Постанова

від 25.08.2015 по справі 813/3753/15

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2015 року м. Львів №813/3753/15

10 год. 40 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Клименко О.М. за участю секретаря судового засідання Рехліцької Ю.Р. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1;

відповідача: представник ОСОБА_2;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екран» до Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Екран» (далі - ТОВ «Екран») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - Стрийська ОДПІ), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000332201 від 07.07.2015 року, №0000382201 від 07.07.2015 року, №0000342201 від 07.07.2015 року, №0000402201 від 07.07.2015 року.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржувані рішення прийнято на підставі акта перевірки від 01.07.2015 року №1308/22-22415836. Пояснив, що з боку посадових осіб Стрийської ОДПІ допущено порушення порядку складання та термінів оформлення результатів проведеної перевірки, передбачених податковим законодавством України.

Вказує, що відповідачем абсолютно протиправно та необґрунтовано не взято до уваги фактично здійснені господарські операції з ТОВ «Проміз група» з придбання матеріалів для забезпечення ведення діяльності позивача, реальність яких повністю підтверджена наданими під час перевірки первинними документами на вимогу п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, згаданими в акті, системний аналіз яких однозначно свідчить, що такі повністю відповідають критеріям первинного документу, є достовірними та складені за результатами реального і фактичного здійснення господарських операцій, не мають жодних недоліків та порядок їх заповнення повністю відповідав встановленому чинним законодавством України. Вважає, що відповідач не надав належної правової оцінки належно оформленим первинним документам податкового та бухгалтерського обліку щодо використання придбаних товарів у господарській діяльності ТОВ «Екран».

Щодо заниження валового доходу, що враховується при визначені об'єкта оподаткування за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року на загальну суму 703941,00 грн., представник позивача зазначив, що всі первинні документи, які відображають господарські операції позивача, в яких використовується грошовий вимірник, на яких ґрунтуються дані бухгалтерського обліку та по яких формується фінансова, статистична та податкова звітність, були надані при перевірці в повному обсязі та їх наявність перевіряючими не заперечувалась. Проте, в акті Стрийської ОДПІ відсутні будь-які посилання на будь-які первинні документи ТОВ «Екран» щодо відображення у розшифровках доходів і витрат у порівнянні із переліком наявних первинних документів позивача, що позбавляє будь-якої доказової сили твердження відповідача щодо нібито завищених витрат. Просить врахувати, що платник податку не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання обов'язків іншими платниками податків, оскільки таке прямо не встановлено законом.

Також зазначає, що визначення бази оподаткування ПДВ та виникнення податкових зобов'язань з цього податку жодним чином не пов'язано із «реалізацію готової продукції (послуг) за цінами нижче сформованої собівартості», а відтак нарахування додаткових податкових зобов'язань з ПДВ понад базу оподаткування є протиправним, а тому прийняті на основі таких висновків податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню. Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити.

Відповідач позов заперечив повністю з підстав, викладених в письмових запереченнях на позовну заяву (т.2 а.с.164), зміст яких зводиться до такого. Оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі висновків акта від 01.07.2015 року №1308/22-22415836, складеного за наслідками планової виїзної перевірки ТОВ «Екран» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року.

Проведеною перевіркою встановлено заниження задекларованих ТОВ «Екран» показників у рядку 02 Декларацій «дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів, робіт, послуг)» на загальну суму 703941,00 грн. При проведенні перевірки ТОВ «Екран» встановлено, що згідно даних бухгалтерського обліку (оборотно-сальдових відомостей та аналізу рахунків: 23 «Виробництво», 70 «Дохід від реалізації». 90 «Собівартість реалізації»), підприємство надавало послуги по оцинкуванню металевих виробів за цінами нижче сформованої собівартості.

Як наслідок, ТОВ «Екран» за рахунок надання цинкуванню металевих виробів нижче виробничої собівартості в порушення п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України занижено ПДВ всього в сумі 140789,00 грн.

Також перевіркою встановлено, що ТОВ «Екран» мало взаємовідносини з ТОВ «Проміз група» (ЄДРПОУ-39230649). Так, при визначенні повноти витрат, що враховуються при обчисленні оподаткування за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року встановлено їх завищення позивачем за 2014 р. на суму 94192,00 грн.

Відповідач вказує, що при проведенні аналізу податкової звітності поданої ТОВ «Проміз група» (та постачальників даного підприємства), бази даних «Єдиний реєстр податкових накладних» та Податковий блок - ВМД митниця (імпорт) встановлено, що ТОВ «Проміз група» виписано для ТОВ «Екран» документи на реалізацію засобу для чищення металевих поверхонь Dexacid Н240 та засобу для травлення металевих поверхонь Dexfluх S 8, які ТОВ «Проміз група» не придбавались на внутрішньому ринку та були ним імпортовані. Тобто, ТОВ «Проміз група» проведено «підміну товару» та фактично легалізовано засоби чищення і травлення металевих поверхонь, формуючи схемний податковий кредит та витрати на адресу ТОВ «Екран». Отже, в ході проведення дослідження фінансово-господарської діяльності ТОВ «Екран» встановлено штучне формування витрат від вищенаведеного контрагента.

Крім цього, за результатами перевірки не підтверджено товарного характеру операцій з придбання та реалізації ТМЦ по ланцюгу постачання ТОВ «Проміз група» та ТОВ «Екран», (відсутній актив його походження та його рух в процесі здійснення господарської операції між її учасниками). Виходячи з наведеного, відповідач вважає, що ТОВ «Екран» штучно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за листопад 2014 року, без фактичного постачання ТМЦ від ТОВ «Проміз група».

Саме з цих мотивів податковий орган прийняв податкові повідомлення-рішення №0000332201 від 07.07.2015 року, №0000382201 від 07.07.2015 року, №0000342201 від 07.07.2015 року, №0000402201 від 07.07.2015 року, і на думку відповідача, підстав для їх скасування немає.

Суд заслухав пояснення представників сторін, з'ясував обставини, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив письмові докази, якими такі обґрунтовуються, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

ТОВ «Екран» зареєстроване 14.08.1995 року, здійснює господарську діяльність з управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту, оброблення металів та нанесення покриття на метали, розподілення газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи, діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах, надання в оренду вантажних автомобілів, надання в оренду будівельних машин та устаткування.

З 12.05.2015 року по 23.06.2015 року Стрийською ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Екран» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року, за результатами якої складено акт №1308/22-22415836 від 01.07.2015 року (далі - акт перевірки від 01.07.2015 року).

У висновках акта перевірки від 01.07.2015 року Стрийська ОДПІ зазначила, що перевіркою, серед іншого, встановлено порушення позивачем:

п.п.14.1.36, п.п.14.1.56, п.п.14.1.228 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.135.4 ст.135, п.137.1 ст.137, п.п.138.1.1., п.138.2, п.138.4 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1, ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Екран» занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 113851,00 грн., в тому числі за 2-й квартал 2012 р. - на суму 72912,00 грн., за 2013 р. на суму 40939,00 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2014 р. в сумі 309662,00 грн.;

п.44.1 ст.44, п.188.1 ст.188, п.198.1, п. 198.2, п. 198.3, ст. 198 Податкового кодексу України, занижено податкове зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 159628,00 грн., в тому числі за квітень 2012 р. на суму 69440,00 грн., березень 2013 р. - 34933,00 грн., грудень 2013 р. - 8161,00 грн., квітень 2014 р. - 28255,00 грн., листопад 2014 р. - 18839,00 грн.

На підставі акта перевірки від 01.07.2015 року Стрийська ОДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення:

від 07.07.2015 року №0000332201, в якому позивачу визначена сума податкового зобов'язання із податку на додану вартість в розмірі 159628,00 грн. за основним платежем та штрафної санкції в розмірі 79814,00 грн.;

від 07.07.2015 року №0000382201, в якому позивачу визначена сума податкового зобов'язання із авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) 26758,00 грн.;

від 07.07.2015 року №0000342201, в якому позивачу була визначена сума податкового зобов'язання із податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 113851,00 грн. за основним платежем та штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) 28463,00 грн.;

від 07.07.2015 року №0000402201 в якому позивачу було зменшено суму відємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток приватних підприємств в розмірі 309662,00 грн.

Не погодившись з даними рішеннями контролюючого органу, платник звернувся з даним позовом до суду.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Так, за наслідками проведеного відповідачем аналізу даних бухгалтерського обліку (оборотно-сальдових відомостей та аналізу рахунків 23 «Виробництво», 70 «Дохід від реалізації», 90 «Собівартість реалізації») встановлено надання ТОВ «Екран» послуг оцинкування нижче собівартості всього в сумі 703941,00 грн., в тому числі: за 2 квартал 2012 року на 347198,00 грн., 2013 року на 215470,00 грн., 2014 року на 141273,00 грн.

