Постанова

від 12.10.2011 по справі 2а-1670/6755/11

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2011 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/6755/11

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Єресько Л.О.,

при секретарі - Курбалі А.В.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Елеваторгазбуд" до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

11 серпня 2011 року Приватне підприємство"Елеваторгазбуд" (надалі -ПП "Елеваторгазбуд" або позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області (надалі- відповідач) про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 28 липня 2011 року № НОМЕР_1, яким позивачу було нараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 108 981,20 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 27 245,30 грн.; № НОМЕР_2, яким позивачу було нараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 87 184,96 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 21 796,24 грн.; № НОМЕР_3, яким позивачу було нараховано грошове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб за основним платежем в сумі 3 330,14 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 832,53 грн.

30.08.2011 до суду надійшла заява від ПП "Елеваторгазбуд" про зменшення розміру позовних вимог, якою позивач відкликав свою позовну вимогу про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення - рішення Полтавської міжрайонної податкової інспекції Полтавської області № НОМЕР_3 від 28.07.2011 року щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку з доходів найманих працівників, оскільки погоджується із виявленим в ході перевірки порушенням та відповідно нарахованим зобов'язанням по податку з доходів фізичних осіб на суму 3330,14 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на незгоду із висновками позапланової виїзної перевірки, результати якої набрали форми акту від 15.07.2011 року № 640/23/33293397, що став підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень. Зазначав, що встановлені актом порушення щодо формування валових витрат та податкового кредиту не відповідають дійсності, оскільки, господарські операції із Приватним підприємством "Контур Пак" (далі- ПП "Контур Пак") та Товариством з обмеженою відповідальністю "МУ-7 Сервіс" (далі- ТОВ "МУ-7 Сервіс") носили реальний характер та повністю відображені в бухгалтерському та податковому обліку на підставі первинних документів, оформлених у відповідності до чинного законодавства.

У судовому засіданні представники позивача підтримали вимоги позовної заяви з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог та просили їх задовольнити.

Представники відповідача проти позову заперечували, просили відмовити у його задоволенні.

У запереченнях посилалися на правомірність висновків перевірки, згідно яких правочини, укладені ПП "Елеваторгазбуд" з ПП "Контур Пак" та ТОВ "МУ-7 Сервіс", є нікчемними. Зазначали, що у ПП "Контур Пак" та ТОВ "МУ-7 Сервіс" відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної господарської діяльності, в тому числі відсутність управлінського, технічного персоналу, основних фондів, транспортних засобів, виробничих потужностей, трудових ресурсів, що вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між даними підприємствами та унеможливлює продаж товарів, надання робіт (послуг), а відтак, правочини не спричиняють реальних правових наслідків, здійсненні без мети настання реальних наслідків.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ПП "Елеваторгазбуд" (ідентифікаційний код 36293397) зареєстроване Полтавською районною державною адміністрацією Полтавської області 15.01.2009 року, номер запису про державну реєстрацію 1 577 102 0000 003627, свідоцтво серії А00 № 189547.

Позивач перебуває на обліку в Полтавській міжрайонній ДПІ та зареєстрований як платник податку на додану вартість (свідоцтво № 100199095 НБ 094939).

Згідно довідки АА №103266, виданої Головним управлінням статистики у Полтавській області, позивач здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 45.33.3- газопровідні роботи; 45.33.2- водопровідні, каналізаційні та протипожежні роботи; 45.34.0- інші монтажні роботи; 51.90.0 - інші види оптової торгівлі; 52.12.0 - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту.

На підставі направлень від 22.06.2011 року № 000272, № 000273, виданих Полтавською МДПІ, працівниками податкової служби відповідно до наказу Полтавської МДПІ від 22.06.2011 року №640, була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП "Елеваторгазбуд" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 16.01.2009 року по 31.03.2011 року відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами перевірки складено акт від 15.07.2011 року № 640/23/33293397.

Перевіркою господарської діяльності ПП "Елеваторгазбуд", було встановлено, що підприємство позивача у перевіряємому періоді мало фінансово- господарські відносини з контрагентами ПП "Контур Пак" та "МУ-7 Сервіс".

