Постанова

від 14.08.2015 по справі 817/1819/15

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/1819/15

14 серпня 2015 року 16год. 55хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Сало А.Б. за участю секретаря судового засідання Школяр О.І. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1,

відповідача: представник Форет М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень .

З змісту заявленого позову вбачається, що позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення ДПІ у м.Рівному ГУ ДФС у Рівненській області №0001171742 від 17.06.2015, яким позивачу збільшену суму податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за 2014 рік в сумі 7866,66 грн. (5244,30 грн. - основного платежу та 2622,15 грн. - штрафних санкцій), №0001181742 від 17.06.2015 яким позивачу збільшено розмір єдиного внеску на суму 606,59 грн., №0001191742 від 17.06.2015 яким позивачу визначено штрафні санкції з податку на доходи фізичних осіб в сумі 510 грн., вимогу Ф-22 від 09.06.2015 про сплату недоїмки з єдиного внеску в сумі 12131.87 грн., та рішення №0001181742 від 17.06.2015 про визначення штрафних санкцій з єдиного внеску на суму 606,59 грн.,

Позов обґрунтовує тим, що відповідно до ст.42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Тобто, законодавець передбачає, що не всі операції, які здійснюються підприємцем можуть бути дохідними (прибутковими), однак, основна мета здійснення підприємницької діяльності - одержання прибутку.

Надані позивачем первинні документи, на підставі яких ним формувались доходи та витрати, відповідають встановленими до них ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вимогам.

З огляду на вищенаведене, дохідність чи збитковість діяльності фізичної особи-підприємця визначається сукупно за наслідками діяльності протягом року, а не в розрізі окремих господарських операцій. Показники поданої декларації про майновий стан і доходи і розрахунки податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб отриманих від провадження господарської діяльності за 2014 рік характеризується дохідністю. Крім того списання палива при здійснені господарської діяльності відбувалось на підставі первинних документів, а відтак висновки контролюючого органу безпідставні. Також, з огляду на відсутність бази для нарахування, наголошував на безпідставності вимоги про сплату єдиного соціального внеску та рішенні про застосування штрафних санкцій за його несвоєчасну сплату. Крім того, в акті перевірки, на переконання позивача, податковим органом не доведено правомірність визначення штрафних санкцій з податку на доходи фізичних осіб в сумі 510 грн.

Представник відповідача - ДПІ у м. Рівному ГУ ДФС у Рівненській області позовні вимоги не визнав з підстав зазначених у письмових запереченнях на адміністративний позов. Зокрема, зазначив, що позивачем занижено валові доходи за 2014 рік внаслідок завищення ним валових витрат. З огляду на збільшення в ході здійснених перевірок суми валових доходів позивача, йому донараховано також зобов'язання зі сплати єдиного соціального внеску та штраф за несвоєчасну його сплату. Просив в позові відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Державною податковою інспекцією у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - Відповідач) проведено документальної планової виїзної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, РНОКПП НОМЕР_1, щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2014р. по 31.12.2014р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014р. по 31.12.2014р., правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014р. по 31.12.2014р.

За результатом проведеної перевірки, відповідачем складено акт №55/2391103769/17-16-17-01-09 від 09.06.2015 та прийняті податкові повідомлення-рішення №0001171742 від 17.06.2015 про визначення суми податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за 2014 рік в сумі 7866.66 грн. (5244.30 грн. - основного платежу та 2622.15 грн. - штрафних санкцій), про визначення штрафних санкцій з податку на доходи фізичних осіб в сумі 510 грн., вимогу Ф-22 від 09.06.2015 року про сплату недоїмки з єдиного внеску в сумі 12131.87 грн., рішення №0001181742 від 17.06.2015 року про визначення штрафних санкцій з єдиного внеску в сумі 606,59 грн.

В акті перевірки зазначено, щодо позивачем допущено порушення вимог п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового Кодексу України, а саме завищення витрат понесених ФОП ОСОБА_4 на відшкодування добових водія, оплат дорожнього збору, інших господарських витрат відповідно до звітів про використання коштів, придбання дизельного палива в Україні та за її межами, з врахуванням залишку ПММ у бакові транспортного засобу при виїзді та поверненні (згідно даних подорожнього листа), тощо, віднесених до складу валових витрат, що перевищує суму отриманого доходу в сумі 13814,33 грн.

Також контролюючим органом вказується на порушення п.177.4 ст.177 Податкового Кодексу України, а саме: встановлено, що дизельне пальне не було використане в господарській діяльності платника та відсутнє на залишку станом на 31.12.2014р., а також частково, було використане платником для забезпечення переміщення транспортних засобів з одного пункту до іншого без оплати таких поїздок замовниками (покупцями) по маршрутах, що не відображені в актах виконаних робіт. Тобто на думку Відповідача вищевказаний товар (дизельне пальне) не брав участі в оподатковуваних операціях та не використовувався в господарській діяльності платником.

Крім того, в акті перевірки вказується на порушення ст.138, п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового Кодексу України, а саме: включення до складу витрат неправомірно віднесену вартість придбаного бензину А92(95), який не використовувався в господарській діяльності підприємця та не приймав участь в оподаткованих операціях звітного періоду.

Отже, донарахована сума податку з доходів фізичних осіб за 2014 рік по результатам перевірки складає 5244,30 грн.

Проте з вказаними висновками податкового органу суд не погоджується з огляду на наступне.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами по справі, основним видом діяльності позивача є здійснення перевезень вантажним автомобільним транспортом, КВЕД 49.41.

Згідно поданої декларації про майновий стан і доходи за 2014 рік від наведеної діяльності отримано дохід в сумі 19897,14 грн.

Актом перевірки від 09.06.2015р. №55/2391103769/17-16-17-01-19 не заперечується факт одержання та визнання доходів у перевіряємому періоді, а саме від надання послуг вантажними автомобілями на митній території України та за її межами, КВЕД 49.41.

У відповідності до виду діяльності в лютому 2014р. ФОП ОСОБА_4 були надані послуги міжнародного перевезення вантажів по маршруту Україна-Німеччина-Польща-Україна. Подорожній лист №132694 від 09.01.2014р., водій - ОСОБА_5, транспортний засіб - НОМЕР_8. Звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт № б/н від 06.02.2014р.

Згідно даних обліку доходів та витрат, витрати, понесені ФОП ОСОБА_4 на відшкодування добових водія, оплат дорожнього збору, інших господарських витрат відповідно до звітів про використання коштів, придбання дизельного палива в Україні та за її межами, з врахуванням залишку ПММ у бакові транспортного засобу при виїзді та поверненні (згідно даних подорожнього листа), тощо, віднесені до складу валових витрат в сумі 35034,82 грн., що перевищує суму отриманого доходу відповідно до даного кругорейсу, а саме:

згідно актів виконаних робіт, що відповідають даному переїзду, загальна сума отриманого підприємцем доходу становить 23862,33 грн.:

- акт № 1 від 14.01.2014р., замовник - ОСОБА_6, код НОМЕР_2. Вартість послуг - 7640,0грн. без ПДВ. Маршрут: Україна (Нововолинськ) - Німеччина (Untermarchenbach - Penzberg);

- акт № 7 від 03.02.2014р., замовник - ПП «ПТЕП «Голрватенко», код 36682120. Вартість послуг - 12964,0грн. без ПДВ. Марщрут: Німеччина (Augsburg.) - Україна (м.Димер);

- рахунок № 13 від 03.02.2014р., замовник - ТзОВ "Гранат Транс". Вартість послуг - 2800,0грн. без ПДВ. Маршрут: Польща (Bykow) - Україна (м.Гостомель);

- акт № 12 від 05.02.2014р., замовник - МПП фірма "Ямуна", код 30352116. Вартість послуг - 500,0грн., ПДВ-91,67грн. Маршрут: Україна (м.Київ.) - Україна (м.Рівне).

В березні 2014р. ФОП ОСОБА_4 були надані послуги перевезення вантажів по території України. Подорожній лист №04/03/14 від 04.03.2014р., водій - ОСОБА_7, транспортний засіб - НОМЕР_9, звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт №б/н від 17.03.2014р.

