Рішення

від 28.07.2010 по справі 2-1905/2010

СТАРОБІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Старобільський районний суд Луганської області

м. Старобільськ, вул. Пролетарська, 38а, 92700, (06461) 2-22-52

Справа № 2-1905

2010р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2010 року Старобільський районний суд

Луганської області

у складі: - головуючого судді Озерова В.О.,

при секретарі Туловової А.С.,

за участі:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старобільську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» про визнання договору недійсним, застосування наслідків недійсності правочину та зобов’язання вчинити дії,

встановив:

Позивач ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Публічного акціонерного товариства (далі ПАТ) «Банк «Таврика» про визнання укладеного між відповідачами договору купівлі-продажу простих іменних акцій недійсним, та просила суд застосувати наслідки недійсності даного договору, обґрунтувала тим, що предметом спірного договору є прості іменні акції, що належать позивачу та відповідачу ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності, як майно подружжя, відчуження даних цінних паперів було здійснено відповідачем ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 під час перебування у шлюбі з позивачем без отримання згоди останньої. Посилаючись на вимоги цивільного та сімейного законодавства, що регулюють порядок визнання недійсними право чинів, позивач просила суд застосувати двосторонню реституцію, як наслідок недійсності спірного договору. Крім того, позивач, посилаючись на наслідки недійсності спірного договору, пред’явила позовні вимоги до ПАТ «Банк «Таврика», як до незалежного реєстроутримувача емітента простих іменних акцій, що стали предметом спірного договору, просила суд зобов’язати реєстратора вчинити дії щодо перереєстрації права власності пакету простих іменних цінних паперів з відповідача ОСОБА_5 на відповідача ОСОБА_4

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позовну заяву в повному обсязі, пояснивши, що спірний договір є недійсним, адже укладення договору щодо відчуження пакету простих іменних акцій, що є спільною сумісною власністю подружжя, потребує згоди обох власників, а згоди на укладення спірного договору ОСОБА_3 ніколи не надавалось чоловіку, отже укладаючи спірний договір купівлі-продажу акцій з відповідачем ОСОБА_5 відповідач ОСОБА_4 порушив право власності позивача.

Представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_2 , проти позову заперечував, вважав його безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню. Свою позицію аргументував тим, що попри те, що предметом спірного договору дійсно є пакет простих іменних акцій, що були набуті відповідачем підчас перебування у шлюбі з позивачем та перебували у спільній сумісній власності подружжя, на його переконання, відчуження акційне не потребувало згоди дружини, адже даний договір не потребує нотаріального посвідчення, і позивач мав право продати спільне майно самостійно.

Відповідачі ОСОБА_5 та ПАТ «Банк «Таврика» у судове засідання не з’явились, про причини неявки суду не повідомили, пояснень з приводу заявлених позовних вимог суду надано не було, про час та місце слухання справи дані відповідачі були повідомлені завчасно, про що в справі є належні документи.

Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає повному задоволенню з наступних підстав.

Згідно наданого свідоцтва про реєстрацію шлюбу, позивач по справі ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_6 знаходяться в шлюбі. Шлюб було зареєстровано Броварським міським відділом ЗАГС Київської області 25.02.1978 року. На час судового розгляду шлюб між ними не розірваний.

26 серпня 2009 року між відповідачем ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № 178/09-Б за участю торговця цінними паперами ПАТ «Банк «Таврика», що діяв у якості повіреного відповідача ОСОБА_4 Предметом вказаного договору були прості іменні акції емітента ВАТ «Броварський побут комбінат» в кількості 14 095 штук. Відповідно до п. 1.1 зазначеного договору відповідач ОСОБА_4, в якості продавця за договором, здійснив відчуження простих іменних акцій, а відповідач ОСОБА_5 прийняв вказані акції та здійснив плату на користь відповідача ОСОБА_4 у розмірі 352 372 гривні.

Таким чином, суд вважає доказаним факт, що вказані акції, які стали предметом спірного договору, були набуті спільно позивачем та відповідачем ОСОБА_4 під час перебування ними у шлюбі.

Відповідно до ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ст. 65 СК України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Суд приймає до уваги, що законом не передбачено обов'язкове нотаріальне посвідчення такого договору, та вважає, що надання нотаріально посвідченої згоди іншого з подружжя на укладення цієї угоди не вимагається.

Проте суд дійшов висновку, що спірний договір, укладений між відповідачами, виходить за межі дрібного побутового, адже предметом даного договору є прості іменні акції, вартість яких складає 352 372 гривні, а отже відчужене відповідачем ОСОБА_4 без згоди позивача майно можна вважати цінним.

Крім того, з пояснень відповідача ОСОБА_4 наданих у судовому засіданні вбачається, що ним визнається факт відсутності згоди позивача на укладення спірного договору щодо відчуження майна, що перебувало у спільній сумісній власності подружжя, а отже у порядку ч. 1 ст. 61 ЦПК України, даний факт не потребує доказування.

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 369 ЦК України, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників. Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Аналогічні положення містить Постанова Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ

про визнання правочинів недійсними», в аб. 4 ч. 26 якої вказано, якщо предметом правочину є майно, яке належить особам на праві спільної сумісної власності, інші співвласники відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦК України до участі у справі не залучаються, оскільки правочин щодо розпорядження спільним майном вважається вчиненим за згодою всіх співвласників. За відсутності такої згоди інші співвласники відповідно до ч. 4 ст. 369 ЦК України можуть пред’явити позов про визнання такого правочину недійсним.

Враховуючи вищевикладені положення діючого цивільного та сімейного законодавства, роз’яснення Пленуму Верховного Суду України, фактичні обставини справи встановлені судом, суд дійшов до висновку, що позовна вимога щодо визнання договору купівлі-продажу цінних паперів № 178/09-Б за участю торговця цінними паперами ПАТ «Банк «Таврика», що діяв у якості повіреного відповідача ОСОБА_4 недійсним, підлягає повному задоволенню.

Згідно ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як було попередньо встановлено судом, відповідно до п. 1.1 зазначеного договору відповідач ОСОБА_4 в якості продавця за договором здійснив відчуження простих іменних акцій, а відповідач ОСОБА_5 прийняв вказані акції та здійснив плату на користь відповідача ОСОБА_4 у розмірі 352 372 гривні.

Згідно п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», реституція як спосіб захисту цивільного права (ч. 1 ст. 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв’язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред’явлена тільки стороні недійсного правочину.

Враховуючи характер спірного договору, предмет даного договору, вищезазначені положення цивільного законодавства та положення, суд дійшов до висновку, що позовна вимога про застосування наслідків недійсності правочину у вигляді двосторонньої реституції є обґрунтованою та підлягає задоволенню. А саме, відповідач ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_5, як сторони спірного договору, визнаного судом недійсним, повинні повернути один одному все отримане за таким договором.

У відповідності до преамбули Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, затверджене рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17 жовтня 2006 року № 1000 положення встановлює вимоги до ведення системи реєстру власників іменних цінних паперів, порядок ведення цього реєстру, обов'язки реєстроутримувача, емітентів та зареєстрованих осіб, порядок доступу до інформації, що міститься у системі реєстру.

Згідно пункту 17 даного Положення унесення до системи реєстру записів про перехід права власності на іменні цінні папери за рішенням (вироком) суду, що набрало (набрав) законної сили, здійснюється реєстроутримувачем на підставі копій цих документів, переданих реєстроутримувачу, які засвідчені підписом судді та печаткою суду.

За таких обставин обов’язок незалежного реєстратора ВАТ «Броварський побуткомбінат» ПАТ «Банк «Таврика» здійснити перереєстрацію прав власності на акції ВАТ «Броварський побут комбінат» у кількості 14 095 штук, з відповідача ОСОБА_5 на відповідача ОСОБА_4 внаслідок застосування судом наслідків недійсності правочину виникає безпосередньо на підставі вищезазначених норм Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, затверджене рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17 жовтня 2006 року № 1000.

Тому позовні вимоги, заявлені щодо зобов’язання ПАТ «Банк «Таврика» провести перереєстрацію прав власності на пакет простих іменних акцій ВАТ «Броварський побут комбінат» внаслідок застосування судом наслідків недійсності договору купівлі-продажу зазначених простих іменних акцій є повною мірою обґрунтованими та підлягає задоволенню.

Судові витрати розподіляються між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у відповідності до ст. 88 ЦПК України.

На підставі вищевикладеного, ст. ст. 60, 63, 65 Сімейного кодексу України, ст. ст. 203, 215, 216, 368, 369, 655 Цивільного кодексу України, Положення про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, затверджене рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 17 жовтня 2006 року № 1000, Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», керуючись 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України,

вирішив:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_7, Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» про визнання договору недійсним, застосування наслідків недійсності правочину та зобов’язання вчинити дії - задовольнити в повному обсязі.

Визнати Договір купівлі-продажу цінних паперів № 178/09-Б від 26 серпня 2009 року, укладений між ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та ОСОБА_7 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2), недійсним.

Застосувати реституцію як наслідок недійсності Договору купівлі-продажу цінних паперів № 178/09-Б від 26 серпня 2009 року, укладеного між ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та ОСОБА_7 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2).

Зобов’язати ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) повернути ОСОБА_7 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) кошти сплачені в якості розрахунку по Договору купівлі-продажу цінних паперів № 178/09-Б від 26 серпня 2009 року в сумі 352 375 грн. 00 коп. (Триста п’ятдесят дві тисячі триста сімдесят п’ять гривень 00 коп.).

Зобов’язати Публічне акціонерне товариство «Банк «Таврика» (Код ЄДРПОУ 19454139), як реєстроутримувача Відкритого акціонерного товариства «Броварський побуткомбінат» (код ЄДРПОУ 03054752), негайно протягом одного робочого дня здійснити списання з особового рахунку ОСОБА_7 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2), відкритого в системі реєстру власників іменних цінних паперів Відкритого акціонерного товариства «Броварський побуткомбінат» (код ЄДРПОУ 03054752) 14095 штук (чотирнадцять тисяч дев’яносто п’ять штук) простих іменних акцій Відкритого акціонерного товариства «Броварський побуткомбінат» (код ЄДРПОУ 03054752) та зарахувати на особовий рахунок ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), відкритий в системі реєстру власників іменних цінних паперів Відкритого акціонерного товариства «Броварський побуткомбінат» (код ЄДРПОУ 03054752) 14095 штук (чотирнадцять тисяч дев’яносто п’ять штук) простих іменних акцій Відкритого акціонерного товариства «Броварський побуткомбінат» (код ЄДРПОУ 03054752).

Стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 1700 грн. (одна тисяча сімсот гривень) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. (сто двадцять гривень).

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційну скаргу на рішення може бути подано протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.О. Озеров