Постанова

від 22.07.2015 по справі 826/5762/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 липня 2015 року 16:05 № 826/5762/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Шулежка В.П.,

за участю сторін:

представник позивача - Галабудський І.І.,

представник відповідача - Варченко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця» (надалі - ДТГО «Південно-Західна залізниця», позивач) до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників (надалі - Центральний офіс, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000254201 від 23.03.2015р. про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 13 401,00 грн., у тому числі за основним платежем в розмірі 8 934,00 грн. та штрафною (фінансовою) санкцією у розмірі 4 467,00 грн. та податкового повідомлення-рішення №0000264201 від 23.03.2015р. про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 67 074 800,00 грн., у тому числі за основним платежем в розмірі 44 716 533,00 грн. та штрафною (фінансовою) санкцією у розмірі 22 358 267,00 грн.

Свої позовні вимоги ДТГО «Південно-Західна залізниця» обґрунтовує тим, що висновки акту перевірки, на підставі яких винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, і тому позивач вважає прийняті рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Позивач зазначає, що первинні бухгалтерські документи, отримані від ТОВ «Ліапроф» та ТОВ «ТД «Укрросшина» відповідають вимогам закону та мають усі необхідні реквізити. Таким чином, зазначені суми по податкових накладних правомірно включені позивачем до податкового кредиту та валових витрат відповідного періоду.

На думку позивача, перевіряючий орган неправомірно кваліфікував правочини між позивачем та зазначеними контрагентами як нікчемні, так як Центральним офісом не надано жодного доказу наявності вини позивача.

Позивач зазначає, що порушення податкового законодавства з боку контрагентів не впливає на результати діяльності ДТГО «Південно-Західна залізниця» та не може бути підставою для притягнення його до відповідальності, оскільки юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. В той же час, податковий орган фактично перекладає на позивача юридичну відповідальність за порушення вимог податкового законодавства з боку контрагентів.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі з підстав, викладених у письмових запереченнях та акті перевірки, та зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

ДТГО «Південно-Західна залізниця» зареєстроване Шевченківською районною державною адміністрацією у м. Києві від 29.12.1997 року за №10741200000000921. Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 04713033.

ДТГО «Південно-Західна залізниця» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 03.03.1998р. Перереєстровано СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків 09.02.2011р., перебуває на обліку в Міжрегіональному головному управлінні ДФС - Центральному офісі з обслуговування великих платників.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 29.12.2001р. №39001657, виданого ДПІ у Шевченківському районі м. Києва та 09.02.2011р. №100326264, виданого СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків, позивач зареєстрований платником ПДВ з 25.07.1997р., індивідуальний податковий номер платника ПДВ 47130326141.

Центральним офісом на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п. 75.1 ст.75, пп.78.1.11 п.78.1 ст.78, п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова виїзна перевірка ДТГО «Південно-Західна залізниця» (код ЄДРПОУ 04713033) з питання дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток та податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «Ліапроф» (код ЄДРПОУ 37635003), ТОВ «ТД «Укрросшина» (код ЄДРПОУ 36641461) за період з 01.01.2011р. по 31.12.2013р.

За результатами перевірки складено акт документальної позапланової виїзної перевірки від 12.03.2015р. №11/28-10-42-10/04713033 (далі - Акт перевірки).

Відповідно до висновків, наведених в Акті, перевіркою встановлено порушення ДТГО «Південно-Західна залізниця»:

п.138.1, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.6, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього сумі 49 196 грн.;

п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість всього в сумі 53 906 166 грн.

Висновки акту перевірки обґрунтовані тим, що операції між позивачем і ТОВ «Ліапроф», ТОВ «ТД «Укрросшина» є нереальними, а укладені договори є нікчемним, а отже ДТГО «Південно-Західна залізниця» протиправно віднесло до складу податкового кредиту та валових витрат підприємства суми за операціями із зазначеними контрагентами.