Згідно даних обліку доходів та витрат, витрати, понесені ФОП ОСОБА_4 на відшкодування добових водія, оплат дорожнього збору, інших господарських витрат відповідно до звітів про використання коштів, придбання дизельного палива в Україні, з врахуванням залишку ПММ у бакові транспортного засобу при виїзді та поверненні (згідно даних подорожнього листа), тощо, віднесені до складу валових витрат в сумі 9185,75грн.

Згідно актів виконаних робіт, що відповідають даному переїзду, загальна сума отриманого підприємцем доходу становить 8125,01грн.:

- акт № 19 від 06.03.2014р., замовник - ОСОБА_8, код НОМЕР_3. Вартість послуг - 3950,0грн., ПДВ-658,33. Марщрут: Україна (м.Рівне - м.Севастополь);

- акт № 20 від 07.03.2014р., замовник - ТзОВ "Комбіфід", код 36030806. Вартість послуг - 2000,0грн., ПДВ-333,33. Марщрут: Україна (м.Херсон - м.Русанів);

- акт № 23 від 13.03.2014р., замовник - ОСОБА_9, код НОМЕР_4. Вартість послуг - 2700,0грн., ПДВ-450,0грн. Марщрут: Україна (м.Київ - м.Луцьк- м.Львів);

- акт № 24 від 14.03.2014р., замовник - ТзОВ "Галпак", код 31892604. Вартість послуг - 1100,0грн., ПДВ-183,33грн. Марщрут: Україна (м.Вільхівці - м.Тернопіль).

В жовтні 2014р. ФОП ОСОБА_4 були надані послуги перевезення вантажів по території України. Подорожній лист №15/10 від 15.10.2014р., водій - ОСОБА_10., транспортний засіб - НОМЕР_9, звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт №б/н від 20.10.2014р.

Згідно даних обліку доходів та витрат, витрати, понесені ФОП ОСОБА_4 на відшкодування добових водія, оплат дорожнього збору, інших господарських витрат відповідно до звітів про використання коштів, придбання дизельного палива в Україні, з врахуванням залишку ПММ у бакові транспортного засобу при виїзді та поверненні (згідно даних подорожнього листа), тощо, віднесені до складу валових витрат в сумі 3664,44грн..

Згідно актів виконаних робіт, що відповідають даному переїзду, загальна сума отриманого підприємцем доходу становить 2083,34грн.

- акт № 68 від 16.10.2014р., замовник - ОСОБА_11, код НОМЕР_5.

Вартість послуг - 2000,0грн., ПДВ-333,33. Маршрут: Україна (м.Радивилів - м.Київ);

- акт № 69 від 17.10.2014р., замовник - ТзОВ "Вест хім", код 31020891.

Вартість послуг - 500,0грн., ПДВ-83,33грн. Маршрут: Україна (м.Біла Церква -м.Млинів).

Посилання ДПІ у м. Рівному на те, що до складу валових витрат ФОП ОСОБА_4 були включені витрати, що перевищують суму доходу відповідно до даних кругорейсів (ст. 10 абз. 4 акту перевірки від 09.06.2015р. №55/2391103769/17-16-17-01-19), теж на переконання суду, не відповідають нормам чинного законодавства та фактичним обставинам, що знайшли своє відображення в Акті перевірки.

Зокрема, згідно п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України, звітним періодом для фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 є календарний рік.

Відповідно до п.15.4 П(С)БО 16 «Витрати» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. №318, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за № 27/4248, до складу загальновиробничих витрат включаються витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

Аналіз наведених норм дає підстави стверджувати, що контролюючий орган не вправі не визнавати факт понесення витрат та отримання доходів з підстав інших, аніж непредставлення до перевірки відповідних первинних документів.

В акті перевірки не вказується на ненадання відповідних первинних документів зі сторони позивача або їх невідповідність встановленим вимогам.

Відповідно до ст.42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Тобто, законодавець передбачає, що не всі операції, які здійснюються підприємцем можуть бути дохідними (прибутковими), однак, основна мета здійснення підприємницької діяльності - одержання прибутку.

