Рішення

від 04.10.2011 по справі 2-5052/11

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 2-5052/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2011 року Солом'янський районний суд м. Києва

в складі головуючого судді - Калініченко О.Б.

при секретарі - Войцеховській М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»про встановлення порядку користування жилим приміщенням, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка 30.06.2011 року звернулася до суду з вищезазначеним позовом до відповідачів, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що сторони є власниками на праві приватної спільної часткової власності квартири АДРЕСА_1, яка складається з трьох кімнат жилою площею 13,5 кв. м і 10,4 м кв. м та 23 кв. м.

Позивачці належить ? частини вказаної квартири на підставі договору дарування, а відповідачу ОСОБА_2 - ? частина цієї квартири на підставі свідоцтва про власності на житло та відповідачу ОСОБА_3 - ? частина на підставі свідоцтва про власності на житло та ? частина на підставі договору дарування.

Оскільки між співвласниками виникають непорозуміння через неприязні стосунки, позивачка, посилаючись на норми ст.ст. 319, 356, 357, 358, 361 ЦК України, просить встановити порядок користування квартирою та виділити їй в користування кімнату площею 13,5 кв. м, ОСОБА_2 -кімнату площею 10,4 кв. м., ОСОБА_3 -кімнату площею 23 кв. м., вважаючи відхилення від ідеальних часток співвласників у праві власності незначними, а місця загального користування - коридор, ванну кімнату, кухню залишити в спільному користуванні.

Виходячи з викладеного, також просив зобов'язати відповідача КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»нараховувати окремо квартирну плату та плату за утримання будинку і прибудинкової території за АДРЕСА_2 на кожного із співвласників з ураховуванням виділеної у користування жилої площі.

В судовому засіданні позивачка підтримала свої вимоги.

Представник відповідача ОСОБА_2 позов визнав, погодившись із встановленням запропонованого позивачкою варіанту порядку користування жилим приміщенням відповідно до часток, близьких до ідеальних, у праві власності сторін на спірну квартиру.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник вказаний позов не визнали, вважаючи його незаконним та необґрунтованим, та просили відмовити в задоволенні позову.

Посилались на те, що фактично в квартирі проживає відповідач зі своєю дружиною ОСОБА_4, яка з 2001 року нарівні з ним користуюся як повноправний член сім'ї жилим приміщенням та несе особисто всі витрати по оплаті комунальних послуг.

Вказують, що згідно з ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону, і житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Тому вважають, що встановити порядок користування спірною квартирою не виявляється можливим, так як неможливо надати у володіння і користування ту частину спільного майна в натурі, яка відповідає ідеальній частці кожного співвласника у праві спільної часткової власності, з урахуванням інших членів сім'ї, які хоча і не є власниками, але мають право на користування спірною квартирою.

Крім того, звертають увагу суду, що належна відповідачу на праві власності частина спірної квартири знаходиться під арештом, що, на їх думку, теж робить неможливим встановлення порядку користування спірною квартирою, а також через неможливість виділу всім співвласникам у користування відособленого приміщення, оскільки кімнати у спірній квартирі є суміжними.

Представник відповідача КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» заперечуючи проти позову та вважаючи вимоги позивача в частині зобов'язання Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду»нараховувати окремо квартирну плату та плату за утримання будинку і прибудинкової території за АДРЕСА_2 безпідставними та необґрунтованими, також просив відмовити в задоволенні позову з наступних підстав.

Пояснював, що КП «Дирекція»було отримано лист-звернення від позивачки, в якому заявник просила нараховувати окремо квартирну плату та плату за утримання будинку і прибудинкової території за квартиру АДРЕСА_3, окремо на кожного з співвласників зазначеної квартири.

Однак, оскільки квартира АДРЕСА_1 знаходиться в приватній власності декількох співвласників, то відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками лише за їхньою згодою, т. я. співвласники мають домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їх спільною частковою власністю.

Враховуючи вищезазначене та те, що КП «Дирекція»не наділена повноваженнями, щодо визначення порядку користування та володіння майном, яке знаходиться в приватній власності, представник вважає, що даний спір має вирішуватись виключно між співвласниками квартири АДРЕСА_1 або в судовому порядку.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивачці на підставі договору дарування від 29.11.2000 року належить ? частина квартири АДРЕСА_4.

Відповідач ОСОБА_2 згідно зі свідоцтвом про право власності на житло від 12.02.1997 року, виданим Відділом приватизації державного житла Залізничного району м. Києва згідно з розпорядженням органу приватизації від 12.02.1997 року № 15085, є власником ? частина квартири АДРЕСА_4.

