Постанова

від 01.09.2015 по справі 820/6462/15

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2015 р. № 820/6462/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Сагайдака В.В.,

за участі секретаря судового засідання - Абояна І.І.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Айліс" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Айліс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 08.05.2015 року №0001202201; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 08.05.2015 року №0001212201.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті за результатами планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, оформленої ОСОБА_2 від 21.04.2015 року № 1150/20-31-22-01-07/30236129.

Вважає висновки відповідача про завищення собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг), безпідставне віднесення витрат до складу адміністративних витрат, завищення витрат на збут, безпідставне віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум по взаємовідносинам з контрагентами незаконними та такими, що здійснені з перевищенням службових повноважень.

Відповідач проти позову заперечував. Зазначив, що перевірка проведена з дотриманням вимог Податкового Кодексу України. Оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 08.05.2015 року №0001202201, №0001212201 прийняті на законних підставах. Просив у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Айліс" (далі - ТОВ "Айліс") набуло статусу юридичної особи з ідентифікаційним кодом 30236129, перебуває на обліку в ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС з 10.12.1998 р. за №259 (т. 1 а.с. 12-15).

Видами діяльності за КВЕД є: 46.90 неспеціалізована оптова торгівля, 46.19 діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, 46.46 оптова торгівля фармацевтичними товарами, 47.99 інші види роздрібної торгівлі поза магазинами, 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Фахівцями ДПІ на підставі наказу від 04.03.2015 року № 283, згідно п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.77.1, п.77.4 ст. 77 Податкового кодексу України було проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Айліс" код за ЄДРПОУ 30236129 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2014 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2014 р.

Результати перевірки викладені в акті № 1150/20-31-22-01-07/30236129 від 21.04.2015 р. (т. 1 а.с. 20 -54).

За наслідками перевірки контролюючим органом було встановлено наступні порушення:

1. п. 138.6 ст. 138; п. 138.2, п. 138.8 ст. 138 з урахуванням п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139; п.п.138.10.3 п. 138 ст. 138 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 р. зі змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 8 134 551 грн., а саме: за 2013 рік у сумі 2 452 081 грн. та за 2014 рік у сумі 5 682 470 грн.,

2. п. 198.1 ст. 198, ст. 201; п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 р. зі змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 52 517 грн., в тому числі по періодам: у січні 2013 року в сумі 1 247 грн., у квітні 2013 року в сумі 5 284 грн., у травні 2013 року в сумі 3 662 грн., у червні 2013 року в сумі 9 588 грн., у серпні 2013 року в сумі 7500 грн., у вересні 2013 року в сумі 3 901 грн., у жовтні 2013 року в сумі 4 027 грн., у листопаді 2013 року в сумі 12 451 грн., у грудні 2013 року в сумі 1 387 грн., у січні 2014 року в сумі 694 грн., у лютому 2014 року в сумі 694 грн., у березні 2014 року в сумі 694 грн., у квітні 2014 року в сумі 694 грн. та у травні 2014 року в сумі 694 грн.

3. порушення абз. б) п. 176.2 ст. 176 розділу IV Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 р. зі змінами та доповненнями, подання інформації у звіті за формою " 1-ДФ не в повному обсязі про суми доходу, сплаченого фізичній особі-суб'єкту підприємницької діяльності при виплаті доходів за оренду приміщення за 2 квартал 2013 р.

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом відносно позивача 08.05.2015 р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0001202201, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 10168189,00 грн., з яких за основним платежем 8134551,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2033638,00 грн. (т.1 а.с.16) та податкове повідомлення-рішення №0001212201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 65646,00 грн., з яких: 52517,00 грн. за основним платежем, 13129,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с.18).

Фактичною підставою для відображення в акті порушення п.п. 138.8.1 п. 138.2, п.п.138.10 ст. 138 Податкового кодексу України і прийняття спірного податкового повідомлення - рішення №0001202201 від 08.05.2015 р. слугував викладений в акті висновок відповідача про неможливість обґрунтувати витрати, відповідно до яких сформовані надані консультаційні послуги (відсутні докази на підтвердження видів, змісту, обсягів наданих послуг, інформації щодо фактично понесених витрат на їх виконання та належного обґрунтування вартості цих послуг).

Судом встановлено, що в перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з ТОВ "Києво-Могилянська Бізнес Школа".

14.10.2011 р. ТОВ "Айліс" (Замовник) уклав договір № ММLЗ - 04/2011 про надання інформаційно-консультаційних послуг з ТОВ "Києво-Могилянська Бізнес Школа" (Виконавець) (т. 1 а.с. 133 - 136).

Відповідно до умов договору, Виконавець надає інформаційно-консультаційні послуги, а саме: проведення консультацій, добір та підготовку інформаційних матеріалів по таким темам: розуміння цілісної "картини бізнесу"; розвиток функціональної компетенції та управлінських навичок; персональний розвиток; розвиток у глобальному контексті.

На виконання умов договору № ММLS - 04/2011 про надання інформаційно-консультаційних послуг від 14.10.2011 р. ТОВ "Києво-Могилянська Бізнес Школа" було виписано на адресу позивача акти на надання послуг: від 31.01.2013 р. № 144 на суму 4 675 грн., ПДВ 935 грн., всього 5 610; від 28.02.2013 р. № 216 на суму 4 675 грн., ПДВ 935 грн., всього 5 610 грн.; від 31.03.2013 р. № 455 на суму 4 675 грн., ПДВ 935 грн., всього 5 610 грн.; від 30.04.2013 р.№ 914 на суму 4 675 грн., ПДВ 935 грн., всього 5 610 грн.; від 31.05.2013 р. № 1076 на суму 4 675 грн., ПДВ 935 грн., всього 5 610 грн.; від 30.06.2013 р. № 1154 на суму 4 674,95 грн., ПДВ 935,05 грн., всього 5 610 грн. (т. 1, а.с. 141 - 146).

На виконання умов договору № ММLЗ - 04/2011 про надання інформаційно-консультаційних послуг від 14.10.2011 р. ТОВ "Києво-Могилянська Бізнес Школа" виписано на адресу ТОВ "Айліс" податкові накладні на суму ПДВ 4 909 грн.: від 17.01.2013 р. № 1331, на суму ПДВ 1246,67 грн.; від 17.05.2013 р. № 1463, на суму ПДВ 1168,98 грн.; від 17.05.2013 р. № 1491, на суму ПДВ 1246,67 грн. від 17.05.2013 р. № 37 , на суму ПДВ 1246,67 грн.

Матеріали справи містять договір № 1878hr про надання інформаційно-консультаційних послуг від 22.10.2013 р., укладений між ТОВ "Айліс" (Замовник) та ТОВ "Києво-Могилянська Бізнес школа" (Виконавець) (т. 1 а.с. 138 - 140). Відповідно до умов договору Виконавець надає інформаційно-консультаційні послуги за напрямом "Майстерність управління людьми. Ефективна hr-система".

На виконання умов договору ТОВ "Києво-Могилянська Бізнес Школа" виписано на адресу ТОВ "Айліс" акти надання послуг: від 02.11.2013 р. № 1986 на суму 3 468,75 грн., ПДВ 693,75 грн., всього 4 162,50 грн.; від 23.11.2013 р. № 2263 на суму 3 468,75 грн., ПДВ 693,75 грн., всього 4 162,50 грн; від 14.12.2013 р. № 2459 на суму 3 468,75 грн., ПДВ 693,75 грн., всього 4 162,50 грн. від 01.02.2014 р. № 211 на суму 3 468,75, ПДВ 693,75 грн., всього 4 162,50 грн.; від 01.03.2014 р. № 408 на суму 3 468,75 грн., ПДВ 693,75 грн., всього 4 162,50 грн.; від 05.04.2014 р. № 702 на суму 3 468,75 грн., ПДВ 693,75 грн., всього 4 162,50 грн.; від 26.04.2014 р. № 864 на суму 3 468,75 грн., ПДВ 693,75 грн., всього 4 162,50 грн.; від 31.05.2014 р. № 1066 на суму 3 468,75 грн., ПДВ 693,75 грн., всього 4 162,50 (т. 1 а.с. 147 - 154).

На виконання умов договору № 1878hr про надання інформаційно-консультаційних послуг від 22.10.2013 р. ТОВ "Києво-Могилянська Бізнес Школа" виписано на адресу ТОВ "Айліс" податкові накладні: від 29.10.2013 р. № 197 на суму ПДВ 693,75 грн., від 12.12.2013 р. № 83 на суму ПДВ 693,75 грн., від 18.12.2013 р. № 163 на суму ПДВ 693,75 грн., від 29.01.2014 р. № 124 на суму ПДВ 693,75 грн., від 27.02.2014 р. № 103 на суму ПДВ 693,75 грн.; від 31.03.2014 р. № 130 на суму ПДВ 693,75 грн.; від 29.04.2014 р. № 120 на суму ПДВ 693,75 грн., від 28.05.2014 р. № 125 на суму ПДВ 693,75 грн.

У складі податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 08.05.2015 р. відповідачем донараховано 10 428,57 грн. податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та 2 610,44 грн. штрафних (фінансових) санкцій, у складі податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 08.05.2015 р. - 10 459 грн. податкового зобов'язання з податку на додану вартість та 2 614,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій у зв'язку із отриманням позивачем від ТОВ "Києво-Могилянська Бізнес Школа" інформаційно-консультаційних послуг з розвитку та управління бізнесом та інформаційно-консультаційних послуг за напрямом "Майстерність управління людьми. Ефективна HR-система" у сумі 55 779,95 грн.

Згідно з п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі ПК України) під "господарською діяльністю" розуміється діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником) (пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу).

У відповідності до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу).

Згідно абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Податковим кредитом в розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг, або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Судом встановлено, що в наданих позивачем договорах, укладених з ТОВ "Києво-Могилянська Бізнес Школа" сторонами не конкретизований предмет інформаційно-консультаційних послуг (тобто, загальна тема, конкретний перелік питань, що виникали (могли виникнути) в ході провадження фінансово-господарської діяльності або інших суб'єктів господарювання, та відповідно потребували обговорення та вирішення), не визначено ані порядок передачі-прийняття документації, отримання інформаційно-консультаційних послуг, ані порядок і складові обрахунку вартості інформаційно-консультаційних послуг.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин) (далі Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За результатами дослідження актів надання послуг судом встановлено, що в порушення вимог ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV вони не містять змісту господарської операції, оскільки містять загальні фрази, та не визначають конкретні дії, здійснені Виконавцем ТОВ "Києво-Могилянська Бізнес Школа" на виконання умов договорів.

Акти не є первинними документами, які засвідчують виконання сторонами умов перелічених вище договорів про надання інформаційно-консультаційних послуг. В них відсутні відомості про те, в якій формі (усній чи письмовій) фактично надавалися консультації осіб, яким безпосередньо надавалися консультації.

Більш того, позивачем ані під час проведення документальної перевірки, ані в ході розгляду даної справи в суді, не були надані документи, які б підтверджували факти дійсного надання на адресу позивача інформаційно-консультаційних послуг (наприклад: звіти про надані послуги, документальні підтвердження щодо передачі-прийняття первинної та іншої документації, документи, в яких зафіксовано дні відвідування працівниками офісних приміщень виконавця для отримання вказаних послуг.

У ході перевірки встановлено, що у період проведення інформаційно-консультаційних послуг, згідно табелів обліку робочого часу, немає працівників, які були у відрядженні, також відсутні прикази та звіти про відрядження. Не надано документів щодо фактичного проходження навчання працівників позивача, отриманих дипломів, сертифікатів, тощо. Не обґрунтовано з якою метою це навчання планувалось, перелік осіб, які його отримали, з якою метою.

Також, позивачем не було надано будь-яких пояснень або документів щодо розрахунку вартості інформаційно-консультаційних послуг з урахуванням їх однакового обсягу (1 послуга) по кожному акту надання послуг.

Позивач під час перевірки не довів доцільності укладання договорів № ММLЗ - 04/2011 про надання інформаційно-консультаційних послуг від 14.10.2011 р. та № 1878hr про надання інформаційно-консультаційних послуг від 22.10.2013 р. та їх безпосереднього зв'язку з господарською діяльністю та не надав докази використання вказаних послуг у господарській діяльності підприємства.

Крім того позивачем не надано перелік осіб, які навчалися за договором та відповідною програмою підготовки, що це були за особи, яким чином використане навчання невідомих осіб могло бути використано позивачем у власній господарській діяльності. Не надано суду сертифікати, отримані за результатами навчання, відомості щодо строків навчання, сплату коштів на відрядження, звіти на витрачання коштів на відрядження, наказів на відрядження працівників позивача тощо.

Позивач зазначав, що метою наданих послуг було покращення навичок роботи та управління всередині ТОВ "Айліс". Вказував, що отримувачем послуг, укладеними з ТОВ "Києво-Могилянська Бізнес Школа", було ТОВ "Айліс". Працівники ТОВ "Айліс" особисто послуги за цими договорами не отримували.

Судом також не встановлена, а позивачем не доведена наявність економічного ефекту від операцій з отримання такого виду послуг при їх значній вартості.

Таким чином, позивачем було допущено завищення адміністративних витрат та податкового кредиту у зв'язку із отриманням від ТОВ "Києво-Могилянська Бізнес Школа" інформаційно-консультаційних послуг з розвитку та управління бізнесом та інформаційно-консультаційних послуг за напрямом "Майстерність управління людьми. Ефективна HR-система" у сумі 55 779,95 грн., сплачені ТОВ "Києво-Могилянська Бізнес Школа".

В перевіряємому періоді ТОВ "Айліс" мало взаємовідносини з ТОВ "Педерсен енд партнерс".

У складі податкового повідомлення-рішення від 08.05.2015 р. № НОМЕР_1 відповідачем донараховано податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 45 543,00 грн. та 11 385,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій, а у складі податкового повідомлення-рішення від 08.05.2015 р. № НОМЕР_2 - 41 273,33 грн. податкового зобов'язання з податку на додану вартість та 10 318,33 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Матеріали справи свідчать, що 17.12.2012 р. між ТОВ "Айліс" (Замовник), в особі Генерального Директора ОСОБА_4, та ТОВ "Педерсен енд партнерс" (Виконавець), в особі генерального директора ОСОБА_5, укладено договір № 17-12 про надання послуг з підбору персоналу (т. 1 а.с. 155 - 159).

Відповідно до умов договору Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується здійснити комплекс послуг з пошуку та підбору персоналу з метою заповнення вакантної посади - "Генерального Директора".

На виконання умов договору ТОВ "Педерсен енд партнерс" виписало на адресу ТОВ "Айліс": - акт виконаних робіт від 08.01.2013 р. про виконання першого етапу робіт у відповідності до Договору № 17-12 про надання послуг від 17.12.2012 р.;

- акт № 1 від 05.04.2013 р. про виконання другого етапу робіт у відповідності до Договору № 17-12 про надання послуг від 17.12.2012 р.;

- акт від 25.09.2013 р. про виконання третього етапу робіт у відповідності до Договору № 17-12 про надання послуг від 17.12.2012 р. (т. 1 а.с. 162, 164, 165).

Як вбачається з акту від 21.04.2015 р. № 1150/20-31-22-01-07/30236129, ТОВ "Педерсен енд партнерс" були надані наступні Послуги:

- складено заявки на пошук кандидата та проведено детальний моніторинг відповідного ринку працюючих із залученням загальнодоступних баз даних та власної бази даних потенційних кандидатів, сучасних технічних засобів, рекламної кампанії, існуючих зв'язків, інших технологій (перший етап). Вартість наданих послуг складає 47 940 грн., ПДВ 9 588 грн.

- проведено співбесіду з кандидатами, перевірку компетенції та наявності досвіду відповідно до завдання Замовника, створення скороченого списку кандидатів за результатами відповідного відбору консультантами. Надано скорочений список кандидатів у формі характеристик та резюме по кожному з представлених кандидатів (другий етап). Кандидати, що потрапили у скорочений список за результатами відповідного відбору консультантами з метою заповнення вакантної посади "Генерального Директора" для ТОВ "Айліс": ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8. Вартість послуги складає 63 920 грн., ПДВ 12 784 грн.

- здійснено відбір кандидата для Замовника та консультування Замовника до моменту працевлаштування даного кандидата у відповідності до Договору № 17-12 про надання послуг від 17.12.2012 р. (третій етап). Фінальний працевлаштований кандидат за результатами відбору консультантами з метою заповнення вакантної посади "Генеральний Директор" для ТОВ "Айліс" є ОСОБА_9. Вартість послуг складає 127 840 грн., ПДВ 25 568 грн.

ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у перевіряємому періоді на підприємстві позивача не працювали та стажування не проходили.

Згідно штатного розкладу ТОВ "Айліс" - з 15.08.2013 р. ОСОБА_9 працює "Комерційним директором".

Відповідно до п. 9.8 ст. 9. "Управління Товариством", Статуту ТОВ "Айліс", редакція від 21.04.2006 р. "Виконавчим органом Товариства є директор". Відповідно до картки особливого рахунку підприємства, посадовою особою ТОВ "Айліс" є директор ОСОБА_4, призначений на посаду наказом № 1-к, від 10.05.1999 р. на підставі протоколу № 3 загальних зборів засновників від 10.05.1999 р. Всі документи (договори, акти, листи) підписані директором ТОВ "Айліс" ОСОБА_4

У відповідності до п.7.5 Договору № 17-12 про надання послуг з підбору персоналу від 17.12.2012 р. у разі, якщо Замовник протягом 1 (одного) року з дати підписання цього договору працевлаштовує кандидата, презентованого Виконавцем, вважається, що Виконавець виконав свої зобов'язання за договором в повному обсязі (т. 1 а.с. 157).

Підприємством позивача були надані письмові пояснення щодо встановлених порушень з копіями первинних документів. Так, позивач прийняв ОСОБА_9 на посаду комерційного директора ТОВ "Айліс", що підтверджується наказом № 97-К від 15.08.2013 р.

Позивачем зазначено, що прийняття ОСОБА_9 на посаду комерційного директора зумовлене необхідністю поглиблення його досвіду щодо управління діяльністю ТОВ "Айліс", а в подальшому планується призначення ОСОБА_9 на посаду Генерального директора ТОВ "Айліс". Тобто протягом одного року з дати підписання договору його умови виконані не були.

На час звернення позивача до суду директором ТОВ "Айліс" є ОСОБА_4 так само, як і до надання ТОВ "Педерсен енд партнерс" комплексу послуг з пошуку та підбору персоналу з метою заповнення вакантної посади - "Генерального Директора"(т. 1 а.с. 227).

Судом не встановлена, а позивачем не доведена наявність економічного ефекту від операцій з отримання такого виду послуг при їх значній вартості, безпосереднього зв'язку з господарською діяльністю підприємства позивача не встановлено.

Отже, позивачем завищено адміністративні витрати та податковий кредит у зв'язку із отриманням від ТОВ "Педерсен енд партнерс" послуг з підбору персоналу у сумі 239 700 грн., ПДВ 47 940 грн., сплачені ТОВ "Педерсен енд партнерс".

В перевіряємому періоді ТОВ "Айліс" мало взаємовідносини з ТОВ "Стратегічний партнер-Дніпро".

У складі податкового повідомлення-рішення від 08.05.2015 р. № НОМЕР_1 відповідач донарахував 18 000 грн. податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та 4 500,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій за завищення адміністративних витрат у зв'язку із отриманням від ТОВ "Стратегічний партнер - Дніпро" інформаційно-консультаційних послуг на суму 100 000 грн.

Матеріали справи свідчать, що 09.07.2014 р. ТОВ "Айліс" (Замовник) уклав договір № 0514 про надання інформаційно-консультаційних послуг з ТОВ "Стратегічний партнер-Дніпро" (Виконавець) (т. 1 а.с. 170 - 173).

Згідно умов вказаного договору Виконавець надає наступні інформаційно-консультаційні послуги: експрес-аналіз стану системи управління, обліку, фінансового планування (бюджетування), аналіз поточної діяльності, автоматизації та бізнес-процесів компанії.

Матеріали справи містять технічне завдання до договору та графік платежів (т. 1 а.с. 174 - 175).

На виконання умов договору ТОВ "Стратегічний партнер-Дніпро" виписано на адресу ТОВ "Айліс" акт від 04.11.2014 р. здачі-приймання робіт та надання консультаційних послуг за договором № 05/14 від 09.07.2014 р. (т. 1 а.с. 177).

У відповідності до акту Виконавцем надані наступні послуги: проведена діагностика існуючої в ТОВ "Айліс" системи управління, обліку та фінансового планування: описана існуюча система обліку, планування та аналізу діяльності підприємства; визначені потужні та слабкі сторони обліку та бюджетування та їх автоматизація; описані рекомендовані зміни в існуючій автоматизованій системі обліку та бюджетування компанії Замовника; визначені направлення з вдосконалення системи управління обліку та бюджетування діяльності компанії Замовника. Вартість послуг складає 100 000 грн. без ПДВ.

За результатом дослідження зазначеного акту здачі-приймання робіт та надання консультаційних послуг за договором № 05/14 від 09.07.2014 р. судом встановлено, що в порушення вимог ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV він не містить змісту господарської операції, оскільки містить загальні фрази, та не визначає конкретні дії, здійснені Виконавцем ТОВ "Стратегічний партнер-Дніпро" на виконання умов договору. ТОВ "Айліс" не було надано будь-яких пояснень або документів щодо розрахунку вартості інформаційно-консультаційних послуг, позивачем не надано кошторис витрат, калькуляції, тощо. Позивачем завищено адміністративні витрати у зв'язку із отриманням від ТОВ "Стратегічний партнер - Дніпро" інформаційно-консультаційних послуг на суму 100 000 грн.

Позивач не довів доцільності укладання договору № 05/14 від 09.07.2014 р. та його безпосереднього зв'язку з господарською діяльністю та не надав докази використання вказаних послуг у господарській діяльності підприємства.