З огляду на вищенаведене, дохідність чи збитковість діяльності фізичної особи-підприємця визначається сукупно за наслідками діяльності протягом року, а не в розрізі окремих господарських операцій.

У відповідності до ст. 8 Акту перевірки, зазначено що декларація про майновий стан і доходи і розрахунки податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб отриманих від провадження господарської діяльності за 2014 рік №1500019613 характеризується дохідністю.

Отже, твердження ДПІ у м. Рівному, що до складу валових витрат були включені витрати що перевищують суму отриманого доходу (в сумі 13814,33 грн.) є безпідставними.

Судом критично оцінюються висновки податкового органу щодо порушення п.177.4 ст.177 Податкового Кодексу України, як наслідок до складу валових витрат були включені витрати на дизельне пальне на суму 18525.21грн, що не брало участі в оподатковуваних операціях та не використовувався в господарській діяльності платником.

Як вбачається з акту перевірки податковим органом встановлено, що дизельне пальне не було використане в господарській діяльності платника та відсутнє на залишку станом на 31.12.2014р., а також частково, було використане платником для забезпечення переміщення транспортних засобів з одного пункту до іншого без оплати таких поїздок замовниками (покупцями) по маршрутах, що не відображені в актах виконаних робіт. Тобто на думку Відповідача вищевказаний товар (дизельне пальне) не брав участі в оподатковуваних операціях та не використовувався в господарській діяльності платником.

Крім того на думку податкового органу Позивачем неправомірно віднесену вартість придбаного бензину А92(95), який не використовувався в господарській діяльності підприємця та не приймав участь в оподаткованих операціях звітного періоду.

Однак такі висновки спростовується матеріалами перевірки та доказами наданими в ході судового розгляду справи, а саме:

Відповідно до ст.177 Податкового кодексу України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (п.177.2 ст.177 ПК України).

Згідно із пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 3 «Методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті», затверджених наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 року №65, собівартість перевезень (робіт, послуг) - це виражені в грошовій формі поточні витрати транспортних підприємств, безпосередньо пов'язані з підготовкою та здійсненням процесу перевезень вантажів і пасажирів, а також виконанням робіт і послуг, що забезпечують перевезення.

Згідно п. 30 «Методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті» до виробничої собівартості перевезень включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; загальновиробничі витрати.

Пунктом 32 «Методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті» визначено, що до статті калькуляції «Прямі матеріальні витрати» включається вартість усіх видів пально-мастильних та інших матеріалів (включаючи транспортно-заготівельні витрати), що використані як безпосередньо на виконання перевезень (робіт, послуг), так і на технологічні операції в процесі підготовки рухомого складу до експлуатації, а також витрати пально-мастильних матеріалів на допоміжно-службовий, учбово-тренувальний та невиробничий нальоти годин.

Згідно ч. 1 . ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

У відповідності до ч. 1 ст. 917 Цивільного кодексу України перевізник зобов'язаний надати транспортні засоби під завантаження у строк, встановлений договором.

Тобто, паливно-мастильні матеріали, використані на пробіг автомобіля без вантажу, в розрізі конкретного перевезення є прямими витратами на вказане перевезення.

Слід зазначити, що процес надання автомобіля під завантаження, транспортування вантажу, розвантаження, та доставка автомобіля від пункту розвантаження до місця його зберігання є діями, які супроводжують одну господарську операцію і без наявності хоча б однієї з них, господарська операція відбутись не може.

З метою отримання цього доходу, тобто здійснення господарської діяльності, Позивачем несуться витрати пов'язані з доставкою автомобіля до пункту завантаження. Оскільки, з метою виконання умов договору щодо транспортування ТМЦ Позивач, зобов'язувався надавати придатні автомобілі у пункти загрузки, визначені замовником його послуг по перевезенню.

Отже, тільки таким чином Позивач має можливість виконати умови укладеного договору та отримати доходи, які вже згодом оподаткувати відповідно до норм законодавства. При цьому Відповідачем не заперечується факт одержання та визнання доходів у перевіряємому періоді саме від надання послуг по перевезенню вантажів.