Пунктом 14.1.36 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Отже, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження; її метою є досягнення економічних і соціальних результатів.

В пункті 14.1.228 ПК України надано визначення поняття «собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу» як витрат, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Статтею 44 ПК України встановлені вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, а саме п.44.1 ст.44 передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 134.1 розділу III ПК України «Податок на прибуток підприємств» об'єктом оподаткування зокрема є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Пунктом 135.4.1 ПК України визначено, що дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

В свою чергу, за пунктом 138.1 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкт оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.1 1, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. При цьому за пунктом 138.1.1 ПК України, витрати операційної діяльності зокрема включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку, а за пунктом 138.4 ПКУ витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Також пунктом 138.6 ПК України передбачено, що собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Згідно наданих у судовому засіданні пояснень ревізора, підставою для висновків контролюючого органу щодо надання ТОВ «Екран» послуг оцинкування нижче собівартості стали розшифровки доходів та витрат по реалізованих послугах оцинкування в 2012-2014 р.р.

В той же час, з долучених до матеріалів справи доказів на спростування тверджень відповідача слідує, що у податковій та фінансовій звітності підприємства не відображено в жодному періоді перевищення собівартості реалізованих послуг з гарячого цинкування над їх доходом, долучені документи підтверджують, що позивачем одержано економічну вигоду не тільки в частині коштів, що надійшли від покупців а й одержано позитивний фінансовий результат:

Додаток до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 (Наказ Міністерства фінансів України від 31.03.99 р. №87 «Звіт про фінансові результати за 1 півріччя 2012 року» дохід 12341 тис. грн. (р.035), собівартість 9505 тис. грн. (р.040), а за 1 квартал 2012 року дохід 5958 тис. грн. (р.035), собівартість 4349 тис. грн. (р.040), тобто за 2-й квартал 2012 року у періоді (квітень 2012 року), дохід становить 6383 тис. грн. (р.035), собівартість 3547 тис. грн. (р.040), отже, одержано позитивний фінансовий результат в сумі 2836 тис. грн. (Звітні періоди квартал, півріччя, 9-ть місяців, рік). Наказ Міністерства фінансів України від 28.09.11 р. №1213 «Податкова декларація з податку на прибуток» дохід 8887315 грн. (р.02), собівартість 7461659 грн. (р.05.1), а за 1 квартал 2012 року дохід 4307293 грн. (р.02), собівартість 3274118 грн. (р.05.1), тобто за 2-й квартал 2012 року у періоді (квітень 2012 року), дохід становить 4580022 грн. (р.035), собівартість 4187541 грн. (р.040), дохід перевищує собівартість на суму 392481 грн. (Звітні періоди квартал, півріччя, 9-ть місяців, рік).

Додаток до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 (Загальні вимоги до фінансової звітності) «Звіт про фінансові результати за 1 квартал 2013 року» дохід 5568 тис. грн. (р.2000), собівартість 3988 тис. грн. (р.2050), тобто за 1-й квартал 2013 року у періоді (березень 2013 року), одержано позитивний фінансовий результат в сумі 1580 тис. грн., арифметично обраховані показники 4-го кварталу 2013 року (грудень 2013 року) відповідно дохід 6915 тис. грн. (р.2000), собівартість 5199 тис. грн. (р.2050) відповідно позитивний фінансовий результат в сумі 1716 тис. грн. (Звітні періоди квартал, півріччя, 9-ть місяців, рік) Наказ Міністерства фінансів України від 30.12.13 р. №872 «Податкова декларація з податку на прибуток» дохід 20267091 грн. (р.02), собівартість 15352613 грн. (р.05.1), тобто за 2013 року у періоді (березень і грудень 2013 року), дохід перевищує собівартість на суму 4914478 грн. (Звітні періоди - рік).

Додаток до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 (Загальні вимоги до фінансової звітності) «Звіт про фінансові результати за 1 квартал 2014 року» дохід 4558 тис. грн. (р.2000), собівартість 3426 тис. грн. (р.2050), тобто за 1-й квартал 2014 року у періоді (січень 2014 року), одержано позитивний фінансовий результат в сумі 1132 тис. грн. Наказ Міністерства фінансів України від 30.12.13 №872 «Податкова декларація з податку на прибуток» дохід 2853003 грн. (р.02), собівартість 2653545 грн. (р.05.1), тобто за 1-й квартал 2014 року у періоді (січень 2014 року), дохід перевищує собівартість на суму 199458 грн. (Звітні періоди - рік).

Також відповідачем не враховано, що на рахунках бухгалтерського обліку 90,70 позивачем відображається собівартість та дохід не від наданих послуг гарячого цинкування, а від реалізованих послуг гарячого цинкування, а також від послуг по оренді рухомого та нерухомого майна та інших послуг.

Згідно Закону України від 16.07.99 р. №996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» із змінами та доповненнями, передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Слід зазначити, що всі первинні документи, які відображають господарські операції позивача в яких використовується грошовий вимірник, на яких ґрунтуються дані бухгалтерського обліку та по яких формується фінансова, статистична та податкова звітність, були надані при перевірці в повному обсязі та їх наявність відповідачем не заперечувалась.

Також, суд зазначає, що вимогами п. 5 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2012 року №984 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 року за №34/18772), встановлено, що за результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово - господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Крім того пунктом 6 Розділу І Порядку визначено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Розділ II Порядку містить вимоги до змісту акту документальної перевірки, серед яких пункт 5.2. визначено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів;

у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки;

у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Тому суд погоджується із доводами позивача про необхідність відображення в акті перевірки інформації, яка підтверджена виключно первинними документами та даними бухгалтерського та податкового обліку платника податків, проте, в акті перевірки від 01.07.2015 року відсутні посилання на будь-які первинні документи ТОВ «Екран» щодо відображення у розшифровках доходів і витрат по реалізованих послугах оцинкування в 2012-2014 р.р.

Відтак, твердження відповідача про заниження ТОВ «Екран» показника у рядку 02 Декларацій «дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)» на суму 703941,00 грн., в тому числі за 2 квартал 2012 року на 347198,00 грн., 2013 року на 215470,00 грн., 2014 року на 141273,00 грн., не можна визнати обґрунтованими.

Так, відповідно до вимог п.188.1 ст.188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку. У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

При цьому, чинним законодавством не передбачено обов'язковості визначення бази оподаткування податком на додану вартість, виходячи з собівартості товару або послуг.

Відповідно до п. 6 розділу III Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23 вересня 2014 року №966, з урахуванням змін та доповнень, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в податковій звітності. Дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

Враховуючи встановлені судом обставини та докази на спростування тверджень відповідача щодо перевищення собівартості реалізованих послуг з гарячого цинкування над їх доходом, доводи відповідача про заниження податку на додану вартість в сумі 140789 грн., в тому числі за квітень 2012 р. на суму 69440,00 грн., за березень 2013 р. - 34933,00 грн., за грудень 2013 р. - 8161,00 грн. за результатами надання послуг з оцинкування металевих виробів за цінами нижче сформованої собівартості, суд вважає необґрунтованими.

Щодо визначення повноти витрат, що враховуються при обчисленні оподаткування за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року та формування податкового кредиту з податку на додану вартість за листопад 2014 року за наслідками здійснення господарських операцій із ТОВ «Проміз група», суд враховує наступне.

На реалізацію принципу офіційного з'ясування обставин справи суд витребував у позивача додаткові докази на підтвердження використання приданих товарів у господарській діяльності. Дослідивши долучені до справи письмові докази суд встановив наступні обставини щодо взаємовідносин позивача та його контрагента ТОВ «Проміз група»:

Відповідно до умов договору поставки №7 від 11.08.2014 року, Постачальник (ТОВ «Проміз група») зобов'язується поставити Покупцеві (ТОВ «Екран») визначений цим договором товар, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити вказаний товар. Товаром за цим договором є хімічна продукція торгівельної марки Dexter, обладнання, інше. (т.ІІ, а.с. 86).

На виконання умов зазначеного Договору та підтвердження факту передачі та отримання товару, позивачем долучено до матеріалів справи: видаткову накладну №16 від 10.11.2014 р. та податкову накладну №1 від 10.11.2014 р., що відображена у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних., а також товарно-транспортну накладну - Р16 від 10.11.2014 року.

За отриманий від ТОВ «Проміз група» товар позивачем перераховано кошти, що підтверджується банківськими виписками (т.ІІ, а.с. 96-100).

Суми ПДВ по ТОВ «Проміз група» взаємовідносинах з відображено у податковій звітності ТОВ «Екран», про що свідчать копії додатків № 5 до податкових декларацій з ПДВ.

Перевіркою встановлено, що у бухгалтерському обліку дані господарські операції відображені: Д-т 20 К-т 631, Д-т 64 К-т 631.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) містить наступні нормативні положення щодо порядку формування валових витрат, податкового кредиту та сплати зобов'язань з податку на додану вартість.

Згідно п.14.1.27 ст.14 ПК України, витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Як зазначалось судом, згідно з приписами п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності. П.п. 138.1.1 цієї статті ПК України визначено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.138.2. ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до пп. 139.9 ст. 139 ПК України не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із наведених норм закону, до складу валових витрат платника податку належать витрати, які: 1) підтверджені первинними документами; 2) пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Беручи до уваги наведені вище норми закону, необхідною умовою для віднесення до податкового кредиту сплачених платником у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість та формування валових витрат є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем як умову для формування податкового кредиту. Тому аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Використання придбаних у ТОВ «Проміз група» товарів у господарській діяльності позивача та їх економічна обґрунтованість підтверджена необхідністю виконання послуг з оцинкування за замовленнями іншими суб'єктами господарювання у позивача, що обґрунтовується наступним: нормами витрат на оцинкування металевих виробів, розшифровкою матеріалів у ваннах (на виробництві), актами списання, аналізами рахунку по субконто:791, обліком витрат по цеху гарячого цинкування (т. ІІ, а.с. 176-199).

Підставою для формування податкового кредиту ТОВ «Екран» по була податкова накладна встановленої форми та змісту, виписаною ТОВ «Проміз група» за наслідками операції з постачання товарів. Зауважень щодо оформлення податкової накладної відповідач не зазначив. Виконання договірних зобов'язань підтверджується належно оформленими первинними документами, які в цілому у повній мірі відображають зміст господарської операції та її вартісні показники. Отже, реальність господарських операцій ТОВ «Екран» по придбанню та використанню таких товарно-матеріальних цінностей, підтверджується долученими до справи письмовими доказами та не викликає сумнівів.

Також суд враховує, що на підтвердження придбання товарів позивачем долучено сертифікати якості придбаної продукції, висновок ДСЕС з додатком про матеріали в асортименті ТОВ «Проміз група», тому висновки контролюючого органу, що відсутність вказаних документів свідчить про нереальність господарських операцій позивача, не можуть бути визнані судом обґрунтованими.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника на формування податкового кредиту та формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, яких відповідачем не надано.

Натомість, мотиви, з яких контролюючий орган дійшов висновку про нереальність господарських операцій, судячи зі змісту акта перевірки, зводяться до власних припущень про неможливість контрагента позивача реального виконання договірних зобов'язань, без аналізу будь-яких первинних документів.

Оцінюючи ці факти, суд надає перевагу письмовим доказам (первинним документам) та поясненням сторін, а також враховує, що з огляду на види діяльності позивача за КВЕД, придбання вказаних товарів за правочином із ТОВ «Проміз група», безпосередньо пов'язане з господарською діяльністю позивача, а тому, витрати по оплаті вказаних товарно-матеріальних цінностях підлягають включенню до складу валових витрат.

Відтак, судом не приймаються до уваги заперечення відповідача стосовно врахування реального часу здійснення операцій із ТОВ «Проміз група» та відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів і транспортних засобів.

Крім цього, суд враховує правову позицію викладену в ухвалах Вищого Адміністративного суду України від 15 січня 2014 року у справі К/9991/67614/11 та від 21 травня 2014 року у справі К/800/10421/14, що податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, якими силами (власними чи залученими) здійснюється виконання договірних зобов'язань його контрагентами. Більше того, цивільне законодавство передбачає послуги з надання персоналу та з оренди основних засобів.

За таких обставин, суд зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, не є підставою для висновків про нереальність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. За відсутністю належних доказів, доводи відповідача про безтоварний характер господарських операцій є безпідставними.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд погоджується із доводами позивача, що платник податку не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання обов'язків іншими платниками податків, з огляду на таке.

Відповідач вказує, що при проведенні аналізу податкової звітності поданої ТОВ «Проміз група» (та постачальників даного підприємства), бази даних «Єдиний реєстр податкових накладних» та Податковий блок - ВМД митниця (імпорт) встановлено, що ТОВ «Проміз група» виписано для ТОВ «Екран» документи на реалізацію засобу для чищення металевих поверхонь Dexacid Н240 та засобу для травлення металевих поверхонь Dexfluх S 8, які ТОВ «Проміз група» не придбавались на внутрішньому ринку та були ним імпортовані. Тобто, ТОВ «Проміз група» проведено «підміну товару» та фактично легалізовано засоби чищення і травлення металевих поверхонь, формуючи схемний податковий кредит та витрати на адресу ТОВ «Екран».

Відповідно до ст.ст.46-49 Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Якщо контрагенти позивача в подальшому не дотримувалися у своїй діяльності законодавчих норм це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них. Зазначені обставини не є підставою для нарахування позивачу додаткових платежів у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо віднесення сплачених сум до валових витрат, валових доходів та податкового кредиту і має всі необхідні для цього документальні підтвердження.

Закон не ставить у залежність право платника податку на бюджетне відшкодування від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати податку до бюджету як його контрагентами, так і іншими учасниками (контрагентами) по всьому ланцюгу товарообігу. Чинне законодавство не передбачає за покупцем обов'язку сплачувати ПДВ повторно, якщо такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, оскільки ПДВ, який включено до ціни товару, є податковим зобов'язання продавця товару і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. Невиконання чи неналежне виконання контрагентом покупця свого обов'язку, а також наявність інших обставин, що можуть свідчити про недобросовісне ведення господарської діяльності таким контрагентом, не може створювати наслідки для самого покупця.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Слід зазначити, відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що позивач був обізнаний щодо неправомірної, на думку контролюючого органу, діяльності його контрагента щодо проведення «підміни товару» та легалізацію засобів чищення і травлення металевих поверхонь, прямої чи опосередкованої причетності до такої діяльності з метою отримання податкової вигоди. Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності вчиненої між конкретними контрагентами. В разі наявності у податкового органу інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватись саме до цієї особи.

Під час складення акту перевірки ці вимоги контролюючим органом не виконані. Фактично, висновки перевірки ґрунтуються на припущенні про нереальне проведення господарських операцій та здійснення діяльності, спрямованої лише на формування платником податкового кредиту та валових витрат, у зв'язку із відображенням їх змісту у первинних документах. Натомість, первинні документи, надані платником податків, невмотивовано не взяті до уваги і не вплинули на висновки відповідача.

Таким чином, відповідачем необґрунтовано було зроблено висновок, що позивачем завищено собівартість придбаних товарів (робіт, послуг) за 2014 р. на суму 94192,00 грн. та занижено податок на додану вартість за листопад 2014 р.- 18839,00 грн.

Висновки податкового органу прямо суперечать не лише нормам Податкового кодексу України, а й практиці Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується національними судами як джерело права. Так, Європейський Суд у рішенні від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Тому прийняті на основі висновків акта перевірки від 01.07.2015 року податкові повідомлення-рішення від 07.07.2015 року №0000332201, в якому позивачу визначена сума податкового зобов'язання із податку на додану вартість в розмірі 159628,00 грн. за основним платежем та штрафної санкції в розмірі 79814,00 грн.; від 07.07.2015 року №0000382201, в якому позивачу визначена сума податкового зобов'язання із авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) 26758,00 грн.; від 07.07.2015 року №0000342201, в якому позивачу визначена сума податкового зобов'язання із податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 113851,00 грн. за основним платежем та штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) 28463,00 грн.; від 07.07.2015 року №0000402201 в якому позивачу булазменшено суму відємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток приватних підприємств в розмірі 309662,00 грн., не відповідають критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки прийняті необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та непропорційно. В той же час, позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами. Виходячи з положень п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України суд приходить до висновку, що такі податкові повідомлення-рішення слід скасувати як протиправні.

Відповідно до вимог статті 94 КАС України понесені позивачем судові витрати (судовий збір) відшкодовуються йому за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 17-19, 35, 71, 94, 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області №0000332201від 07.07.2015 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області №0000382201від 07.07.2015 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області №0000342201від 07.07.2015 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області №0000402201 від 07.07.2015 року.

Присудити із Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Екран» (вул. Коновальця, 3, м. Стрий, Львівська область, 82400, код ЄДРПОУ 22415836) судовий збір у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 01.09.2015 року.

Суддя Клименко О.М.