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 08.05.2015 № НОМЕР_1 слугував також факт завищення ТОВ "Айліс" собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) на суму 44 064 692 грн., а саме у 2013 році у сумі 12 615 805 грн. та у 2014 році у сумі 31 448 887 грн.

Відповідачем було донараховано у складі податкового повідомлення-рішення від 08.05.2015 р. № НОМЕР_1, 8 057 802,61 грн. податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та 2 014 450,66 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Матеріали справи містять прибуткові накладні, акти приймання-передачі, акти виконаних робіт (т.т. 18-82), банківські виписки по розрахунковому рахунку, розрахункові відомості по заробітній платі картки рахунків 902 "Собівартість реалізованих товарів" (т.т. 7 - 16) та 702 "Дохід від реалізації товарів" (т.т. 2-6) (у розрізі видаткових накладних).

У відповідності до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у ст. 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п.п.138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Якщо товари придбано виключно для їх подальшого продажу при здійсненні торгівельної діяльності, то відповідно до п. 138.6 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами і доповненнями) (далі по тексту ПК України) "Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продаж".

Придбані запаси (у тому числі товари) зараховуються на баланс підприємства по первісній вартості, яка визначається згідно з Положення (стандарт) 9 "Запаси". До первісної вартості (собівартість) придбаних за сплату запасів включається:

- суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству/установі; транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів). Сума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюється на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісячно розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) за звітний місяць. Сума транспортно-заготівельних витрат, яка відноситься до запасів, що вибули, визначається як добуток середнього відсотка транспортно-заготівельних витрат і вартості запасів, що вибули, з відображенням її на тих самих рахунках обліку, у кореспонденції з якими відображено вибуття цих запасів; інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

Відповідно до п. 11 Положення (стандарт) 16 "Витрати" собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яку було реалізовано протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загально виробничих і наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загально виробничі та постійні розподілені загально виробничі витрати.

Згідно з п. 7 Положення (стандарт) 16 "Витрати" витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Перевірка складу та рівня витрат підприємства включає перевірку правильності обліку витрат, - витрат, пов'язаних з придбанням товарів; витрати на продаж товарів та передпродажну підготовку, інші комерційні витрати.

Вказані витрати складають собівартість проданих товарів, які формуються на базі витрат, визнаних як у звітному році, так і у попередніх звітних періодах та перехідних витрат, які мають відношення до отримання доходів, з урахуванням коригувань, які залежать від особливостей продажу окремих видів товарів.

Враховуючи норми Положення (стандарт) та Податкового Кодексу, собівартість товарів у торгівлі визначається згідно положення бухгалтерського обліку, у частині, яка не суперечить п. 138.6 ст. 138 ПКУ.

Вартість придбаних ТМЦ включено позивачем до складу собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг). Таким чином, позивачем було повністю дотримано всіх вимог ПК України з реалізації права визначення собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг). Задекларовані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами.

Судом не було встановлено завищення позивачем собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) на суму 44 064 692 грн., а саме у 2013 р. у сумі 12 615 805 грн. та у 2014 р. у сумі 44 064 692 грн.

Витрати було сформовано правомірно. Придбані товари були в подальшому реалізовані, що вплинуло на формування об'єкта оподаткування.

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 08.05.2015 № НОМЕР_1 слугував також факт завищення ТОВ "Айліс" витрат на збут у сумі 14 777 грн., а саме у 2013 році в сумі 11 728 грн. та у 2014 році у сумі 3 049 грн.

Податковим органом було встановлено, що підприємством до складу витрат на збут (рах.93) було віднесено витрати на міжнародні перевезення товару, тобто товар, який було придбано у нерезидентів. У зв'язку з цим відповідач донарахував у складі податкового повідомлення-рішення від 08.05.2015 № НОМЕР_1 - 2 777,14 грн. податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та 694,29 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Матеріали справи свідчать, що 14.05.2013 р. ТОВ "Айліс" (Замовник) з ФОП ОСОБА_10 (Перевізник) уклав Договір № 14-05 про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом від (т. 1 а.с. 178 - 181), 22.06.2012 р. з ТОВ "ОСОБА_11 Ейдженсі" (Експедитор) договір № 794/20 від 22.06.2012 р. на транспортно-експедиційне обслуговування (т. 1 а.с. 188 - 193).

