Рішення

від 12.01.2011 по справі 2-167/2011

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 2-167/2011

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2011 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Бірси О.В.

при секретарі - Бушура Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Головне управління юстиції в м. Києві про усунення від права спадкування за законом та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 в її інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи Головне управління юстиції в м. Києві, Орган опіки та піклування Дніпровська районна у м. Києві державна адміністрація про визнання права власності на нерухоме майно, виселення та усунення перешкод у здійсненні права власності, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення його від спадкування за законом посилаючи на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер його дядько та батько відповідача ОСОБА_6. Заповіту він не залишив, тому спадщина відкривалась за законом. На день відкриття спадщини спадкоємцем першої черги померлого ОСОБА_6 є його син - відповідач ОСОБА_2. Батько позивача ОСОБА_7, будучи спадкоємцем п'ятої черги, як двоюрідний брат померлого, відмовився від спадщини на користь своїх неповнолітніх онуків ОСОБА_5 та ОСОБА_4, які являються дітьми позивача і саме в інтересах неповнолітніх останній звернувся до суду. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що за життя померлий ОСОБА_6, тяжко захворів, з 2009 року стан його здоров'я погіршився, йому було встановлено діагноз уротерогідронефрозм з обох сторін, а згодом, злоякісне новоутворення сечового міхура. Йому було зроблено тяжку операцію, він кілька разів проходив стаціонарні лікування з приводу зазначених тяжких захворювань. Але стан здоров'я померлого погіршувався, він знаходився у безпорадному стані і став потребувати сторонньої допомоги, яка фактично надавалась позивачем ОСОБА_1 та його сім'єю. За весь час життя і тяжких хвороб відповідач батьком не цікавився, не надавав йому ніякої матеріальної та моральної підтримки, оскільки протягом багатьох років проживає за межами України в США. Померлий також неодноразово говорив про те, що у нього немає сина, тому саме він зі своєю родиною взяв всі турботи за померлим на себе. На прохання померлого він разом з дружиною та двома неповнолітнім дітьми став проживати в квартирі померлого щоб мати можливість здійснювати постійний догляд за останнім. З власної ініціативи померлий видав його дружині довіреність, якою уповноважив її збирати всі необхідні документи для оформлення договору дарування належної йому квартири, оскільки мав намір подарувати квартиру саме його неповнолітнім дітям. Але оформити зазначений договір не встиг. Після смерті батька відповідач також не ніс ніяких витрат на поховання батька. Тому позивач вважає, що відповідач має бути усунутий від спадкування внаслідок того, що він ухилявся від надання допомоги батькові, який внаслідок тяжкого захворювання перебував у безпорадному стані і потребував сторонньої допомоги.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_8 заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити з підстав викладених в позовній заяві та наголосили що з часу виїзду за межі України відповідач жодного разу до батька не приїздив, ніколи не телефонував, навпаки, мав місце випадок, коли батько телефонував відповідачеві, а останній в грубій формі відповів, що батько турбує його вночі у зв'язку з різницею в часі, що в свою чергу дуже пригнітило померлого. Сам позивач не мав можливості зв'язатись з сином померлого оскільки йому не було відомо засобів зв'язку.

Представник відповідача ОСОБА_9 в судовому засіданні в інтересах відповідача ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав та пред'явив зустрічний позов до ОСОБА_1, ОСОБА_3 в її інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на нерухоме майно, виселення та усунення перешкод у здійсненні права власності посилаючись на те, що він є єдиним спадкоємцем першої черги після померлого батька ОСОБА_6 Дійсно він постійно проживає та працює в США, тому з батьком періодично, по мірі можливості, спілкувався за допомогою засобів телефонного зв'язку, Інтернету, через знайомих. Про смерть батька йому стало лише через півтора місяці від знайомих батька, оскільки особи, які проживали в квартирі батька, а саме відповідачі весь час після смерті батька на телефонні дзвінки відповідали про те, що батька немає дома або ж він не може розмовляти. У визначений шестимісячний строк він звернувся до нотаріальної контори і з'ясувалось, що крім нього, як спадкоємця першої черги, право на спадщину заявляє позивач в інтересах своїх неповнолітніх дітей, які фактично відносяться до спадкоємців останньої, п'ятої черги. При цьому позивач та його дружина з дітьми фактично створюють йому перешкоди у реалізації свого права, оскільки після смерті батька вони продовжують проживати в квартирі, яка фактично може належати лише йому, як спадкоємцю першої черги. Крім того, достовірно знаючи про смерть батька, дружина позивача ОСОБА_3 скористалась дорученням, яке після смерті батька фактично втратило силу, та в березні 2010 року незаконно зареєструвала у спірній квартирі себе та двох своїх неповнолітніх дітей, тим самим створивши йому перешкоди у здійсненні права власності на майно, яке має належати йому в порядку спадкування.

Позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_8 зустрічні позовні вимоги не визнали та наполягали на задоволенні основних вимог, що виключає можливість задоволення зустрічних.

Відповідач ОСОБА_3 - дружина позивача ОСОБА_1, в судовому засіданні зустрічні позовні вимоги в своїх інтересах та в інтересах своїх неповнолітніх дітей не визнала та пояснила, що вона дійсно в січні 2010 року звернулась з заявою про реєстрацію її та її неповнолітніх дітей у спірній квартирі та надала доручення на свої ім'я видане померлим ОСОБА_6. Про те що доручення втратило силу вона не знала, тому і скористалась ним щоб виконати волю померлого, який мав намір подарувати спірну квартиру її дітям.

Представник Головного управління юстиції в м. Києві в судове засідання не з'явився, надали суду заяву про слухання справи за відсутності представника.

Представник органу і піклування в судовому засіданні просив при ухваленні рішення врахувати інтереси неповнолітніх, тому проти зустрічного позову заперечував.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що являється подругою матері позивача ОСОБА_1 часто бувала у неї в гостях. Там зустрічала померлого ОСОБА_6. Зі слів подруги їй відомо що померлий почав хворіти і позивач разом з дружиною та дітьми проживали у нього. Особисто вона також спілкувалась з померлим, він завжди був сам, з його слів син разом з колишньою дружиною виїхав на ПМЖ до Америки і більше не повертався. На яких умов позивач з сім'єю став проживати у померлого їй не відомо.

Свідок ОСОБА_11, бабуся позивача, та свідок ОСОБА_12 - мати позивача в судовому засіданні пояснили, що померлий був двоюрідним дядьком позивача ОСОБА_1 У них були близькі стосунки, оскільки рідний син померлого виїхав на постійне проживання до США і більше не повертався. Спілкувались вони всього кілька разів. До позивача померлий відносився як до рідного сина, а дітей вважав своїми онуками. ОСОБА_1 в свою чергу завжди допомагав померлому. В 2009 році стан здоров'я ОСОБА_6 став погіршувати. ОСОБА_1 возив його в лікарню. З весни 2009 року, на пропозицію самого ОСОБА_6 позивач разом з сім'єю стали проживати у спірній квартирі. Восени 2009 року стан здоров'я померлого ще більше погіршився, він став потребувати постійного догляду і сторонньої допомоги, яку йому надавав позивач та вони всі разом. Померлий ОСОБА_6 дуже добре відносився до дітей позивача і хотів подарувати їм свою квартиру для чого видав довіреність щоб зібрати необхідні документи, але оформити договір дарування не встиг у зв'язку зі смертю. Всі витрати по організації та похоронах вони несли самостійно. Свідки доповнили, що про місце проживання і засоби зв'язку з сином померлого їм було не відомо оскільки померлий ОСОБА_6 сам позакреслював всі записи в записнику.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснив, що товаришував з померлим. В жовтні-листопаді 2009 року він відвідував ОСОБА_6 дома. Про те, що у останнього проживали позивач з родиною йому нічого не відомо, зі слів самого померлого знає, що той здавав кімнату квартирантам. Про смерть ОСОБА_6 він дізнався лише через кілька місяців, коли сам зателефонував.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснив, що спілкувався з померлим дуже рідко, але той ніколи не скаржився на стан свого здоров'я, не звертався за допомогою. Востаннє вони бачились весною 2009 року на поминальний день.

Свідок ОСОБА_15, тітка померлого, в судовому засіданні пояснила, що до смерті своєї сестри, матері померлого ОСОБА_6 спілкувалась з ними часто, а після її смерті, враховуючи свій похилий вік та, те що постійно проживає в м. Москва, спілкувалась з померлим ОСОБА_6 по телефону, на свята та на дні народження. В розмовах померлий ніколи не скаржився на своє здоров'я чи матеріальне становище. Про смерть племінника вона дізналась лише в січні 2010 року і вони відразу повідомили сину ОСОБА_2.

Свідок ОСОБА_16, мати ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що її донька разом з чоловіком та дітьми з весни 2009 року на прохання ОСОБА_6 стали проживати в його квартирі. Коли останній захворів всі турботи про нього та матеріальні витрати на його лікування несли саме вони. Вона, як матір також допомагала родині своєї доньки. Зі слів померлого їй відомо що з сином вони не спілкувались, і про сина померлий не любив говорити. До онуків ОСОБА_16 та ОСОБА_5 відносився як до власних і хотів подарувати їм свою квартиру але не встиг. Тому після його смерті ОСОБА_3 прописалась у квартирі разом з дітьми по довіреності, яку їй видав померлий ОСОБА_6

Вислухавши пояснення позивача ОСОБА_1 та його представника, представника відповідача, відповідача ОСОБА_3, свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Як встановлено в судовому засіданні, ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_6 (а.с.7).

Після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина, до складу якої входить квартира АДРЕСА_1, яка належала померлому на підставі договору купівлі-продажу квартири від 05 березня 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_17 та зареєстровано в реєстрі за № 274 (а.с.9).

Спадкоємцем першої черги по закону є син померлого ОСОБА_2 (а.с.36).

Позивач ОСОБА_1 є батьком неповнолітніх ОСОБА_4 (а.с.73) та ОСОБА_5 (а.с.71) на користь яких відмовився від прийняття спадщини двоюрідний брат померлого ОСОБА_6 (а.с.75-81), який, відповідно до ч. 1 ст. 1265 ЦК України, є спадкоємцем п'ятої черги.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду до позовом про усунення ОСОБА_1 від спадкування посилаючись на те, що відповідач ухилявся від надання допомоги спадкодавцеві ОСОБА_6, який через тяжку хворобу перебував у безпорадному стані.

Відповідно до ч. 3 ч. 1224 Цивільного кодексу України не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялись від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.

За нормою ч. 5 ст. 1224 Цивільного кодексу України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Згідно абзацу 1 п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» правило абзацу другого частини третьої ст. 1224 ЦК стосується особи, яка зобов'язана була утримувати спадкодавця згідно з нормами Сімейного кодексу України. Факт ухилення особи від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи. При цьому слід врахувати поведінку особи, розуміння нею свого обов'язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього, та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов'язку.

Відповідно до ст. 202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

В судовому засіданні встановлено, і не спростовано позивачем, що відповідач ОСОБА_2 протягом тривалого часу проживає за межами України. Про захворювання батька ні він сам ні позивач відповідачу не повідомляли і за допомогою жодного разу не звертались.

Згідно абзацу 2 п. 6 вищевказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України під безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

В обґрунтування своїх вимог позивач надав виписки із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_6, з якої вбачається, що останній перебував на стаціонарному лікування в Київській міській клінічній лікарні № 3 з 12 вересня по 22 вересня 2009 року (а.с.12) з діагнозом: гостра ниркова недостатність (постренальне захворювання сечового міхура), звуження вічок обох сечоводів з розвитком двобічного уретерерорідронефріту, анурія, азотемія, вторинна анемія середнього ступеня тяжкості, ІХС хронічна коронарна недостатність, стан після лівобічної нефротомії (16 вересня 2009 року), та з 16 жовтня по 28 жовтня 2009 року ( а.с.13) з діагнозом: пухлина сечового міхура з компресією нижніх сечових шляхів, уретерогідронефрози з 2-х сторін, анурія, ХНН (а.с.12-13), що також підтверджується повідомлення Київської міської клінічної лікарні № 3 від 24 вересня 2009 року № 1356, направленим на адресу представника відповідача ( а.с.189).

