Постанова

від 02.04.2012 по справі 5006/4/15/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

02.04.2012 р. справа №5006/4/15/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді (доповідача): Будко Н.В.

Суддів: Москальової І.В., М'ясищева А.М.

Секретар: Прожерін О.О.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 по дов.;

від відповідача: ОСОБА_2 по дов.

Розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Краматорськ Донецької області

на рішення господарського суду Донецької області від 15.02.2012р. у справі №5006/4/15/2012 (суддя Гринько С.Ю.)

за позовом Донецької обласної організації профспілки працівників освіти і науки України, м. Донецьк

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Краматорськ Донецької області

про стягнення 21 262,16грн. безпідставно перерахованих грошових коштів, 3%, інфляційних витрат

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Донецька обласна організація профспілки працівників освіти і науки України, м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Краматорськ Донецької області, про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів в сумі 20 000,00грн., інфляційних втрат в розмірі 700,00грн. та 562,16грн. 3% річних.

Рішенням від 15.02.2012р. господарський суд Донецької області позовні вимоги задовольнив частково, стягнувши з відповідача 20 000,00грн. безпідставно отриманих грошових коштів та 415,81грн. 3% річних.

Висновок щодо часткового задоволення позовних вимог місцевий господарський суд обґрунтував посилаючись на те, що матеріалами справи підтверджений факт перерахування позивачем на рахунок відповідача грошових коштів в сумі 20 000,00грн., проте відсутні докази в підтвердження правових підстав для перерахування вказаної суми. Крім того, господарський суд визнав неправильними зроблені позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних через невірне визначення моменту виникнення права вимоги, у зв'язку з чим відмовив позивачу у задоволенні вимог про стягнення 700,00грн. інфляційних , а вимоги про стягнення 3% річних задовольнив частково в сумі 415,81грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на те, що висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для перерахування позивачем 20 000,00грн. (перерахованих в якості передплати за договором №5 від 21.04.2009р.) на рахунок відповідача є нікчемним, оскільки з часу визнання договору №5 від 21.04.2009р. недійсним за рішенням суду від 07.06.2011р. та до теперішнього часу жодної вимоги щодо повернення коштів на адресу відповідача не надходило. Крім того, на думку заявника, підставою для перерахування коштів за відсутності договору підряду є оплата фактично виконаних ремонтних робіт.

Заявник апеляційної скарги посилається також на акт звірки взаємних розрахунків, який, на його думку, суперечить вимогам позивача щодо суми повернення, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем складає 0,20грн.

Враховуючи викладене, скаржник вважає безпідставним висновок господарського суду про помилкове перерахування позивачем 20 000,00грн. на рахунок відповідача, а повернення вищевказаних коштів -незаконним.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вважає викладені в ній доводи необґрунтованими, у зв'язку з чим просить апеляційний господарський суд залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81-1 ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає часковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачаться з матеріалів справи, 05.05.2009р. та 15.05.2009р. Відокремленим структурним підрозділом дитячим оздоровчим табором «Ластівка»на рахунок ФОП ОСОБА_3 було перераховано 20 000,00грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок. В якості підстави для перерахування зазначених коштів зазначений договір б/н від 01.04.2009р.

Оскільки такого договору між сторонами укладено не було, 28.04.2011р. позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу б/н від 28.03.2011р., в якій пропонувалось повернути на поточний рахунок Відокремленого структурного підрозділу дитячого оздоровчого табору «Ластівка»Донецької обласної організації профспілки працівників освіти і науки України безпідставно отримані грошові кошти в розмірі 20 000,00грн. у семиденний строк з моменту отримання вказаного листа.

Враховуючи, що вказана вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення, а також посилаючись на приписи ст. 1212 ЦК України, яка встановлює обов'язок особи, яка безпідставно утримує майно (кошти), повернути їх іншій стороні, позивач звернувся до господарського суду з вимогами про стягнення з відповідача отриманих без достатніх правових підстав коштів в сумі 20 000,00грн., а також інфляційних за період з 11.02.2011р. по 18.01.2012р. в сумі 700,00грн. та 3% річних за вказаний період в сумі 562,19грн. на підставі ст. 625 ЦК України.

Як зазначалось вище, судом першої інстанції було частково задоволено заявлені позовні вимоги.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду у справі підлягає частковому скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.04.2009р. між Відокремленим структурним підрозділом дитячим оздоровчим табором «Ластівка»Донецької обласної організації профспілки працівників освіти і науки України (замовником) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (виконавцем) було укладено договір №5 про виконання робіт з поточного ремонту корпусів та будівель табору.

Рішенням господарського суду Донецької області від 07.06.2011р. по справі №18/90пд зазначений договір було визнано недійсним у зв'язку з підписанням від імені замовника не уповноваженою особою без наявності на те передбачених Положенням повноважень та без довіреності на вчинення відповідних дій.

Згідно матеріалів справи ( постанова Донецького апеляційного господарського суду від 10.03.2011р. у справі №43/274), між сторонами були укладені й інші договори, а саме - №5 від 08.06.09р., №6 від 08.06.09р. та існувала усна домовленість про виконання робіт у 2010р. Натомість, доказів укладення між сторонами договору б/н від 01.04.2009р. матеріали справи не містять в собі.

З означеної постанови також вбачається, що при розгляді справи №43/274 позивач (ФОП ОСОБА_3О.) наполягав на тому, що 20 000,00грн. були перераховані ДОТ «Ластівка» у травні 2009р. на виконання умов договору №5 від 21.04.2009р.

Проте, суд апеляційної інстанції не визнав доведеним зазначений факт з огляду на відсутність в матеріалах справи належних і допустимих доказів цього.

Отже, матеріалами справи доведено, а відповідачем не спростовано, що грошові кошти в сумі 20000,00грн. в якості оплати робіт за договором б/н від 01.04.2009р. були перераховані на рахунок останнього без достатніх правових підстав.

Згідно статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї статті застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення статті застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Зі змісту наведеної статті вбачається, що зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов: по-перше, набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння. По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою. І по-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК).

Крім того, відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства

Враховуючи, що 28.04.2011р. позивачем на адресу відповідача направлялась вимога про повернення безпідставно перерахованих коштів в сумі 20 000,00грн., яка була залишена останнім без відповіді та задоволення, судова колегія вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 20 000,00грн. безпідставно отриманих коштів обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Водночас, апеляційний господарський суд вважає необґрунтованими заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України, оскільки, правова природа взаємовідносин сторін, що надає підстави для нарахування інфляційних та 3% річних є іншою від правової природи взаємовідносин, що мають місце у даному випадку і регулюються главою 83 ЦК України (набуття, збереження майна без правової підстави), норми якої не надають права потерпілій особі на стягнення з особи, яка безпідставно набула майно, інфляційних втрат та 3% річних саме на підставі ст. 625 ЦК України (а на підставі ст. 536 ЦК України).

З огляду на наведене, не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 700,00грн. інфляційних та 562,16грн. 3% річних.

За таких обставин, висновок місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог в цій частині в сумі 415,81грн. 3% річних не ґрунтується на положеннях чинного законодавства України, тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню.

Натомість судова колегія не приймає до уваги посилання відповідача в апеляційній скарзі на акт звірки взаємних розрахунків, який, на його думку, суперечить вимогам позивача щодо суми повернення, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем складає 0,20грн., з огляду на наступне.

По-перше, акт звірки - це документ, за яким бухгалтери підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - договором, розрахунками, тощо. Тобто цей документ не являється первинним, а є внутрішнім бухгалтерським документом, що складається з метою уникнення розбіжностей у здійсненні розрахунків з контрагентами, який є лише відображенням руху коштів в бухгалтерському обліку підприємства. Отже, посилання на відомості, викладені в акті звірки, в якості наявності чи відсутності заборгованості, є необґрунтованими з огляду на норми чинного законодавства.

Крім того, наданий відповідачем акт звірки не підписаний з боку самого відповідача та не може слугувати належним і допустимим доказом у справі.

До того ж, позовні вимоги в даному випадку ґрунтуються не на виконанні сторонами договірних зобов'язань, а стосуються безпідставного збереження відповідачем коштів, перерахованих позивачем без достатніх правових підстав. Зазначений факт підтверджений матеріалами справи і обґрунтовано встановлений місцевим господарським судом, а посилання відповідача на отримання спірних коштів у якості оплати за фактично виконані ремонтні роботи не підтверджені жодним доказом. Також безпідставними є посилання відповідача на перерахування спірних коштів за договором №5 від 21.04.2009р., оскільки в якості підстави для їх сплати у банківських виписках значиться договір б/н від 01.04.2009р., доказів існування якого сторонами не представлено.

З огляду на наведене, інші доводи апеляційної скарги судова колегія до уваги не приймає як необґрунтовані.

У зв'язку з викладеним колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що всупереч вимогам ст. 43 ГПК України, рішення господарського суду Донецької області від 15.02.2012р. у справі №5006/4/15/2012 не ґрунтується на всебічному та об'єктивному розгляді матеріалів та обставин справи, не повністю відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга ФОП ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого господарського суду -частковому скасуванню.

Судові витрати по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги згідно ст.49 ГПК України підлягають віднесенню на заявника у зв'язку з виникненням спору з його вини.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст.49, ст. 99, ст.101, ст.102, ст.103, ст.104, ст.105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Краматорськ Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 15.02.2012р. у справі №5006/4/15/2012 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 15.02.2012р. у справі №5006/4/15/2012 -скасувати в частині задоволення вимог про стягнення 3% річних.

Абзац 2 резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції:

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 Олексійовича Донецька область, м. Краматорськ-84320, вул. Бєляєва, 119/126, ІПН НОМЕР_1 на користь Донецької обласної організації профспілки працівників освіти і науки України АДРЕСА_1, ЄДРПОУ 02658146 безпідставно перераховані грошові кошти в сумі 20000,00грн., 1513,96грн. судового збору.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Головуючий суддя (доповідач): Н.В. Будко

Судді: І.В. Москальова

ОСОБА_4

Надруковано примірників-5

1-у справу

1-позивачу

1-відповідачу

1-господарському суду

1-ДАГС