Рішення

від 18.08.2015 по справі 910/17220/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.2015Справа №910/17220/14

За первісним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Дніпромашкомплект» ДоТовариства з обмеженою відповідальністю ТПП «Українська електротехнічна корпорація» Простягнення 110 137,39 грн. За зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю ТПП «Українська електротехнічна корпорація» ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Дніпромашкомплект» Про стягнення 383 151,42 грн.

Суддя Домнічева І.О.

Представники сторін (за первісним позовом):

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпромашкомплект» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ТПП «Українська електротехнічна корпорація» стягнення 595 115, 81 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.10.2014 р. в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2015 р. рішення господарського суду від 07.10.2014 р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду від 15.04.2015 р., рішення господарського суду міста Києва від 07.10.2014 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2015 р. у справі № 910/17220/14 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Автоматичною системою документообігу Господарського суду міста Києва справу № 910/17220/14 передано на новий розгляд судді Домнічевій І.О.

Ухвалою від 27.04.15 р. розгляд справи було призначено на 26.05.2015 р.

Судове засідання 26.05.2015 р. не відбулося.

Ухвалою від 02.06.2015 р. розгляд справи було призначено на 11.06.2015 р.

Ухвалами від 11.06.2015 р. зустрічний позов прийнято до спільного розгляду з первісним позовом та відкладено розгляд справи на 25.06.2015 р.

04.08.2015 р. від позивача через відділ діловодства суду надійшли пояснення на заперечення та відзив на зустрічну позовну заяву.

Ухвалою від 04.08.2015 р. розгляд справи було відкладено на 11.08.2015 р.

Судове засідання 11.08.2015 р. не відбулося.

Наступне судове засідання було призначено на 18.08.2015 р.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

У судовому засіданні 18.08.2015 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

При розгляді матеріалів первісного позову встановлено, наступне.

Між сторонами у справі 19.12.2013 р. було укладено договір, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався на основі технічної документації позивача виготовити по ОСТ 24.940.01-90, поставити та передати у власність позивача обладнання, а останній в свою чергу зобов'язався прийняти та оплатити це обладнання на умовах передбачених договором.

Ціна та строк поставки обладнання вказується в Специфікації до Договору (п. п. 3.1., 4.3. договору).

Підписаною сторонами Специфікацією № 1 до договору визначено плату за обладнання в розмірі 1 348 252,50 грн.

Відповідно до п. 4 Специфікації строк поставки товару складає 45 календарних днів з моменту отримання постачальником суми авансового платежу в розмірі 50% від загальної вартості договору протягом 5-ти календарних днів з моменту підписання сторонами Специфікації, а саме кошти в сумі 674 126,25 грн.

На виконання умов договору відповідач у період з 28.01.2014 р. по 02.04.2014 р. поставив обладнання, визначене Специфікацією № 1 до договору.

За приписами статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Свої позовні вимоги Товариство «Дніпромашкомплект» обґрунтовує тим, що при виконанні договору відповідачем були порушені строки поставки обладнання понад 45 календарних днів, у зв'язку з чим відповідно до п. п. 7.2., 7.3. договору було нараховано штрафні санкції.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Вказані приписи кореспондуються зі статтею 218 Господарського кодексу України, а також закріплені у частині 1 статті 79 Розділу 4 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про договори купівлі-продажу товарів від 11.04.1980 р., якою встановлено, що сторона не несе відповідальності за невиконання будь-якого із своїх зобов'язань, якщо доведе, що воно було викликане перешкодою поза її контролем і що від неї нерозумно було очікувати прийняття до уваги цієї перешкоди під час укладення договору або уникнення чи подолання цієї перешкоди чи її наслідків.

В силу статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

Засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та видача сертифікатів про такі обставини віднесено до компетенції Торгово-промислової палати України та уповноважених нею регіональних торгово-промислових палат.

Дана редакція Закону діє з 02.09.2014 р., тобто набула чинності до винесення рішення та прийнята з метою визначення та врегулювання форс-мажорних обставин, що виникають у зв'язку з подіями на території України.

Відповідач, заперечуючи проти стягнення штрафних санкцій, виходячи з п. 7.2. договору посилається на те, що у зв'язку з окупацією території Автономної Республіки Крим внаслідок збройної агресії Російської Федерації та подальшого встановлення особливого правового режиму на цій території, поставити в обумовлені строки обладнання було неможливо від незалежних від нього причини, оскільки існувала можливість втрати транспортних засобів та самого обладнання, а крім того, водії транспортних засобів взагалі відмовлялись ризикувати власним життям та в'їжджати на окуповану територію.

Крім того, як вказує відповідач, про вищевказані факти свідчить також і внесений Кабінетом Міністрів України на розгляд Верховної Ради України проект Закону України «Про внесення змін до деяких Законів України щодо визначення дати початку тимчасової окупації» зареєстрований під № 2954 від 22.05.2015 р., яким пропонується визначити дату початку тимчасової окупації з 20 лютого 2014 року з відповідним обґрунтуванням, викладеним у пояснювальній записці до проекту.

Судом дані заперечення відповідача до уваги не приймаються, оскільки останнім жодним чином не було застосовано розділ 9 договору «Форс-мажор», згідно п. 9.4. якого, якщо внаслідок подій непереборної сили для сторони договору склалась неможливість виконання своїх обов'язків за договором, то ця сторона протягом 2-х днів має повідомити іншу сторону про настання таких обставин.

Крім того, в матеріалах справи відсутні жодні докази звернення відповідача до Торгово-промислової палати України.

Отже, за таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу, передбаченого п. 7.2. договору обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог, що викладені в зустрічній позовній заяві, позивач за зустрічним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська електротехнічна корпорація» просить стягнути з відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпромашкомплект» 357 093,36 грн. заборгованості за договором, 11 417,20 грн. 3% річних та 14 640,86 грн. інфляційних.

Відповідача проти вимог заперечив.

При розгляді матеріалів зустрічного позову встановлено наступне.

19.12.2013 р. між сторонами у справі був укладений договір на виготовлення та поставку нестандартного обладнання № 12/19/13.

Відповідно до п. 1.1. договору, сторони домовились про виготовлення позивачем обладнання на підставі технічної документації ТОВ «Дніпромашкомплект», а ТОВ «Дніпромашкомплект» в свою чергу зобов'язується прийняти та оплатити дане обладнання на умовах, передбачених договором.

Згідно п. 3.5. договору та п. 5 додатку № 1 до договору, оплата продукції здійснюється покупцем у гривнях шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в наступному порядку:

- авансовий платіж в розмірі 50% вартості від партії обладнання зазначеного у специфікації не пізніше ніж 5 календарних днів з моменту підписання специфікації;

- 40% залишеної вартості оплачується покупцем протягом 10 календарних днів після поставки партії обладнання у відповідності до специфікації, згідно п. 5.5. договору на склад покупця;

- 10% вартості обладнання, погодженого до поставки по даному договору, оплачується протягом 30-ти календарних днів після поставки в пункт призначення згідно до п. 5.2. даного договору.

Пунктом 3.7. договору зазначено, що під датою оплати необхідно розуміти дату надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника (ТОВ ТПП «Українська електротехнічна корпорація»).

Як зазначає позивач у своїй зустрічній позовній заяві, останній відповідно до умов укладеного договору поставив, а ТОВ «Дніпромашкомплект» прийняв обумовлене обладнання на підставі видаткових накладних № РН-0000005 від 20.01.2014 р.; № РН-0000006 від 20.02.2014 р.; № РН-0000007 від 27.02.2014 р.; № РН-0000013 від 14.03.2014 р.; № РН-0000014 від 19.03.2014 р.; № РН-0000019 від 27.03.2014 р. та № РН-0000021 від 02.04.2014 р.

Таким чином, як вказує позивач, свої зобов'язання за договором в частині поставки ним виконано.

За розрахунком позивача, за відповідачем по зустрічному позову, заборгованість складає 357 093,36 грн.

Відповідно до п. 3.6. договору, оплата здійснюється за умовами передання постачальником (ТОВ ТПП «Українська електротехнічна корпорація») покупцю (ТОВ «Дніпромашкомплект») комплекту приймально-здавальних документів, вказаних в п. 5.3.2. договору.

Згідно з п. 5.3.2. договору це і сертифікат якості (паспорт чи документ, який його замінює) на виготовлення обладнання, відвантажувальна специфікація, акт прийняття-передачі поставленого обладнання, рахунок, сертифікат якості на матеріали, що застосовуються на копії посвідчень зварювальників.

У матеріалах справи відсутні докази передачі вищевказаних документів, отже, строк оплати згідно договору ще не настав.

За таких обставин вимоги позивача, що викладені в зустрічній позовній заяві, задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 49, 82 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити в частині стягнення штрафу та пені.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТПП «Українська електротехнічна корпорація» (м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, 6а, кв. 3; ЄДРПОУ 30678575) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпромашкомплект» (м. Дніпропетровськ, просп. Воронцова, 73 офіс 502; код ЄДРПОУ 38433134) 41 917 (сорок одну тисячу дев'ятсот сімнадцять) грн. 38 коп. штрафу, 16 878 (шістнадцять тисяч вісімсот сімдесят вісім) грн. 82 коп. пені та 1 176 (одну тисячу сто сімдесят шість) грн. 00 коп. судового збору.

У задоволенні зустрічної позовної заяви відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 27.08.2015 р.

Суддя І.О. Домнічева