На підставі висновків, викладених у Акті перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000254201 від 23.03.2015р. про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 13 401,00 грн., у тому числі за основним платежем в розмірі 8 934,00 грн. та штрафною (фінансовою) санкцією у розмірі 4 467,00 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000264201 від 23.03.2015р. про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 67 074 800,00 грн., у тому числі за основним платежем в розмірі 44 716 533,00 грн. та штрафною (фінансовою) санкцією у розмірі 22 358 267,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Ліапроф» укладено ряд договорів про поставку товарно-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ) за період з 01.01.2010р. по 31.10.2013р., зокрема, договори ПЗ/Л-121833/НЮ від 16.08.2012р., ПЗ/Л-112293/НЮ від 25.08.2011р., ПЗ/Л-12832/НЮ від 20.04.2012р., ПЗ/Л-12ЮЗ/НЮ від 01.02.2012р.

Окрім того, між позивачем та ТОВ «Укрросшина» укладено договори про поставку товарно-матеріальних цінностей ПЗ/Л-112904/НЮ від 07.11.2011р., ПЗ/НХ-11-1155/НЮ від 22.04.2011р., ПЗ/НХ-112206/НЮ від 12.08.2011р.

В підтвердження реальності виконання зазначених договорів позивач надав суду копії первинних документів, зокрема, договори, авізи, рахунки-фактури, приходні та видаткові накладними, податкові накладні, акти списання, матеріальні звіти, книгу обліку довіреностей на отримання ТМЦ та інше.

З огляду на таке, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Окрім того, необхідно зазначити, що згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в Постанові від 26.09.2006р. правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до Листа від 02.06.2011р. встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Відповідно до пп. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно положень п.п. 139.1.9. п 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України 39.1. не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України від податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Отже, законодавцем визначено підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Податковим кодексом України та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Судом встановлено, що відповідачем отримано постанову слідчого слідчої частини слідчого відділу Управління МВС України на Південно-Західній залізниці ОСОБА_4 від 19.05.2014р., згідно якої слідчою частиною слідчого відділу Управління МВС України на Південно-Західній залізниці проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42014100000000063 від 17.01.2014р. відносно службових осіб ТОВ «Ліапроф» та ТОВ «ТД «Укрросшина» за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.366 КК України.

В ході досудового слідства встановлено, що службові особи ТОВ «Ліапроф» (ЄДРПОУ 37635003) та ТОВ «ТД «Укрросшина» (ЄДРПОУ 36641461) переслідуючи злочинний умисел, направлений на заволодіння коштами ДТГО «Південно-Західна залізниця» в особливо великих розмірах, подали до комітету з конкурсних торгів державного підприємства конкурсні пропозиції та додатки до них, а саме офіційні документи - довідки про наявність працівників відповідної кваліфікації, які мають необхідні знання та досвід роботи, довідки про матеріально технічну базу, із внесеними завідомо неправдивими відомостями. За результатами торгів конкурсні пропозиції ТОВ «Ліапроф» та ТОВ «ТД «Укрросшина» було акцептовано та укладено договори на суму 333 635 555,81 грн. та 1 703 999,63 відповідно. Після чого, на виконання вказаних договорів ДТГО «Південно-Західна залізниця» перерахувало державні кошти на рахунки ТОВ «Ліапроф» та ТОВ «ТД «Укрросшина».

З матеріалів справи вбачається, що в ході перевірки фінансово-господарської діяльності ДТГО «Південно-Західна залізниця» встановлено, що відокремленим підрозділом позивача - Центром механізації будівельних робіт було придбано послуги з будівництва критого ремонтно-екіпіровочного депо з обслуговування 22 потягів за добу на об'єкті «Будівництво комплексу технічної пасажирської станції Київського вузла в районі станції «Дарниця» у ТОВ «Ліапроф» згідно договорів: №112293 від 25.08.2011р., № ПЗ/Л-12103/НЮ від 01.02.2012р., № ПЗ/Л-12832/НЮ від 20.04.2012р., ПЗ/Л-121833/НЮ від 16.08.2012р.

За результатами перевірки Центру механізації будівельних робіт з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 20.03.2014р., проведеною ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, складено акт від 20.03.2014р. №834/26-59-22-03/33750721 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Центру механізації будівельних робіт», який увійшов до складу зведеного акту перевірки галузевої служби будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд (код за ЄДРПОУ 01097065) №1061/26-59-22-03/01097065 від 08.05.2014р., згідно якого встановлено ряд порушень податкового законодавства.