На виконання умов договору ФОП ОСОБА_10 виписала на адресу ТОВ "Айліс" ОСОБА_2 № 0024 від 21.05.2013 р. про надання автотранспортних послуг по маршруту Лодзь - Ягодин - Харків акт від 04.11.2014 р., на суму 10 500 грн (без ПДВ) (т. 1 а.с. 182), ТОВ "ОСОБА_11 Ейдженсі" виписало на адресу ТОВ "Айліс" ОСОБА_2 № LS-000864 від 11.09.2013 р., про простій транспорту - контейнер CCLU3280648, на суму 1 228,5грн. (без ПДВ) (т. 1 а.с. 197), ТОВ "ДХЛ Інтернешнл Україна" виписало на адресу ТОВ "Айліс" ОСОБА_2 № HRK164017 від 24.01.2014 р. про міжнародні перевезення від пункту відправлення за межами державного кордону України до пункту митного оформлення та про міжнародні перевезення від пункту митного оформлення до пункту призначення на території України, на суму 1 621,30 грн., ТОВ "ДХЛ Інтернешнл Україна" виписало на адресу ТОВ "Айліс" ОСОБА_2 № HRK164166 від 30.05.2014 р. про міжнародні перевезення від пункту відправлення за межами державного кордону України до пункту митного оформлення та про міжнародні перевезення від пункту митного оформлення до пункту призначення на території України на суму 1 443,4 грн.

В матеріалах справи наявні вантажні митні декларації № 22489 від 21.05.2013 р., № 022489 від 21.05.2013 р., № 044087 від 10.09.2013 р. (т. 1 а.с. 184, 199), довідка про транспортні видатки від 21.05.2013 р. (т. 1 а.с. 186), МТТН № 190883 від 21.05.2013 р.(т. 1 а.с. 187).

Тобто за зазначеними договорами надавалися послуги з перевезення товару, придбаного товару у нерезидентів (імпорт) за вантажними митними деклараціями.

Відповідно до п.п. 138.10.3. п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України витрати на збут включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування, ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства, з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Отримання позивачем послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом від та послуг з транспортно-експедиційного обслуговування безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю підприємства, оскільки є складовою частиною діяльності ТОВ "ОСОБА_2, що направлена на отримання доходу.

Виконання угод між позивачем та контрагентами ФОП ОСОБА_10 та ТОВ "ОСОБА_11 Ейдженсі" підтверджується актами, вантажними митними деклараціями, довідками про транспортні видатки. Також позивачем надані всі належні документи, що підтверджують реальність та факт подальшого оприбуткування продукції на складі ТОВ "Айліс".

Позивачем було дотримано всіх вимог ПК України з реалізації права відображення витрат. Задекларовані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами.

Оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0001202201 від 08.05.2015 р., яким підприємству позивача збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 10168189,00 грн., з яких за основним платежем 8134551,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2033638,00 грн. підлягає скасуванню в частині донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 8 057 802,61 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 2 014 450,66 грн., нарахованих за фактом завищення ТОВ "Айліс" собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) на суму 44 064 692 грн., а саме у 2013 році у сумі 12 615 805 грн. та у 2014 році у сумі 31 448 887 грн., а також в частині донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 2 777,14 грн. грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 694,29 грн. , нарахованих за завищення витрат на збут суму на суму 14 777 грн., а саме у 2014 році у сумі 11 728,00 грн. та у 2014 році 3 049,00 грн. (правовідносини з перевізниками).

Стосовно висновку податкового органу щодо завищення позивачем податкового кредиту суд зазначає наступне.

Під час перевірки посадовими особами відповідача зроблено висновок про неправомірне завищення ТОВ "Айліс" податкового кредиту у зв'язку зі сплатою ПДВ наступним контрагентам: ТОВ "Києво-Могилянська Бізнес Школа" - 10459 грн., ТОВ "Педерсен енд Партнерз" - 41 273,33 грн., ТОВ "БЕБІ ХІТ" - 784 грн.

Судом встановлено, що позивачем було допущено завищення податкового кредиту у зв'язку із отриманням інформаційно-консультаційних послуг від ТОВ "Києво-Могилянська Бізнес Школа", ТОВ "Педерсен енд партнерс".

В ході розгляду справи не було встановлено, що послуги, отримані від цих контрагентів безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача, а суми ПДВ, сплачені цим контрагентам, можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Матеріали справи свідчать, що у листопаді 2013 р. ТОВ "Айліс" мало взаємовідносини з ТОВ "БЕБІ ХІТ", код ЄДРПОУ 37100537, яке знаходилося на обліку в ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

ТОВ "Айліс" укладено договір поставки №22/05 від 24.01.2011 р. з ТОВ "БЕБІ ХІТ". На виконання умов договору, ТОВ "БЕБІ ХІТ" виписано в адресу ТОВ "Айліс" податкові накладні: № 32 від 05.11.2013 р., № 33 від 05.11.2013 р., № 34 від 05.11.2013 р., № 35 від 05.11.2013 р., № 36 від 05.11.2013 р., № 368 від 19.11.2013 р., № 369 від 19.11.2013 р., № 370 від 19.11.2013 р., № 371 від 19.11.2013 р., № 372 від 19.11.2013 р. всього на суму ПДВ 821,79 грн.

У листопаді 2013 р. було проведено коригування на суму 38,07 грн.

Розрахунки між ТОВ "Айліс" та ТОВ "БЕБІ ХІТ" проводились у безготівковій формі. Проведені операції у бухгалтерському обліку відображено бухгалтерськими проводками: Дебет 644 "Податковий кредит", Дебет 281 "Товар", Кредит 631 "Розрахунки з постачальниками".

Підставою для висновків відповідача про вчинення позивачем порушення вимог Податкового кодексу України є висновок відповідача щодо відсутності факту реального вчинення господарських операцій з контрагентом ТОВ "БЕБІ ХІТ". Судом встановлено, що при проведенні перевірки позивача відповідачем використано дані з акту перевірки зазначеного контрагента.

Як свідчать матеріали справи, до ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів в Харківській області від ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, надійшов акт №58/26-55-22-01/37100537 від 23.01.2015 року "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "БЕБІ ХІТ", код за ЄДРПОУ 37100537 з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП "АЗНІКОН" (код за ЄДРПОУ 38929499) за листопад 2013 р., грудень 2013 р., березень 2014 р. - липень 2014 р.".

В акті зазначено про відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів у з ПП "АЗНІКОН" (код за ЄДРПОУ 38929499) та продажу товарів (послуг) ймовірним підприємствам-покупцям за листопад 2013 р., грудень 2013 р., березень 2014р. - липень 2014 р.

Наявність у підприємства ТОВ "Айліс" вище перелічених документів по взаємовідносинам з контрагентами є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Право на податковий кредит у ТОВ "Айліс" не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - виникнення об'єкту оподаткування, що передбачено вимогами п.185.1 ст.185, п.187.1 ст. 187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України № 2755-VI від 2 грудня 2010 року.

Відповідно до п.п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Нормами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України забороняється включення до складу податкового кредиту сум податку, не підтверджених належним чином оформленими податковими накладними.

Отже, податковий кредит формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг, або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відповідно до вимог статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Позивачем не було надано беззаперечних доказів на підтвердження фактичного виконання сторонами угоди, реальності вчиненого правочину. В матеріалах справи відсутні належним чином складені акти приймання-передачі товару, виконаних робіт, довіреності на одержання продукції від контрагента, специфікації на товар. Крім того, матеріали справи не містять рахунків-фактур та відповідних документів заводу виробника на підтвердження якості товару, що вказує на фіктивність відповідних господарських операцій.

Таким чином, при наявності таких первинних документів, як податкові накладні, не було встановлено фактичне виконання умов договору.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Позивач неправомірно задіяв в складі податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість витрати по взаємовідносинам з вказаним контрагентом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0001212201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 65646,00 грн., з яких: 52517,00 грн. за основним платежем, 13129,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями прийнято та вчинено на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Із врахуванням встановлених обставин, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення №0001212201 від 08.05.2015 р. відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, а позовні вимоги позивача щодо його скасування є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Суд вважає безпідставними посилання позивача у позовній заяві щодо неправомірності прийнятого податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, оскільки вони ґрунтуються на помилковому трактуванні ним податкового законодавства.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про часткову відмову в задоволенні позовних вимог.

Розподіл судових витрати здійснюється відповідно до ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 94, ст.ст. 158-163, 185, 186, 254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Айліс" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 08.05.2015 р. № НОМЕР_1 в частині донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Айліс" податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 8 060 579,75 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 2015144,95 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код 37999628, банк ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, р/р 31217206784011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Айліс" ( код ЄДРПОУ 30236129, 61057, м.Харків, вул. Пушкінська, б.31) судові витрати в розмірі 487,20 грн. ( чотириста вісімдесят сім гривень 20 копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 02.09.2015 року.

Суддя В.В.Сагайдак