Рішення

від 01.09.2015 по справі 925/1123/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" вересня 2015 р. Справа № 925/1123/15

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Скиби Г.М., за участю секретаря судового засідання Кенкеч О.С., розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за позовом публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_1», м. Київ, вул. Дегтярівська, 27Т, (поштова адреса: м. Київ, Харківське шосе, 49)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Дінейро Плюс», АДРЕСА_1

про зобов'язання виконати умови договору оренди (зобов'язання вчинити дію) та стягнення 7559,16 грн. авансового платежу,

за участю представників сторін:

від позивача: участі не брав;

від відповідача: ОСОБА_2 - за довіреністю.

Позивач ПАТ «ВА-банк» звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до відповідача ТОВ «Дінейро Плюс» про зобов'язання вчинити дію - направити акт наданих послуг за березень 2015р., та стягнути 7559,16 грн. авансового платежу. Представник позивача в засідання не прибув.

Представник відповідача вказує, що на вимогу позивача йому направлено 31.08.2015р. акт виконаних робіт та в цій частині відсутній предмет спору. Вимоги про стягнення авансового платежу заперечив та вказав, що за позивачем рахується заборгованість по комунальних платежах і ці кошти вже враховані при розрахунках. В решті вимог просить відмовити.

На запитання головуючого присутні учасники заявили:

про відсутність будь-яких інших доказів на підтвердження своїх доводів і пояснень;

про відсутність потреби у витребуванні інших доказів від учасників провадження у справі та інших осіб;

про можливість завершення дослідження обставин справи.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, враховуючи пояснення представника відповідача, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Сторони за договором є суб'єктами господарювання на ринку послуг та є самостійними юридичними особами, що підтверджується свідоцтвами про їх державну реєстрацію. Місце здійснення господарської діяльності відповідає місцю реєстрації сторін - положення ст. 93 ЦК України.

Між сторонами виникли та існують тривалі договірні господарські відносини оренди приміщення на підставі укладеного 20.03.2013р. договору оренди нежитлового приміщення (а.с. 10-18, з додатками).

Предмет договору: оренда нежитлового приміщення площею 330 кв.м. по вул. Хрещатик, 205 у м. Черкаси.

Вартість приміщення складає 6400000 грн.

Приміщення надається для розміщення відділення банку Орендаря.

Орендна плата складає 30000 грн. в місяць (без ПДВ) - п. 4.1. договору.

Орендна плата вноситься орендарем до 5 числа поточного місяця в безготівковому виді - п. 4.3 договору.

Вартість спожитої електроенергії та комунальних послуг не входять в суму оренди та сплачуються Орендарем окремо.

Відповідно до п. 4.5. Договору відповідач має надати позивачу ОСОБА_3 наданих послуг за фактичну оренду майна за попередній місяць - не пізніше 5 числа наступного місяця. ОСОБА_4 сторонами є підтвердженням фактичного використання орендованого майна позивачем. Відсутність даного акту та невиконання відповідачем обов'язку за договором оренди майна є підставою для затримки платежів Орендарем та є перешкодою для позивача коректно відобразити витрати в бухгалтерській звітності та заважає реалізації прав позивача відповідно до положень ст. 37 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», зважаючи на введення процедури тимчасової адміністрації в банку ПАТ «ВіЕйБі Банк».

02.04.2015р. позивач надіслав листа відповідачу та просить підписати відповідний ОСОБА_4 приймання-передачі приміщення відповідно до договору оренди від 20.03.2013р.

Позивач наполягає на зобов'язанні відповідача передати позивачу ОСОБА_3 наданих послуг за період з 01.03.2015р. по 31.03.2015р.

24.07.2015р. позивач подав суду заяву про збільшення вимог та просить стягнути 7559,16 грн. авансового платежу за комунальні послуги, з мотивів, що 18.12.2014р. та 19.01.2015р. відповідачем були виставлені рахунки:

№12 на суму 18222,23 грн.

№1 на суму 6992,45 грн. відповідно. Рахунки були оплачені позивачем.

Позивач не вказує, за який період має бути повернутий авансовий платіж та не надає розрахунку своєї вимоги.

Відповідач вимоги заперечив та вказав, що спірний акт підписав та направив позивачу 31.08.2015р., тому предмет спору відсутній, і в цій частині вимоги провадження у справі належить припинити. Стосовно стягнення авансового платежу представник вимоги заперечив та надав суду розрахунок комунальних платежів, де враховано спірний платіж позивача та рахується заборгованість позивача по сплаті комунальних послуг. Всього надано послуг з листопада 2014р. по березень 2015р. на суму 28641 грн., а оплачено позивачем лише 25214,68 грн., але відповідачем поки що не заявляються зустрічні вимоги до позивача. Крім того, позивачем не вказано період, за який стягується авансовий платіж та підстава. В цій частині позову відповідач просить відмовити за недоведеністю вимог позивачем.

Суд вважає, що сторонами було досягнуто згоди за всіма істотними умовами договору. Договір оренди приміщення від 20.03.2013р. не заперечений сторонами, не визнаний судом недійсним, не розірваний в установленому законом порядку.

Згідно частини 1 статті 173 ГК України зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку - є господарським зобов'язанням.

Згідно з частиною 1 статті 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

В силу п. 1 ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно п. 6 названої статті, до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Форма договору відповідає вимогам, викладеним в гл. 58 ЦК України про оренду майна.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Вказані обставини підтверджуються наявними матеріалами у справі.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009р. №14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Таким чином, провадження в частині зобов'язання відповідача передати ОСОБА_4 наданих послуг за період 01-31 березня 2015р. - належить припинити за відсутністю предмету спору - на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Доводи ж позивача про наявність боргу відповідача - авансовий платіж за комунальні послуги в сумі 7559,16 грн. та необхідність його стягнення з відповідача - не відповідають фактичним обставинам справи, наведеним нормам чинного законодавства та праву позивача.

За таких обставин, суд приходить до висновку про безпідставність та недоведеність позовних вимог позивачем та відмовляє у позові в цій частині.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права.

Судові витрати належить покласти на відповідача частково - 1218 грн. судового збору за немайновою вимогою, оскільки дія вчинена відповідачем після звернення позивача до суду - положення ст. 49 ГПК України. Судовий збір стягнути в дохід державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85, 80 п.1-1 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

Провадження в частині зобов'язання відповідача вчинити дію - направити позивачу акт наданих послуг за березень 2015р. - припинити за відсутністю предмету спору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Дінейро Плюс», АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 37787142, номер рахунку в банку невідомий

в дохід державного бюджету через відповідний орган державної податкової служби на користь УДКС України у м. Черкаси, МФО 854018, код 38031150, рахунок №31213206783002, код бюджетної класифікації 22030001

1 218,00 грн. судового збору за немайновою вимогою.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом 10 днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 04.09.2015р.

Суддя Г.М. Скиба