Так, в ході перевірки ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві отримано акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ліапроф» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.06.2011р. по 31.01.2013р.» №976/22-9/37635003 від 14.03.2013р.

Перевіркою встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту у ТОВ «Ліапроф», а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Загальна чисельність працюючих на ТОВ «Ліапроф» згідно бази даних ДПІ у Печерському районі м. Києва складає - 1 особа.

У зв'язку з відсутністю основних засобів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів, трудових ресурсів здійснення основного виду діяльності не є можливим.

Враховуючи вищезазначене, звіркою встановлено, що операції ТОВ «Ліапроф» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Окрім того, відповідно до акту від 22.02.2013р. №08-30/459 планової виїзної ревізії фінансово-господарської діяльності у ДТГО «Південно-Західна залізниця» за період з 01.01.2010р. по 30.09.2012р., наданий ДФІ в м. Києві ревізією відповідності застосування розцінок при визначенні вартості будівельних робіт (прямих витрат) по актам КБ-2в встановлено, що в порушення п.1.4.2 та 3.2.7.7 ДБН Д.1.1-1-2000 завищено вартість об'єкту «Будівництво комплексу технічної пасажирської станції Київського залізничного вузла в районі ст. Дарниця» на загальну суму 964 684,80 грн. внаслідок безпідставного завищення вартості роботи машин і механізмів:

розцінки Е1-168-1 «Розроблення ґрунту в траншеях і котлованах глибиною більше 3 м вручну з підніманням краном при наявності кріплень, гр.грунтів1» в результаті необґрунтованої заміни крану переносного в/п 1 т вартістю 17,34 грн/маш-год (за даними Держбуду) на Кран на автомобільному ходу КС-55713-1, в/п 25т вартістю 385,85 грн/маш-год;

розцінки Е1-173-2 «Водовідлив з котлованів» в результаті необґрунтованої заміни насосів для водозниження і водовідливу, пот. 4кВт вартістю 9,66 грн/маш-год (за даними Держбуду) на насоси для водозниження і водовідливу, пот.4кВт вартістю 208,18 грн/маш-год в обсязі 448,7 куб.м, 448,7 куб.м, та в обсязі 76,5 куб.м, чим на стадії складання тендерної пропозиції завищено тверду ціну по Договору підряду від 16.08.2012 №ПЗ/Л-121833/НЮ.

Проведеною в ході ревізії зустрічною звіркою в ТОВ «Ліапроф» встановлено, що фактично вищевказані роботи виконано субпідрядною організацією ПП «Сузір'я Альпіонн», яким по актам КБ-2в за вересень 2012р. №3 та №4:

замість крану переносного, в/п 1т вартістю 17,34 грн. за 1 маш-год (за даними Держбуду) застосовано кран на автомобільному ходу вартістю 385,86 грн. за 1маш-год., без зміни (зменшення) нормативного часу роботи цього механізму;

замість насосів для водозниження та водовідливу потужністю 4 кВт вартістю 9,66 грн. за 1 маш-год застосовано інші насоси вартістю 208,18 грн. за 1 маш-год., без зміни (зменшення) нормативного часу роботи цього механізму.

Встановлено, що витрати субпідрядника ПП «Сузір'я Альпіонн» по застосуванню крану на автомобільному ходу вартістю 385,86 грн. за 1 маш-год. та застосуванню інших насосів вартістю 208,18 грн. за 1 маш-год перевищують відповідну нормативно-розрахункову вартість робіт, однак Замовником - Центром механізації будівельних робіт не складено та до ревізії не надано економічних обґрунтувань та розроблених та затверджених індивідуальних ресурсних елементних норм на розроблення ґрунту в траншеях і котлованах глибиною більше 3м вручну з підніманням краном при наявності кріплень, гр. грунтів1 та норм на водовідлив з котлованів в складі проекту, як те передбачено з п.3.2.7.7 ДБН Д.1.1-1-2000. Внаслідок допущеного порушення БМЕС завдано збитків на суму 964 684,80 грн.

В ході проведення зустрічної звірки підрядника ТОВ «Ліапроф» встановлено, що на виконання робіт «Будівництво критого ремонтно-екіпіровочного депо» згідно укладеного з ЦМБР договору підряду від 25.08.2011р. №ПЗ/Л-112293/НЮ підрядником ТОВ «Ліапроф» укладено договір субпідряду від 07.09.2011р. №118 з ТОВ «Київкапіталбуд».

Згідно наданих до зустрічної звірки актів форми №КБ-2в за жовтень-грудень 2011р. субпідрядника ТОВ «Київкапіталбуд» встановлено, що всі роботи, вказані в актах форми №КБ-2в за жовтень-грудень 2011р. генпідряду фактично виконано субпідрядною організацією ТОВ «Київкапіталбуд».

В ході зустрічної звірки вибірковим співставленням видів,обсягів та вартості робіт, вказаних в актах форми №КБ-2в за жовтень-грудень 2011р. (ген підряд) з видами, обсягами та вартістю робіт, вказаних в актах форми №КБ-2в за жовтень-грудень 2011 (субпідряд) встановлено, що підрядником ТОВ «Ліапроф» завищено вартість виконаних робіт, вказаних в акті форми №КБ-2в за грудень 2011р. б/н, в порівнянні з аналогічними обсягами та вартістю виконаних робіт субпідрядною організацією ТОВ «Київкапіталбуд» на загальну суму 1 512 772,84 грн. внаслідок завищення твердої договірної ціни згідно укладеного договору підряду від 25.08.2011р. №ПЗ/Л-112293/НЮ із позивачем, чим порушено п.3.3.2 ДБН Д.1.1-1-2000. Внаслідок допущеного порушення БМЕС завдано збитків на суму 1 512 772,84 грн.

Крім того, в ході ревізії документально не підтверджено виконання субпідрядником ПП «Сузір'я Альпіонн» або іншою субпідрядною організацією робіт на загальну суму 122 486 035,17 грн., включених до актів приймання виконаних будівельних робіт підрядником ТОВ «Ліапроф» по договору від 20.04.2012р. №ПЗ/Л-12832/НЮ, укладеного з ДТГО «Південно-Західна залізниця».

Так, в ході зустрічної звірки, проведеної з метою підтвердження витрат, включених до актів виконаних робіт по договору від 20.04.2012р. №ПЗ/Л-12832/НЮ, встановлено, що для виконання робіт по вказаному договору ТОВ «Ліапроф» залучено субпідрядну організацію ПП «Сузір'я Альпіонн» (договір від 20.04.2012р. №15СР). Виконання робіт по договору від 20.04.2012р. №15СР підтверджується наданими до зустрічної звірки актами виконаних будівельних робіт (КБ2-в) за травень-липень 2012р.

Інших документів, які підтверджують витрати, включені до актів виконаних робіт по договору від 20.04.2012р. №ПЗ/Л-12832/НЮ підрядником ТОВ «Ліапроф» до зустрічної звірки, а також до ревізії не надано.

Таким чином, внаслідок ненадання в ході зустрічної звірки, яка проводилась в термін з 23.01.2013р. по 12.02.2013р., та в ході ревізії ДТГО «ПЗЗ» необхідних документів, що підтверджують фактичні витрати, включені до актів виконаних робіт, підрядником ТОВ «Ліапроф», питання перевірити не надається можливим.

Службовою запискою від 20.11.2014 відповідач пропонував ДТГО «Південно-Західна залізниця» надати інформацію та документальне підтвердження вказаних взаємовідносин.

У відповідь підприємство повідомило контролюючий орган, що витребовувані Центральним офісом документи передані до прокуратури м. Києва

В той же час, судом встановлено, що листом від 15.01.2014 №07/2/2-36 прокуратура м. Києва дійсно витребовувала у ДТГО «Південно-Західна залізниця» документацію конкурсних торгів; рахунки-фактури, акти прийому-передачі товарі (виконаних робіт), акти форми КБ-2В, КБ-3, податкові накладні за вказаними договорами; та документи щодо наявності виробничої бази та робітників необхідної кваліфікації для проведення відповідних робіт та ін. (лист-запит наявний в матеріалах справи).

