Ухвала

від 04.09.2015 по справі 473/2910/15-ц

ВОЗНЕСЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 473/2910/15-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2015 р. суддя Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області Ротар М.М., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 державна нотаріальна контора, Новогригорівська сільська рада Вознесенського району Миколаївської області, Реєстраційна служба Вознесенського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області про визнання права власності на спадкове майно

ВСТАНОВИЛА :

В липні 2015 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 визнання права власності на спадкове майно після смерті свого батька ОСОБА_4, який помер 20 серпня 2013 року. В позові позивач вказує, що після смерті батька відкрилася спадщина, яка складається з житлового будинку та земельної ділянки, що надана для його обслуговування, які розташовані за адресою Вознесенський район с. Ракове вул. Кузнечна 36 та земельної ділянки площею 5,13 га, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Позивач є спадкоємцем першої черги за законом, який в установлений законом строк звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, на підставі якої заведено спадкову справу в Другій ОСОБА_3 державній нотаріальній конторі. Крім нього спадкоємцем першої черги за законом є відповідач по справі ОСОБА_2., яка зловживаючи своїм правом неправомірно переоформила на себе все спадкове майно, тим самим позбавивши його права на спадкування після смерті батька. Посилаючись на викладенен позивач просив скасувати державну реєстрацію права власності на житловий будинок та земельну ділянку та визнати за ним право власності на 1/2 частку спадкового майна.

Ухвалою судді від 28 липня 2015 року відкрито провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 державна нотаріальна контора, Новогригорівська сільська рада Вознесенського району Миколаївської області, Реєстраційна служба Вознесенського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області про визнання права власності на спадкове майно

03 вересня 2015 року на адресу суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову. В заяві представник позивача вказує на те, що відповідач є власником житлового будинку та земельної ділянки, що призначена для його обслуговування, які розташовані за адресою Вознесенський район с. Ракове вул. Кузнечна 36 та земельної ділянки площею 5,13 га, яка розташована в межах території Новогригорівської сільської ради, якими вона може розпорядитися і відчужити їх на користь невідомих осіб і тим самим унеможливить виконання рішення суду. Тому позивач просив накласти арешт на вказане нерухоме майно та заборонити відчужувати вказане нерухоме майно в користь інших осіб до завершення розгляду вказаної цивільної справи по суті.

Відповідно до ч.1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення можу утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду. Перелік видів забезпечення позову, наведений у ч.1 ст.152 ЦПК України, не є вичерпним. Однак, згідно з ч.3 ст.151 ЦПК України види забезпечення позову мають бути спів мірними із заявленими позивачем вимогами. Умовою застосування заходів для забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке знаходиться у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути або погіршитися за його якістю на момент виконання рішення, що може утруднити або зробити неможливим його виконання в майбутньому. При цьому суд або суддя має здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв’язку між конкретним заходом до забезпечення позову і змістом позовних вимог, а також обставинами, на яких ґрунтуються позовні вимоги, доказами, які наведені на їх підтвердження, та положеннями законодавства, якими позивач обґрунтовував свої права, подаючи позов.

Враховуючи обставини справи та характер спірних правовідносин, суддя вважає, що заява про забезпечення позову необгрунтована, а тому задоволенню не підлягає, при цьому суд виходить з наступного.

Що стосується земельної ділянки площею 5,13 га, яка відведена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, то в даному випадку взагалі відсутні підстави для забезпечення позову, оскільки до 01 січня 2016 року не допускаються будь-який обіг земель сільськогосподарського призначення, в тому числі купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок. (Розділ Х Перехідних положень Земельного Кодексу України від 25.10.2001 року № 2768-ІІІ).

Що стосується житлового будинку та земельної ділянки, що надана для його обслуговування, які розташовані за адресою Вознесенський район с. Ракове вул. Кузнечна № 36, то оскільки заява не містить ні відомостей про власника, ні вартості вказаного майна, ні підтвердження належності вказаного майна відповідачу, то суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст.151, 152, 153, 209, 210 ЦПК України, суддя -

У Х В А Л И Л А:

Відмовити в задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 державна нотаріальна контора, Новогригорівська сільська рада Вознесенського району Миколаївської області, Реєстраційна служба Вознесенського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області про визнання права власності на спадкове майно.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Миколаївської області через міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 5 днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: М.М. Ротар