З наданої представником позивача довідка з поліклініки № 3 Дніпровського району територіального медичного об'єднання «Лівобережне» м. Києва № 1092 від 05 жовтня 2010 року з якої вбачається, що ОСОБА_6 знаходився під наглядом терапевта та уролога поліклініки з приводу діагнозу: рак сечового міхура, уретрогідронефрозу з обох сторін, нефростоми обох нирок, ХНН ІІІ ст.. На момент огляду хворий потребував сторонньої допомоги і догляду ( а.с.214).

Таким чином зазначені докази можуть бути прийняті судом, як доказ наявності у померлого тяжкого захворювання внаслідок якого він міг перебувати у безпорадному стані, що не оспорюється представником відповідача. Разом з тим, зазначені документи не підтверджують протягом якого періоду часу померлий потребував допомоги і догляду та яких саме.

Крім того, виходячи зі змісту норми ч. 5 ст. 1224 ЦК України, суд повинен встановити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

Так, в судовому засіданні встановлено, та не спростовувалось сторонами, що відповідач ОСОБА_2 протягом тривалого часу постійно проживає за межами України в Сполучених Штатах Америки, тобто фізичної можливості зустрітись з батьком, оцінити стан його здоров'я, чи потребує батько будь-якої допомоги відповідач не мав.

Будь-яких яких доказів на підтвердження того, що відповідач був обізнаний про стан здоров'я батька, позивачем в судовому засіданні не надано, а також не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що сам померлий або будь-хто інший, в тому числі і сам позивача або члени його сім'ї, звертались до відповідача за допомогою, що дає суду підстави вважати що факт наявності у відповідача можливості виконувати свій обов'язок щодо надання допомоги батькові, та умисного свідомого ухилення відповідача від надання допомоги батькові, який її потребував не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Тобто, відсутня сукупність обставин, які дають підстави для можливості застосування положень ч. 5 ст. 1224 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, в судовому засіданні встановлено, і не спростовано позивачем, що ОСОБА_2, будучи спадкоємцем першої черги за законом, своєчасно, у визначений ч.1 ст. 1270 ЦК України, строк звернувся з заявою про прийняття спадщини після померлого батька ОСОБА_6 ( а.с.96)

Проте, отримати свідоцтво про право на спадщину за законом він позбавлений можливості, оскільки оригінали правовстановлюючих документів на спадкове майно знаходять у позивача за первісним позовом, який, не визнаючи його право на спадкування, звернувся з позовом до суду.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з право чинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За нормою ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, враховуючи те, що в судовому засідання не знайшли свого підтвердження позовні вимоги щодо усунення ОСОБА_2 від спадкування майна померлого ОСОБА_6, і він є єдиним спадкоємцем першої черги померлого ОСОБА_6, а за нормою ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово, то саме відповідач ОСОБА_2 має першочергове право на отримання спадщини.

Звертаючись з позовом про визнання за ним права власності на майно померлого батька, відповідач ОСОБА_2 просив виселити сім'ю ОСОБА_1 з дружиною та дітьми зі спірною квартири та зобов'язати їх усунути перешкоди у здійсненні права власності посилаючись на те, що він, як власник має право вимагати усунення будь-яких перешкод у здійсненні ним права володіння, користування та розпорядження майном.

Під час розгляду справи, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 разом з дружиною та двома неповнолітніми дітьми вселився у спірну квартиру за життя власника - померлого ОСОБА_6.

Будь-яких угод щодо строку та порядку проживання вони не укладали.

За життя померлий ОСОБА_6 висловлював бажання подарувати належну йому квартиру неповнолітнім ОСОБА_4 та ОСОБА_5. З цією метою померлий 10 жовтня 2009 року видав довіреність якою уповноважив ОСОБА_3 бути його представником у відповідних установах, підприємствах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, житлово-експлуатаційних конторах, Бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна міста Києва з усіх без винятку питань, пов'язаних із замовленням та отриманням будь-яких довідок для подальшого відчуження на належну йому на праві приватної власності квартиру ( а.с.10).