Листом від 16.01.2014р., з метою виконання даного запиту, позивачем надано документацію конкурсних торгів, акти приймання виконаних будівельних робіт, рахунок фактуру, накладну, платіжне доручення та оригінали вказаних вище договорів (листи наявні в матеріалах справи).

З викладеного вбачається, що ряд документів, зокрема: протоколи перевірок та випробувань з перевірки якості робіт, матеріалів, конструкцій; документи, що підтверджують інформування підрядником про завершення робіт та готовність до передачі об'єкта; документи (протоколи, накази, акти ін.), щодо узгодження із Замовником (позивачем у справі), залучення до виконання робіт субпідрядних організацій, та перелік таких організацій, прокуратурою не вилучалося.

При цьому на виконання запиту відповідача від 01.10.2014р. вказані вище документи до перевірки не надавалися, хоча останні є обов'язковими у відповідності до умов, укладених між ДТГО «Південно-Західна залізниця» та ТОВ «Ліапроф» договорів.

Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, законодавцем визначено підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Податковим кодексом України та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704. первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. № 1379 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011р. за № 1333/20071, у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин (надалі - Порядок), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 4 цього Порядку визначено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Пунктом 5 цього Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 Порядку.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у п. 16 Порядку, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою.

В той же час, відповідно до наданих документів, всі первинні документи (договори, акти приймання виконаних будівельних робіт, податкові накладні) від ТОВ «Ліапроф» підписано директором ОСОБА_3

Однак, згідно висновку спеціаліста Науково-Дослідного Експертно-Криміналістичного Центру при Управлінні МВС України на Південно-Західній залізниці від 11.03.2013р. №8 «підписи від імені гр. ОСОБА_3 в наступних документах (протоколі №1 від 04.2011, реєстрі даних №ЦСК/Од/П2/12.07.2011, заявці - приєднання до Договору «Про надання послуг електронного цифрового підпису» виконані однією особою; від ім. Якубовської Л.Ю. в наступних документах: акті надання послуг №ЦСК/Од/П2/12.07.2011 від 08.08.2012 року та акті надання послуг №ЦСК/Од/П2/12.07.2011 від 18.07.2011 року виконані іншою особою».

Беручи до уваги вищезазначені норми закону та положення Порядку заповнення податкової накладної, суд вважає, що податкові накладні, підписані від імені контрагента позивача не можуть бути прийняті до уваги як первинні документи, які підтверджують правомірність віднесення до валових витрат та податкового кредиту ДТГО «Південно-Західна залізниця» вказаних сум по взаємовідносинах ТОВ «Ліапроф».

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 05.03.2012р. по справі № 21-421а11.

Окрім того, відповідно до наданих у ході перевірки документів взаємовідносини ДТГО «Південно-Західна залізниця» з ТОВ «Торговий дім «УкрРосШина» за період з 01.01.2011р. по 31.12.2013р. здійснювалися відповідно до наступних договорів:

№ПЗ/НХ-11-1155/НЮ від 22.04.2011р., відповідно до умов якого Постачальник (ТОВ «Торговий дім «УкрРосШина» в особі директора ОСОБА_5.) зобов'язується у 2011р. поставити і передати у власність Покупцю (ДТГО «Південно-Західна залізниця» в особі начальника служби матеріально-технічного забезпечення ОСОБА_6.) товар (мило господарське 72%, 2011 року випуску. Виробник: ТОВ «ВКФК «Лівий берег, ЛТД» м.Дніпропетровськ), а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити цей товар на умовах даного договору;

№ПЗ/НХ-112206/НЮ від 12.084.2011р., відповідно до умов якого Постачальник (ТОВ «Торговий дім «УкрРосШина» в особі директора ОСОБА_5.) зобов'язується у 2011р. поставити і передати у власність Покупцю (ДТГО «Південно-Західна залізниця» в особі в.о. начальника служби матеріально-технічного забезпечення ОСОБА_7.) товар (мило господарське 72%, 2011 року випуску. Виробник товару: ТОВ «ВКФК «Лівий берег, ЛТД» м. Дніпропетровськ), а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити цей товар на умовах даного договору;

№ПЗ/Л-112904/НЮ від 07.11.2011р., відповідно до умов якого Постачальник ТОВ («Торговий дім «УкрРосШина» в особі директора ОСОБА_5.) зобов'язується поставити і передати у власність Покупцю (ДТГО «Південно-Західна залізниця» в особі начальника відокремленого підрозділу пасажирське вагонне депо Бахмач ОСОБА_8) товар (дизельний автонавантажувач 3 т. FD 30 B-W1. Виробник товару: ZHEJIANG GOODSENSE FORKLIFT Со., Ltd, Китай), а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно оплатити його вартість відповідно до умов даного договору.

Відповідно до умов вказаних вище договорів товар постачається за рахунок та транспортом постачальника, уповноважений представник Покупця при прийнятті товару зобов'язаний звірити відповідність кількості і асортименту товару, вказаному в рахунку-фактурі і накладній, розписатися за отримання товару та видати представнику постачальника довіреність на отримання даної партії товару.

Прийом товару здійснюється Покупцем у відповідності з Інструкцією №П-6 від 15.06.1965р. «О порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по количеству» та Інструкцією №П-7 від 25.04.1966р. «О порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по качеству» при наявності товарно-супровідних документів: накладної, акту прийому-передачі товару, податкової накладної на кожну партію товару, рахунку-фактури, документів, підтверджуючих якість товару».

Товарно-транспортна накладна є одними з обов'язкових документів, які свідчать про фактичність господарської операції та реальність поставки продукції, що в подальшому, підтверджує правомірність відображення даних у податковому обліку платника податків за такими операціями.

Так, відповідно до спільного наказу Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» від 02.12.1995р. №488/346 (надалі - Наказ №488/346) застосування документів на транспортне перевезення (подорожній лист, товарно-транспортна накладна…) є обов'язковим для всіх суб'єктів господарської діяльності, незалежно від форм власності (п.2 Наказу №488/346).

З зазначеним погодилася колегія суддів Вищого адміністративного суду України по справі К/800/7365/13, зазначивши в ухвалі від 27.03.2013р. про те, що товарно-транспортна накладна належить до первинної транспортної документації, застосування якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Так, відповідно до п. 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. (далі - Правила), основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспорті накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно розділу 1 вказаних Правил, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського: оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до п.11.5. Правил, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Згідно з п.11.6. Правил, після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику. Враховуючи те, що Вантажоодержувачем товару відповідно видаткової накладної є ДТГО «Південно-Західна залізниця», то другий екземпляр товарно-транспортної накладної обов'язково має бути у Позивача.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», узагальнюючи висновки, що містяться у проаналізованих постановах Верховного Суду України, наголошено на тому, що відсутність товарно-транспортних накладних може бути свідченням відсутності факту перевезення товару, що у свою чергу, може вказувати на фіктивність відповідної господарської операції.

В той же час, позивач (Покупець відповідно до умов договорів поставки) не надав товарно-транспортних накладних на підтвердження факту постачання товару від ТОВ «Торговий дім «УкрРосШина».

Таким чином, неможливо встановити яким чином товарно-матеріальні цінності транспортувалися на склади ДТГО «Південно-Західна залізниця» та хто саме здійснював вантажно-розвантажувальні роботи.

Всі надані до перевірки договори містять умову «Приймання товару здійснюється Замовником у відповідності з Інструкцією №П-6 від 15.06.1965р. «О порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по количеству» та Інструкцією №П-7 від 25.04.1966р. «О порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по качеству» при наявності товаросупроводжувальних документів: товаро-транспортної накладної, пакувальних аркушів, податкової накладної на кожну партію товару, рахунку-фактури, документів, які підтверджують якість товару.»

Дані Інструкції є діючими у відповідності з постановою Верховної Ради України від 12.09.1991р. №1545-ХІІ "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союза PCP". Таким чином, дані Інструкції мають універсальний характер та регулюють процедуру прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного вжитку по кількості та якості у всіх випадках, якщо стандартами, технічними умовами або іншими правилами не встановлено інший порядок прийомки.

Згідно п.23 Інструкції №П-6 особи, які здійснюють прийомку продукції по кількості, вправі засвідчувати своїм підписом тільки ті факти, які були встановлені за їх участю.

Згідно п. 21 Інструкції №П-6 представнику, який виділений для участі в прийомці продукції по кількості, видається належним чином оформлене та завірене печаткою підприємства разове посвідчення за підписом керівника підприємства (організації) або його заступника. Посвідчення видається на право участі в прийомі конкретної партії продукції.

Згідно п.13 Інструкції №П-7 прийомка продукції здійснюється уповноваженими на то керівником підприємства-отримувача або його заступника компетентними особами.

Згідно п. 14 Інструкція №П-7 прийомка продукції по якості та комплектності здійснюється в точній відповідності з стандартами, технічними умовами, основними та особливими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також по супровідним документам, які засвідчують якість і комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація і т.п.)"

Згідно п. 23 Інструкція №П-7 представнику, уповноваженому для участі в прийомці продукції по якості та комплектності видається належним чином оформлене та завірене печаткою підприємства разове посвідчення за підписом керівника підприємства (організації) або його заступника.

Відповідно до п. 3 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженою наказом Мінфіну України від 16.05.1996 р. № 99 та зареєстрованої в Мін'юсті України 12.06.1996р. за № 293/1318 (далі по тексту Інструкція № 99) сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (далі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Згідно п.10 Інструкції № 99 особа, якій видана довіреність, зобов'язана не пізніше наступного дня після кожного випадку доставки на підприємство одержаних за довіреністю цінностей, незалежно від того, одержані цінності за довіреністю повністю або частково, подати працівнику підприємства, який здійснює виписування та реєстрацію довіреностей, документ про одержання нею цінностей та їх здачу на склад (комору) або матеріально відповідальній особі.

Згідно п.13 Інструкції №99 довіреність, незалежно від строку її дії, залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. У разі відпуску цінностей частинами на кожний частковий відпуск складається накладна (акт приймання-здачі або інший аналогічний документ) з поміткою на ній номера довіреності та дати її видачі. В цих випадках один примірник накладної (або документа, що її заміняє) передається одержувачу цінностей, а другий - додається до залишеної у постачальника довіреності і використовується для спостереження і контролю за відпуском цінностей згідно довіреності, а також для проведення розрахунків з одержувачем. Після закінчення відпуску цінностей служби, що здійснювали їх відпуск, здають довіреність разом з документами на відпуск останньої партії цінностей працівникам, на яких покладено обов'язки з ведення бухгалтерського обліку.

Виходячи з того, що в договорах зазначено, що приймання товару за якістю та кількістю здійснюється покупцем у встановленому законодавством порядку за накладними, та враховуючи норми вищезазначених нормативних документів, які регламентують порядок приймання товару за якість та кількістю, слід зазначити, що господарська операція «прийомка-передача товару» фактично відбувається коли уповноважена особа постачальника передає товар уповноваженій особі покупця на підставі довіреності та фіксує цей факт шляхом складання накладної з поміткою на ній номера довіреності та дати її видачі, в свою чергу уповноважена особа покупця приймає товар за якістю та кількістю, і засвідчує своїм підписом факт прийомки товару.

В той же час, відповідно зазначеного в видатковій накладній, від постачальника передав товар директор ОСОБА_5 (підпис), отримав - (підпис), за довіреністю № __ від __ (інформація відсутня); одержувач: ДТГО «ППЗ» (не вказано конкретного вантажоодержувача та його адресу).

На підтвердження виконання вказаних договорів позивачем надано оборотно-сальдові відомості, видаткові та податкові накладні, картки складського обліку, журнал ордери, довіреності.

З цього приводу суд зазначає, що вказані вище документи підтверджують внутрішнє переміщення ТМЦ на ДТГО «Південно-Західна залізниця».

Так, наприклад, довіреності, що наявні в матеріалах справи свідчать про передачу товару (мила господарського 72% ) від одного структурного підрозділу позивача до іншого.

Проте, в даному випадку предметом розгляду справи є правомірність винесення податкових повідомлень рішень, винесених за наслідками акту перевірки, яким встановлено нереальність (безтоварність) господарських операцій ДТГО «Південно-Західна залізниця» з ТОВ «Торговий дім «УкрРосШина» та ТОВ «Ліапроф». Тому, досліджуватися мають документи, що підтверджують отримання (постачання) товару саме від вказаних контрагентів.

Таким чином, суд погоджується з висновком податкового органу, що первинні документи, а саме видаткові накладні, акти виконаних робіт (наданих послуг) та податкові накладні надані підприємствами-постачальниками ТОВ «Торговий дім «Укрросшина» (код ЄДРПОУ 36641461) та ТОВ «Ліапроф» (код ЄДРПОУ 37635003) за період з 01.01.2011р. по 31.12.2013р. для ДТГО «Південно-Західна залізниця» не мають юридичної сили первинних документів у зв'язку із зазначенням у них господарських операцій, які фактично не відбулись. Як наслідок, відповідальна за ведення бухгалтерського та податкового обліку юридична особа - ДТГО «Південно-Західна залізниця» неправомірно формувала регістри бухгалтерського обліку та податкову звітність на підставі таких первинних документів.

Суд вважає за необхідне окремо зазначити, що для повного та об'єктивного розгляду справи для допиту у якості свідків викликались директор ТОВ «Торговий дім «УкрРосШина» ОСОБА_5. та директор ТОВ «Ліапроф» ОСОБА_3

Директор ТОВ «Торговий дім «УкрРосШина» ОСОБА_5. у судові засідання не прибув, будь-яких письмових пояснень не надав.

Директор ТОВ "Ліапроф" ОСОБА_3 у судовому засіданні підтвердила свою причетність до фінансово-господарської діяльності, проте не змогла суду пояснити коли саме реєструвалось товариство, яку діяльність здійснювало, які роботи виконувало тощо.

З вищезазначених фактів вбачається, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Ліапроф» та ТОВ «ТД «Укрросшина» здійснюється поза межами правового поля, фінансово-господарські взаємовідносини позивача із контрагентами є такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені статтею 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до положень ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Вищевикладене свідчить про відсутність у контрагентів адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру у позивача при укладенні договорів на створення правових наслідків.

Таким чином, несплачений ДТГО «Південно-Західна залізниця» податок на прибуток підприємств внаслідок безпідставного включення до складу валових витрат, не підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами та несплачений податок на додану вартість внаслідок безпідставного формування податкового кредиту, є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відтак, збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 44 716 533,00 грн. та нараховання штрафних санкцій у розмірі 22 358 267,00 грн., та збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 8 934,00 грн. та нараховання штрафних санкцій у розмірі 4 467,00 грн. здійснено відповідачем правомірно, що свідчить про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення а винесені відповідачем правомірно, у межах повноважень, наданих відповідачу законодавством України.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідачем доведено правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог і відсутність підстав для їх задоволення.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України відшкодування судового збору позивачу не здійснюється.

При цьому, згідно з ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір», під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Так, ставки сплати судового збору встановлено ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якої за подання до адміністративного суду позовної заяви майнового характеру судовий збір становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Враховуючи зазначені норми законодавства, ставка судового збору у відповідності до зазначеної норми становить 4 872,00 грн.

Відповідно до платіжного доручення позивач сплатив судовий збір у розмірі 487,20 грн.

Враховуючи, результат розгляду адміністративної справи в частині майнових вимог та вищезазначені правові норми, з позивача підлягає стягненню на користь Державного бюджету решта суми судового збору в розмірі 4 384,80 грн.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» відмовити повністю.

Стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» (код ЄДРПОУ 04713033) судовий збір у розмірі 4 384,80 грн. на р/р: 31218206784007, отримувач коштів УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача (МФО) 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний 27.07.2015р.

Суддя В.П. Шулежко