Постанова

від 28.08.2015 по справі 802/921/15-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

28 серпня 2015 р. Справа № 802/921/15-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Богоноса М.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання: Федьчук Т.Ю.

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: управління Пенсійного фонду України в Теплицькому районі Вінницької області

до: фермерського господарства ОСОБА_2

про: відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось управління Пенсійного фонду України в Теплицькому районі Вінницької області з адміністративним позовом до фермерського господарства ОСОБА_2 про відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за відповідачем рахується заборгованість по невідшкодованим до Пенсійного фонду України фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за віком на пільгових умовах в розмірі 9251,82 грн., яка в добровільному порядку не сплачена.

У письмових запереченнях, що подані відповідачем, вказано на безпідставність позовних вимог управління Пенсійного фонду України в Теплицькому районі Вінницької області, оскільки фермерське господарство ОСОБА_2 є платником фіксованого сільськогосподарського податку, а тому відповідно до Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок» є суб’єктом спеціального режиму оподаткування. Крім того, відповідач зазначив, що зміни внесені до Податкового кодексу України щодо віднесення сільськогосподарських підприємств з спеціальним режимом оподаткування до платників єдиного податку 4 групи, яким є сільськогосподарський податок, не дає підстав вважати, що фермерське господарство не відноситься до платника фіксованого сільськогосподарського податку.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на те, що порушення вимог пунктів «б» - «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» щодо несвоєчасності відшкодування підприємством фактичних виплат пенсій на пільгових умовах особам, які мають відповідний стаж роботи, ставлять під загрозу своєчасність виплати пенсій, чим порушується право громадян на державне пенсійне забезпечення, що в свою чергу негативно впливає на інтереси держави.

Представники відповідача в судовому засіданні щодо задоволення адміністративного позову заперечили, просили відмовити в його задоволенні. Додатково зазначили, що фермерське господарство не зобов’язане сплачувати заборгованість, оскільки зміни внесені до Податкового кодексу України щодо віднесення сільськогосподарських підприємств з спеціальним режимом оподаткування до платників єдиного податку 4 групи, фактично передбачають зміну назви податку, а суть, порядок нарахування та сплати залишились такими ж.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову, з наступних підстав.

Як встановлено судом та свідчать матеріали справи, фермерське господарство ОСОБА_2 зареєстроване Теплицькою районною державною адміністрацією Вінницької області та перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Теплицькому районі Вінницької області (а.с.10).

За відповідачем рахується заборгованість по невідшкодованих до Пенсійного фонду України фактичних витратах на виплату та доставку пільгових пенсій за період з 25.01.2015 року по 25.03.2015 року в загальній сумі 9251,82 грн. по наступним пенсіонерам: ОСОБА_2, ОСОБА_4

Заявлена сума заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача, підтверджується наявними у справі розрахунками заборгованості по фактичних витратах на виплату пільгових пенсій (а.с.17).

Оскільки вказана заборгованість відповідачем в добровільному порядку не сплачена, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.

Відповідно до приписів пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Відповідно до ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" дострокові пенсії залежно від умов праці (але не раніш як після досягнення 55 років чоловіками і 50 років жінками) можуть встановлюватися за результатами атестації робочих місць за рахунок коштів підприємств та організацій, призначених на оплату праці, які перераховуються до Пенсійного фонду України на виплату пенсій до досягнення працівником пенсійного віку, передбаченого статтею 12 цього Закону.

Абзацом 4 пункту 1 статті 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Підпунктом 6.1 пункту 6 Інструкції "Про порядок обчислення та сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України", що затверджена Постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року №64/8663, встановлено, що відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Таким чином, відшкодуванню підлягають фактичні витрати Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам які працювали або працюють на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці.

За правилами встановленими підпунктом 6.8. пункту 6 Інструкції, підприємства та організації зобов'язані щомісяця до 25-го числа вносити до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Отже, підприємства зобов'язані відшкодувати управлінням Пенсійного фонду України витрати на виплату та доставку пенсій особам, які працювали або працюють на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Беручи до уваги те, що заявлену до стягнення суму заборгованості до управління Пенсійного фонду України в Теплицькому районі Вінницької області в розмірі 9251,82 грн. відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив, наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується матеріалами справи, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги управління Пенсійного фонду України в Теплицькому районі Вінницької області.

Суд критично оцінює доводи відповідача стосовно того, що він не зобов'язаний сплачувати вказану заборгованість, з огляду на наступне.

Законом України від 28.12.2014р. №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", внесено зміни до ПК України, зокрема з 01 січня 2015 року з переліку загальнодержавних податків і зборів виключено фіксований сільськогосподарський податок. Сформовано 4 групи платників єдиного податку. До 4 групи таких платників віднесено відповідача.

Згідно із пунктом 297.1 статті 297 ПК України (в редакції Закону № 71-VIII від 28.12.2014р.) платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів:

1) податку на прибуток підприємств;

2) податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об'єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності платника єдиного податку першої - третьої групи (фізичної особи) та оподатковані згідно з цією главою;

3) податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку, визначену підпунктом 1 пункту 293.3 статті 293 цього Кодексу, а також що сплачується платниками єдиного податку четвертої групи;

4) податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва;

5) рентної плати за спеціальне використання води платниками єдиного податку четвертої групи.

Нарахування, сплата та подання звітності з податків і зборів інших, ніж зазначені у пункті 297.1 цієї статті, здійснюються платниками єдиного податку в порядку, розмірах та у строки, встановлені цим Кодексом (п. 297.1 ст. 297 ПК України).

До 01 січня 2015 року сільськогосподарські підприємства сплачували фіксований сільськогосподарський податок, особливості справляння якого встановлювались статтею 307 ПК України.

Згідно із статтею 307 ПК України платники податку не є платниками таких податків і зборів:

а) податку на прибуток підприємств;

б) земельного податку (крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва);

в) збору за спеціальне використання води;

г) збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності (у частині провадження торговельної діяльності).

Податки і збори, не зазначені у пункті 307.1 цієї статті, сплачуються платником податку в порядку і розмірах, установлених цим Кодексом, а єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - в порядку, визначеному Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Відповідно до п.1 ст.2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Конституційний Суд України в Рішенні від 03.10.1997 р. №4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є і те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Суд звертає увагу, що заборгованість, про стягнення якої подано позов, виникла у відповідача в січні 2015 року. Тому, застосуванню до спірних правовідносин підлягають норми, які діяли станом на січень 2015 року, тобто норми ПК України в редакції Закону № 71-VIII від 28.12.2014р., а також п.1 ст.2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".

Водночас, положення п.1 ст.2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" звільняють від сплати збору саме платників фіксованого сільськогосподарського податку, до яких, з урахуванням положень ПК України в редакції Закону № 71-VIII від 28.12.2014р., відповідач не відноситься.

Аналогічна правова позиція висвітлена в постанові Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09.07.2015 року в адміністративній справі № 802/219/15-а.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтований та підлягає задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) згідно ч. 4 ст. 94 КАС України стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути із фермерського господарства ОСОБА_2 (код ЄДРПОУ 60043553) на користь управління Пенсійного фонду України в Теплицькому районі Вінницької області заборгованість із витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у сумі 9251 грн. 82 коп. (дев'ять тисяч двісті п'ятдесят одна гривня вісімдесят дві копійки).

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Богоніс Михайло Богданович