Постанова

від 27.02.2007 по справі 8/233-2754

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

8/233-2754

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

27 лютого 2007 р.                                                                                   № 8/233-2754  

     Вищий  господарський  суд  України  у складі колегії суддів:

головуючого Т.Б.  Дроботової,

суддів :Н.О. Волковицької,Л. І.  Рогач

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю “Стубіс”

на  постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 04.12.2006р.

у справі№ 8/233-2754

господарського суду Тернопільської області

за позовомТернопільської об'єднаної державної податкової інспекції

до   1.Унітарного приватного підприємства “Укртехмаш”,   2. Товариства з обмеженою відповідальністю “Стубіс”

провизнання недійсним господарського зобов'язання, яке виникло на підставі договору, та стягнення в дохід держави все одержане за договором

за участю представників:

позивача

не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належним чином)

відповідачів1.          не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належним чином)2.          Лучко Н.І., дов. від 31.12.2006р. №135

ВСТАНОВИВ:

Тернопільська об'єднана державна податкова інспекція звернулася до господарського суду Тернопільської області з позовом до Унітарного приватного підприємства “Укртехмаш”, Товариства з обмеженою відповідальністю “Стубіс” про визнання недійсним господарського зобов'язання, яке виникло між відповідачами на підставі договору №28/1 від 01.07.2005р. та стягнення в дохід держави все одержане за договором з відповідачів, з підстав передбачених статтею 207 Господарського кодексу України, як таке, що суперечить інтересам держави і укладене за наявності умислу на ухилення від сплати податків.

Окрім цього, з урахуванням уточнень позивача, вказане господарське зобов'язання укладене підприємством “Укртехмаш” з порушенням спеціальної правосуб'єктності по передачі і оплаті товариством “Стубіс” товару та господарської компетенції, оскільки господарська операція проведена після смерті засновника УПП “Укртехмаш”, отже останнє не мало необхідних повноважень.

В обгрунтування позовних вимог позивач послався на частину 1 статті 207 Господарського кодексу України, статтю 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, наявність з боку відповідачів умислу при укладенні угоди, що суперечить інтересам держави та формування ТОВ “Стубіс” податкового кредиту та валових витрат, які призвели до зменшення сплати податку на додану вартість та податку на прибуток.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 23.08.2006р. (суддя Жук Г.А.) позов задоволено частково: визнані недійсними, як такі, що укладені Унітарним приватним підприємством “Укртехмаш” з порушенням спеціальної правосуб'єктності:

-          господарське зобов'язання по передачі Унітарним приватним підприємством “Укртехмаш” ТОВ “Стубіс” товару (обладнання) по накладних від 25.07.2005р. №2607-01; від 02.08.2005р. №2; від 05.08.2005р. №5; від 10.08.2005р. №10; від 05.12.2005р. №1212-01, податкових накладних на загальну суму 733742,34 грн., в тому числі 122290,39 грн. ПДВ: від 25.07.2005р. № ПН-0000250; від 02.08.2005р. № ПН-0000301; від 05.08.2005р. №ПН-0000309; від 10.08.2005р. №ПН-0000302; від 05.12.2005р. № ПН-0000968;

-   господарське зобов'язання  по оплаті ТОВ “Стубіс” Унітарному приватному підприємству “Укртехмаш” товару (обладнання) по накладних від 25.07.2005р. №2607-01; від 02.08.2005р. №2; від 05.08.2005р. №5; від 10.08.2005р. №10; від 05.12.2005р. №1212-01.

                   В задоволенні решти частини позову відмовлено. Стягнуто з Унітарного приватного підприємства “Укртехмаш” 85 грн. державного мита в доход Державного бюджету України, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судове рішення обгрунтоване правомірністю вимог позивача з огляду на положення частини 1 статті 207 Господарського кодексу України  щодо недійсності господарського зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу від 01.07.2005р. №28/1, як таке, що укладене з порушенням господарської компетенції (процесуальної правосуб'єктності) та відсутністю підстав застосування частини 1 статті 208 цього Кодексу.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.12.2006р.  ( судді: Орищин Г.В. - головуючий,  Бобеляка О.М.,   Дубник О.П.) рішення господарського суду Тернопільської області від 23.08.2006р. залишено без змін з огляду на повноту встановлення обставин справи, відповідність його висновків обставинам справи та нормам чинного законодавства.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, відповідач, ТОВ “Стубіс” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду, та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Скаргу мотивовано доводами про порушення судам  апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме, статей 180, 205, 207 Господарського кодексу України та 48 Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому, скаржник зазначає про порушення апеляційною інстанцією норм Господарського процесуального кодексу України, посилаючись на те, що спір розглянуто за правилами Господарського процесуального кодексу України, однак згідно частини 1 статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” позивач є суб'єктом владних повноважень, отже спір повинен розглядатися за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач відзив на касаційну скаргу не надав, не скористався правом на участь представника у судовому засіданні.