Підтвердженням факту використання в господарській діяльності витрат понесених при поданні автомобілів до пункту завантаження є саме виконання замовлень щодо перевезення вантажів та одержання відповідної виручки, так як для прибуття в місце завантаження та повернення на місце стоянки автотранспортного засобу після виконання перевезень чи переміщення транспорту між населеними пунктами для завантаження і перевезення продукції (виконання замовлення) необхідно використовувати пальне.

Як вбачається з господарської діяльності позивача та підтверджується наявними первинними бухгалтерськими документами, копії яких надано в судовому засіданні, а саме: рахунками, актами виконаних робіт (наданих послуг), товарно-транспортними накладними, CMR, шляховими листами, до складу валових витрат позивачем віднесено суму, сплачену при придбанні пального, яке списане, як витрачене в цілому на рух по маршруту, в тому числі й на холостий пробіг транспортних засобів. При цьому пальне на конкретний маршрут списувалося згідно подорожніх листів в повному обсязі як використане на виконання замовлення на перевезення, а замовники послуг проводили оплату вантажних перевезень від пункту навантаження до пункту розвантаження.

Отже відповідно до вище наведених первинних документів в період з 01.01.2014 р. по 31.12.20143 р. ФОП ОСОБА_4 було надано послуги по перевезенню вантажів транспортним засобами DAIMLER-CRAYSLER на відстань 79702 км. Та при цьому списано 15940,4 л. дизельного палива. Зазначені обставини податковим органом не заперечуються та найшли своє відображення на ст. 11 акту перевірки.

Разом з тим податковий орган в Акті перевірки зазначає що, на відстань 79702 км необхідно списати 14346,36л пального, даний висновок він зробив з посиланням на Нормативи списання палива в Україні затверджені Наказом Міністерства транспорту і зв'язку України від 10 лютого 1998 року N 43 «Про затвердження Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті та змін затверджених наказом Міністерства інфраструктури України № 36 від 24.01.12» (із змінами та доповненнями).

Однак, даним нормативно-правовим актом не передбачено базові лінійні норми списання пального на автомобілі DAIMLER-CRAYSLER.

Крім того згідно наданого розрахунку до акту перевірки (додаток 1) податковим органом не враховується додаткова витрата пального для обігрівачів, які було встановлено на автомобілі.

Зазначені обставини свідчать про недотримання під час перевірки вимог пункту 5.2. розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010 № 984 згідно яких: у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення, не наводить жодного первинного документу, сформовані витрати за яким не взято до уваги.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення, що потреба закупівлі бензину спричинена необхідністю розбавки палива при сильному морозі, коли автомобіль не заводиться. Щоб розбавити дизельне паливо, використовується бензин, який здатний значно поліпшити характеристики дизельного палива. В зв'язку з чим Позивачем з метою використання в господарській діяльності придбавався бензин в зимовий період, що підтверджується наявними первинними бухгалтерськими документами, а саме фіскальних чеків та накладних, отриманих від:

ФОП ОСОБА_12, код НОМЕР_6 (чек від 31.01.2014р. бензин А92 на суму придбання без ПДВ 42,92 грн. (5л.*8,58); від 05.04.2014р. бензин А92 на суму придбання без ПДВ 112,50грн. (10л.*11,25); від 01.06.2014р. бензин А92 на суму придбання без ПДВ 123,33грн. (10л.*12,33));

ПП «Окко-бізнес», код 37278249 (накладна від 31.01.2014р. № 9027941899 - бензин А95 на суму придбання без ПДВ 1111,67грн. (120,29л.*9,2416); від 28.02.2014р. №9028553722 - бензин А95 на суму придбання без ПДВ 857,45грн. (90,12л.*9,5145)).

Крім того зазначив, що з метою використання в господарській діяльності придбано бензин в ПП «Окко-нафтопродукт», код 36670361 (чек від 19.07.2014р. - бензин А92 на суму придбання без ПДВ 130,75грн. (10л.*13,075); чек від 24.09.2014р. - бензин А92 на суму придбання без ПДВ 144,08грн. (10л.*14,408), з ціллю проведення ремонтних робіт та промивання запчастин власних транспортних засобів, що зумовлено технологічним процесом.

Згідно підпункту 14.1.27. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI: витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Таким чином, визначальною ознакою витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку.

З огляду на наведене при проведенні перевірки та оформленні її висновків податковим органом не враховано суті здійснюваної господарської діяльності позивача, а також наявності необхідних передумов для цього. Зокрема, для забезпечення безперебійного надання послуг позивачем, а відтак і отримання оподатковуваного доходу він повинен вживати всіх заходів для належної роботи автомобілів.

Крім того, в даному випадку, контролюючий орган не вказує на конкретні первинні документи, які не беруться ним до уваги. За таких обставин, висновки контролюючого органу здійснені без врахування всіх обставин справи.

З огляду на викладене вище, податкове повідомлення-рішення прийняте ДПІ у м. Рівному від 17.06.2015 року №0001171742 про визначення суми податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за 2014 рік в сумі 7866,66 грн. (в тому числі 5244,30 грн. - основного платежу та 2622,15 грн. - штрафних санкцій) підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку вимозі ДПІ у м. Рівному Ф-22 від 09.06.2015 року про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску та рішенню №0001181742 від 17.06.2015 року про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, судом враховується наступне.

При прийнятті оспорюваної вимоги та рішення, контролюючий орган виходив з власних тверджень про необхідність збільшення позивачу чистого оподаткованого доходу за 2014 рік на суму 34962,24 гривень.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).

Виключно даним Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (ч.2 ст.2 Закону №2464-VI).

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

За змістом ч.1 ст.7 Закону №2464-VI, базою нарахування єдиного внеску для фізичних осіб - підприємців є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. Нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

Єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, не зменшені на суму відрахувань податків, інших обов'язкових платежів, що відповідно до закону сплачуються із зазначених сум.

Враховуючи те, що в ході судового розгляду контролюючим органом не доведено правомірності його висновків про заниження Позивачем у 2014 році суми доходів отриманих від його діяльності внаслідок завищення валових витрат та відповідного прийняття Відповідачем податкового повідомлення-рішення по податку з доходів фізичних осіб, у відповідача відсутні правові підстави для формування оспорюваної вимоги про сплату боргу Ф-22 від 09.06.2015 року.

Відтак, вимога ДПІ у м. Рівному ДФС у Рівненській області Ф-22 від 09.06.2015 року про сплату боргу (недоїмки) є протиправною та підлягає до скасування.

З огляду на викладене вище, скасуванню підлягає і рішення ДПІ у м. Рівному ГУ ДФС у Рівненській області про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0001181742 від 17.06.2015 року.

Що стосується податкового повідомлення - рішення №0001191742 від 17.06.2015 року про визначення штрафних санкцій з податку на доходи фізичних осіб в сумі 510 грн. суд зазначає наступне

В акті перевірки зазначено, що на порушення п.51.1 ст.51, пп."б" п. 176.2 ст.176 розділу IV Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010р. із змінами і доповненнями, п.1.1, п.1.2 розд.І, розд.ІІ, розд.ІІІ "Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку", затвердженого Наказом ДПА України від 24.12.2010р. №1020, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2011р. №46/18784 (далі Порядок №1020 ФОП ОСОБА_4 допущено помилку при заповненні графи 3 «сума виплаченого доходу» при нарахуванні та виплаті доходів. Однак на підтвердження винесеного податкового повідомлення - рішення №0001191742 від 17.06.2015 року про визначення штрафних санкцій з податку на доходи фізичних осіб в сумі 510 грн. податковим органом в ході судового розгляду не надано жодного доказу, які свідчили б про правомірність такого рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

ДПІ у м. Рівному ГУ ДФС у Рівненській області заперечуючи проти позову правомірності оспорюваних податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату недоїмки та рішення про застосування штрафних санкцій не довела.

За таких обставин позов підлягає до задоволення повністю.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області від 17.06.2015 №0001171742, №0001181742 та вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску №Ф-22 від 09.06.2015.

Присудити на користь позивача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 182,70 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Сало А.Б.