Ухвала

від 19.02.2018 по справі 925/1123/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

"19" лютого 2018 р. Справа№ 925/1123/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Сітайло Л.Г.

Пашкіної С.А.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний банк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Славкіної М.А.

на рішення Господарського суду Черкаської області, ухваленого 01.09.2015, повний текст якого складений 04.09.2015,

у справі № 925/1123/15 (суддя Скиба Г.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний банк

до Товариства з обмеженою відповідальністю Дінейро Плюс

про зобов'язання виконати умови договору оренди (зобов'язання вчинити дію) та стягнення 7 559,16 грн. авансового платежу

ВСТАНОВИВ:

Позов, з урахуванням клопотання про збільшення позовних вимог (стягнення заборгованості) (а.с. 62-64), заявлено про зобов'язання відповідача виконати п. 4.5 договору оренди нежитлового приміщення від 20.03.2013, а саме, передати позивачеві належним чином складений і підписаний акт наданих послуг за періоди з 01.03.2015 по 31.03.2015 та стягнення не авансового платежу в сумі 7 559,16 грн.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 01.09.2015, повний текст якого складений 04.09.2015, у справі № 925/1123/15 провадження в частині вимог про зобов'язання відповідача вчинити дію - направити позивачу акт наданих послуг за березень 2015 року припинено за відсутністю предмету спору, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням, 08.02.2018 Публічне акціонерне товариство Всеукраїнський Акціонерний банк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Славкіної М.А. звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 01.09.2015 у справі № 925/1123/15 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 258 ГПК України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Статтею 4 Закону України Про судовий збір в редакції, чинній на дату звернення з цією апеляційною скаргою, при зверненні до господарського суду встановлені ставки судового збору в таких розмірах:

- за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

- за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

- за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду; апеляційних скарг у справі про банкрутство; заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги;

- за подання апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду; заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, виходячи з приписів Закону України Про судовий збір , в редакції, чинній на дату звернення з апеляційною скаргою, судовий збір за звернення з апеляційною скаргою має бути сплачений в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Статтею 4 Закону України Про судовий збір , в редакції, чинній на дату звернення з позовом до суду, було встановлено, що судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (ч. 1 ст. 4 Закону України Про судовий збір ).

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України Про судовий збір за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

За таких обставин, при зверненні до суду з цією апеляційної скаргою, згідно з приписами статті 4 Закону України Про судовий збір в редакції, чинній на дату звернення з апеляційною скаргою та враховуючи розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законом на 01.01.2015 (1 218 грн.), позивач має сплатити судовий збір в сумі 3 654 грн., з яких 1 827 грн. (1 218*150%) становить судовий збір за оскарження рішення щодо майнових вимог, а 1 827 грн. (1 218*150%) - щодо немайнових вимог.

Заявником до апеляційної інстанції не додано доказів сплати судового збору.

Водночас до апеляційної скарги додано заяву про відстрочення сплати судового збору, в якому заявник, з посиланням на приписи ст. 8 Закону України Про судовий збір , просить відстрочити сплачу судового збору за подання апеляційної скарги з посиланням на важке фінансове становище та відсутність можливості сплатити судовий збір.

Частина 1 статті 8 Закону України Про судовий збір встановлює, що, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Отже, право суду відстрочити або розстрочити сплату судового збору закон пов'язує з наявністю вичерпного переліку обставин, до яких не віднесено важке фінансове становище та відсутність можливості сплатити судовий збір у позивача - юридичної особи.

За таких обставин, заява Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний банк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Славкіної М.А. про відстрочення сплати судового збору задоволенню не підлягає.

Відтак, подана заявником апеляційна скарга не відповідає вимогами ст. 258 ГПК України, яка встановлює вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.

До апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу (ч. 2 ст. 260 ГПК України).

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Крім того, слід зазначити про таке.

Згідно з п. 13 Прикінцевих та перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017), судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 93 ГПК України в редакції, яка діяла станом на дату винесення рішення у цій справі, апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Відповідно до вказаних правових норм, апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Черкаської області від 01.09.2015, повний текст якого складений 04.09.2015, заявник мав подати в строк по 14.09.2015 включно, проте подав її 08.02.2018.

Заявником подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому він просить поновити строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Черкаської області від 01.09.2015 у справі № 925/1123/15.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 256 ГПК України в редакції на дату винесення цієї ухвали, учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Порядок вручення судових рішень встановлений ст. 242 ГПК України в редакції на дату винесення цієї ухвали, згідно з якою:

- у разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складання - в електронній формі у порядку, встановленому законом (у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси), або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса в особи відсутня (ч. 3);

- учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня (ч. 5);

- днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (ч. 5)

- копії судових рішень можуть бути видані повторно за заявою особи у порядку, встановленому законодавством (ч. 9);

- у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (ч. 11).

З наявного у матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення з штрихкодовим ідентифікатором 1800507770657 (а.с. 135) слідує, що спірне рішення позивачем отримано 08.09.2015, а з апеляційною скаргою на вказане рішення апелянт звернувся 08.02.2018.

Основними засадами судочинства, закріпленими у ст. 129 Конституції України, є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен додержуватись норм процесуального права.

За змістом положень ГПК України, сторона наділена правом оскарження судового рішення, що є однією з необхідних умов реалізації встановленого законом права на судовий захист.

Однак наявність права на оскарження не є безумовною підставою для здійснення судового захисту шляхом прийняття апеляційної скарги, поданої з порушенням встановленого процесуальним законом порядку.

Згідно з п.п. 1-4 ст. 11 ГПК України:

- суд при розгляді справи керується принципом верховенства права;

- суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

- суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України;

- суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд), як джерело права.

У силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

При цьому, відповідно до прецедентної практики Суду одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (певності), який полягає у тому, що у разі винесення судом остаточного рішення у справі таке рішення не може бути піддано сумніву (див. Рішення у справі Brumaresku v Romania [GC], N 28342/95, п. 61, ЄСПЛ 1999-VII) та принцип res judicata, тобто принцип остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі Рябих проти Росії (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-Х).

У п. 41 Рішення від 03.04.2008 року Пономарьов проти України Суд вказав, що: правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata .

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13.07.2016 у справі №Б29/162-10, який зазначив, що поновлення Вищим господарським судом України строку на касаційне оскарження судового рішення майже через п'ять років після припинення провадження у справі про банкрутство без наведення мотивів, за якими суд касаційної інстанції визнав поважними причини пропуску процесуального строку для подання касаційної скарги, є порушенням принципу правової визначеності судового рішення.

У ч. 8 п. 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України від 17.05.2011 № 7 зазначено, що клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 53 ГПК повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах). При цьому своєчасне (у межах встановленого строку) подання первісної апеляційної скарги і невідкладне (одразу після одержання відповідної ухвали) усунення скаржником недоліків, які стали причиною повернення останньої, враховуються апеляційним господарським судом у вирішенні питання про відновлення строку подання апеляційної скарги разом з іншими обставинами, на які посилається скаржник у зазначеному клопотанні.

Відповідно до чинного законодавства, поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Отже, клопотання (заява) про відновлення процесуального строку повинне містити пояснення щодо причин пропуску такого строку і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про відновлення строку на апеляційне оскарження, суд повинен в сукупності оцінити всі обставини справи, навести мотиви щодо поважності чи неповажності причин пропуску строків на апеляційне оскарження та зазначити, з яких підстав подане скаржником клопотання не може бути задоволене. Таких висновків щодо поновлення строків оскарження дійшов Верховний Суд України в постанові від 17.01.2006 у справі №39/62-12/140.

Частиною 1 статті 119 ГПК України в редакції на дату винесення цієї ухвали встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Стаття 13 ГПК України встановлює, що:

- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін;

- учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом;

- кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом;

- кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Як на підставу для поновлення строку на апеляційне оскарження заявник фактично посилається на те, що необхідно врахувати особливості здійснення процедури тимчасової адміністрації, яку в ПАТ ВіЕйБі банк запроваджено з 21 листопада 2014 року, а на сьогоднішній день вже процедури ліквідації банків .

Щодо вказаних обставин колегія суддів зазначає про те, що сам лише факт введення у позивача 21.11.2014 тимчасової адміністрації та, в подальшому, перебування позивача у процедурі ліквідації не може вважатися належною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення, яке було винесено майже 2,5 роки тому та вручено позивачу в той саме час, а відтак, наведені заявником у відповідному клопотанні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарженні не можуть бути визнані поважними.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (ч. 2 ст. 174 ГПК України).

З таких обставин, апеляційна скарга підлягає залишенню без руху на підставі ст. ст. 174, 260 ГПК України з метою надання заявнику можливості виправити вищенаведені недоліки шляхом подання в строк, визначений цією ухвалою, доказів сплати судового збору у встановленому чинним законодавством розмірі, а також подання заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.

При цьому колегія суддів зауважує заявникові на тому, що:

- відповідно до приписів ч. 4 ст. 174 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою;

- відповідно до приписів п. 4 ст. 260 ГПК України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 174, 234-235, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний банк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Славкіної М.А. про відстрочення сплати судового збору.

2. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний банк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Славкіної М.А. на рішення Господарського суду Черкаської області від 01.09.2015 у справі № 910/1123/15 залишити без руху.

3. Протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали Публічне акціонерне товариство Всеукраїнський Акціонерний банк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Славкіної М.А. має право усунути недоліки, а саме, подати до Київського апеляційного господарського суду докази про сплату судового збору в сумі 3 654 грн., а також відповідну заяву із зазначенням інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.

4. Роз'яснити Публічному акціонерному товариству Всеукраїнський Акціонерний банк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Славкіної М.А., що в разі невиконання в строк, визначений п. 2 її резолютивної частини, ухвали суду:

- в частині надання доказів сплати судового збору апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту;

- в частині подання заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 ГПК України.

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді Л.Г. Сітайло

С.А. Пашкіна