 Відповідач, Унітарне приватне підприємство “Укртехмаш”, не скористалося правом на участь свого представника у судовому засіданні.

 Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення представника відповідача, ТОВ “Стубіс”, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, колегія суддів вважає, що касаційна скарга  підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Позовні вимоги про визнання недійсним господарського зобов'язання обгрунтовані порушенням УПП “Укрттехмаш” господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності) та визначенням його, як такого, що суперечить інтересам держави і укладене за наявності умислу на ухилення від сплати податків з підстав передбачених частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України.

Зазначеною статтею визначено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Разом з тим поза увагою судів першої та апеляційної інстанцій залишився той факт, що в з 1 вересня 2005 року набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України, і, приймаючи судові акти у справі,  суди попередніх інстанцій не врахували наступне.

Відповідно статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи  (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють  підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі –підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право звертатися державні та інші органи, громадяни, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України визначена підвідомчість справ господарським судам.

Виходячи з положень пунктів 1, 7, 9 статті  3 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є суб'єкт владних повноважень - орган державної  влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, є справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою).

Таким чином, у контексті зазначених норм Кодексу, справою адміністративної юрисдикції, яку може бути передано на вирішення адміністративного суду, є спір, що виник між суб'єктами суспільних відносин стосовно їх прав і обов'язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений здійснювати управлінські чи контрольні функції щодо іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти, відповідно, зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень.

Згідно пункту 11 статті 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” на Державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції покладено, зокрема, функцію подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Таким чином, позивач, який є органом державної податкової служби, виступає у даних правовідносинах не як суб'єкт господарської діяльності, а як суб'єкт владних повноважень, що у відповідності із підпунктом 4 пункту 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, є право звертатись з адміністративними позовами у випадках, встановлених законом.

Отже, державні податкові інспекції в районах у містах є суб'єктами владних повноважень, які у відповідності із підпунктом 4 пункту 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України мають право звертатись з адміністративними позовами у випадках, встановлених законом.

Суди попередніх інстанцій повинні були, проаналізувавши суб'єктний склад та характер правовідносин, встановити, до юрисдикції яких судів (господарських чи адміністративних) віднесено спір за позовом Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції до Унітарного приватного підприємства “Укртехмаш”, Товариства з обмеженою відповідальністю “Стубіс” про визнання недійсним господарського зобов'язання, яке виникло на підставі договору, та стягнення в дохід держави все одержане за договором, як підстави застосування частини 1 статті 207 Господарського кодексу України, проте, даний спір розглянуто за правилами Господарського процесуального кодексу України без встановлення належної юрисдикції.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 6 розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

На порушення цих вимог суди першої та апеляційної інстанцій розглянули справу та переглянули рішення суду у даній справі, керуючись положеннями Господарського процесуального кодексу України. Розгляд справи у невірно обраній процесуальній судовій процедурі може істотно вплинути на обсяг прав і обов'язків учасників процесу на будь-яких його стадіях.

У відповідності із частиною 1 статті 11110 Господарського процесуального Кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.    

Керуючись статтями 43, 1115, 1117, пунктом 3 частини 1 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112  Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Стубіс” задовольнити частково.

Рішення господарського суду Тернопільської області від 23.08.2006р. та  постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.12.2006р. у справі № 8/233-2754 господарського суду Тернопільської області скасувати.

          Справу направити на новий розгляд до господарського суду Тернопільської області.

Головуючий                                                                                         Т. Дроботова

Судді:                                                                                                     Н. Волковицька

  Л. Рогач