Ухвала

від 01.10.2015 по справі 817/1819/15

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Сало А.Б.

Суддя-доповідач:Котік Т.С.

УХВАЛА

іменем України

"01" жовтня 2015 р. Справа № 817/1819/15

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Котік Т.С.

суддів: Жизневської А.В.

Малахової Н.М.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "14" серпня 2015 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2015 року задоволено позов ОСОБА_3

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області від 17.06.2015 №0001171742, №0001181742 та вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску №Ф-22 від 09.06.2015.

Присуджено на користь позивача із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 182,70 грн.

В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та прийняти нову - про відмову в задоволенні позову. Зокрема, апелянт посилається на те, що висновки суду не відповідають обставинам, встановленим під час перевірки. Так само, судом не взято до уваги, що дизельне пальне не було використано в господарській діяльності, що призвело до заниження валових доходів за 2014 рік внаслідок завищення позивачем валових витрат.

Розглянувши справу в порядку, визначеному п.2 ч.1 ст.197 КАС України, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами документальної планової виїзної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, РНОКПП НОМЕР_1, щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2014р. по 31.12.2014р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014р. по 31.12.2014р., правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014р. по 31.12.2014р., Державною податковою інспекцією у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області складено акт №55/НОМЕР_1/17-16-17-01-09 від 09.06.2015.

17 червня 2015 року податковою інспекцією прийняті податкові повідомлення-рішення:

№0001171742, яким визначено позивачу суми податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за 2014 рік в сумі 7866,66 грн. (5244.30 грн. - основного платежу та 2622.15 грн. - штрафних санкцій);

№0001191742 про визначення штрафних санкцій з податку на доходи фізичних осіб в сумі 510 грн.;

№0001181742 про визначення штрафних санкцій з єдиного внеску в сумі 606,59 грн.

Також, відповідачем прийнято вимогу Ф-22 від 09.06.2015 про сплату недоїмки з єдиного внеску в сумі 12131.87 грн.

Суд першої інстанції, перевіряючи спірні податкові повідомлення-рішення на відповідність вимогам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України дійшов висновків, що їх прийнято протиправно.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з вказаним висновком, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, підставою для прийняття спірних рішень стали висновки податкового органу про те, що позивачем допущено порушення вимог п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового Кодексу України, а саме завищено витрати понесені ФОП ОСОБА_3 на відшкодування добових водіям, оплати дорожнього збору, інших господарських витрат відповідно до звітів про використання коштів, придбання дизельного палива в Україні та за її межами, з врахуванням залишку ПММ у бакові транспортного засобу при виїзді та поверненні (згідно даних подорожнього листа), тощо, віднесених до складу валових витрат, що перевищує суму отриманого доходу в сумі 13814,33 грн.

Також, контролюючий орган посилався на порушення позивачем п.177.4 ст.177 Податкового Кодексу України, оскільки встановлено, що дизельне пальне не було використане в господарській діяльності платника та відсутнє на залишку станом на 31.12.2014р., а також частково, було використане платником для забезпечення переміщення транспортних засобів з одного пункту до іншого без оплати таких поїздок замовниками (покупцями) по маршрутах, що не відображені в актах виконаних робіт. Тобто на думку Відповідача вищевказаний товар (дизельне пальне) не брав участі в оподатковуваних операціях та не використовувався в господарській діяльності платником.

Окрім того, в акті перевірки вказується на порушення позивачем ст.138, п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового Кодексу України, а саме: включення до складу витрат неправомірно віднесену вартість придбаного бензину А92(95), який не використовувався в господарській діяльності підприємця та не приймав участь в оподаткованих операціях звітного періоду.

Перевіряючи зазначені обставини, що стали підставою для винесення спірних рішень, суд першої інстанції обгрунтовано не погодився з висновками податкового органу з огляду на наступне.

Як убачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, основним видом діяльності позивача є здійснення перевезень вантажним автомобільним транспортом, КВЕД 49.41.