У зв'язку зі смертю власник квартири ОСОБА_6 був знятий з реєстрації в квартирі АДРЕСА_2, що підтверджується довідкою форми № 3 від 29 січня 2010 року ( а.с.82). з якої вбачається, що на час видачі довідки в квартирі ніхто не зареєстрований.

04 березня 2010 року у спірній квартирі АДРЕСА_3 зареєстровані ОСОБА_3, як невістка власника та його онуки ОСОБА_4 та ОСОБА_5, що підтверджується довідками форми № 3 від 04 березня 2010 року ( а.с.83) та від 02 червня 2010 року ( а.с.50).

З повідомлення ВГІРФО Дніпровського РУГУ МВС України в м. Києві від 17 червня 2010 року № 48/415-430 вбачається, що ОСОБА_3 зареєстрована у спірній квартирі разом з неповнолітніми дітьми 04 березня 2010 року згідно заяви та на підставі доручення власника квартири (а.с.164).

З копії заяви про реєстрацію від 29 січня 2010 року вбачається, що згоду на реєстрацію надавав позивач ОСОБА_1.(а.с.163), який не є ні власником зазначеного жилого приміщенні ні наймачем.

Факт реєстрації ОСОБА_3 з неповнолітніми дітьми в спірній квартирі після смерті власника позивачем ОСОБА_1 та його дружиною ОСОБА_18. в судовому засідання не заперечувався і не оспорювався.

Тобто, фактично реєстрацію ОСОБА_3 та її неповнолітніх дітей у спірній квартирі була здійснення на підставі довіреності, виданої ОСОБА_6 10 жовтня 2009 року.

Згідно ч. 3 ст. 244 ЦК України довіреність є письмовим документом, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 248 ЦК України представництво за довіреністю припиняється у разі смерті особи, яка видала довіреність.

Даючи правову оцінку діям ОСОБА_1 та ОСОБА_3 спрямованим на реєстрацію у спірній квартирі, з урахуванням наданих суду доказів, суд приходить до висновку, що реєстрація ОСОБА_3 та її неповнолітніх дітей була здійснена з грубим порушенням норм чинного, а саме за відсутності згоди єдиного власника жилого приміщення, після його смерті, на підстав доручення на замовлення та отримання будь-яких довідок для подальшого відчуження нерухомого майна, представництво за яким фактично припинилось з часу смерті довірителя.

За нормою ч. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Враховуючи те, що на час подачі заяви про реєстрацію у спірній квартирі 29 січня 2010 року ОСОБА_3 або будь-яка інша особа не мали необхідної цивільної дієздатності у зв'язку зі смертю єдиного власника жилого приміщення, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 року, заява про реєстрацію є недійсною, і як наслідок, реєстрація осіб на підставі такою заяви не відповідає вимогам чинного законодавства.

За таких обставин зустрічні вимоги відповідача ОСОБА_2 щодо усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом зняття безпідставно зареєстрованих осіб з реєстрації є обґрунтованими.

Відсутність реєстрації, здійсненої відповідно до норм чинного законодавства, та згоди власника на проживання у спірній квартирі АДРЕСА_1 є підставою для виселення.

Таким чином, аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку що вимоги позивача ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а тому в задоволенні його позовних вимог слід відмовити. Зустрічний позов ОСОБА_2 про визнання права власності, виселення та усунення перешкод у здійсненні права власності підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 203, 238, 244, 248, 328, 392, 1224, 1270 Цивільного кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», ст.ст. 10, 60, 88, 208, 209, 213, 214, 215, 218, 223, 294 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Головне управління юстиції в м. Києві про усунення від права спадкування за законом - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 в її інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи Головне управління юстиції в м. Києві, Орган опіки та піклування Дніпровська районна у м. Києві державна адміністрація про визнання права власності на нерухоме майно, виселення та усунення перешкод у здійсненні права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2, як спадкоємцем першої черги майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6, право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Виселити ОСОБА_1, ОСОБА_3 та неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_1.

Зобов'язати ОСОБА_3, яка дії в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4, ОСОБА_5, усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_2 права власності на квартиру АДРЕСА_1 шляхом зняття з реєстраційного обліку в квартирі АДРЕСА_1.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва. Особи, які брали участь у справ, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

С у д д я: