Постанова

від 12.09.2019 по справі 813/3753/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 вересня 2019 року

м. Київ

справа №813/3753/15

касаційне провадження №К/9901/25128/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Стрийської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.08.2015 (суддя Клименко О.М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2015 (головуючий суддя - Каралюс В.М., судді: Затолочний В.С., Матковська З.М.) у справі № 813/3753/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Екран до Стрийської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Екран звернулось до адміністративного суду з позовом до Стрийської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.07.2015 № 0000332201, від 07.07.2015 № 0000382201, від 07.07.2015 № 0000342201, від 07.07.2015 № 0000402201.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 25.08.2015 адміністративний позов задовольнив повністю.

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 26.11.2015 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.08.2015 залишив без змін.

Стрийська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.08.2015, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2015 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: підпунктів 14.1.36, 14.1.56, 14.1.228 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пункту 135.4 статті 135, пункту 137.1 статті 137, пунктів 138.1, 138.2, 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).

Зокрема, наголошує на наданні позивачем в охоплений перевіркою період послуг з оцинкування металевих виробів за цінами нижче сформованої собівартості, а також на фіктивному (удаваному) характері господарської операції з придбання товарно-матеріальних цінностей у Товариства з обмеженою відповідальністю Проміз група .

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Екран з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт від 01.07.2015 № 1308/22-01/22415836.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпунктів 14.1.36, 14.1.56, 14.1.228 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пункту 135.4 статті 135, пункту 137.1 статті 137, пунктів 138.1, 138.2, 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв`язку з наданням послуг з оцинкування металевих виробів за цінами нижче сформованої собівартості, що призвело до заниження задекларованих доходів від операційної діяльності на 703941,00 грн. та податку на додану вартість у розмірі 140789,00 грн., а також неправомірним формуванням даних податкового обліку при придбанні товарно-матеріальних цінностей (засобу для чищення металевих поверхонь Dexacid Н240 та засобу для травлення металевих поверхонь Dexfluх S) у Товариства з обмеженою відповідальністю Проміз груп з огляду на фіктивний характер проведеної поставки.

На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом 07.07.2015 прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000342201, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 113851,00 грн. за основним платежем та 28463,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000382201, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 26758,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000332201, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 159628,00 грн. за основним платежем та 79814,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000402201, згідно з яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 309662,00 грн.

Відповідно до пунктів 3, 6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з пунктом 5.2 розділу ІІ цього Порядку у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

У справі, що розглядається, судами встановлено, що в акті перевірки від 01.07.2015 № 1308/22-01/22415836 відсутні посилання на будь-які первинні документи Товариства з обмеженою відповідальністю Екран щодо відображення у розшифровках доходів і витрат за реалізованими послугами з оцинкування в 2012 - 2014 роках, які б достеменно засвідчували заниження ним задекларованих доходів від операційної діяльності на 703941,00 грн. та податку на додану вартість у розмірі 140789,00 грн.

Натомість позивачем на підтвердження своєї позиції та спростування тверджень відповідача долучено до матеріалів справи докази, відповідно до яких у податковій та фінансовій звітності товариства не відображено в жодному періоді перевищення собівартості реалізованих послуг з гарячого цинкування над їх доходом. Згідно із зазначеними документами Товариством з обмеженою відповідальністю Екран одержано економічну вигоду не тільки в частині коштів, що надійшли від покупців, а й отримано позитивний фінансовий результат:

За правилами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Так, пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваної господарської операції, судові інстанції встановили, що вона є реальною та підтверджується долученими Товариством з обмеженою відповідальністю Екран до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарської операції та її учасників, підтверджують фактичність здійснення такої операції, а саме: видаткової накладної; податкової накладної; товарно-транспортної накладної; банківських виписок; сертифікатів якості придбаної продукції; висновку ДСЕС із додатком про матеріали в асортименті Товариства з обмеженою відповідальністю Проміз груп ; документів, що свідчать про господарський характер понесених позивачем витрат.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності Товариства з обмеженою відповідальністю Екран як платника податків або можливої фіктивності його постачальника, як-от: пояснень посадової особи щодо її непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваного суб`єкта господарювання, судових рішень, вироків тощо, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем розглядуваної операції за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

За таких обставин, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність твердження контролюючого органу про неправомірність формування позивачем витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість за оспорюваною поставкою ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Стрийської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Стрийської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.08.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2015 у справі № 813/3753/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк