Ухвала

від 15.10.2015 по справі 802/921/15-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/921/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Богонос М.Б.

Суддя-доповідач: Полотнянко Ю.П.

15 жовтня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Драчук Т. О. Загороднюка А.Г. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Тарасенко А.М.,

Представників відповідача: Володівського А.Г., Немировського П.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства Воловодівського Андрія Григоровича на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2015 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України у Теплицькому районі Вінницької обаласті до Фермерського господарства Воловодівського Андрія Григоровича про відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Фермерського господарства Воловодівського Андрія Григоровича про відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій .

Відповідно до постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2015 року адміністративний позов задоволено повністю, а саме: стягнуто із фермерського господарства Воловодівського Андрія Григоровича (код ЄДРПОУ 60043553) на користь управління Пенсійного фонду України в Теплицькому районі Вінницької області заборгованість із витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у сумі 9251 грн. 82 коп. (дев'ять тисяч двісті п'ятдесят одна гривня вісімдесят дві копійки).

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на прийняття оскарженого рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції оскаржену постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представники відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції доводи скарги підтримали у повному обсязі з підстав і мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Представник позивача, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явився . Про причини своєї неявки суд не повідомив .

У відповідності до частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що фермерське господарство Воловодівського Андрія Григоровича зареєстроване Теплицькою районною державною адміністрацією Вінницької області та перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Теплицькому районі Вінницької області (а.с.10).

За відповідачем рахується заборгованість по невідшкодованих до Пенсійного фонду України фактичних витратах на виплату та доставку пільгових пенсій за період з 25.01.2015 року по 25.03.2015 року в загальній сумі 9251,82 грн. по наступним пенсіонерам: ОСОБА_4., ОСОБА_5

Заявлена сума заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача, підтверджується наявними у справі розрахунками заборгованості по фактичних витратах на виплату пільгових пенсій. Оскільки заборгованість відповідача погашена не була, позивач звернувся з позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є обґрунтованими та правомірними.

В доводах апеляційної скарги відповідач зазначив на безпідставність позовних вимог управління Пенсійного фонду України в Теплицькому районі Вінницької області, оскільки фермерське господарство Воловодівського А.Г. є платником фіксованого сільськогосподарського податку, а тому відповідно до Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" є суб'єктом спеціального режиму оподаткування. Крім того, зазначив, що зміни внесені до Податкового кодексу України щодо віднесення сільськогосподарських підприємств з спеціальним режимом оподаткування до платників єдиного податку 4 групи, яким є сільськогосподарський податок, не дає підстав вважати, що фермерське господарство не відноситься до платника фіксованого сільськогосподарського податку.

Щодо посилання апелянта на норми абзацу 5 пункту 2 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що з 01.01.2005 виплата пенсій особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в» - «е» та «ж» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, а тому не є витратами Пенсійного фонду, колегія суддів зазначає таке.

Зміни до вищезазначеної норми були внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення працівників сільськогосподарських підприємств - платників фіксованого сільськогосподарського податку» (далі - Закон № 2613-ІV), цим же Законом було доповнено абзац 4 пункту 1 статті 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» словами «крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку».

Законом № 2613-ІV визначено сферу його регулювання і стосується він лише внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення, що регламентують роботу працівників сільськогосподарських підприємств - платників фіксованого сільськогосподарського податку.

Таким чином, фінансування пільгових пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України стосувалося лише колишніх працівників сільськогосподарських підприємств - платників фіксованого сільськогосподарського податку, за рахунок чого вони і були звільнені від обов'язку відшкодовувати фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, закріпленого у статті 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».

Глава 2 Податкового кодексу України "фіксований сільськогосподарський податок" виключена згідно із Законом України від 28.12.2014р. №71-VIII ЗУ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи".

Інших пільг по сплаті пільгових пенсій підприємство не має, пільгові пенсії, призначені його колишнім працівникам, фінансуються на загальних підставах, тобто за рахунок коштів Пенсійного фонду України, які підлягають відшкодуванню підприємством.

Згідно з пунктом 6.8 розділу 6 Інструкції підприємства щомісяця до 25 числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах.

Проте, як свідчать матеріали справи, відповідачем в зазначений термін вказана заборгованість в сумі 9251,82 грн. не була погашена.

Також, судова колегія зазначає, що Законом України від 28.12.2014р. №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", внесено зміни до ПК України, зокрема з 01 січня 2015 року з переліку загальнодержавних податків і зборів виключено фіксований сільськогосподарський податок. Сформовано 4 групи платників єдиного податку. До 4 групи таких платників віднесено відповідача.

Нарахування, сплата та подання звітності з податків і зборів інших, ніж зазначені у пункті 297.1 цієї статті, здійснюються платниками єдиного податку в порядку, розмірах та у строки, встановлені цим Кодексом (п. 297.1 ст. 297 ПК України).

До 01 січня 2015 року сільськогосподарські підприємства сплачували фіксований сільськогосподарський податок, особливості справляння якого встановлювались статтею 307 ПК України, а оскільки заборгованість виникла у відповідача в січні 2015 року, застосуванню до спірних правовідносин підлягають норми, які діяли станом на січень 2015 року, тобто норми ПК України в редакції Закону № 71-VIII від 28.12.2014р., а також п.1 ст.2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних висновків.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову та зазначає, що доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність висновків суду. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Фермерського господарства Воловодівського Андрія Григоровича залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 серпня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі протягом п'яти днів.

Головуючий Полотнянко Ю.П.

Судді Драчук Т. О.

Загороднюк А.Г.