Згідно поданої декларації про майновий стан і доходи за 2014 рік від наведеної діяльності отримано дохід в сумі 19897,14 грн.

Актом перевірки від 09.06.2015 №55/НОМЕР_1/17-16-17-01-19 не заперечується факт одержання та визнання доходів у перевіряємому періоді, а саме від надання послуг вантажними автомобілями на митній території України та за її межами, КВЕД 49.41.

У відповідності до виду діяльності в лютому 2014року ФОП ОСОБА_3 були надані послуги міжнародного перевезення вантажів по маршруту Україна-Німеччина-Польща-Україна. Подорожній лист №132694 від 09.01.2014р., водій - ОСОБА_5, транспортний засіб - НОМЕР_7. Звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт № б/н від 06.02.2014р.

Як встановлено судом першої інстанції, згідно даних обліку доходів та витрат, витрати, понесені ФОП ОСОБА_3 на відшкодування добових водія, оплат дорожнього збору, інших господарських витрат відповідно до звітів про використання коштів, придбання дизельного палива в Україні та за її межами, з врахуванням залишку ПММ у бакові транспортного засобу при виїзді та поверненні (згідно даних подорожнього листа), тощо, віднесені до складу валових витрат в сумі 35034,82 грн., що перевищує суму отриманого доходу відповідно до даного кругорейсу, а саме, згідно актів виконаних робіт, що відповідають даному переїзду, загальна сума отриманого підприємцем доходу становить 23862,33 грн.:

- акт № 1 від 14.01.2014р., замовник - ОСОБА_6, код НОМЕР_2. Вартість послуг - 7640,0грн. без ПДВ. Маршрут: Україна (Нововолинськ) - Німеччина (Untermarchenbach - Penzberg);

- акт № 7 від 03.02.2014р., замовник - ПП «ПТЕП «Голрватенко», код 36682120. Вартість послуг - 12964,0грн. без ПДВ. Марщрут: Німеччина (Augsburg.) - Україна (м.Димер);

- рахунок № 13 від 03.02.2014р., замовник - ТзОВ "Гранат Транс". Вартість послуг - 2800,0грн. без ПДВ. Маршрут: Польща (Bykow) - Україна (м.Гостомель);

- акт № 12 від 05.02.2014р., замовник - МПП фірма "Ямуна", код 30352116. Вартість послуг - 500,0грн., ПДВ-91,67грн. Маршрут: Україна (м.Київ.) - Україна (м.Рівне).

Також, в березні 2014р. ФОП ОСОБА_3 були надані послуги перевезення вантажів по території України, що підтверджується подорожнім листом №04/03/14 від 04.03.2014р., водій - ОСОБА_7, транспортний засіб - НОМЕР_8, звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт №б/н від 17.03.2014р.

Згідно даних обліку доходів та витрат, витрати, понесені ФОП ОСОБА_3 на відшкодування добових водія, оплат дорожнього збору, інших господарських витрат відповідно до звітів про використання коштів, придбання дизельного палива в Україні, з врахуванням залишку ПММ у бакові транспортного засобу при виїзді та поверненні (згідно даних подорожнього листа), тощо, віднесені до складу валових витрат в сумі 9185,75грн.

Як встановлено судом, зі змісту актів виконаних робіт, що відповідають даному переїзду, загальна сума отриманого підприємцем доходу становить 8125,01грн.:

- акт № 19 від 06.03.2014р., замовник - ОСОБА_8, код НОМЕР_3. Вартість послуг - 3950,0грн., ПДВ-658,33. Марщрут: Україна (м.Рівне - м.Севастополь);

- акт № 20 від 07.03.2014р., замовник - ТзОВ "Комбіфід", код 36030806. Вартість послуг - 2000,0грн., ПДВ-333,33. Марщрут: Україна (м.Херсон - м.Русанів);

- акт № 23 від 13.03.2014р., замовник - ОСОБА_9, код НОМЕР_4. Вартість послуг - 2700,0грн., ПДВ-450,0грн. Марщрут: Україна (м.Київ - м.Луцьк- м.Львів);

- акт № 24 від 14.03.2014р., замовник - ТзОВ "Галпак", код 31892604. Вартість послуг - 1100,0грн., ПДВ-183,33грн. Марщрут: Україна (м.Вільхівці - м.Тернопіль).

В жовтні 2014р. ФОП ОСОБА_3 були надані послуги перевезення вантажів по території України. Подорожній лист №15/10 від 15.10.2014р., водій - ОСОБА_10., транспортний засіб - НОМЕР_8, звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт №б/н від 20.10.2014р.

Відповідно до даних обліку доходів та витрат, витрати, понесені ФОП ОСОБА_3 на відшкодування добових водія, оплат дорожнього збору, інших господарських витрат відповідно до звітів про використання коштів, придбання дизельного палива в Україні, з врахуванням залишку ПММ у бакові транспортного засобу при виїзді та поверненні (згідно даних подорожнього листа), тощо, віднесені до складу валових витрат в сумі 3664,44грн..

Згідно актів виконаних робіт, що відповідають даному переїзду, загальна сума отриманого підприємцем доходу становить 2083,34грн.

- акт № 68 від 16.10.2014р., замовник - ОСОБА_11, код НОМЕР_5.

Вартість послуг - 2000,0грн., ПДВ-333,33. Маршрут: Україна (м.Радивилів - м.Київ);

- акт № 69 від 17.10.2014р., замовник - ТзОВ "Вест хім", код 31020891.

Вартість послуг - 500,0грн., ПДВ-83,33грн. Маршрут: Україна (м.Біла Церква -м.Млинів).

Судом першої інстанції обгрунтовано не прийнято до уваги посилання ДПІ у м. Рівному на те, що до складу валових витрат ФОП ОСОБА_3 були включені витрати, що перевищують суму доходу відповідно до даних кругорейсів (ст. 10 абз. 4 акту перевірки від 09.06.2015р. №55/НОМЕР_1/17-16-17-01-19), оскільки вказані посилання не відповідають нормам чинного законодавства та фактичним обставинам.

Так само, вказані обставини не підтверджено і при зверненні з апеляційною скаргою.

Так, згідно п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України, звітним періодом для фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 є календарний рік.

Відповідно до п.15.4 П(С)БО 16 «Витрати» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. №318, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за № 27/4248, до складу загальновиробничих витрат включаються витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

З огляду на зазначену норму, контролюючий орган не вправі не визнавати факт понесення витрат та отримання доходів з підстав інших, аніж непредставлення до перевірки відповідних первинних документів.

Проте, як убачається зі змісту акту перевірки, в ньому відсутні посилання на ненадання відповідних первинних документів зі сторони позивача або їх невідповідність встановленим вимогам, а тому позивачем правомірно сформовано валові доходи за 2014 рік.

Разом з тим, є слушним посилання суду першої інстанції, що відповідно до ст.42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Тобто, законодавець передбачає, що не всі операції, які здійснюються підприємцем можуть бути дохідними (прибутковими), однак, основна мета здійснення підприємницької діяльності - одержання прибутку, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що дохідність чи збитковість діяльності фізичної особи-підприємця визначається сукупно за наслідками діяльності протягом року, а не в розрізі окремих господарських операцій.

Окрім того, згідно змісту акту перевірки (стор. 8) зазначено, що декларація про майновий стан і доходи і розрахунки податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб отриманих від провадження господарської діяльності за 2014 рік №1500019613 характеризується дохідністю, тому твердження ДПІ у м. Рівному, що до складу валових витрат були включені витрати що перевищують суму отриманого доходу (в сумі 13814,33 грн.) не знайшли свого підтвердження при розгляді справи.

Так само, суд першої інстанції обґрунтовано не погодився з висновки податкового органу щодо порушення п.177.4 ст.177 Податкового Кодексу України, як наслідок до складу валових витрат були включені витрати на дизельне пальне на суму 18525.21грн, що не брало участі в оподатковуваних операціях та не використовувався в господарській діяльності платником.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається зі змісту акту перевірки, податковим органом встановлено, що дизельне пальне не було використане в господарській діяльності платника та відсутнє на залишку станом на 31.12.2014р., а також частково, було використане платником для забезпечення переміщення транспортних засобів з одного пункту до іншого без оплати таких поїздок замовниками (покупцями) по маршрутах, що не відображені в актах виконаних робіт. Тобто на думку Відповідача вищевказаний товар (дизельне пальне) не брав участі в оподатковуваних операціях та не використовувався в господарській діяльності платником.

Крім того, на думку податкового органу Позивачем неправомірно віднесену вартість придбаного бензину А92(95), який не використовувався в господарській діяльності підприємця та не приймав участь в оподаткованих операціях звітного періоду.

Проте, такі висновки не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами перевірки та доказами наданими під час судового розгляду справи.

Відповідно до ст.177 Податкового кодексу України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (п.177.2 ст.177 ПК України).

Згідно із пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 3 «Методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті», затверджених наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 року №65, собівартість перевезень (робіт, послуг) - це виражені в грошовій формі поточні витрати транспортних підприємств, безпосередньо пов'язані з підготовкою та здійсненням процесу перевезень вантажів і пасажирів, а також виконанням робіт і послуг, що забезпечують перевезення.

Згідно п. 30 «Методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті» до виробничої собівартості перевезень включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; загальновиробничі витрати.

Пунктом 32 «Методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті» визначено, що до статті калькуляції «Прямі матеріальні витрати» включається вартість усіх видів пально-мастильних та інших матеріалів (включаючи транспортно-заготівельні витрати), що використані як безпосередньо на виконання перевезень (робіт, послуг), так і на технологічні операції в процесі підготовки рухомого складу до експлуатації, а також витрати пально-мастильних матеріалів на допоміжно-службовий, учбово-тренувальний та невиробничий нальоти годин.

Згідно ч. 1 . ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

У відповідності до ч. 1 ст. 917 Цивільного кодексу України перевізник зобов'язаний надати транспортні засоби під завантаження у строк, встановлений договором.

Отже, паливно-мастильні матеріали, використані на пробіг автомобіля без вантажу, в розрізі конкретного перевезення, є прямими витратами на вказане перевезення.

Також, є вірним посилання суду на те, що процес надання автомобіля під завантаження, транспортування вантажу, розвантаження, та доставка автомобіля від пункту розвантаження до місця його зберігання є діями, які супроводжують одну господарську операцію і без наявності хоча б однієї з них, господарська операція відбутись не може.

З метою отримання цього доходу, тобто здійснення господарської діяльності, Позивачем несуться витрати пов'язані з доставкою автомобіля до пункту завантаження. Оскільки, з метою виконання умов договору щодо транспортування ТМЦ Позивач, зобов'язувався надавати придатні автомобілі у пункти загрузки, визначені замовником його послуг по перевезенню.

Отже, є вірними висновки суду першої інстанції, що тільки таким чином Позивач має можливість виконати умови укладеного договору та отримати доходи, які вже згодом оподаткувати відповідно до норм законодавства. При цьому Відповідачем не заперечується факт одержання та визнання доходів у перевіряємому періоді саме від надання послуг по перевезенню вантажів.

З огляду на викладене, підтвердженням факту використання в господарській діяльності витрат понесених при поданні автомобілів до пункту завантаження є саме виконання замовлень щодо перевезення вантажів та одержання відповідної виручки, так як для прибуття в місце завантаження та повернення на місце стоянки автотранспортного засобу після виконання перевезень чи переміщення транспорту між населеними пунктами для завантаження і перевезення продукції (виконання замовлення) необхідно використовувати пальне.

На підтвердження здійснення господарської діяльності позивач надав первинні бухгалтерські документами, а саме: рахунки, акти виконаних робіт (наданих послуг), товарно-транспортні накладні, CMR, шляхові листи. До складу валових витрат позивачем віднесено суму, сплачену при придбанні пального, яке списане, як витрачене в цілому на рух по маршруту, в тому числі й на холостий пробіг транспортних засобів. При цьому пальне на конкретний маршрут списувалося згідно подорожніх листів в повному обсязі як використане на виконання замовлення на перевезення, а замовники послуг проводили оплату вантажних перевезень від пункту навантаження до пункту розвантаження.

З урахуванням досліджених первинних документів, судом встановлено, що в період з 01.01.2014 р. по 31.12.20143 р. ФОП ОСОБА_3 було надано послуги по перевезенню вантажів транспортним засобами DAIMLER-CRAYSLER на відстань 79702 км, при цьому списано 15940,4 л. дизельного палива, що не заперечуються податковим органом та такі обставини знайшли своє відображення на ст. 11 акту перевірки.

Разом з тим, податковий орган з посиланням на Нормативи списання палива в Україні затверджені Наказом Міністерства транспорту і зв'язку України від 10 лютого 1998 року N 43 «Про затвердження Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті та змін затверджених наказом Міністерства інфраструктури України № 36 від 24.01.12» (із змінами та доповненнями) зазначає, що на відстань 79702 км необхідно списати 14346,36л пального.

Проте, як встановлено судом, даним нормативно-правовим актом не передбачено базові лінійні норми списання пального на автомобілі DAIMLER-CRAYSLER.

Крім того згідно наданого розрахунку до акту перевірки (додаток 1) податковим органом не враховується додаткова витрата пального для обігрівачів, які було встановлено на автомобілі.

Отже, зазначені обставини свідчать про недотримання під час перевірки вимог пункту 5.2. розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010 № 984 згідно яких: у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення, не наводить жодного первинного документу, сформовані витрати за яким не взято до уваги.

Також, судом встановлено, що потреба придбання бензину в зимовий період спричинена необхідністю розбавляти дизельне паливо при сильному морозі, який здатний значно поліпшити характеристики дизельного палива. В зв'язку з чим Позивачем з метою використання в господарській діяльності було придбано бензин в зимовий період, що підтверджується наявними первинними бухгалтерськими документами, а саме фіскальних чеків та накладних, отриманих від:

ФОП ОСОБА_12, код НОМЕР_6 (чек від 31.01.2014р. бензин А92 на суму придбання без ПДВ 42,92 грн. (5л.*8,58); від 05.04.2014р. бензин А92 на суму придбання без ПДВ 112,50грн. (10л.*11,25); від 01.06.2014р. бензин А92 на суму придбання без ПДВ 123,33грн. (10л.*12,33));

ПП «Окко-бізнес», код 37278249 (накладна від 31.01.2014р. № 9027941899 - бензин А95 на суму придбання без ПДВ 1111,67грн. (120,29л.*9,2416); від 28.02.2014р. №9028553722 - бензин А95 на суму придбання без ПДВ 857,45грн. (90,12л.*9,5145)).

Крім того зазначив, що з метою використання в господарській діяльності придбано бензин в ПП «Окко-нафтопродукт», код 36670361 (чек від 19.07.2014р. - бензин А92 на суму придбання без ПДВ 130,75грн. (10л.*13,075); чек від 24.09.2014р. - бензин А92 на суму придбання без ПДВ 144,08грн. (10л.*14,408), з ціллю проведення ремонтних робіт та промивання запчастин власних транспортних засобів, що зумовлено технологічним процесом.

Факт використання придбаного бензину в господарській діяльності підтверджується первинними бухгалтерськими документами та актами списання, які досліджено судом.

Згідно підпункту 14.1.27. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI: витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Отже, визначальною ознакою витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. Проте, при проведенні перевірки та оформленні її висновків податковим органом не враховано суті здійснюваної господарської діяльності позивача, а також наявності необхідних передумов для цього. Зокрема, для забезпечення безперебійного надання послуг позивачем, а відтак і отримання оподатковуваного доходу він повинен вживати всіх заходів для належної роботи автомобілів.

