Ухвала

від 02.09.2015 по справі 814/4317/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" вересня 2015 р. м. Київ К/800/4155/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Приходько І.В., Юрченко В.П., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Югрем-Сервіс»

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2014 року

у справі № 814/4317/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Югрем-Сервіс» (далі - позивач, ТОВ «Югрем-Сервіс»)

до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - відповідач, ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва)

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Югрем-Сервіс» звернулось у жовтні 2013 року до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва про скасування податкових повідомлень-рішень від 19.06.2013 року № 0000792203, № 0000802203 та від 28.08.2013 року № 000150203.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.11.2013 року позов задоволено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.03.3014 року постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.11.2013 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Вважає, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні правових відносин з ТОВ «ЮЖНАЯ ТЕХНИЧЕСКАЯ КОМПАНИЯ» за період з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року, ТОВ «ВІП-СТРОЙ-ЛТД» за період з 01.10.2010 року по 31.03.2011 року, ТОВ «ЕНЕРГО-ТЕХНОКОМ» за період з 01.07.2011 року по 31.12.2011 року, ТОВ «Альтаір Альфа Плюс» за період з 01.10.2011 року по 31.03.2012 року, ТОВ «АВГУСТ» за період з 01.01.2012 року по 31.03.2012 року, за результатами якої складено акт від 05.06.2013 року № 1661/22-300/36057454, яким встановлено порушення позивачем вимог: п. 3.1 ст. 3, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого занижено податок на прибуток всього на суму 190 857,00 гривень; пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1994 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 159 159,00 гривень.

Зміст порушень полягав у збільшенні податкового кредиту та валових витрат виключно на підставі первинної документації без здійснення господарських операцій в натурі з ТОВ «Южная Техническая Компания», ТОВ «Віп-Строй», ТОВ «Енерго-Техноком», ТОВ «Альтаір Альфа Плюс» та ТОВ «Август» (безтоварні господарські операції), а також відсутності зв'язку отриманих фіктивних послуг і товарів з власною господарською діяльністю.

На підставі акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 19.06.2013 року № 0000792203 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму у 186 198,75 гривень (основний платіж - 159 159,00 гривень, штрафні санкції - 27 039,75 гривень); № 0000802203 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму у 221 704,50 гривні (основний платіж - 190 857,00 гривень, штрафні санкції - 30 847,50 гривень) та від 28.08.2013 року № 0001502203 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму у 8080,00 гривень (основний платіж - 6464,00 гривні, штрафні санкції - 1616,00 гривень).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що висновки про відсутність фактичного здійснення фінансово-господарських операцій відповідач зробив без відповідного аналізу документів, посилаючись виключно на інформацію, що міститься в актах перевірки контрагентів позивача, а доказів того, що позивач використав «… документи, що суперечать законодавчим та нормативним актам …», власне, як і інформації про те, які саме з наданих позивачем документів не підтверджують показники його податкових декларацій, акт перевірки не містить.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволені позовних вимог, дійшов висновку про безтоварність господарських операцій позивача з його контрагентами, оскільки контрагенти позивача не знаходилися за своєю податковою адресою, не мали будь-яких ресурсів (фінансових, матеріальних, трудових тощо) для здійснення господарської діяльності, не сплачували свої податкові зобов'язання та використовувалися у «схемах» ухилення від сплати податків.

Суд касаційної інстанції не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції. При цьому колегія суддів касаційної інстанції виходить з наступного.

Суд першої інстанції встановив, що висновки про відсутність фактичного здійснення фінансово-господарських операцій відповідач зробив без відповідного аналізу документів, посилаючись виключно на інформацію, що міститься в актах про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача ТОВ «АВГУСТ», ТОВ «Альтаір Альфа Плюс», ТОВ «ВІП-СТРОЙ-ЛТД».

Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Порядок збору податкової інформації врегульований ст. 72 ПК України, зокрема, відповідно до пп. 72.1.5 п. 72.1, для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності державної податкової служби використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю.

Способами здійснення податкового контролю, відповідно до ст. 62 ПК України, є: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що єдиною обставиною, що підтверджується актом про неможливість проведення зустрічної звірки є не проведення зустрічної звірки, а отже, зазначені вище акти не є інформацією, що надійшла за результатами податкового контролю.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що акт, висновки якого ґрунтуються на обставинах, які не підтверджені певними засобами доказування, в свою чергу, не може бути допустимим носієм доказової інформації про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Відповідно до пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Судом першої інстанції встановлено, що дані перевірки позивача, що викладені в акті, не свідчать про заниження суми його податкових зобов'язань, а тому суд дійшов вірного висновку про те, що у відповідача не було підстав для визначення грошових зобов'язань. Крім того, судом першої інстанцій вірно зазначено, що відомості, що містяться у зазначених вище актах про неможливість проведення зустрічної звірки, відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, не надавали відповідача права на проведення документальної позапланової перевірки позивача.

Крім цього, судом першої інстанції встановлено, що на підтвердження показників податкових декларацій з податку на прибуток і з податку на додану вартість, позивачем було надано копії первинних документів і документів податкової звітності, що досліджувались відповідачем в ході перевірки. Також, на вимогу суду позивач надав письмові пояснення щодо подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності придбаних товарів/послуг та відповідні документи.

Також, суд першої інстанції правомірно відхилив доводи відповідача про те, що факт заниження позивачем суми податкових зобов'язань підтверджений постановою Заводського районного суду від 09.08.2013 року у справі № 3/487/1510/13, оскільки обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі. Водночас правова кваліфікація діяння особи, наведена у вироку в кримінальній справі або постанові про адміністративний проступок (тобто застосування тих чи інших правових норм до відповідної поведінки), не є обов'язковою для адміністративного суду. Відповідно, висновки інших судів щодо правомірності чи протиправності дій особи, поведінка якої є предметом розгляду в адміністративній справі, не є обов'язковими для адміністративного суду, який таку справу розглядає. Висновки та оцінки іншого суду щодо правомірності поведінки особи, її винуватості у вчиненні правопорушення тощо не позбавляють адміністративний суд, який розглядає по суті справу, предмет якої пов'язаний із відповідними діяннями цієї особи, права надати їм власну оцінку.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Зважаючи на викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а помилково скасована постанова суду першої інстанції - залишенню в силі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Югрем-Сервіс» - задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2014 року у справі № 814/4317/13-а - скасувати.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.11.2013 року у справі № 814/4317/13-а - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підпис (підпис) І.О. Бухтіярова Судді: підпис (підпис) І.В. Приходько Помічник судді підпис (підпис) В.П. Юрченко