Так, між ТОВ "Лан" та ПП "Елеваторгазбуд" було укладено договір підряду № б/н від 08.05.2009 року, згідно якого підрядчик (ПП "Елеваторгазбуд") зобов'язується на власний ризик зі своїх матеріалів, у визначені дійсним договором строки в межах договірної вартості і залученими силами здійснити наступні роботи по проектуванню, монтажу систем газопроводу, внутрішньомайданчикових мереж, внутрішніх мереж газопостачання. Для виконання даного договору, позивачем було укладено з ПП "Контур Пак" Договір №15 від 01.06.2009 року, відповідно до якого ПП "Контур Пак" (постачальник) зобов'язується поставляти матеріали та обладнання для будівництва систем газопостачання ТОВ "Лан" с.Просяна Дніпропетровської області, згідно специфікації №1, яка є невід'ємною частиною договору. Постачальник зобов'язується постачати вищевказані матеріали і обладнання на будівельний майданчик підприємства ТОВ "Лан" с.Просяна. Постачальник зобов'язується надати замовнику сертифікати та паспорта на поставлені обладнання та матеріали, при цьому матеріали і обладнання повинні відповідати ДБН В.2.5- 2000. Замовник зобов'язується сплатити повну вартість поставлених матеріалів та обладнання не пізніше 10 банківських днів з моменту постачання.

Перевіркою встановлено, що позивачем на виконання умов договору було отримано від контрагента ПП "Контур Пак" наступні податкові накладні за підписом ОСОБА_5:

- № 455 від 28.05.2009 року на суму 145840,00 грн., в т.ч. ПДВ -24306,67 грн. (за постачання товарів згідно специфікації) - видаткова накладна- №455 від 28.05.2009 року на суму 145840,00 грн., в т.ч. ПДВ -24306,67 грн.;

- № 529.1 від 29.05.2009 року на суму 167000,00 грн., в т.ч. ПДВ- 27833,33 грн. (за постачання товарів згідно специфікації) - видаткова накладна- № б/н від 10.06.2009 року на суму 167000,002 грн., в т.ч. ПДВ - 27833,33 грн.;

- № 529.2 від 29.05.2009 року на суму 95400,00 грн., в т.ч. ПДВ -15900,00 грн. (за постачання товарів згідно специфікації) - видаткова накладна -№ б/н від 05.06.2009 року на суму 95400 грн., в т.ч. ПДВ -15900,00 грн.

З урахуванням проведених господарських операцій з ПП «Контур Пак» позивачем було задекларовано валові витрати за 2 квартал 2009 року в сумі 340200,00 грн. та сформовано податковий кредит за травень 2009 року в сумі 68040,00 грн.

В ході перевірки ревізорами встановлено, що у перевіряємому періоді, згідно реєстраційних документів директором ПП "Контур Пак" був ОСОБА_5. Згідно вироку Індустріального суду м.Дніпропетровська від 22.10.2010 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.ст.28 ч.2, 205 ч.1 КК України. Суд дійшов висновку про доведеність вини підсудного ОСОБА_5, у фіктивному підприємництві, тобто в придбанні суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, скоєному по попередній змові групою осіб, тобто в скоєнні злочину, передбаченого ст.ст. 28 ч.2, 205 ч.1 КК України. Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29.12.2010 року засудженому було пом'якшено покарання на підставі ст.75 КК України від призначеного покарання звільнити, з випробувальним терміном на 1 рік. Відповідно до ст.402 Кримінально- процесуального кодексу України ухвали і постанови апеляційної і касаційної інстанції набирають законної сили негайно після їх оголошення.

Також ревізорами в акті перевірки зафіксовано, що за юридичною адресою підприємства відсутні первинні та бухгалтерські документи. Керівник до діяльності підприємства ніякого відношення не має, підпис у вищезазначених податкових накладних за період діяльності директора ПП "Контур Пак" не ОСОБА_5, а іншої не встановленої особи (висновок почеркознавчої експертизи № 2390-10 від 14.09.2010 року). Згідно свідчення ОСОБА_5 не займався веденням бухгалтерського обліку, складанням податкової звітності, не вів ніякої господарської діяльності.

З огляду на викладене, ревізори дійшли висновку про нікчемність вищевказаних правочинів та безтоварність цих операцій.

Враховуючи наведені факти, ревізори дійшли висновку про порушення ПП "Елеваторгазбуд" п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5; п..п.5.3.1 п.5.3 ст.5 та п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в частині неправомірного віднесення до валових витрат витрати на придбання ТМЦ від ПП "Контур Пак" на суму без ПДВ -340200,00 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток за 2 квартал 2009 року на суму 85050,00 грн. та порушення п.1.3, п.1.7 ст.1, п.п.7.4.1, 7.4.4 , 7.4.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" - завищено податковий кредит по податку на додану вартість за травень 2009 року на суму 68040,00 грн.

Щодо взаємовідносин із контрагентом ТОВ «МУ-7 Сервіс»представник позивача у судовому засіданні пояснив, що вказаний контрагент залучався ПП "Елеваторгазбуд" в якості субпідрядника на виконання частини робіт по об'єкту "Реконструкція теплопостачання у м.Щолкіне, Ленінського району по незалежній схемі", на який позивач виграв тендер та виступав генпідрядником.

Так, перевіркою встановлено, що у перевіряємий період позивачем було отримано від ТОВ "МУ - 7 Сервіс" послуги на виконання договору № 80-СТ/10 від 01.12.2010 року, предметом якого є виконання робіт по об'єкту "Реконструкція теплопостачання у м.Щолкіне, Ленінського району по незалежній схемі". Відповідно до договору, генпідрядник доручає, а субпідрядник приймає на себе обов'язок власними та залученими силами, з використанням своїх матеріалів провести роботи по об'єкту, здати об'єкт в експлуатацію, в разі необхідності власними силами та за рахунок власних засобів усунути недоліки, які виникли в межах гарантійного строку. Загальна вартість робіт складає 2355015,60 грн., у тому числі ПДВ -392502,60 грн., договірна ціна є динамічною і уточнюється по фактично виконаним об'ємам, цінам на матеріали, що повинно бути підтверджено рахунками і накладними і оформлюється додатковою угодою до даного договору.

Перевіркою встановлено, що позивачем на виконання договору з ТОВ "МУ-7 Сервіс" було отримано від контрагента наступні податкові накладні:

-№ 805 від 09.12.2010 року на суму 280000,00 грн., в т.ч. ПДВ -46666,67 грн. (надання послуг згідно договору № 80- СТ/10);

- №809 від 10.12.2010 року на суму 350000,00 грн., в т.ч. ПДВ -58333,33 грн.(надання послуг згідно договору № 80- СТ/10) ;

- № 851 від 21.12.2010 року на суму 300000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 50000,00 грн. (надання послуг згідно договору № 80- СТ/10);

- № 861 від 30.12.2010 року на суму 1425015,40 грн., в т.ч. ПДВ -237502,57 грн. (надання послуг згідно договору № 80- СТ/10).

Виконання послуг ТОВ "МУ-7 Сервіс" по веденню бухгалтерського обліку було оформлено актами виконаних робіт за грудень 2010 року за формою КБ-2в, підписаних генпідрядником (ПП "Елеваторгазбуд") ОСОБА_6 та субпідрядником (ТОВ "МУ-7 Сервіс") ОСОБА_7:

- акт №1 за грудень 2010 року на суму 299451,86 грн., ПДВ- 59890,37 грн.;

- акт №2 за грудень 2010 року на суму 857909,98 грн., ПДВ -171582,00 грн.;

- акт №3 за грудень 2010 року на суму 805151,17 грн., ПДВ- 161030,23 грн.

З урахуванням проведених господарських операцій з ТОВ "МУ-7 Сервіс", позивачем було задекларовано валові витрати за 4 квартал 2010 року в сумі 95724,80 грн. та сформовано податковий кредит за грудень 2010 року в сумі 19144,96 грн.

В ході перевірки на запит відповідача ДПІ в Ленінському районі АР Крим було направлено акт від 22.04.2001 р. № 296/23-1/25 невиїзної позапланової документальної перевірки ТОВ «МУ-7 Сервіс»щодо підтвердження відомостей, отриманих від осіб, які мали правові відносини з платником податків за листопад-грудень 2010 р.

Вищезазначеним актом встановлено, що згідно наданих до перевірки документів у перевіряємому періоді для ТОВ «МУ - 7 Сервіс»виконувала ряд робіт Фірма "Капітель плюс", зокрема, по договору № 100-ПД/10/962 від 03.12.2010 р. та виступала субпідрядником по виконанню робіт згідно договору № 80 - СТ/10 від 01.12.2010 року, укладеному між ПП "Елеваторгазбуд" та ТОВ "МУ-7 Сервіс", предметом якого є виконання робіт по об'єкту "Реконструкція теплопостачання у м. Щолкіне, Ленінського району по незалежній схемі".

Згідно з даними позапланової невиїзної перевірки, проведеної ДПІ у м. Сімферополі (акт від 23.03.2011 р. № 3128/23-4/31095815) податкові зобов'язання Фірми «Капітель плюс»по взаємовідносинам з ТОВ «МУ-7 сервіс»за листопад -грудень 2010 року визнані нікчемними, оскільки відповідно до встановлених розбіжностей за результатами автоматизованого співставлення розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за жовтень -грудень 2010 року по основним постачальникам Фірми «Капітель плюс»- ПП «Фрегат ХХІ»та ПП «Родина ХХІ»виявлені порушення щодо формування податкових зобов'язань та податкового кредиту. Також перевірками ПП «Фрегат ХХІ»та ПП «Родина ХХІ»встановлено відсутність основних фондів та виробничих потужностей, трудових ресурсів, транспортних засобів, що за висновками податкового органу унеможливлює фактичного здійснення господарської діяльності між даними товариствами та унеможливлює продаж товарів, надання послуг (виконання робіт) Фірмою «Капітель плюс» по ланцюгу постачання.

З урахуванням наведеного ревізори дійшли висновку про нікчемність правочину, укладеного між "Елеваторгазбуд" та ТОВ "МУ- 7 Сервіс", оскільки не можливо підтвердити фактичне здійснення, отримання, приймання -передачі, оприбуткування товарно- матеріальних цінностей, виконання робіт (послуг) від контрагентів -постачальників до ТОВ "МУ-7 Сервіс" та відповідно постачання, приймання- передачі, оприбуткування товарно- матеріальних цінностей та надання робіт (послуг) по ланцюгу від ТОВ "МУ- 7 Сервіс" до контрагениів- покупців.

Враховуючи вищевикладене, ревізори дійшли висновку про порушення ПП "Елеваторгазбуд" п.5.1, п.п.5.2.1, п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в частині необгрунтованого завищення валових витрат, заниження податку на прибуток за 4 квартал 2010 року на суму 23931,20 грн. та порушення п.1.3 та п.1.7 ст.1 та п.п.7.4.1; 7.4.4 та 7.4.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" в частині завищення податкового кредиту по податку на додану вартість за грудень 2010 року на суму 19144,96 грн.

На підставі акту перевірки було винесено податкові повідомлення -рішення від 28 липня 2011 року № НОМЕР_1, яким позивачу було нараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 108 981,20 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 27 245,30 грн.; № НОМЕР_2, яким позивачу було нараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 87 184,96 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 21 796,24 грн.; № НОМЕР_3, яким позивачу було нараховано грошове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб за основним платежем в сумі 3 330,14 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 832,53 грн.

Із вищевказаними рішеннями позивач не погодився та оскаржив їх до суду.

Надаючи оцінку оскаржуваним рішенням, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Об'єктом оподаткування згідно статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин, надалі - Закон про прибуток) є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 вищевказаного Закону валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону про прибуток передбачено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних не підтверджених відповідними документами.

Згідно абз. 4 пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону про прибуток не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку .

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова , статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку .

Частиною 1 ст. 9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно ч. 2 ст. 9 Закону первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція -це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Тобто, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття «господарська операція»(бухгалтерський чи економічний ефект).

Згідно з вимогами ст. 4 цього ж Закону одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою , тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми. Таким чином, господарська операція, яка не відбулась не може бути об'єктом оподаткування .

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не відбулось, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством (довідка Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11).

Як було встановлено судом вище, вироком Індустріального суду м.Дніпропетровська від 22.10.2010 року ОСОБА_5 (директора ПП «Контур Пак») визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.ст.28 ч.2, 205 ч.1 КК України. Суд дійшов висновку про доведеність вини підсудного ОСОБА_5, у фіктивному підприємництві, тобто в придбанні суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, скоєному по попередній змові групою осіб, тобто в скоєнні злочину, передбаченого ст.ст. 28 ч.2, 205 ч.1 КК України. Даний вирок набрав чинності 29.12.2010 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній, або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Будь яких інших документів, які б дозволяли суду беззаперечно встановити факт переміщення товарів від ПП «Контур Пак»до позивача суду не надано. В ході судового розгляду представник позивача пояснював, що придбані товари транспортувалися контрагентом ПП «Контур Пак»та постачалися безпосередньо на будівельний майданчик підприємства ТОВ "Лан" с.Просяна, де і були використані. Разом з тим, документально ці пояснення не підтверджуються, не надано товарно-транспортних накладних, з яких можливо було б встановити місце навантаження та місце розвантаження вищевказаних товарів, автомобіля що здійснював перевезення, осіб, які здійснювали приймання передачу товарів, осіб, що відповідали за подальше їх зберігання, складських документів та інше.

При цьому, в ході розгляду справи податковим органом не заперечувався факт наявності придбаних позивачем товарів, однак, не надалося можливим встановити причинно-наслідкові зв'язки, що постачання цих товарів здійснювалось саме ПП «Контур Пак»і, зважаючи на вирок Індустріального суду м.Дніпропетровська від 22.10.2010 року, що це підприємство не використовувалося лише для документального оформлення зазначених господарських операцій з метою формування валових витрат та податкового кредиту.

Вищевказані господарські операції мали вплив на формування позивачем податкового кредиту у перевіряємий період.

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість на момент виникнення правовідносин регламентувався Законом України «Про податок на додану вартість»(в редакції, що була чинною на той момент), який базується (приведений у відповідність) на основних принципах побудови цього податку, зокрема, ОСОБА_8 2006/112/ЄС від 28.11.2006 року про спільну систему ПДВ.

Відповідно до чинного законодавства ПДВ є податком на споживання товарів (робіт, послуг) на митній території України і платником його виступає кожний суб'єкт (юридична чи фізична особа), який є споживачем цих товарів (робіт, послуг), незалежно від факту походження товарів. При цьому особи за умови реєстрації їх як платників ПДВ мають право відшкодовувати свої витрати із сплаченого податку за рахунок податку, отриманого з покупця. Тобто в нашій країні, як і в більшості країн, де є цей податок, застосовується непрямий метод оцінки доданої вартості -метод податкового кредиту , тобто сума ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, визначається як різниця між сумами податку, отриманого від покупців, і сумами податку, сплаченого постачальникам.

При цьому для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати, зокрема, податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги) , призначений для використання в господарській діяльності.

Це підтверджується також правовою позицією Верховного Суду України, викладеної у справах, пов'язаних з визначенням податкових зобов'язань з ПДВ та бюджетним відшкодуванням ПДВ, в яких Верховний Суд України звертає увагу на необхідність з'ясування судами при розгляді справ на те, чи мали операції з придбання та реалізації товарів (послуг) реальний характер , як перевозились і зберігались товари (чиїм транспортом, за чий рахунок, яким є розмір витрат, якою особою виконувались роботи чи надавались послуги, які матеріали використовувалися для виконання робіт), чи були такі операції взагалі можливі з урахуванням оперативності їх проведення та інше.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України В«Про ПДВВ» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Беручи до уваги, що реальність проведення зазначених господарських операцій не доведена, операції не підтверджені первинними документами, які мають юридичну та доказову силу в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлені перевіркою порушення позивачем правил формування валових витрат та податкового кредиту за результатами взаємовідносин позивача із ПП "Контур Пак" мали місце та знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, а відтак відповідачем правомірно зроблено висновок про заниження позивачем податку на прибуток за 2 квартал 2009 року на суму 85050,00 грн. та завищено податковий кредит по податку на додану вартість за травень 2009 року на суму 68040,00 грн.

Тобто позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо висновків ревізорів про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ "МУ- 7 Сервіс", та виявлених у зв'язку з цим порушень, судом встановлено наступне.

Нікчемність зазначених правочинів пов'язується відповідачем із неможливістю підтвердити фактичне здійснення, отримання, приймання - передачі, оприбуткування товарно- матеріальних цінностей, виконання робіт (послуг) контрагентами ПП «Елеваторгазбуд»по ланцюгу постачання, в зв'язку з чим не спричиняють реального настання правових наслідків, оскільки відповідно до встановлених розбіжностей за результатами автоматизованого співставлення розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за жовтень -грудень 2010 року по основним постачальникам Фірми «Капітель плюс»(контрагента ТОВ "МУ- 7 Сервіс") - ПП «Фрегат ХХІ»та ПП «Родина ХХІ»виявлені порушення щодо формування податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Однак, вищезазначені обставини Цивільним кодексом України не визначаються як підстави для визнання угод нікчемними.

Щодо висновків акту про нікчемність правочину в зв'язку із невідображенням в податковому обліку результатів вищезазначених господарських операцій контрагентами по ланцюгу постачання, суд зазначає, що наслідки щодо нікчемних правочинів, встановлені ч. 1 ст. 208 ГК України, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією із сторін договору. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину.

Відповідно до ст. 10 Закону «Про ПДВ»та статей 1 і 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції, що була чинною станом на момент вчинення правовідносин) ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Виходячи із наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків (Довідка, Вищий адміністративний суд, від 15.04.2010 р., «Довідка про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України «Про податок на додану вартість»).

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту та бюджетне відшкодування від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом до бюджету. Питання податкового кредиту та бюджетного відшкодування поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб. Вимога п. 1.8 ст. 1 вищезазначеного Закону щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові стосується саме цього платника і сплати саме ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам, оскільки податкове зобов'язання (обов'язок сплати до бюджету) виникає саме у продавця товарів (послуг) з одночасним виникненням права на податковий кредит у покупця товарів (послуг) з можливістю подальшого відшкодування із бюджету.

Якщо контрагент не виконав свого обов'язку щодо забезпечення належного ведення бухгалтерського та податкового обліку, збереження первинних бухгалтерських документів, сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція висловлювалась і Верховним Судом України під час перегляду окремих справ та відображалась у його постановах.

Посилання відповідача на вищевказані висновки акту, як підставу для встановлення нікчемності угоди згідно зі ст. 228 ЦК, а тому не породжують ніяких наслідків, судом оцінюються критично з огляду на наступне.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України В«Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійснимиВ» від 06.11.2009 р. № 9 констатовано, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін.

Вищевказані доводи відповідача не можуть свідчити про наявність умислу хоча б у однієї із сторін станом на момент укладення угоди, спрямованого на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, а зроблені висновки про нікчемність угод, як таких що порушують публічний порядок, є помилковими.

Надаючи оцінку реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «МУ-7 Сервіс»судом вивчено первинну документацію, якою було оформлено ці операції. Із аналізу вивчених документів та встановлених обставин суд дійшов висновку, що первинні документи (акти приймання -передачі, податкові накладні та інше) по господарським операціям між зазначеними контрагентами у перевіряємому періоді містили всі обов'язкові реквізити, встановлені вищезазначеними нормами, а відтак містять повну та достовірну інформацію про здійснені господарські операції. Таким чином дані операції підтверджені первинними документами, які мають юридичну та доказову силу в розумінні ст. 9 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

З огляду на викладене, позивачем було правомірно сформовано валові витрати по господарським операціям з ТОВ "МУ- 7 Сервіс" за 4 квартал 2010 року на суму 23931,20 грн. та податковий кредит по податку на додану вартість за грудень 2010 року на суму 19144,96 грн., а позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Отже, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог,у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства"Елеваторгазбуд" до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 28 липня 2011 року № НОМЕР_1 в частині визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 23 931,20 грн. (двадцять три тисячі дев'ятьсот тридцять одна гривня двадцять одна копійка), за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 5 982,80 грн. (п'ять тисяч дев'ятьсот вісімдесят дві гривні вісімдесят копійок).

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 28 липня 2011 року № НОМЕР_2 в частині визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 19 144,96 грн. (дев'ятнадцять тисяч сто сорок чотири гривні дев'яносто шість копійок), за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 4786,24 грн. (чотири тисячі сімсот вісімдесят шість гривень двадцять чотири копійки).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету на користь Приватного підприємства "Елеваторгазбуд" витрати зі сплати судового збору в розмірі 1,00 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 17 жовтня 2011 року.

Суддя Л.О. Єресько