Також, є слушним посилання суду першої інстанції на те, що в даному випадку, контролюючий орган не вказує на конкретні первинні документи, які не беруться ним до уваги та з яких підстав, а тому висновки контролюючого органу здійснено без врахування всіх обставин справи.

З огляду на викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення №0001171742, прийняте ДПІ у м. Рівному 17.06.2015 року про визначення суми податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за 2014 рік в сумі 7866,66 грн. (в тому числі 5244,30 грн. - основного платежу та 2622,15 грн. - штрафних санкцій) є протиправним та підлягає скасуванню.

Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції що вимога ДПІ у м. Рівному ДФС у Рівненській області Ф-22 від 09.06.2015 року про сплату боргу (недоїмки) та рішення ДПІ у м. Рівному ГУ ДФС у Рівненській області про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0001181742 від 17.06.2015 року є протиправними та підлягають скасуванню.

Як встановлено судом, при прийнятті оспорюваної вимоги та рішення, контролюючий орган виходив з власних тверджень про необхідність збільшення позивачу чистого оподаткованого доходу за 2014 рік на суму 34962,24 гривень.

В свою чергу, правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).

Виключно даним Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (ч.2 ст.2 Закону №2464-VI).

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

За змістом ч.1 ст.7 Закону №2464-VI, базою нарахування єдиного внеску для фізичних осіб - підприємців є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. Нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

Єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, не зменшені на суму відрахувань податків, інших обов'язкових платежів, що відповідно до закону сплачуються із зазначених сум.

Проте, як під час перевірки, а так само і при розгляді справи контролюючим органом не доведено правомірності його висновків про заниження Позивачем у 2014 році суми доходів отриманих від його діяльності внаслідок завищення валових витрат та відповідного прийняття Відповідачем податкового повідомлення-рішення по податку з доходів фізичних осіб, у відповідача відсутні правові підстави для формування оспорюваної вимоги про сплату боргу Ф-22 від 09.06.2015 року.

З огляду на викладене вище, скасуванню підлягає і рішення ДПІ у м. Рівному ГУ ДФС у Рівненській області про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0001181742 від 17.06.2015 року.

Щодо податкового повідомлення - рішення №0001191742 від 17.06.2015 року про визначення штрафних санкцій з податку на доходи фізичних осіб в сумі 510 грн. судом встановлено, що підставою для винесення спірного рішення стало те, що позивачем на порушення п.51.1 ст.51, пп."б" п. 176.2 ст.176 розділу IV Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010р. із змінами і доповненнями, п.1.1, п.1.2 розд.І, розд.ІІ, розд.ІІІ "Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку", затвердженого Наказом ДПА України від 24.12.2010р. №1020, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2011р. №46/18784 (далі Порядок №1020) допущено помилку при заповненні графи 3 "сума виплаченого доходу" при нарахуванні та виплаті доходів.

Проте, на підтвердження винесеного податкового повідомлення - рішення №0001191742 від 17.06.2015 року про визначення штрафних санкцій з податку на доходи фізичних осіб в сумі 510 грн. податковим органом як при проведенні перевірки, а також при розгляді справи не надано жодного доказу, які свідчили б про правомірність такого рішення та порушення позивачем п.51.1 ст.51, пп."б" п. 176.2 ст.176 Податкового кодексу України.

Не надано таких доказів і до суду апеляційної інстанції.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог, не містять фактів невірного застосування судом норм матеріального та процесуального права, а тому колегія суддів не вбачає підстав, визначених ст. 202 КАС України, для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "14" серпня 2015 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.С. Котік

судді: А.В. Жизневська

Н.М. Малахова

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу ОСОБА_3 АДРЕСА_1

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області вул. Відінська,8,м.Рівне,33000

4 - представнику позивача ОСОБА_13 АДРЕСА_2 - ,