Власником ? частини вказаної квартири є відповідач ОСОБА_3 згідно зі свідоцтвом про право власності на житло від 12.02.1997 року (? частина) та на підставі договору дарування від 07.12.2005 року (? частина).

Власником особового рахунку являється позивачка ОСОБА_1, в квартирі зареєстровані відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2

Фактично користується спірною квартирою лише відповідач ОСОБА_3 разом з дружиною з ОСОБА_4 з 2001 року, а інші співвласники квартири мають інше житло. Позивачка в судовому засіданні не заперечувала вказаних обставин та визнала, що не бажає проживати в цій квартирі, а має намір продати свою частку у праві власності на неї.

Відповідно до технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_4, вищевказана квартира складається з 3-х суміжно-ізольованих кімнат жилою площею - 13,5 кв. м і 10,4 кв. м та 23 кв. м, коридору, ванної кімнати, вбиральні, кухні.

Відповідно до ст. 358 ЦК України кожен із співвласників мас право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 04.10.1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок»при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що виходячи зі змісту ст. 115 ЦК це можливо, якщо кожній із сторін можу бути виділено окрему частину будинку із самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце за наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.

Якщо виділ частки будинку в натурі неможливий, суд вправі за заявленим про це позовом встановити порядок користування відособленими приміщеннями (квартирами, кімнатами) такого будинку. У цьому разі окремі підсобні приміщення (кухня, коридор тощо) можуть бути залишені в загальному користуванні учасників спільної часткової власності. Порядок користування жилим будинком може бути встановлено також між учасниками спільної сумісної власності.

Таким чином, суд, враховуючи суміжність кімнат в спірній квартирі, приходить до висновку, що встановити порядок користування спірною квартирою не виявляється можливим, так як неможливо надати кожному із співвласників у користування ту частину спільного майна, яка відповідає його ідеальній частці у праві спільної часткової власності, у вигляді відособленого приміщення.

Разом з тим, посилання відповідача ОСОБА_3 та його представника на необхідність урахування інших членів сім'ї власника, які хоча і не є власниками, але відповідно до ст. 405 ЦК України мають право на користування спірною квартирою, та на те, що частина спірної квартири, належить йому на праві власності, знаходиться під арештом, не мають правового значення для врегулювання даних правовідносин, тому суд не приймає їх до уваги.

Також суд не приймає до уваги посилання сторін на норми ЖК України, яке є недоречним, виходячи з того, що дані правовідносини регулюються нормами ЦК України.

Крім того, вимоги позивачки до відповідача КП «Дирекція»не мають правового підґрунтя.

Так, КП «Дирекція»у своєму листі від 15.07.2011 року за № 6-169/6 на звернення позивачки щодо окремого нараховування плати за утримання будинку і прибудинкової території співвласникам спірної квартири повідомив останню, що квартира знаходиться в приватній власності та, виходячи з норм чинного законодавства, підставою для нарахування квартирної плати на кожного з співвласників квартири у разі їх загальної згоди є належним чином оформлений письмовий договір про визначення порядку володіння та користування спільним майном між всіма співвласниками квартири. У тому випадку, коли співвласники не можуть дійти згоди щодо порядку володіння та користування спільним майном, вони мають право вирішити даний спір у судовому порядку.

Враховуючи те, що звернення надійшло від одного з співвласників квартири без визначення підстав (договір між співвласниками, рішення суду) для нарахування окремо на кожного з співвласників квартирної плати та те, що виходячи з ст. 356, 358, 360 ЦК України при вирішенні питань щодо володіння та користування майном, яке перебуває у спільній частковій власності необхідна загальна згода всіх співвласників, позивачці були повідомлені умови, необхідні для здійснення нарахування квартирної плати на кожного з співвласників окремо.

Отже, КП «Дирекція»не порушувало права позивачки та не відмовляло у здійсненні нарахування квартирної плати на кожного з співвласників квартири окремо, а лише повідомило умови, при дотриманні яких це може бути здійснено, тому вимоги до цього відповідача також є безпідставними.

Таким чином, з врахуванням площі кімнат та їх розташування у спірній квартирі, неможливості за вказаних обставин виділення позивачці окремої кімнати без порушення при цьому житлових прав інших співвласників спірної квартири та, звідси, - і нарахування квартирної плати на кожного з співвласників окремо, суд не знаходить законних підстав для задоволення заявлених вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 356, 358, 360, 405 ЦК України, ст.ст. 3-4, 10-11, 57-60, 88, 169, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: