:

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Бруг" (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "СТБ фАСАД-СЕРВІС" (покупець) укладено договір поставки №220501 від 25.05.2012р., згідно умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцеві товар в асортименті, в кількості та по ціні, визначених умовами цього договору, а покупець - прийняти товар та оплатити в порядку згідно з договором.

За змістом п.10.1. договору він набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2014р. Договір вважається пролонгованим ще на один рік та на таких же умовах, якщо до закінчення терміну дії цього договору, жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про його припинення.

Пунктом 6.1. договору встановлено, що розрахунки за кожну відвантажену (передану) партію товару здійснюється в безготівковому порядку протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту відвантаження (передачі) такої партії товару або попередня оплата.

Позивачем відповідачу поставлено, а відповідачем прийнято, за видатковою накладною №РН-240708 від 24.07.2012р., рахунок-фактура №СФ-240711 від 24.07.2012р., товар на суму 49 389,98 грн., проте у вказаних документах не містять посилання на будь-який договір, товар поставлений за вказаною накладною відповідачем не оплачений, доказів оплати сторонами до суду не надано та не міститься в матеріалах справи.

Слід зазначити, що відповідач прийняв вказаний в накладній товар без заперечень, чим погодився із найменуванням, кількістю, ціною за одиницю товару, що свідчить про дотримання сторонами вимог законодавство щодо письмової форми узгодження ціни товару. Тобто, між сторонами фактично було укладено окремий договір купівлі-продажу відповідно до відвантаження товару позивачем та прийняття його відповідачем згідно вищевказаної накладної. А письмовим підтвердженням укладання такого договору, у відповідності до п. 1 ст. 208 ЦК України слугує відповідна письмова накладна із зазначенням найменування товару, його кількості та ціни. Проте, з урахуванням особливостей укладення цього договору купівлі-продажу, єдиною істотною його умовою (договірною категорією) сторони визначили лише найменування та кількість товару і ціну відповідного договору, яка становить загальну вартість товару, який отримано відповідачем за відповідною видатковою накладною, а отже у подальшому сторони мали керуватися положеннями чинного законодавства, що регулює правовідносини купівлі-продажу та загальний порядок виконання зобов'язань.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити товар після його прийняття, якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (див. постанову Вищого господарського суду України від 28.02.2012 № 5002-8/481-2011).

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (див. постанову Вищого господарського суду України від 21.04.2011 № 9/252-10).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Станом на момент розгляду справи доказів оплати відповідачем товару, поставленого за видатковою накладною №РН-240708 від 24.07.2012р. в матеріалах справи не міститься, вимога про оплату товару від 31.07.2013р. та претензія від 05.08.2013р., що направлялися позивачем відповідачеві залишені без задоволення.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за товар, отриманий за видатковою накладною №РН-240708 від 24.07.2012р. становить 49 389,98 грн.

Враховуючи, що відповідач в судове засідання не з'явився, на день розгляду спору не надав суду доказів оплати отриманого від позивача товару, суд вважає, що позовні вимоги нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі - в сумі 49 389,98 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати з цієї справи покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 22, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "СТБ ФАСАД-СЕРВІС" (код ЄДРПОУ: 33412701, юридична адреса: 61145, АДРЕСА_1; п/р: 26001166112 в АТ "ОСОБА_3 Аваль", м. Київ, МФО 380805) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "БРУГ" (код ЄДРПОУ: 36498891, 02099, АДРЕСА_2, п/р 26009220458 в АТ "ОСОБА_3 Аваль", м.Київ, МФО 380805) заборгованість за видатковою накладною №РН-240708 від 24.07.2012 року за поставлений товар в розмірі 49 389,98 грн. та 1 720,50 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 07.10.2013 р.

Суддя ОСОБА_1

справа №922/3859/13